Рішення

від 13.03.2022 по справі 160/17765/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2022 року Справа № 160/17765/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом відділу гуманітарної політики Брагинівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області до Східного офісу Держаудитслужби про визнання протиправним та скасування висновку, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся відділ гуманітарної політики Брагинівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області з позовом до Східного офісу Держаудитслужби, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати висновок Східного офісу Держаудитслужби про результати моніторингу процедури закупівлі за предметом «ДК 021:2015:09130000-9 - Нафта і дистиляти» (ID: UА-2021-04-21-008047-с) від 09.09.2021 року;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань із Східного офісу Держаудитслужби на користь відділу гуманітарної політики Брагинівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області судові витрати на правову допомогу в розмірі 7500,00 грн. та судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до наказу Східного офісу Держаудитслужби від 16.08.2021 року №432 Східним офісом Держаудитслужби розпочато моніторинг процедури закупівлі за предметом «ДК021:2015:09130000-9 Нафта і дистиляти» (ID: UA-2021-04-21-008047-c) на підставі пункту 1 частини другої статті 8 Закону України «Про публічні закупівлі».

За результатами моніторингу процедури закупівлі Східним офісом Держаудитслужби складено висновок про результати моніторингу процедури закупівлі від 09.09.2021 року, який 14.09.2021 року оприлюднений в електронній системі закупівель.

Позивач вважає, що висновок, складений за наслідками моніторингу закупівель є неправомірним індивідуально-правовим актом, оскільки його виконання має безпосередній вплив на права і обов`язки не лише позивача, а також на права та обов`язки переможця у сфері публічної закупівлі.

Ухвалою суду від 09.11.2021 року, після усунення недоліків позовної заяви, було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та доказів на його обґрунтування.

Заперечуючи проти позову, відповідач надав свій відзив на позов, який долучений до матеріалів справи.

В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що не визнає позовні вимоги, вважає їх безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах матеріального права, та не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідач зауважує, що при проведенні моніторингу процедури закупівлі та складанні висновку про результати моніторингу процедури закупівлі діяв на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскаржуваний висновок складено за результатом всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

Тому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Відділом гуманітарної політки Брагинівської сільської ради Пертропалівського району Дніпропетровської області було оприлюднено оголошення UA-2021-04-21-008047-с на проведення відкритих торгів на предмет закупівлі: «Дизельне паливо (талони або скретч карти (безстрокові)) (код ДК021:2015:09130000-9: Нафта і дистиляти).

Наказом Східного офісу Держаудитслужби про початок моніторингу закупівель № 432 від 16.08.2021 року дану закупівлю було включено до переліку закупівель, які підлягають моніторингу щодо дотримання вимог чинного законодавства у сфері проведення публічних закупівель.

Згідно висновку Східного офісу Держаудитслужби від 09.09.2021 року № 432, затвердженого 19.08.2021 року предметом аналізу були такі питання: визнання процедури закупівлі, відображення закупівлі у річному плані, оприлюднення інформації про закупівлю, відповідність вимогам тендерної документації вимогам Закону України «Про публічні закупівлі», розгляду тендерних пропозицій, надання додаткової інформації учаснику стосовно причин невідповідності його пропозиції умовам тендерної документації, своєчасність укладання договору про закупівлю та його оприлюднення відповідно до Закону, відповідність умов укладеного договору умовам тендерної пропозиції переможця, повноти та своєчасності відображення інформації, документів передбачених пунктом 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про ефективність використання державних коштів» від 11.10.2016 року №710 (зі змінами від 16.12.2020 року №1266).

За результатами аналізу питання надання додаткової інформації учаснику стосовно причин невідповідності його пропозиції умовам тендерної документації встановлено порушення норм частини 3 ст. 31 Закону.

За результатами аналізу питання відповідності вимог тендерної документації вимогам Закону встановлено розбіжність щодо врахування вимог частини другої абзацу першого чистини шостої статті 33 Закону та розбіжність щодо терміну дії тендерних пропозицій.

Також, за результатами аналізу питання відповідності умов укладеного договору умовам тендерної пропозиції переможця встановлено порушення вимог частини 4 статті 41 Закону.

Відповідно до оскаржуваного висновку Східний офіс Держаудитслужби зобов`язало позивача вжити заходи щодо усунення виявлених порушень в установленому порядку, зокрема, припинення зобов`язань по договору від 16.08.2021 року №31 шляхом укладання відповідної додаткової угоди з дотриманням положень Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, та протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення висновку оприлюднити через електрону систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про усунення порушення законодавства у сфері публічних закупівель, викладеного у висновку, або інформацію про причини неможливості усунення виявленого порушення.

Висновок про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2021-04-21-008047-с було розміщено в електронному вигляді 14.09.2021 року.

Позивач, не погоджуючись із вказаним висновком відповідача, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016 року (далі - Положення), визначено, що Державна аудиторська служба України (далі - Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Положення Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення державного фінансового аудиту; перевірки державних закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель.

Пунктом 7 Положення встановлено, що Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Правові та організаційні засади здійснення фінансового контролю в Україні, визначені Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Згідно статті 5 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.

Моніторинг закупівлі здійснюється за місцезнаходженням органу державного фінансового контролю.

Частиною 1 статті 7-1 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що моніторинг закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його територіальні органи.

Згідно з частинами 6, 7 статті 7-1 Закону України «Про публічні закупівлі» за результатами моніторингу закупівлі посадова особа органу державного фінансового контролю складає та підписує висновок про результати моніторингу закупівлі, що затверджується керівником органу державного фінансового контролю або його заступником. Такий висновок підлягає оприлюдненню в електронній системі закупівель протягом трьох робочих днів з дня його складання.

Враховуючи, що підставою для звернення до суду з даним позовом стала незгода позивача з висновком про результати моніторингу по суті виявлених порушень законодавства в сфері закупівель, суд вважає за необхідне розглянути кожне виявлене порушення окремо, проаналізувавши аргументи сторін та надати їм правову оцінку.

Щодо встановленого відповідачем порушення замовником вимог ч. 3 ст. 31 Закону України «Про публічні закупівлі», суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до висновку за результатами проведеного моніторингу процедури закупівлі встановлено, що після відхилення тендерної пропозиції не етапі розгляду учасник ТОВ «ТДМТК», 12.05.2021 року звернувся до замовника з вимогою щодо надання додаткової інформації стосовно причин невідповідності його пропозиції умовам тендерної документації. Відповідь з інформацією стосовно причин невідповідності тендерної пропозиції учасника умовам тендерної документації замовником надано 28.05.2021 року, тобто на 8 день, внаслідок чого позивачем порушено норми частини третьої статті 31 Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 Закону України «Про публічні закупівлі» у разі якщо учасник, тендерна пропозиція якого відхилена, вважає недостатньою аргументацію, зазначену в повідомленні та протоколі розгляду тендерних пропозицій, такий учасник може звернутися до замовника з вимогою надати додаткову інформацію про причини невідповідності його пропозиції умовам тендерної документації, зокрема технічній специфікації, та/або його невідповідності кваліфікаційним критеріям, а замовник зобов`язаний надати йому відповідь з такою інформацією не пізніш як через п`ять днів з дня надходження такого звернення через електронну систему закупівель.

Так, як зазначає позивач та не заперечується відповідачем, ТОВ «ТДМТК» розмістив вимогу про усунення порушень «Щодо невідповідності тендерної пропозиції ТОВ «ЛІВАЙН ТОРГ» вимогам тендерної документації».

Відповідно до ч. 4 ст. 33 Закону України «Про публічні закупівлі» учасник, якого не визнано переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі за результатами оцінки та розгляду його тендерної пропозиції/пропозиції, може звернутися через електронну систему закупівель до замовника з вимогою щодо надання інформації про тендерну пропозицію/пропозицію переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі, у тому числі щодо зазначення її переваг порівняно з тендерною пропозицією/пропозицією учасника, який надіслав звернення, а замовник зобов`язаний надати йому відповідь не пізніше ніж через п`ять днів з дня надходження такого звернення.

Суд проаналізувавши норм ч. 3 ст. 31 Закону України «Про публічні закупівлі» робить висновок, що замовник зобов`язаний надати відповідь саме на звернення учасника, тендерна пропозиція якого відхилена.

Оскільки позивачем тендерну пропозицію ТОВ «ТД МТК» на момент звернення не було відхилено, суд приходить до висновку, що твердження відповідача щодо порушення позивачем норм ч. 3 ст. 31 Закону України «Про публічні закупівлі» є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо розбіжності при складані тендерної документації, а саме строку дії тендерної пропозиції, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи видно, що моніторингом питання відповідності тендерної документації вимогам Закону встановлено, що умови пункту 5 Додатку 1 «Форма «Тендерна пропозиція»» до тендерної документації замовника та пункту 4 розділу ІІІ «Інструкція з підготовки тендерної пропозиції» тендерної документації мають розбіжності щодо терміну дії тендерних пропозицій, а саме у пункті 5 Додатку 1 «Тендерна пропозиція» до тендерної документації замовник зазначив, що учасник погоджується дотримуватись умов тендерної пропозиції протягом 90 календарних днів з дня визнання переможця тендерних пропозицій, а у пункті 4 розділу ІІІ «Інструкція з підготовки тендерної пропозицій» тендерної документації замовник зазначив, що тендерні пропозиції вважаються дійсними протягом 90 календарних днів із дати кінцевого строку подання тендерних пропозицій. Зазначене приводить до порушення замовником норм пункту 29 частини 1 ст. 1, частини 7 ст. 28 Закону України «Про публічні закупівлі».

Так, пунктом 29 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що строк дії тендерної пропозиції - установлений замовником у тендерній документації строк, після закінчення якого тендерна пропозиція вважається недійсною та відхиляється.

Також, пунктом 31 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що тендерна документація - документація щодо умов проведення тендеру, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу в електронній системі закупівель.

Частиною 7 ст. 26 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що тендерні пропозиції залишаються дійсними протягом зазначеного в тендерній документації строку.

Відповідно до пункту 11 ст. 22 Закону України «Про публічні закупівлі» строк дії тендерної пропозиції, протягом якого тендерні пропозиції вважаються дійсними, але не менше 90 днів із дати кінцевого строку подання тендерних пропозицій.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, позивачем у пункті 4 розділу ІІІ тендерної документації визначено, що тендерні пропозиції вважаються дійсними протягом 90 календарних днів із дати кінцевого строку подання тендерних пропозицій.

Позивач не заперечує, що дійсно зазначив вимогу до учасника про погодження дотримання умов своєї пропозиції протягом 90 календарних днів з дня визначення переможця тендерних пропозицій.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про публічні закупівлі» тендерна документація може містити іншу інформацію, вимоги щодо наявності якої передбачені законодавством та яку замовник вважає за необхідне включити до тендерної документації.

Тобто дана вимога, не встановлює строк дії тендерних пропозицій, а стосується інших вимог, які Замовник має право за Законом встановлювати, відповідно до частини 3 статті 22 Закону.

Отже, твердження відповідача про те, що при складанні тендерної документації позивачем в цій частині допущено порушення є безпідставним.

Щодо встановленого порушення замовником вимог ч. 6 ст. 33 Закону України «Про публічні закупівлі», суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що проведеним аналізом тендерної документації замовника установлено, що умови Додатку 1 «Форма «Тендерна пропозиція» до тендерної документації замовника та пункту 2 розділу 6 «Результати торгів та укладання договору про закупівлю» тендерної документації мають розбіжності щодо врахування вимог частини другої абзацу першого частини шостої статті 33 Закону, а саме зазначене у пункті 2 розділу 6 «Результати торгів та укладання договору про закупівлю» тендерної документації замовника застереження, передбачене частиною другою абзацу першого частини шостої статті 33 Закону, що у випадку обґрунтованої необхідності строк для укладання договору може бути продовжено до 60 днів, у Додатку 1 «Форма «Тендерної пропозиції» до тендерної документації замовника відсутнє.

Відповідно до ч. 6 ст.33 Закону №922 замовник укладає договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем процедури закупівлі, протягом строку дії його пропозиції, не пізніше ніж через 20 днів з дня прийняття рішення пронамір укласти договір про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації та тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі. У випадку обґрунтованої необхідності строк для укладання договору може бути продовжений до 60 днів.

За вказаних обставин суд відхиляє дані доводи відповідача, оскільки строки укладення договору про закупівлю з учасником, який визначений переможцем процедури закупівлі, встановлені самим Законом України «Про публічні закупівлі», тому відсутня необхідність їх дублювання у тендерній документації позивача.

Щодо порушення ч.4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.3 Закону України «Про публічні закупівлі», закупівлі здійснюються за принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Відповідно до пункту 8 частини 2 статті 22 Закон України «Про публічні закупівлі» тендерна документація повинна містити проект договору про закупівлю з обов`язковим зазначенням порядку змін його умов.

Водночас, відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Згідно з частиною першою статті 41 Закону №922 договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України) з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. При цьому відповідно до частини четвертої статті 41 Закону №922 частини 4 статті 41 вказаного Закону визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Таким чином, замовник укладає договір про закупівлю з учасником-переможцем відповідно до тих вимог, які визначені у тендерній документації.

Відповідно до частини третьої статті 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Поряд з цим, статтею 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У свою чергу, підстави для зміни або розірвання договору зазначені в статті 651 ЦК України. Порядок зміни та розірвання господарських договорів передбачений статтею 188 ГК України.

Таким чином, статтею 41 Закону №922 встановлено імперативну норму щодо можливості зміни істотних умов договору про закупівлю виключно у випадках, передбачених цією статтею Закону. Водночас у випадку зміни умов договору про закупівлю, які не є істотними, сторони керуються Цивільним та Господарським кодексами України.

Судом встановлено, що моніторингом питання відповідності умов укладеного договору умовам тендерної пропозиції переможця установлено, що договір від 16.08.2021 року №31 не відповідає умовам Додатку 7 «Проект договору», поданому у складі тендерної пропозиції ТОВ «ТДМТК» в частині строку поставки товару.

Пунктом 6.1 договору №31 визначено, що строк поставки товару підтверджується накладною і здійснюється до 31.08.2021 року, а згідно пункту 6.1 Додатку №7 «Проект договору» тендерної пропозиції ТОВ «ТД МТК» та пунктів 4.4 розділу 1 «Загальні положення» тендерної документації замовника та Оголошення про проведення процедури закупівлі строк поставки товару визначено до 01.07.2021 рок.

Разом з тим, на момент розгляду справи Договір №31 укладений 16.08.2021 року за результатами аукціону чинний, істотні умови договору про закупівлю не відрізняються від змісту тендерної пропозиції та від запропонованого проекту договору в цілому.

Отже, судом не встановлено порушення вимог частини четвертої статті 41 Закону №922 та підстав для визнання договору закупівлі нікчемним відповідно до положень п.2 ч. 4 ст. 43 Закону України «Про публічні закупівлі».

Таким чином, висновок відповідача щодо порушень позивачем положень частини 4 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» є неправомірним.

Щодо вимог відповідача про усунення порушень шляхом припинення зобов`язань по договору №31 від 16.08.2021 року, наведених у пункті 3 констатуючої частини оскаржуваного висновку, суд зауважує наступне.

На думку суду, при обранні способу усунення порушень Закону № 922-VІІІвідповідач має керуватись метою цього Закону, якою згідно з преамбулою є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції та принципами закупівель, якими є: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.

В оскаржуваному висновку відповідач жодним чином не обґрунтував обраний ним вид зобов`язання щодо усунення порушень законодавства у сфері публічних закупівель, не навів наслідків, до яких призвели допущені позивачем порушення, їх значення з огляду на мету та принципи Закону № 922-VIII, та аргументів, чому в цьому конкретному випадку єдиним можливим способом усунення виявлених, на думку відповідача, порушень є розірвання договору.

Висновок відповідача також не містить інформації про встановлені моніторингом обставини, які за визначеними в статті 651 Цивільного кодексу України загальними нормами щодо зміни або розірвання договору є підставою для розірвання укладеного позивачем з переможцем процедури закупівлі договору, або за визначеними в частині першій статті 43 Закону N 922-VІІІ підставами свідчать про нікчемність договору про закупівлю.

Так, відповідачем під час складення спірного висновку не надана оцінка наявності чи відсутні, як правових, так і договірних підстав для розірвання вказаного договору, тому, як наслідок, відсутнє й право відповідача вимагати розірвання договору.

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. ч. 1 і 4 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідачем не наведено доказів, що виявлені ним порушення слід кваліфікувати як істотне порушення договору.

Крім того, судом не встановлено правомірність виявлених відповідачем під час моніторингу порушень.

Отже, спонукання позивача до розірвання договору, може призвести до нового можливого порушення позивачем чинного законодавства. Зазначене є порушенням вимог закону в частині змісту висновку як акта індивідуальної дії.

При цьому, суд зазначає, що зміст спірного Висновку, є індивідуально-правовим актом, його виконання має безпосередній вплив на права і обов`язки не лише для позивача, але ж і для переможця конкурсу у сфері публічних закупівель.

Аналогічна правова позиція викладена у постанови Верховного суду від 02 квітня 2020 року по справі № 400/2165/19.

Згідно з визначальним рішенням Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі Спорронґ і Льоннрот проти Швеції будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися згідно із законом, воно повинне мати легітимну мету та бути необхідним у демократичному суспільстві.

Якраз необхідність у демократичному суспільстві і містить у собі конкуруючий приватний інтерес, зумовлюється причинами, що виправдовують втручання. Причини такого втручання у свою чергу мають бути відповідними і достатніми. Для такого втручання має бути нагальна суспільна потреба, а втручання має бути пропорційним законній меті.

Іншими словами є сукупність умов для втручання держави у права і свободи особи:згідно із законом; має легітимну мету; є необхідним у демократичному суспільстві; є пропорційним законній меті.

Надмірне та невиправдане обмеження прав особи є втручанням, яке не переслідує легітимної мети та не є необхідним у демократичному суспільстві.

За наведених обставин вимоги відповідача слід кваліфікувати як такі, які не мають легітимну мету та не є необхідним у демократичному.

Крім того, ураховуючи наслідки моніторингу у вигляді розірвання договору, який на момент складання висновку був виконаний, суд, за установлених у цій справі обставин, вважає непропорційними вжиті контролюючим органом заходи стосовно допущених учасниками торгів порушень, що в цілому не вплинули на їхні результати, а частина виявлених під час моніторингу порушень, не знайшли підтвердження під час розгляду справи, а інші недоліки тендерної документації замовника не вплинули на проведення процедури торгів в цілому та не призвели до негативних наслідків

Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом у постанові від 27.05.2021р. у справі № 520/646/19.

Висновком також зобов`язано позивача здійснити заходи щодо усунення порушень у встановленому законодавством порядку. Як було зазначено вище, зобов`язальний характер вимоги щодо усунення правопорушення має свідчити як про встановлення цього порушення, так і визначення імперативного обов`язкового способу його усунення (див., зокрема, постанову Верховного суду від 10.12.2019р., справа № 160/9513/18). Відповідачем взагалі, окрім вимоги розірвання договору не конкретизовано будь-якого іншого способу усунення порушення.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "РуїзТорія проти Іспанії" (RuizToriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, N 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Отже, сукупність вказаних вище обставин свідчать про те, що порушення, встановлені Східним офісом Держаудитслужби України у висновку про результати моніторингу закупівлі UА-2021-04-21-008047-с, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

За встановлених у цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах цієї адміністративної справи обраний позивачем спосіб судового захисту відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним, основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, а відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, не довів суду правомірність оскаржуваного рішення, суд робить висновок, що позовна заява підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

За положеннями ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з п. 1 ч.3 та ч.4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.7 ст. статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно правової позиції викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19 та від 30.04.2020 року у справі № 826/4466/18 на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Суд зауважує, що станом на день розгляду справи, позивачем не надано до суду докази, що підтверджують понесені позивачем витрати на правничу допомогу.

Таким чином, суд вважає, що наразі заявлені вимоги про розподіл витрат на професійну правничу допомогу є передчасним, у зв`язку з чим, вказана вимога не підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 2270,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №1129 від 28.09.2021 року.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в розмірі 2270,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву відділу гуманітарної політики Брагинівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області до Східного офісу Держаудитслужби про визнання протиправним та скасування висновку задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати висновок Східного офісу Держаудитслужби про результати моніторингу процедури закупівлі за предметом «ДК 021:2015:09130000-9 - Нафта і дистиляти» (ID: UА-2021-04-21-008047-с) від 09.09.2021 року.

Стягнути на користь відділу гуманітарної політики Брагинівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 43974145, адреса: 52705, Дніпропетровська область, Петропавлівський район, с. Богинівка, вул. Шкільна, будинок 7) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Східного офісу Держаудитслужби (код ЄДРПОУ 40477689, адреса: 49101, м. Дніпро, вул. В. Антоновича, 22, корп. 2).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 14.03.2022 року.

Суддя І.О. Лозицька