Рішення

від 08.03.2022 по справі 161/18099/21

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/18099/21

Провадження № 2/161/376/22

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2022 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючого - судді Кирилюк В.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Шолом С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ВГП» про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

07 жовтня 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з позовом до Приватного акціонерного товариства «ВГП» (далі - відповідач, ПрАТ «ВГП») про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 23 жовтня 1983 року працював у відповідача. 11 червня 2021 року його письмово попередили про майбутнє звільнення через скорочення штату, а 10 вересня 2021 року фактично звільнили за п.1 ст.40 КЗпП України з посади начальника інженерно-технічного відділу відповідача.

Позивач вказує, що на момент проведення свого звільнення він був членом Первинної профспілкової організації відповідача, а також її головою.

Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки всупереч вимогам ст.ст.43, 252 КЗпП України та ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», роботодавець не отримав згоду на звільнення від первинної профспілкової організації та вищестоящого органу цієї профспілки.

Крім того позивач вважає, що роботодавець належним чином не виконав вимоги ст.49-2 КЗпП України стосовно належної пропозиції йому всіх наявних на підприємстві вакансій.

Також позивач вважає, що на підставі положень ч.4 ст.41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», його не можливо було звільнити за ініціативою роботодавця.

На підставі вищенаведеного позивач просить суд:

1) скасувати наказ відповідача від 10 вересня 2021 року №135/к/р «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 »;

2) поновити позивача на посаді начальника інженерно-технічного відділу відповідача з 11 вересня 2021 року;

3) стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позивач у судове засідання не прибув, але у письмовій заяві просить суд слухати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Відповідач у письмовому відзиві позов заперечив та вказав, що ним були повністю дотримані вимоги ст.ст.43, 49-2, 252 КЗпП України та ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» під час звільнення позивача.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач з 23 жовтня 1983 року працював у відповідача на різних посадах, а перед звільнення він працював начальником інженерно-технічного відділу (а.с.13-16).

Згідно письмового попередження відповідача від 10 червня 2021 року, позивачу повідомлено, що у зв`язку із оптимізацією роботи інженерно-технічного відділу та на підставі наказу від 09 червня 2021 року №127 генерального директора відповідача, здійснюється скорочення штату працівників підприємства, а посада, яку займав позивач, підлягає скороченню. На підставі ст.49-2 КЗпП України позивача попереджено про майбутнє звільнення з роботи 12 серпня 2021 року за п.1 ст.40 КЗпП України. Можливість перевести на іншу посаду та запропонувати іншу роботу - відсутня. Це попередження позивач отримав особисто під підпис 11 червня 2021 року (а.с.17).

Згідно наказу відповідача від 10 вересня 2021 року №135

к/тр «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 », позивача звільнено з посади начальника інженерно-технічного відділу на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням штату працівників, з 10 вересня 2021 року (а.с.18).

Сторонами не заперечується, що позивач принаймі з 22 грудня 2020 року був головою Первинної профспілкової організації ПрАТ «ВГП» (код ЄДРПОУ 35750849) та членом цієї профспілки (а.с.19-21).

Надаючи правову оцінки правомірності рішення відповідача про звільнення позивача з роботи, суд зазначає наступне.

Згідно п.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом зокрема у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

В даному випадку, як слідує з наказу відповідача від 09 червня 2021 року №127, у зв`язку із оптимізацією роботи інженерно-технічного відділу, скорочено з 10 вересня 2021 року посаду «Начальник інженерно-технічного відділу» (код КП №1235) та виведено відповідну посаду зі штатного розпису.

Позивач жодних заперечень стосовно цього наказу відповідача у позові не навів, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що у відповідача дійсно відбулося скорочення штату працівників, тобто, були наявні передумови для звільнення позивача на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Далі, відповідно до ч.1 ст.42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Оскільки під скорочення підпадала лише одна посада і таку посаду займав лише один працівник, положення ст.42 КЗпП України на дані правовідносини не поширюються.

Відповідно до ч.1 ст.49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

У розглядуваній ситуації відповідач дотримався вищенаведеного положення трудового законодавства та письмово попередив позивача про майбутнє вивільнення більше ніж за два місяці, що позивачем не заперечується.

Згідно ч.3 ст.49-2 КЗпП України, одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

В даному випадку відповідач зазначив у попередженні про звільнення про відсутність наявних вакансій, які він може запропонувати позивачу.

Перевіряючи ці доводи відповідача суд звертає увагу, що згідно штатних розписів відповідача за червень-вересень 2021 року, вакантною була лише посада юрисконсульта юридичної групи, яка передбачає наявність вищої юридичної освіти.

Згідно диплому Українського ордену Дружби народів інституту інженерів водного господарства КВ №715829 від 04 липня 1974 року, позивач має вищу освіту за спеціальність «механізація гідромеліоративних робіт». Доказів наявності у відповідача вищої юридичної освіти, матеріали справи не містять.

Отже, оскільки у відповідача протягом всього строку вивільнення позивача (червень-вересень 2021 року) була наявна лише одна вакантна посада, яка не могла бути запропонована позивачу через відсутність у нього відповідної освіти, суд дійшов висновку що положення ч.3 ст.49-2 КЗпП України під час звільнення позивача відповідачем були виконані належним чином.

Переходячи до питання спеціальних гарантій, передбачених ст.ст.43, 252 КЗпП України та ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», суд зазначає таке.

Частиною першою статті 43 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України чи органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового та митного законодавства.

У ч.9 ст.43 КЗпП України визначено, що якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.

В даному випадку відповідачем, після звільнення позивача, 30 листопада 2021 року було отримано згоду первинної профспілкової організації на таке звільнення, отже гарантії, передбачені ст.43 КЗпП України, були дотримані.

Далі, відповідно до ч.3 ст.252 КЗпП України, звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок).

Аналогічні за змістом положення містять і в ч.3 ст.41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

При цьому, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у цивільній справі №336/5828/16 зроблений правовий висновок, що як при звільненні члена профспілкової організації без отримання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (стаття 43 КЗпП України), так і при звільненні члена виборного профспілкового органу без отримання попередньої згоди виборного органу, членом якого він є, а також вищого виборного органу цієї профспілки (стаття 252 КЗпП) суд має зупинити провадження по справі та запитати відповідний орган щодо згоди на звільнення. Відсутність такого рішення під час звільнення працівника сама по собі не є безумовною підставою для його поновлення на роботі, оскільки така згода або незгода на звільнення може бути витребувана судом при вирішенні трудового спору.

Керуючись вищенаведеним, ухвалою суду від 01 грудня 2021 року було зупинено провадження у справі та надіслано запит до Волинської обласної організації профспілки працівників державних установ про надання згоди на звільнення позивача.

На виконання вимог ухвали суду, а також відповідного подання відповідача, постановою президії Волинської обласної організації профспілки працівників державних установ від 09 грудня 2021 року №П-6-1 було надано згоду на звільнення позивача.

Отже, оскільки на звільнення позивача із займаної посади надано згоду як виборного органу первинної профспілкової організації, так і вищого виборного органу цієї профспілки, спеціальні гарантії для позивача, як члена профспілки та члена виборного профспілкового органу, передбачені ст.ст.43, 252 КЗпП України та ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», були дотримані.

Посилання позивача на ч.4 ст.41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», суд відхиляє, оскільки вони стосуються випадку, коли працівник обирався до складу профспілкових органів підприємства, установи, організації, і припинив свої повноваження у цих органах. В даному випадку, на момент звільнення позивача з посади, він був головою первинної профспілкової організації, на що він неодноразово вказував у позові, посилаючись на свої гарантії, як члена виборного профспілкового органу. Тому, на ці правовідносини не поширюються положення ч.4 ст.41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки відповідачем були дотримані загальні положення для звільнення позивача із займаної посади на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, в тому числі вимоги ст.49-2 КЗпП України, а також дотримані спеціальні гарантії, передбачені ст.ст.43, 252 КЗпП України та ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», таке звільнення є правомірним, а у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст.265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ВГП» про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду.

Позивачем у справі є ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідачем у справі є Приватне акціонерне товариство «ВГП», м. Луцьк, вул. Георгія Гонгадзе, 25, код ЄДРПОУ 01880724.

Повний текст рішення суду складено 14 березня 2022 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.Ф. Кирилюк