Рішення

від 13.03.2022 по справі 260/7376/21

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2022 року м. Ужгород№ 260/7376/21 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Рейті С.І., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Закарпатбудпостач», про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач, Уктрансбезпека), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Закарпатбудпостач» (далі - третя особа, ТОВ «Закарпатбудпостач»), яким просить визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Західного міжрегіонального управління Уктрансбезпеки - начальника ВДК за безпекою на транспорті у Закарпатській області про застосування адміністративно-господарського штрафу АО № 323289 від 23.11.2021 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 23.11.2021 року заступником начальника Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки - начальником ВДК за безпекою на транспорті у Закарпатській області Кейс С. прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 323289, якою постановлено стягнути з позивача адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн. Згідно вказаної постанови, позивачем допущено порушення з надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» відсутня індивідуальна картка водія до цифрового тахографа, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». При цьому, як зазначає позивач, ним не надавалися послуги з перевезення вантажу щодо якого мала місце перевірка. Під час перевірки та складання відповідачем Акту перевірки № 310474 перевезення вантажу, піска, для власних потреб, здійснювало ТОВ «Закарпатбудпостач», транспортним засобом який знаходився в його користуванні, керував транспортним засобом водій ТОВ «Закарпатбудпостач» ОСОБА_2 . Відповідно, станом на 18.10.2021 року позивач не є суб`єктом відповідальності за Законом України «Про автомобільний транспорт» щодо перевезень, перевірка яких здійснена за Актом відповідача № 310474.

Вважаючи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою судді від 07.12.2021 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 18.01.2022 року вказану позовну заяву залишено без руху у зв`язку з невідповідністю останньої вимогам ст. 161 КАС України в частині необхідності уточнення заявлених позовних вимог.

Ухвалою суду від 14.02.2022 року розгляд адміністративної справи продовжено.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву згідно якого, не погоджується із заявленими позовними вимогами, зазначає, що ФОП ОСОБА_1 не надав жодних доказів (ні договору оренди, а ні тимчасового реєстраційного талону) щодо передачі в законне використання транспортного засобу транспортний засіб MAN TGX 18.440 реєстраційний номер НОМЕР_1 іншим особам на момент рейдової перевірки 18.10.2021 pоку, а відтак правові підстави для володіння вказаним транспортним засобом іншими особами на момент перевірки були відсутні, транспортний засіб не вибував з володіння та користування позивача на момент перевірки, отже 18.10.2021 року транспортний засіб MAN TGX 18.440 реєстраційний номер НОМЕР_1 використовувався саме ФОП ОСОБА_1 і перевезення вантажу здійснювалось позивачем, саме до нього як до власника транспортного засобу застосовано адміністративно- господарський штраф за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Пояснення з приводу позовних вимог третьою особою до суду не надано.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом, 18.10.2021 року посадовими особами Західного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки керуючись Законом України «Про автомобільний транспорт», Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, у відповідності до завдання на перевірку від 18.10.2021 року № 011531, в а/д М-06 «Київ-Чоп» 538 км + 200 м проводилась рейдова перевірка, в тому числі габаритно-ваговий контроль.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву, під час перевірки головним спеціалістом відділу державного контролю на автомобільному транспорті Департаменту державного контролю на транспорті Онсович В. було зупинено транспортний засіб MAN TGX 18.440 реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом WIELTON NW33ST реєстраційний номер НОМЕР_2 та запропоновано водію надати документи передбачені ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та пройти габаритно-ваговий контроль. Водій ОСОБА_2 надав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу тягача та напівпричепа, посвідчення водія, видаткову накладну № 41092 від 18.10.2021 року.

Транспортний засіб MAN TGX 18.440 реєстраційний номер НОМЕР_1 облаштований діючим та повіреним цифровим тахографом, однак водій ОСОБА_2 під час здійснення внутрішніх перевезень вантажів не використовує картку водія до цифрового тахографа, чим порушив вимоги пункту 3.3 наказу МТЗУ № 385 від 24.06.2010 року «Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті».

Так, за результатами перевірки 18.10.2021 pоку, був складений акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт № 310474, в якому зафіксовані виявлені порушення, а саме: абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 5% але небільше 10 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу; абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та надання послуг з внутрішніх перевезень вантажів за відсутності на момент перевірки, документів передбачених статтею 48, а саме: картки водія до цифрового тахографа.

Розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт по акту № 310474 від 18.10.2021 року було призначено на 23.11.2021 року, про що позивачу був направлений рекомендованим лист з повідомлення від 09.11.2021 року.

23.11.2021 року ФОП ОСОБА_1 прибув на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та як зазначено у позовній заяві, позивач мав намір надати пояснення та письмові документи на спростування обставин, викладених в акті, однак заступник начальника Західного міжрегіонального управління Укртансбезпеки - начальник ВДК за безпекою на транспорті у Закарпатській області Сергій Кейс повідомив позивача, що рішення уже прийнято та надав останньому під розписку: постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу АО № 323289 за порушення ст. 60 ч. 1 абз. 3 Закону України «Про автомобільний транспорт», якою з позивача стягнуто штраф у розмірі 17000,00 грн. та постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу АО № 323292 за порушення ст. 60 ч. 1 абз. 14 Закону України «Про автомобільний транспорт», якою з позивача стягнуто штраф у розмірі 8500,00 грн.

Як стверджує позивач, оскаржена в судовому порядку постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу АО № 323289 ухвалена з порушенням його прав при розгляді справи про адміністративне правопорушення, внаслідок чого відповідач не зміг встановити фактичні обставини справи, а саме: перевізника, який здійснював перевезення 18.10.2021 року, докази щодо маси транспортного засобу та вантажу.

На момент складання акту, на підставі якого була винесена оскаржена постанова, позивач не був автомобільним перевізником, а тому, в силу вимог ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» не може бути притягнутий до адміністративно-господарської відповідальності, оскільки не є суб`єктом будь-яких порушень.

Не погоджуючись із вказаною постановою та вважаючи її протиправною, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ).

За змістом ч. 7 ст. 6 названого Закону центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, поміж іншого, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті. Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 (далі - Положення № 103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з п. 4 Положення № 103 основним завданням Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація, державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Підпунктами 2, 19, 29 п. 5 названого Положення визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.

Абзацом 1 п. 8 Положення № 103 визначено, що Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи. Так, пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 року № 592 «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» утворені територіальні органи Укртрансбезпеки як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком №3, в тому числі відповідач по справі.

Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що посадові особи відповідача вправі застосовувати до порушників вимог автомобільного законодавства адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 14 ст. 6 цього Закону № 2344-ІІІ, державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Згідно ч. ч. 17 та 18 ст. 6 Закону № 2344-ІІІ, рейдові перевірки дотримання вимог законодавств про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до п. п. 2, 3, 14 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи. Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю в тому числі, шляхом проведення рейдових перевірок. Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Частиною 18 ст. 6 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що у разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Згідно п. п. 15, 16, 17 Порядку № 1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів. Рейдова перевірка проводиться групою посадових осіб у кількості не менш як дві особи. Рейдова перевірка проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення. Зупинення транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог п. 15 Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Укртрансінспекції.

Системний аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що державному контролю на автомобільному транспорті підлягають усі транспортні засоби, що здійснюють автомобільні перевезення, зокрема, вантажів на території України. Контроль може здійснюватися територіальними органами Укртрансбезпеки, шляхом проведення рейдових перевірок в будь-який час без попереднього інформування об`єкта перевірки.

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Як вже встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 18.10.2021 року посадовими особами Західного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки, що діяли на підставі направлення від 18.10.2021 року № 011531, проведено рейдову перевірку транспортного засобу на предмет дотримання перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт, за місцем перевірки: а/д М-06 Київ-Чоп, 598 км+200 м, зупинено ТЗ марки MAN TGX 18.440 реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким здійснювалося перевезення вантажу, під керуванням водія ОСОБА_2 . Згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3 , транспортний засіб належить ОСОБА_1 на праві власності.

Враховуючи викладене суд зазначає, що посадова особа Управління Укртрансбезпеки при здійсненні державного автомобільного контролю на транспорті, шляхом проведення рейдової перевірки позивача на предмет дотримання ним вимог законодавства про автомобільний транспорт, діяла у межах повноважень, визначених Законом № 2344-ІІІ та Порядком №1567.

Оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів, передбачені пунктами 20-30 цього Порядку. Так, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності). У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис (пункти 20-22 Порядку № 1567).

Як вбачається із матеріалів справи, виявлене при рейдовій перевірці порушення зафіксоване в Акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 18.10.2021 року № 310474. Згідно висновків Акту, посадовою особою при перевірці транспортного засобу, що належить позивачу, виявлені порушення: абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону, а саме: картки водія, а також, абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу. Водій транспортного засобу з Актом ознайомився, однак від підпису та надання пояснення відмовився.

Відтак, з огляду на встановлені обставини, суд зауважує на тому, що результати рейдової перевірки оформлені належним чином, з дотриманням приписів Порядку №1567. Акт перевірки складений за формою, що відповідає додатку №3 до зазначеного Порядку.

Відповідно до п. 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктами 26-27 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Варто зазначити, що з наданої до суду копії повідомлення - запрошення від 09.11.2021 року № 94170/4.3/24-21 судом встановлено, що позивача було запрошено прибути 23.11.2021 року на 09:30 год. до Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки для участі у розгляді справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Як стверджує позивач, 23.11.2021 року він прибув на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та мав намір надати пояснення та письмові документи на спростування обставин, викладених в акті, однак заступник начальника Західного міжрегіонального управління Укртансбезпеки - начальник ВДК за безпекою на транспорті у Закарпатській області Сергій Кейс повідомив позивача, що рішення уже прийнято та надав останньому під розписку прийняті відносно нього: постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу АО № 323289 за порушення ст. 60 ч. 1 абз. 3 Закону України «Про автомобільний транспорт» та постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу АО № 323292 за порушення ст. 60 ч. 1 абз. 14 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Дослідивши спірну постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу АО № 323289 судом встановлено, що остання містить особу, яка притягується до відповідальності та відомості про неї (РНОКПП, адреса реєстрації), посилання на Акт перевірки, який послугував підставою для винесення постанови, та норму закону, якою встановлено відповідальність за скоєне правопорушення.

Посилання позивача на відсутність у постанові кваліфікованої електронної позначки часу та електронного підпису керівника підрозділу відповідача, як на обставину яка свідчить про неправомірність спірної постанови, на думку суду не може бути безумовною та самостійною підставою для скасування постанови, не вказує на її незаконність, у зв`язку із чим наведена обставина не може бути врахована при вирішення даного спору.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та відповідність оскарженої позивачем постанови чинному законодавству, суд керувався наступним.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 48 Закону «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачена відповідальність перевізників у вигляді адміністративно-господарських штрафів, в тому числі, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, з наведених норм вбачається, що адміністративно-господарські штрафи за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовуються до автомобільних перевізників.

Так, під час здійснення рейдової перевірки, посадовими особами відповідача встановлено порушення автомобільним перевізником вимог абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та надання послуг з внутрішніх перевезень вантажів за відсутності на момент перевірки документів, передбачених ст. 48 вказаного Закону, а саме: картки водія до цифрового тахографа, що стало підставою для винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 323289 від 23.11.2021 року, однак, як вбачається з обставин справи, не з`ясовано на замовлення якого перевізника здійснювалося надання послуг з перевезення вантажів транспортним засобом марки MAN TGX 18.440 реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Тому вирішальним при розгляді даної справи є встановлення факту чи є ФОП ОСОБА_1 перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт».

За визначеннями, наведеними у ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (ст.33 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Таким чином, системний аналіз вищезазначених правових норм свідчить про те, що відповідальності за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають саме перевізники, а не власники транспортних засобів за умови, що вони не використовують транспортний засіб, а лише володіють майновими правами на нього у відповідності до ст.1 Правил дорожнього руху України.

Тобто, поняття «власник транспортного засобу» та «автомобільний перевізник» не є тотожними, оскільки автомобільним перевізником є користувач транспортного засобу, а не власник транспортного засобу.

Як встановлено судом, транспортний засіб, який був перевірений співробітниками територіального органу Укртрансбезпеки 18.10.2021 року, було надано позивачем в оренду ТОВ «Закарпатбудпостач», що підтверджується долученими до матеріалів справи: договором оренди автомобіля від 15.10.2021 року № 04, укладеним між позивачем (орендодавцем) та ТОВ «Закарпатбудпостач» (орендар), актом приймання передачі від 15.10.2021 року.

Основним нормативно-правовим актом, що визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, є Господарський кодекс України (далі - ГК України).

Відносини оренди та лізингу між суб`єктами господарювання регулюються ст. ст. 283 292 ГК України. Зазначені статті не містять вимог щодо обов`язковості нотаріального посвідчення договорів оренди транспортного засобу, що укладаються між суб`єктами господарювання.

Таким чином, договір оренди транспорту від 15.10.2021 року № 04 є належним доказом того, що позивач передав в оренду іншому суб`єкту господарювання (мета використання - перевезення вантажів, п. 2.1 договору) транспортний засіб, який перевірявся відповідачем під час перевірки.

Крім цього, матеріали справи свідчать про те, що перевезення вантажу здійснювалося на підставі товарно-транспортної накладної від 18.10.2021 року № 154. Оглядом вказаної товарно-транспортної накладної встановлено, що автомобільним перевізником є ТОВ «Закарпатбудпостач», автомобіль MAN TGX 18.440, реєстраційний номер НОМЕР_4 , причіп WIELTON NW 33 ST, реєстраційний номер НОМЕР_5 , за замовленням ТОВ «Закарпатбудпостач» між вантажовідпрвіником ПП «Торговий Дім «Будпромтрейдинг» та вантажоодержувачем ТОВ «Закарпатбудпостач», пункт навантаження - Львівська область, Миколаївський район, с. Тростянець, вул. Зелена, 4, пункт розвантаження - м. Ужгород, вул. Лавріщева, 31, здійснено перевезення вантажу масою 23,2 т. (пісок сіяний). Водієм, який здійснював за вказаною товаро-транспортною накладною перевезення вантажу зазначено ОСОБА_2 , який за наказом директора ТОВ «Закарпатбудпостач» від 01.04.2021 року № 08-к прийнятий на роботу водієм автотранспортного засобу з 02.04.2021 року.

Таким чином, 18.10.2021 року, під час проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, автомобільним перевізником вантажу на транспортному засобі MAN TGX 18.440, реєстраційний номер НОМЕР_4 , з напівпричепом WIELTON NW 33 ST, реєстраційний номер НОМЕР_5 було ТОВ «Закарпатбудпостач», оскільки водієм останнього підприємства здійснювалося автомобільне перевезення вантажу на підставі товарно-транспортної накладної від 18.10.2021 року № 154 та договору оренди транспортного засобу від 15.10.2021 року № 04.

У зв`язку з цим слід зазначити, що відповідно до ст. ст. 908, 909 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Крім того, ст.50 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). З наявних у справі доказів вбачається, що під час вчинення порушення водієм ОСОБА_2 на транспортному засобі марки MAN TGX 18.440 реєстраційний номер НОМЕР_1 здійснювалось транспортування вантажу - пісок сіяний відповідно до товарно-транспортної накладної № 154 від 18.10.2021 року.

Вказана товарно-транспортна накладна є документом, який у розумінні ст.ст.908, 909 Цивільного кодексу України, ст.50 Закону України «Про автомобільний транспорт» підтверджує факт укладення договору перевезення вантажу між перевізником та відправником (вантажовідправником).

При цьому згідно змісту товарно-транспортної накладної № 154 від 18.10.2021 року перевізником вантажу є не позивач, а ТОВ «Закарпатбудпостач».

З наведеного слідує, що позивача у спірних правовідносинах не є перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», так як його транспортний засіб фактично використовувався іншою особою, у той час як за ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт покладено виключно на автомобільного перевізника.

При цьому законність або незаконність використання іншою особою належного позивачу транспортного засобу для здійснення вантажних автомобільних перевезень не є підставою для визначення правового статусу позивача як перевізника у зв`язку з наступним.

Відповідно до ст.16 Закону України «Про дорожній рух» водій має право: керувати транспортним засобом і перевозити пасажирів або вантажі на дорогах, вулицях та в інших місцях, де рух транспорту не заборонено у встановленому порядку; довіряти у встановленому порядку право користування і розпорядження приватним транспортним засобом іншій особі, яка має відповідне право на керування. Водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно п.п.1.10, 2.1, 2.2 затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 Правил дорожнього руху, власник транспортного засобу - це фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб, що підтверджується відповідними документами; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі. Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон); у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків та (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий уповноваженим органом МВС, а у разі встановлення проблискового маячка оранжевого кольору на великогабаритних та великовагових транспортних засобах - дозвіл, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції; на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог спеціальних правил; поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення). Власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Як слідує з наявних у справі копій свідоцтв про реєстрацію, транспортний засіб та напівпричіп є приватною власністю позивача, а тому він мав законне право передавати керування цими транспортними засобами іншій фізичній особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційні документи на ці транспортні засоби.

Проте в даному випадку це жодним чином не зробило його учасником правовідносин, які витікають з договору перевезення вантажу, укладеного згідно товарно-транспортної накладної № 154 від 18.10.2021 року.

Враховуючи, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовується до автомобільних перевізників, а позивач на момент проведення перевірки не був автомобільним перевізником в розумінні вимог Закону України «Про автомобільний транспорт», суд доходить висновку, що в межах спірних правовідносинах позивач не є суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, як наслідок, підстави застосування до нього адміністративно - господарського штрафу відсутні.

Таким чином, відповідач у даному випадку діяв без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття оскарженої постанови.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного вище, враховуючи приписи ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем правомірності спірної постанови, як наслідок, постанова Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки № 323289 від 23.11.2021 року про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу є протиправною та підлягає скасуванню, а адміністративний позов - задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 72-77, 94, 192-193, 242-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_6 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (м. Київ, пр. Перемоги, буд. 14 код ЄДРПОУ 39816845), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Закарпатбудпостач» (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Лавріщева, буд. 31 код ЄДРПОУ 31225268), про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Західного міжрегіонального управління Уктрансбезпеки - начальника ВДК за безпекою на транспорті у Закарпатській області про застосування адміністративно-господарського штрафу АО № 323289 від 23.11.2021 року.

3. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

СуддяС.І. Рейті