Рішення

від 27.02.2022 по справі 160/26930/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2022 року Справа № 160/26930/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Горбалінського В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРТЕКС-ГРУПП» до Дніпровської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

24.12.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРТЕКС-ГРУПП» до Дніпровської міської ради, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської міської ради від 22.09.2021 року №350/10 «Про надання гр. ОСОБА_1 , дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 (центральний район) по фактичному розміщенню мийки»;

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської міської ради від 22.12.2021 року №280/14 «Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 (центральний район) в оренду гр. ОСОБА_1 по фактичному розміщенню мийки».

В обґрунтування позову зазначено, що 09.10.2009 року між Приватним підприємством «МИХАИЛ» та Дніпропетровською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1210100000:06:108:0023, загальною площею 2,3952 га. 17.03.2015 року зареєстровано право власності на нерухоме майно за Приватним підприємством «МИХАИЛ» за адресою: АДРЕСА_3, яке розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:06:108:0023, загальною площею 2,3952 га. 28.08.2015 року між Приватним підприємством «МИХАИЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК ПРИВОКЗАЛЬНИЙ» укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 , яке розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:06:108:0023, загальною площею 2,3952 га. 09.11.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК ПРИВОКЗАЛЬНИЙ» вищезазначене нерухоме майно внесло до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРТЕКС-ГРУПП». Рішенням Дніпровської міської ради від 22.09.2021 року №350/10 надано гр. ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , а рішенням Дніпровської міської ради від 22.12.2021 року №280/14 передано земельну ділянку по АДРЕСА_1 (центральний район) в оренду гр. ОСОБА_1 . Позивач зазначає, що адреса земельної ділянки на якій розташоване нерухоме майно позивача змінена на адресу: АДРЕСА_1 . Окрім цього, позивач зауважує, що ним не надавалася нотаріальна згода на вилучення частини земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:06:108:0023. Підсумовуючи позивач зазначив, що на теперішній час позивач є орендарем земельної ділянки в силу частини 3 статті 120 Земельного кодексу України. У зв`язку з чим, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

29.12.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

08.02.2022 року Дніпровська міська рада звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:06:097:0098 перебуває у комунальній власності Дніпровської міської ради. Крім цього відповідач зазначив, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про реєстрацію автомийки за адресою: АДРЕСА_1 , будь-які відомості стосовно знищення даного об`єкту нерухомості відсутні. Також відповідач зауважив, що позивачем не наданого жодного доказу на підтвердження тотожності земельної ділянки, яка, як зазначає позивач, перебуває у його користуванні, з земельної ділянкою, яку було передано в оренду ОСОБА_1 . Підсумовуючи відповідач зазначив, що жодних підстав для відмови у задоволенні клопотань ОСОБА_1 у відповідача не було. З огляду на зазначене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява та відзив на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

09.10.2009 року між Приватним підприємством «МИХАИЛ» та Дніпропетровською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1210100000:06:108:0023, загальною площею 2,3952 га.

28.08.2015 року між Приватним підприємством «МИХАИЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК ПРИВОКЗАЛЬНИЙ» укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 , яке розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:06:108:0023, загальною площею 2,3952 га.

22.09.2021 року рішенням Дніпровської міської ради №350/10 надано гр. ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 по фактичному розміщенню мийки.

09.11.2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК ПРИВОКЗАЛЬНИЙ» передано у приватну власність Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРТЕКС-ГРУПП» у якості вкладу (внеску) до статутного капіталу у вигляді нерухомого майна - нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

22.12.2021 року рішенням Дніпровської міської ради №280/14 зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку, площею 0,1185 (кадастровий номер 1210100000:06:097:0098) по АДРЕСА_1 за Дніпровською міською територіальною громадою, в особі Дніпровської міської ради.

Затверджено проєкт землеустрою, розроблений ПП «АЙЛАНТ», щодо відведення земельної ділянки, площею 0,1185 (кадастровий номер 1210100000:06:097:0098) по АДРЕСА_1 .

Затверджено умови передачі земельної ділянки, визначені під час погодження проєкту землеутрою щодо її відведення, і передано гр. ОСОБА_1 , земельну ділянку площею 0,1185 (кадастровий номер 1210100000:06:097:0098) по АДРЕСА_1 , в оренду стрком на пять років по фактичному розміщенню мийки, код виду цільового призначення земель (КВЦПЗ) (для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу).

Не погоджуючи із прийнятими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України, у рішенні від 14.12.2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Згідно із частиною 3 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 надано тлумачення поняттю «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, та зазначено, що це поняття має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Суд зазначає, що позивач по тексту позовної заяви фактично стверджує, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 1210100000:06:097:0098 є частиною земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1210100000:06:108:0023, загальною площею 2,3952 га.

Проте, з матеріалів справи судом не вбачається, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 1210100000:06:097:0098 є частиною земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1210100000:06:108:0023, загальною площею 2,3952 га. Вказана обставина фактично також заперечується відповідачем.

Таким чином, у суду відсутня можливість стверджувати, що вказана земельна ділянка є частиною земельної ділянки, на якій розташовано нерухоме майно позивача.

З огляду на докази, надані позивачем та відповідачем, суд доходить висновку, що спірні рішення жодним чином не порушують права, свободи чи інтереси позивача, а позивач фактично позбавлений можливості надавати оцінку правовідносинам, які склалися між відповідачем та ОСОБА_1 під час прийняття оскаржуваних рішень та передбачати юридичні наслідки своєї поведінки в контексті питань, які порушені спірними рішеннями.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зауважує, що з`ясування питання порушених прав, свобод чи інтересів позивача передує розгляду питання щодо правомірності (законності) рішень, які оскаржуються. Відсутність порушення прав, свобод чи інтересів позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності такого рішення.

За відсутності реального порушення прав, свобод чи інтересів позивача спірними рішеннями відповідача, відсутніми є й підстави для задоволення позову.

Означено позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 15.08.2019 року у справі №1340/4630/18.

Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Європейського суд з прав людини, Конституційного Суду України та Верховного Суду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРТЕКС-ГРУПП» до Дніпровської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень.

Керуючись ст. 9, 72-77, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРТЕКС-ГРУПП» до Дніпровської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський