Рішення

від 03.03.2022 по справі 368/104/22

КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 368/104/22

2/368/262/22

Рішення

Іменем України

"04" березня 2022 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого судді Шевченко І.І.

при секретарі Лєвшин Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кагарлик цивільну справу в загальному позовному провадженні за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, -

встановив:

позивач просить суд визнати за ним, ОСОБА_1 , в порядку спадкування за заповітом право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , який згідно технічного паспорта від 14.12.2021 року має загальну площу 64,5 кв.м, з них житлова 23,1 кв.м, та складається: з коридору 1-1 площею 4,9 кв.м, кухні 1-2 площею 5,5 кв.м, комори 1-3 площею 11,6 кв.м, житлової кімнати 1-4 - площею 9,9 кв.м, житлової кімнати 1-5-площею 13,2 кв.м, коридору 1-6 площею 8,6 кв. м, веранди І площею 10,8 кв.м а також сараю Б, убиральні В, сараю Г, погреба Д, бані Ж, сараю З, літньої кухні К, огорожі № 1, хвіртки № 2, воріт № 3, який належав його померлій матері ОСОБА_3 , яка даний будинок належним чином не зареєструвала і тому на нього відсутній правовстановлюючий документ, обґрунтовуючи позов наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мама ОСОБА_3 , яка на час смерті проживала у власному будинку АДРЕСА_1 (раніше це був АДРЕСА_1, який входив у територію с. Демівщина Кагарлицького району), тепер Обухівського району, Київської області.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

При житті, 09.04.1992 року, ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Деміщинської сільської ради народних депутатів Кагарлицького району Київської області Мосіенко Н.М. за реєстровим № 33, відповідно до якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за Законом матиме право, заповіла своїм дітям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Тому, на підставі ст. 1269 ЦК України він звернулася до нотаріуса Кагарлицької районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після померлої матері ОСОБА_3 , а його брат ОСОБА_2 , який проживає і є громадянином США, 05.01.2021 року подав заяву нотаріусу по електронній пошті про те, що на спадщину не претендує, за продовженням строку до суду звертатися наміру не має, від спадщини відмовляється.

Нотаріус, вивчивши подані ним документи, 20.01.2022 надав повідомлення за №31/02-14, що не може видати йому свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадковий будинок АДРЕСА_1 , який належав його матері ОСОБА_3 , оскільки відсутній правовстановлюючий документ на спадковий будинок та зазначено, що в такому випадку для визнання за ним в порядку спадкування права власності на будинок необхідно звернутися до суду.

Але, на земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 3222283202:46:017:0007, на якій розташований спадковий будинок він отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом НРЕ 842612 від 21.01.2022 року.

Ст. 4 ЦПК України надає кожній особі право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Ст. 1218 ЦК України встановлює, що «до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті».

Відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З наведених норм чинного законодавства України та фактичних обставин справи випливає, що за даних обставин його право на отримання спадщини за законом порушено, а тому повинно бути поновлено, і з цих підстав він звертається до суду.

Позивач ОСОБА_1 на підготовче засідання не з`явився, подавши до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити у його відсутність, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 на підготовче засідання не з`явився, подавши до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити у його відсутність, оскільки не може прибути в суд через об`єктивні причини. Позовні вимоги визнає та просить їх задовольнити.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до частини 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

У разі неявки всіх учасників справи у підготовче засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутністю учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, прийшов до висновку про винесення рішення про задоволення позову з таких підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносин.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно з ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що було зроблено запис під № 4 і видано Виконавчим комітетом Демівщинської сільської ради Кагарлицького району Київської області свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .

За життя померлій ОСОБА_3 належав на праві власності житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

09.04.1992 р. ОСОБА_3 було складно заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Демівщинської сільської ради Кагарлицького району Київської області та зареєстрований в реєстрі за № 33.

Відповідно до вищезазначеного заповіту, ОСОБА_3 заповів все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що за законом матиме право ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно з ч. 1 ст. 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно зі ст.1297 Цивільного кодексу України право власності на спадкове майно набувається шляхом отримання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

15 вересня 2021 р. позивач ОСОБА_1 подав заяву про прийняття спадщини до Кагарлицької районної нотаріальної контори.

20 січня 2021 р. до Кагарлицької районної нотаріальної контори із заявою звернувся відповідач ОСОБА_2 , в якій відмовився від прийняття спадщини, так як не претендує на вказану спадщину.

Згідно ч. 2 ст. 1223 Цивільного кодексу України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У зв`язку з відкриттям спадщини позивач у порядку передбаченого ч. 3 ст. 1268 ЦК України прийняли спадщину шляхом подачі заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори.

Правом власності, згідно частини першої статті 316 ЦК України, є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Про те, оформити спадкові права на житловий будинок АДРЕСА_1 після смерті спадкодавця позивач не має змоги, так як вказаний будинок спадкодавцем за життя не був зареєстрований у визначеному законодавчо встановленому порядку, а тому відсутній правовстановлюючий документ на об`єкт нерухомості, який відповідно до вимог закону підтверджує право власності на нього, а тому нотаріусом відмовлено у видачі вказаного свідоцтва, що підтверджується листом нотаріуса.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, а саме право власності на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не виплаває із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», в разі смерті особи, підставою для реєстрації прав, що посвідчують виникнення речових прав на нерухоме майно, є рішення суду стосовно речових прав не нерухоме майно, що набрало законної сили.

Вказане в судовому засіданні підтверджується наявними в справі доказами, які є належними та допустимими, а тому суд визнає за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , який згідно технічного паспорта від 14.12.2021 року має загальну площу 64,5 кв.м, з них житлова 23,1 кв.м, та складається: з коридору 1-1 площею 4,9 кв.м, кухні 1-2 площею 5,5 кв.м, комори 1-3 площею 11,6 кв.м, житлової кімнати 1-4 - площею 9,9 кв.м, житлової кімнати 1-5-площею 13,2 кв.м, коридору 1-6 площею 8,6 кв. м, веранди І площею 10,8 кв.м а також сараю Б, убиральні В, сараю Г, погреба Д, бані Ж, сараю З, літньої кухні К, огорожі №1, хвіртки № 2, воріт № 3, який належав його померлій матері ОСОБА_3 , яка даний будинок належним чином не зареєструвала і тому на нього відсутній правовстановлюючий документ.

На підставі викладеного та керуючись Законом України від 02 вересня 1993 року «Про нотаріат», ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», «Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» , затверджена наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 року № 18/5, ст. ст. 4, 76-89, 141, 258, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , який згідно технічного паспорта від 14.12.2021 року має загальну площу 64,5 кв.м, з них житлова 23,1 кв.м, та складається: з коридору 1-1 площею 4,9 кв.м, кухні 1-2 площею 5,5 кв.м, комори 1-3 площею 11,6 кв.м, житлової кімнати 1-4 - площею 9,9 кв.м, житлової кімнати 1-5-площею 13,2 кв.м, коридору 1-6 площею 8,6 кв. м, веранди І площею 10,8 кв.м а також сараю Б, убиральні В, сараю Г, погреба Д, бані Ж, сараю З, літньої кухні К, огорожі №1, хвіртки № 2, воріт № 3, який належав його померлій матері ОСОБА_3 , яка даний будинок належним чином не зареєструвала і тому на нього відсутній правовстановлюючий документ.

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 04.03.2022 р.

Суддя І.І. Шевченко