Рішення

від 16.02.2022 по справі 706/1325/21

ХРИСТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 706/1325/21

2/706/121/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2022 року Христинівський районний суд Черкаської області

в складі:

головуючого - судді Олійника М.Ф.,

за участі секретаря Дехканбаєвої О.О.,

позивачки ОСОБА_1 , представника відповідача Солодкого С.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Христинівці Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Верхняцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 Христинівської міської ради Черкаської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Верхняцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 Христинівської міської ради Черкаської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати за період відсторонення від роботи.

Просила визнати незаконним та скасувати наказ відповідача про відсторонення її від роботи, поновити на роботі, стягнути з відповідача невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи з 11.11.2021 р. до 07.12.2021 р., яка на момент подачі заяви становить 4750,38 грн., а також заробітну плату, яка має бути виплачена їй за період розгляду справи з 08.12.2021 р. по день набрання законної сили рішенням суду.

Ухвалою суду від 17.01.2022 р. позов в частині позовної вимоги про стягнення невиплаченої заробітної плати за період відсторонення від роботи залишено без розгляду.

В обґрунтування позову позивачка ОСОБА_1 посилалась на такі обставини.

Вона працює на роботі з 11.11.2002 р. У листопаді 2021 р. вона зіткнулась з грубим порушенням її конституційного права на роботу зі сторони відповідача, яке полягало в тому, що від неї постійно незаконно вимагали на роботі медичну інформацію щодо її вакцинації від респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та обмеженням прав працівника щодо повноцінної роботи. 08.11.2021 р. їй відповідачем було вручено наказ про відсторонення її від роботи на підставі відсутності щеплення від респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Наказ мотивований тим, що оскільки у неї відсутнє відповідне щеплення та відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України відповідач відсторонює її від роботи. Ні в трудовому контракті, ні в посадовій інструкції, ні в будь-якому іншому документі, що підписані між нею та відповідачем такого зобов`язання з її сторони немає, так само як і не передбачено повноваження відповідача на відсторонення її з роботи з підстав відсутності згаданого щеплення. Вважає даний наказ незаконним та таким, що підлягає скасуванню, з таких підстав. Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно - правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Це право забезпечується обов`язком держави створювати громадянам умови для повного його здійснення, гарантувати рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовувати програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. На даний час в Україні не введений воєнний чи надзвичайний стан. Наказ про відсторонення мотивований положенням ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» про те, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Виключно Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» встановлюється перелік обов`язкових щеплень. І цим законом щеплення від СОVID-19 не встановлене як обов`язкове, а тому відсторонення працівника на підставі ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» є незаконним та безпідставним. Крім того, в ч. 2 ст. 13 цього Закону зазначено, що для профілактичних щеплень застосовуються медичні імунобіологічні препарати вітчизняного та зарубіжного виробництва, зареєстровані в Україні в установленому законодавством порядку. На даний час жодна з вакцин, що застосовуються в Україні, не пройшла належних етапів реєстрації та сертифікації. На сьогодні законом не встановлено окремого порядку відсторонення працівників від роботи з підстав відсутності у них щеплення від СОVID-19. Згідно з ст. 46 КЗпП відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння, відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони, в інших випадках, передбачених законодавством. Законами України не передбачено правової можливості відсторонення працівника від роботи з підстав відсутності у нього щеплення від СОVID-19. А тому наказ відповідача є незаконним та підлягає скасуванню. Відмова працівника від вакцинації не може вважатися і порушенням трудової дисципліни. Крім того, Дорожньою картою з впровадження вакцини від гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію СОVID-19 в Україні у 2021 - 2022 роках, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 24.12.2020 р. № 3018 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 09.02.2021 р. № 213), встановлено, що вакцинація від коронавірусної хвороби СОVID-19 в Україні буде добровільною для усіх груп населення та професійних груп.

Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримала повністю, посилаючись на обставини, зазначені в позовній заяві. Крім того, пояснила, що у неї є ряд медичних показань, відповідно до яких їй не можна робити щеплення. Також рішенням Конституційного Суду України № 10-р/2020 від 28.08.2020 р. визнано неконституційною постанову Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» від 20 травня 2020 р. № 392.

Представник відповідача Верхняцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 Христинівської міської ради Черкаської області Солодкий С.В. у судовому засіданні позов не визнав повністю. Пояснив, що при відстороненні від роботи позивачки виконано всі вимоги нормативно - правових документів, всі інші працівники школи щеплені, школа працює. Спочатку щодо позивачки був винесений наказ про попередження про майбутнє відсторонення, а вже після цього - наказ про відсторонення від роботи. Позивачка хотіла звільнитись за власним бажанням, але потім передумала. Сімейний лікар позивачки в телефонному режимі сказав, що медичних протипоказань проти щеплення у позивачки немає.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази: копії витягу з наказу Верхняцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 № 35 (а) від 28.08.2000 р. про призначення ОСОБА_1 учителем англійської мови, повідомлення Верхняцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 Христинівської міської ради Черкаської області № 11 від 25.10.2021 р. про обов`язкове профілактичне щеплення проти СОVID-19, наказу Верхняцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 Христинівської міської ради Черкаської області № 46/а/г від 02.11.2021 р. про попередження можливого відсторонення від роботи, акта від 04.11.2021 р. про відмову ОСОБА_1 від проходження вакцинації проти СОVID-19, заяви ОСОБА_1 про неможливість вакцинуватись, наказу Верхняцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 Христинівської міської ради Черкаської області № 32/к/тр від 11.11.2021 р. про відсторонення від роботи ОСОБА_1 , трудової книжки ОСОБА_1 , інші письмові докази, суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю з таких підстав.

Судом встановлено, що наказом Верхняцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 № 35 (а) від 28.08.2000 р. позивачку ОСОБА_1 з 01.09.2000 р. призначено учителем англійської мови в 1 класах.

25.10.2021 р. позивачку ОСОБА_1 повідомленням Верхняцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 Христинівської міської ради Черкаської області № 11 було повідомлено про обов`язкове профілактичне щеплення проти СОVID-19 з 08.11.2021 р. на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

02.11.2021 р. Верхняцькою загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 2 Христинівської міської ради Черкаської області був виданий наказ № 46/а/г «Про попередження можливого відсторонення від роботи», яким попереджено, що невакциновані працівники закладу з 08.11.2021 р. на підставі законодавчих актів України будуть відсторонені від роботи без збереження заробітної плати на період, необхідний для вакцинування. Позивачка ОСОБА_1 у той же день була ознайомлена з ним, що стверджується її підписом на наказі.

04.11.2021 р. Верхняцькою загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 2 Христинівської міської ради Черкаської області був складений акт про відмову позивачки ОСОБА_1 від проходження вакцинації проти СОVID-19.

08.11.2021 р. позивачка ОСОБА_1 звернулась до директора Верхняцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 Христинівської міської ради Черкаської області із заявою про неможливість вакцинуватись в зв`язку з медичними показаннями.

11.11.2021 р. Верхняцькою загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 2 Христинівської міської ради Черкаської області був виданий наказ № 32/к/тр «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », відповідно до якого останню було відсторонено від роботи з 11.11.2021 р. у зв`язку з порушенням законодавства України про обов`язковість щеплень від коронавірусної хвороби СОVID-19, строк відсторонення - кількість днів, витрачених працівником для проведення вакцинації від COVID-19. З наказом позивачка ОСОБА_1 була ознайомлена у той же день, що стверджується її підписом.

У пунктах а, б ст. 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, зокрема, піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається в разі:

-появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;

-відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;

-в інших випадках, передбачених законодавством.

До інших передбачених законодавством випадків належить, зокрема, відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Відсторонення працівника від роботи слід розуміти як один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень ці працівники у порядку, встановленому законом, відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 р. № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). Відповідно до цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники:

1)центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів;

2)місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів;

3)закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності;

4) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади;

5) установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів;

6) підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 р. № 83.

Цим наказом передбачається, що щеплення є обов`язковим в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 р. № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.10.2011 р. за № 1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11.10.2019 р. № 2070).

Міністерство юстиції України зробило висновок, що наказ МОЗ України № 2153 відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема ст. 8 Конвенції «Право на повагу до приватного і сімейного життя», а також практиці Європейського суду з прав людини, свідченням чого є реєстрація цього наказу Міністерством юстиції України.

Державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів (п. 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 28.12.1992 р. № 731)

Тож у разі виникнення недовіри до вказаного наказу МОЗ України та питань щодо його законності, не має бути сумнівів зважаючи на те, що необхідну процедуру введення його в дію він пройшов.

Таким чином, якщо ставити питання обов`язковості вакцинування для працівників з наведеного вище Переліку № 2153, то його можуть не робити лише ті працівники, які мають саме абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень.

Протипоказання до вакцинації може встановлювати сімейний або лікуючий лікар та надати відповідний висновок про тимчасове чи постійне протипоказання або про відтермінування через COVID-19 в анамнезі. Якщо в пацієнта є протипоказання до щеплення однією з вакцин проти COVID-19, за можливості особа має вакцинуватися іншими типами вакцин.

Позивачка ОСОБА_1 не надала суду доказів, що вона має абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень.

На підтвердження своїх позовних вимог позивачка ОСОБА_1 посилалась також на положення ч. 1 ст. 13 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» про те, що для профілактичних щеплень застосовуються медичні імунобіологічні препарати вітчизняного та зарубіжного виробництва, зареєстровані в Україні в установленому законодавством порядку, та зазначає, що на даний час жодна з вакцин, що застосовуються в Україні, не пройшли реєстрації.

Вказане твердження не відповідає дійсності.

Так, за даними Державного реєстру лікарських засобів України станом на 27.07.2021 р. в Україні зареєстровані 6 вакцин для профілактики COVID-19 для екстреного медичного застосування. Зокрема, наказом МОЗ України № 419 від 09.03.2021 р. зареєстрована для екстреного медичного застосування вакцина для профілактики COVID-19 «Коронавак».

У своєму поясненні у судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 також вказувала на те, що рішенням Конституційного Суду України № 10-р/2020 від 28.08.2020 р. визнано неконституційною постанову Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» від 20 травня 2020 р. № 392.

Однак, вказане твердження не відповідає дійсності.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Пунктом 416 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, який набрав чинності з 08.11.2021 р., керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій визначено забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена Переліком № 2153 та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, відповідно до ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ч. 3 ст. 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; а також

3) взяти до відома, що на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням ч. 1 ст. 94 КЗпП України, ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» та ч. 3 ст. 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Відсторонюючи працівника від роботи, роботодавець повинен діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а тому в наказі про відсторонення зазначаються підстави та строки такого відсторонення. Керівник зобов`язаний ознайомити працівника з наказом про відсторонення від роботи.

У даному випадку роботодавець діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, в наказі про відсторонення позивачки ОСОБА_1 були зазначені підстави та строки відсторонення від роботи. Остання була ознайомлена з наказом про відсторонення від роботи.

Бездіяльність керівника державного органу (державної служби), керівника підприємства, установи чи організації з відсторонення працівників може мати негативні наслідки для нього, оскільки за ст. 44-3 КУпАП «Порушення правил щодо карантину людей», яка визначає, що порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, він може бути притягнений до адміністративної відповідальності.

Суд зазначає, що обов`язковість щеплень є втручанням у право на повагу до приватного життя особи, яке гарантоване ст.8 Конвенції з прав людини та основоположних свобод. Між тим, такі втручання цілком припустимі.

У рішенні від 08.04.2021 р. у справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки» (Vavricka and Others v. the Czech Republic [GC], заява № 47621/13, і 5 інших) Європейський суд з прав людини зазначив, що обов`язковість щеплень є втручанням у право на повагу до приватного життя, яке гарантоване ст. 8 Конвенції. Разом із цим, щоб визначити, чи призвело таке втручання до порушення ст. 8 Конвенції, суд повинен обґрунтувати доцільність і виправданість таких дій відповідно до абзацу другого цієї статті, тобто встановити:

1)чи є втручання виправданим «відповідно до закону»;

2)чи має воно на меті законні цілі;

3)чи були вони «виправданими в демократичному суспільстві».

Як зазначає ЄСПЛ, оспорюване втручання мало б опиратися на національне законодавство. Водночас закони повинні бути як адекватно доступними, так і сформульованими з достатньою точністю (наприклад, рішення від 15.11.2016 р. у справі «Дубська і Крейзова проти Чеської Республіки»(Dubska and Krejzova v. the Czech Republic (GC), заяви № 28859/11 і № 28473/12)).

ЄСПЛ встановив, що втручання у приватне життя у вигляді обов`язку зробити щеплення ґрунтується на законі, а тому у цьому немає порушень.

В Україні таким законом є Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Розглядаючи питання, чи є мета, за для якої був встановлений обов`язок робити щеплення, законною, ЄСПЛ навів наступні аргументи (п. 272): «Що стосується мети, яку переслідує обов`язкове вакцинування, як стверджує Уряд і визнано національними судами, ціллю відповідного законодавства є захист від хвороб, які можуть становити серйозну загрозу для здоров`я населення. Це стосується як тих, хто отримує відповідні щеплення, так і тих, хто не може бути вакцинованим, і, таким чином, знаходиться в групі осіб високого ризику інфікування, покладаючись на досягнення високого рівня вакцинації в суспільстві в цілому для захисту від розглянутих заразних хвороб. Ця мета відповідає цілям захисту здоров`я і захисту прав інших осіб, визнаним статтею 8».

А у відповідь на питання необхідності в демократичному суспільстві обов`язкової вакцинації суд наводить такі доводи: «285. … Хоча система обов`язкових вакцинацій не єдина і не найпоширеніша модель, прийнята європейськими державами, суд повторює, що в питаннях політики в галузі охорони здоров`я національні влади найкраще можуть оцінити пріоритети, використання ресурсів і соціальних потреб. Усі ці аспекти є актуальними в даному контексті і вони підпадають під широку свободу розсуду, яку суд повинен надати державі-відповідачу.

В контексті охорони здоров`я найкращим інтересам суспільства служить забезпечення найвищого досяжного рівня здоров`я. Коли справа доходить до імунізації, мета повинна полягати в тому, щоб кожна людина була захищена від серйозних захворювань. У переважній більшості випадків це досягається за рахунок обов`язкових щеплень. Ті, кому таке лікування не може бути призначено, побічно захищені від інфекційних захворювань, поки в їх оточенні підтримується необхідний рівень вакцинації, тобто їх захист забезпечується колективним імунітетом.

Таким чином, якщо вважати, що політика добровільної вакцинації недостатня для досягнення і підтримки колективного імунітету або колективний імунітет незалежний від природи захворювання (наприклад правця), національні влади можуть розумно ввести політику обов`язкової вакцинації для досягнення відповідного рівня захисту від серйозних захворювань».

З цих підстав суд визнав, що рішення застосувати обов`язкову вакцинацію має вагомі причини.

Стосовно наслідків, які чітко передбачені в основному законодавстві, недотримання загальних правових обов`язків, спрямованих на охорону, зокрема здоров`я людей, то суд зауважує, що вони по суті захисні, а не каральні за своїм характером.

Стосовно доводів позивача про сумнівність ефективності вакцини, то ЄСПЛ посилається на загальний консенсус щодо життєвої важливості такого заходу та засобу захисту населення від хвороб, які можуть мати серйозні наслідки для здоров`я людини та які в разі серйозних спалахів можуть викликати проблеми в суспільстві. Зважаючи на те що частота ускладнень є досить незначною, однак безсумнівно, їх виникнення є досить загрозливим для здоров`я людини, органи Конвенції підкреслили важливість прийняття необхідних запобіжних заходів перед вакцинацією… Очевидно, це стосується перевірки в кожному окремому випадку можливих протипоказань. Це також відноситься до моніторингу безпеки застосовуваних вакцин. У кожному з цих аспектів Суд не вбачає підстав ставити під сумнів адекватність національної системи вакцинації. Вакцинація проводиться медичними працівниками тільки при відсутності протипоказань, які попередньо перевіряються відповідно до звичайного протоколу, відповідні медичні працівники зобов`язані повідомляти про будь-які підозри на серйозні або несподівані побічні ефекти. Відповідно, безпека використовуваних вакцин знаходиться під постійним контролем компетентних органів».

Стосовно порушення прав на працю, про що зазначає позивачка, яка відмовилась від щеплення, ЄСПЛ зазначив таке: «306. Суд визнає, що відсторонення позивача від роботи означало втрату заробітної плати і як наслідок позбавлення засобів існування. Однак це було прямим наслідком її рішення свідомо обрати саме цей шлях для себе особисто, відмовитися від виконання юридичного обов`язку, метою якого є захист здоров`я».

Верховний Суд цілком послідовно стверджує таке (постанова від 10.03.2021 р. у справі № 331/5291/19): «Вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб, з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави тобто було виправданим».

Держава, встановивши відсторонення педагогічних працівників від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі й самих дітей.

Отже, право позивачки на працю у навчальному закладі було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки позивачка відмовилася від обов`язкового щеплення.

Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.

Таким чином суд вважає, що керівник навчального закладу, на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, з урахуванням вимог ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення ОСОБА_1 від роботи.

Що стосується вимоги позивачки про поновлення на роботі, слід зазначити таке.

В законодавстві відсутнє визначення поняття «відсторонення від роботи», на практиці відсторонення від роботи означає призупинення трудових правовідносин (тимчасове увільнення працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і, в свою чергу, тимчасове увільнення роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання та відповідно, сплачувати заробітну плату).

Тимчасове увільнення працівника від виконання ним його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи (на умовах та підставах, встановлених законодавством) за своєю суттю не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом. Застосовується такий захід у виняткових випадках і має за мету відвернення та/або попередження негативних наслідків. Призупинення трудових відносин в такому випадку не тягне за собою обов`язкове припинення самих трудових відносин. На період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце.

Враховуючи те, що відсторонення від роботи є своєрідним призупиненням трудових правовідносин та є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має за мету відвернення та/або попередження негативних наслідків, та на період відсторонення робоче місце за працівником зберігається, то суд приходить до переконання, що не підлягає задоволенню і позовна вимога позивачки ОСОБА_1 про поновлення її на роботі.

Керуючись ч. 1 ст. 46 КЗпП України, ст. 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», ст. ст. 81, 89, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Верхняцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 Христинівської міської ради Черкаської області (20022, Черкаська область, Уманський район, селище Верхнячка, вул. Шкільна, 4, код ЄДРПОУ 26324622) про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційної скарги.

Суддя: М.Ф. Олійник