Рішення
від 28.12.2021 по справі 465/4987/21
ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/4987/21

2/465/2994/21

РІШЕННЯ

Іменем України

29.12.2021 року м. Львів

Франківський районний суд м.Львова в особі судді Гладишевої Х.В.,

за участю секретаря судового засідання Василюк В.Б.,

учасники справи:

позивач - не з`явилася

відповідач - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Франківського районного суду м.Львова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право на користування житловим приміщенням,-

встановив:

До Франківського районного суду м.Львова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право на користування житловим приміщенням.

Короткий зміст заяв по суті справи. Аргументи учасників справи.

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою, в якій просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житлом - квартирою АДРЕСА_1 . Свої позовні вимоги вона мотивує тим, що вона є власником зазначеної квартири, в такій окрім неї зареєстрований ОСОБА_2 . Однак відповідач в даній квартирі не проживає більше двох років, обов`язків по утриманню житла не несе, а згідно копії посвідки на тимчасове проживання, строк такої закінчився 30.09.21019 року. Зазначила, що реєстрація відповідача в даній квартирі порушує її права, як власника, володіти, користуватися та розпоряджатися квартирою, на підставі чого просить визнати відповідача таким, що втратив право користування вказаним житлом.

Відзив на позовну заяву не надходив.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 05.07.2021 року відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 05.08.2021 року.

05.08.2021 року розгляд справи відкладено на 20.09.2021 року.

20.09.2021 року розгляд справи відкладено на 01.11.2021 року.

Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 01.11.2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.12.2021 року о 09.30 год.

01.12.2021 року розгляд справи відкладено на 29.12.2021 року.

29.12.2021 року в судове засідання позивач не з`явилася, в матеріалах справи наявне клопотання представника позивача адвоката Лилика В.В. проводити розгляд без позивача та за його відсутності.

Відповідач в судові засідання не з`являвся, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, про причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч.2 ст.247ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №130619291 від 12.07.2018 року вбачається, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 ..

Зі змісту довідки з місця проживання про склад сім`ї і прописку, виданої ЛКП «Південне» №1162 від 14.06.2021 року, вбачається, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 в якій зареєстровано троє осіб: позивач ОСОБА_1 , її малолітня донька ОСОБА_3 , та відповідач ОСОБА_2 .

Згідно актів ЛКП «Південне» №604 від 16.06.2021 року та №815 від 01.09.2021 року відповідач ОСОБА_2 за вищевказаною адресою, на день складання цих актів, не проживав.

З даних актів неможливо встановити протягом якого часу відповідач не проживає за місцем реєстрації.

Також, як вбачається із посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_2 строк дії такої до 30.09.2019 року.

Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.3 ст.12ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.13ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень статті 47Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно ч.1 ст.317ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Частина 1 ст.319ЦК України зазначає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст.321ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.391ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Конституцією (ст. 41) та ст.1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до закону № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст.316, 317, 319, 321 ЦК України).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст.16,386,391 ЦК. Об`єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, квартира (ст. ст.379, 382 ЦК).

Відповідно до ч.1 ст.401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом

Згідно ст. 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту (ч. 1, ч. 3 ст. 402 ЦК України).

Сервітутне правовідношення виникає в силу закону згідно з ч.1 ст.402 Цивільного кодексу України за наявності факту проживання особи разом із власником обтяженого сервітутом житла та спільне з ним користування цим житлом. У ЦК України право членів сім`ї власника житла на користування ним визнається сервітутним правом. Це право є особистим сервітутом, оскільки виникає в інтересах певної особи - члена сім`ї власника житла. Таким чином, суб`єктами даного сервітутного правовідношення є, з одного боку, власник житла, а з іншого - член його сім`ї. Згідно з положеннями ЖК України до членів сім`ї власника житлового приміщення віднесено дружину (чоловіка) власника житла (якщо стосовно цього житла у подружжя не виникло право спільної власності), їх дітей та батьків, а також інших осіб, якщо вони постійно проживають спільно з власником житла та ведуть з ним спільне господарство (ч.2 ст.64, ч.3 ст.156 ЖК України). Об`єктом цього сервітуту є право обмеженого користування частиною житлового приміщення, визначеною власником житла.

Відповідно до ст.81ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст.ст.77-78 ЦПК України.

Статтею 89ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Своїми процесуальними правами сторони розпорядились на власний розсуд.

Відповідно до ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» та частиною четвертою статті 10 ЦПК Українивстановлено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно зі статтею 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» («Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine», заява № 30856/03) поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у право на житло.

Таке втручання у право особи на повагу до житла передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену у пункті 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві. Відповідність останньому критерію визначається з урахуванням того, чи існує нагальна суспільна необхідність для застосування такого обмеження права на повагу до житла та чи буде втручання у це право пропорційним переслідуваній легітимній меті.

Навіть, якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі мати можливість, щоб її позбавлення права на житло було оцінене судом на предмет пропорційності у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції.

Мотиви, з яких виходить суд при ухваленні рішення.

Отже, на підставі ст.12 ЦПК України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та ст.13 ЦПК України, згідно з якою цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, суд вважає, що позивач не довела факту відсутності відповідача за адресою реєстрації без поважних причин понад 1 рік, а відтак в задоволенні позову слід відмовити.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у позові відмовлено, а відповідачем не заявлено про понесення судових витрат, розподіл судових витрат суд не здійснює.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 274, 354 ЦПК України, суд

ухвалив :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право на користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Львівського апеляційного суду або через Франківський районний суд м.Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного текста рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (ІПН НОМЕР_1 ), місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя Х.В.Гладишева

Дата ухвалення рішення28.12.2021
Оприлюднено25.06.2022

Судовий реєстр по справі —465/4987/21

Рішення від 28.12.2021

Цивільне

Франківський районний суд м.Львова

Гладишева Х. В.

Ухвала від 31.10.2021

Цивільне

Франківський районний суд м.Львова

Гладишева Х. В.

Ухвала від 01.11.2021

Цивільне

Франківський районний суд м.Львова

Гладишева Х. В.

Рішення від 29.12.2021

Цивільне

Франківський районний суд м.Львова

Гладишева Х. В.

Рішення від 29.12.2021

Цивільне

Франківський районний суд м.Львова

Гладишева Х. В.

Ухвала від 05.07.2021

Цивільне

Франківський районний суд м.Львова

Гладишева Х. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні