Рішення

від 13.03.2022 по справі 158/3074/21

КІВЕРЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 158/3074/21

Провадження № 2/0158/55/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2022 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Корецької В.В.

за участю секретаря - Процик Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ківерцівського фахового медичного коледжу Волинської обласної ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час незаконного відсторонення від роботи,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ківерцівського фахового медичного коледжу Волинської обласної ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час незаконного відсторонення від роботи.

Позовні вимоги мотивує тим, що перебуває у трудових відносинах з відповідачем, а саме працює сторожем навчального корпусу №4 Ківерцівського фахового медичного коледжу.

Вказує, що наказом №119/к/тр від 08.11.2021 року його відсторонено від роботи у зв`язку з тим, що у нього відсутні необхідні щеплення проти короновірусної інфекції COVID-19, викликаної вірусом SARS-CoV-2, на виконання вимог Наказу Міністерства охорони здоров`я.

Позивач, вважає наказ незаконним та таким який підлягає скасуванню, зокрема у зв`язку з порушенням його конституційних прав, а також чинного трудового законодавства.

З врахуванням наведеного просить суд визнати незаконним та скасувати наказ відповідача про відсторонення позивача від роботи, поновити його на роботі та виплатити невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 15.11.2021 року у даній справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

26.11.2021 року від представника відповідача Ківерцівського фахового медичного коледжу - Комшук Т. до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого остання зазначає, що наказ про відсторонення позивача законний. Вказує, що нею було вжито усіх необхідних заходів для належного повідомлення позивача про необхідність проходження ним щеплення проти короновірусної інфекції COVID-19, на виконання вимог ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 року №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236.

У відповіді на відзив, яка надійшла до суду 01.12.2021 року, позивач ОСОБА_1 , зазначив, що даний наказ відповідача порушує його конституційні права, щодо його незгоди з щепленням проти короновірусної інфекції COVID-19, викликаної вірусом SARS-CoV-2. Вказані заходи, щодо вакцинації, рахує клінічними випробуваннями.

Відповідач, скориставшись правом на заперечення, яке надійшло до суду 07.12.2021 року, окрім заперечень вказаних в відзиві на позов, зазначає про обов`язковість вакцинації за умови відсутності протипоказань, яке є необхідним в демократичному суспільстві, про що неодноразово висловлювався Європейський суд з прав людини.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Дослідивши представлені письмові докази в справі, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 працює сторожем навчального корпусу №4 Ківерцівського фахового медичного коледжу /а.с. 8-12/.

Відповідно до письмового повідомлення від 01.11.2021 року №5 позивача ОСОБА_1 повідомлено про обов`язкове щеплення проти короновірусної інфекції COVID-19. Водночас, у зв`язку з відмовою від отримання та ознайомлення позивача з вказаним повідомленням, відповідачем складено Акт «Про відмову в отриманні та ознайомленні про обов`язкове профілактичне щеплення проти інфекції COVID-19» від 04.11.2021 року /а.с.24, 26/.

Наказом №119 від 08.11.2021 року позивача ОСОБА_1 відсторонено від роботи, відповідно до вимог ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 року №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 /а.с. 7/.

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд зазначає наступне.

У Конституції України проголошено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Конституційний Суд України у Рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Право заробляти собі на життя є невід`ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене.

Водночас право на працю може піддаватись обмеженням.

Згідно зі статтею 46 КЗпП України допускається відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

У законодавстві відсутнє чітке визначення поняття «відсторонення від роботи». За своїм змістом це призупинення трудових відносин, яке не пов`язане із дисциплінарним проступком особи, а полягає у тимчасовому увільненні працівника від виконання трудових обов`язків з метою відвернення та/або попередження негативних наслідків.

Зокрема, з метою запобігання виникненню і поширенню інфекційних захворювань, небезпечних для населення, законодавство України про охорону здоров`я передбачає відсторонення від роботи у разі необґрунтованої відмови або ухилення працівника від обов`язкового щеплення.

Так, у статті 30 Основ законодавства України про охорону здоров`я від 19.11.1992 року № 2801-XII закріплена можливість запровадження щодо окремих особливо небезпечних інфекційних захворювань проведення обов`язкових медичних оглядів, профілактичних щеплень, карантинних заходи в порядку, встановленому законами України.

Спеціальними законами у цій сфері є Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 року №1645-ІІІ (далі - Закон №1645-ІІІ).

Частинами першою та другою статті 12 цього Закону визначено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до: зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Відтак Закон №1645-ІІІ регулює кілька важливих у цій справі питань:

1) до обов`язкових профілактичних щеплень віднесені ті, які включені до календаря щеплень, а також ті, що запроваджені проти поширення інфекційних хвороб;

Наказом Міністерства охорони здоров`я від 25.02.2020 року №521 до Переліку особливо небезпечних інфекційних хвороб, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 липня 1995 року № 133, включений «COVID-19».

2) перелік працівників, які підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, тобто Міністерством охорони здоров`я (МОЗ);

Згідно із Наказом МОЗ від 04.10.2021 №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» обов`язковій вакцинації проти COVID-19 підлягають працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

3) працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт:

- у разі ухилення чи відмови від обов`язкового щеплення,

- та у порядку, встановленому законом.

На час винесення оскаржуваного наказу, як і на даний час, порядок відсторонення від роботи працівників через ухилення чи відмову від проходження обов`язкового профілактичного щеплення законом не врегульований.

Законодавство України з цього питання містить лише кілька окремих положень:

- порядок і терміни проведення профілактичних щеплень, в тому числі обов`язкових, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (частина третя статті 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» від 24.02.1994 року №4004-ХІІ),

- профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань. Якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків (частина шоста, сьома статті 12 Закону №1645-ІІІ),

- для забезпечення своєчасного проведення профілактичних щеплень лікар, інший визначений медичний працівник, в усній або письмовій формі запрошують до закладу охорони здоров`я або до місця надання медичних послуг осіб, які підлягають щепленню у день, визначений для проведення щеплень. У разі виявлення медичних протипоказань до щеплень відповідно до Переліку медичних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 11 серпня 2014 року N 551, особа направляється на комісію з питань щеплень, створену наказом по закладу охорони здоров`я.

Факт відмови від щеплень з позначкою про те, що медичним працівником надані роз`яснення про наслідки такої відмови, оформлюється за формою N 063-2/о, підписується як громадянином, так і медичним працівником. (пункти 7, 15,17 Положенням про організацію і проведення профілактичного щеплення, затверджений Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 N595 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11 серпня 2014 року N 551)),

- відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили (пункт 46-1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 N 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2").

Системний аналіз вищенаведених норм дає суду підстави для висновку, що за відсутності законодавчо визначеного алгоритму дій, відсторонення працівника від роботи через ухилення чи відмову від обов`язкового профілактичного щеплення допускається за умов:

- виникнення у працівника обов`язку пройти таке щеплення, про що він має бути проінформований,

- надання працівникові розумного строку для проходження медичного огляду та отримання щеплення чи документу про протипоказання,

- документування факту відмови чи ухилення від щеплення. При цьому, відмова від обов`язкового профілактичного щеплення згідно з ч.7 ст.12 Закону №1645-ІІІ повинна бути засвідчена лікарем,

- видання керівником підприємства, установи, організації наказу про відсторонення працівника від роботи із зазначенням конкретної правової і фактичної підстави (ухилення чи відмова) та строку відсторонення.

Судом встановлено, що позивач є працівником закладу освіти.

Обов`язковість профілактичного щеплення від COVID-19 для працівників закладів освіти введена Наказом МОЗ від 04.10.2021 року №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», який набув чинності 08.11.2021 року.

Отже, лише з дати набрання Наказом МОЗ №2153 чинності (08.11.2021 року) у позивача виник обов`язок пройти профілактичне щеплення протягом розумного строку.

Відсутність у позивача 08.11.2021 року документів про вакцинацію не легалізовує оспорюваний наказ керівника, оскільки один день не є тим розумним, достатнім і необхідним строком, який повинен бути наданий позивачу для проходження медичного огляду і отримання документів про щеплення чи про протипоказання.

Крім того, оскаржуваний наказ не містить вказівки на конкретну підставу відсторонення від роботи: відмова чи ухилення.

За наведених обставин відсторонення позивача від роботи є незаконним, а тому позовні вимоги у цій частині слід задовольнити, наказ директора коледжу від 08.11.2021 №119/к/тр в частині відсторонення ОСОБА_1 від роботи - скасувати.

Разом з тим, згідно з положеннями частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З метою ефективного захисту прав позивача суд ухвалює рішення про допуск позивача до роботи.

Окрім того, оскільки право позивача на працю з відповідною оплатою було безпідставно порушене відповідачем шляхом видання незаконного наказу від 8 грудня 2021 року №119/к/тр про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати, тому в даному випадку ефективним способом порушеного права буде зобов`язання відповідача виплатити позивачу невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи, відповідно до ст. 235 КЗпП України, розрахунок якої має бути здійснено у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України щодо визначення середнього заробітку з моменту відсторонення по день ухвалення рішення, тобто з 08.11.2021 року по 14.03.2022 року.

В силу ч. 2 ст. 430 ЦПК України, суд допускає рішення в частині скасування наказу, поновлення на роботі та присудження виплати заробітної плати за один місяць до негайного виконання.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору за заявлені вимоги позовної заяви, а тому з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір в розмірі 1816 гривень.

Керуючись статтями 46, 235 КЗпП України, статтями 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 року №1645-ІІІ, статтями 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» від 24.02.1994 року №4004-ХІІ, статтями 78-81, 12, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 279, 280-282, 430 ЦПК, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Ківерцівського фахового медичного коледжу Волинської обласної ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та поновлення на роботі - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ директора Ківерцівського фахового медичного коледжу Волинської обласної ради №119/к/тр від 08.11.2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ».

Поновити ОСОБА_1 на роботі в Ківерцівському фаховому медичному коледжі Волинської обласної ради, на посаді сторожа.

Зобов`язати Ківерцівський фаховий медичний коледж Волинської обласної ради виплатити ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи з 08.11.2021 року по 14.03.2022 року.

Стягнути з Ківерцівського фахового медичного коледжу Волинської обласної ради судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн на користь держави.

Рішення в частині скасування наказу, поновлення на роботі та присудження виплати заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач - Ківерцівський фаховий медичний коледж Волинської обласної ради, адреса: м. Ківерці, вул. Київська, 4, Волинської області, ЄДРПОУ: 05500701.

Суддя Ківерцівського районного суду В.В. Корецька