Постанова

від 09.03.2022 по справі 909/819/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2022 р. Справа №909/819/21

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі:

головуючого (судді доповідача): Кордюк Г.Т.

суддів:Кравчук Н.М.

Плотніцького Б.Д.

без повідомлення учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гера Вест» б/н від 22.11.2021 (вх.№01-05/3944/21 від 25.11.2021)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.10.2021, суддя: Малєєва О.В., м. Івано-Франківськ, повний текст рішення складено 26.10.2021,

у справі №909/819/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гера Вест»

до відповідача-1 Івано-Франківської районної державної адміністрації Івано-Франківської області,

до відповідача-2 Богородчанської районної державної адміністрації

про стягнення 220 043, 38 грн.,

ВСТАНОВИВ:

18.08.2021 у Господарський суд Івано-Франківської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Гера Вест» (далі по тексту - ТОВ «Гера Вест») з позовом до Івано-Франківської районної державної адміністрації Івано-Франківської області та Богородчанської районної державної адміністрації про стягнення 220 043,38 грн., з яких: 206 401,91 грн. - заборгованість по відшкодуванню вартості препаратів інсуліну хворим на цукровий діабет, а також нарахованих з цієї суми 3% річних у розмірі 3 342,01 грн. за прострочення грошового зобов`язання у період з 21.01.2021 по 06.08.2021 та інфляційнийх втрат у розмірі 10 299,46 грн. за прострочення грошового зобов?язання у період лютого по липень 2021 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач в період з жовтня 2019 року до грудня 2020 року здійснював відпуск препаратів на підставі договорів про відшкодування вартості препаратів інсуліну хворим на цукровий діабет, укладених з Богородчанською РДА. Відпуск проводився згідно з рецептами, виданими Богородчанською центральною районною лікарнею. Внаслідок неналежного виконання зобов`язань щодо відшкодування вартості препаратів виникла заборгованість у розмірі 206 401,91 грн. Відповідно до ст. 625 ЦК України та умов договору нарахував 3% річних у розмірі 3 340, 07 грн.та інфляційні втрати у розмірі 14 369, 98 грн. Враховуючи, що Богородчанська РДА знаходиться в стані припинення, а правонаступником на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 №1635-р "Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій" є Івано-Франківська РДА, просить стягнути вказану заборгованість з належного відповідача.

Правовими підставами позову зазначає ст.ст. 193, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 104, 108, 525, 526, 614, 617, 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 26.10.2021 у справі №909/819/21 у задоволенні вищезазначеного позову відмовлено, оскільки відшкодування вартості препаратів інсуліну, відпущених хворим на цукровий діабет у період з жовтня 2019 року до грудня 2020 року відповідно до укладених договорів - відбулось в повному обсязі. Натомість сума, яка заявлена до стягнення, цими договорами не охоплюється та є позадоговірною.

Не погодившись з вказаним рішенням ТОВ «Гера Вест» звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 22.11.2021 (вх.№01-05/3944/21 від 25.11.2021) у якій просить рішення скасувати Господарського суду Івано-Франківської області від 26.10.2021 у справі №909/819/21 та прийняти нове про задоволення позову.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відповідно до Порядку відшкодування вартості препаратів інсуліну, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №239 від 23.03.2016, відпуск інсуліну для осіб, що хворі на цукровий діабет, передує відшкодуванню його вартості, а тому суд першої інстанції не врахував, що у випадку непідписання відповідачем відповідного договору, позивач позбавлений можливості відшкодувати вартість відпущеного інсуліну в силу імперативних норм, що суперечить принципам справедливості.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-1 погодився з висновками місцевого господарського суду та навів мотиви, аналогічні викладеним в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

Відповідач-2 не скористався правом, наданим ст. 263 ГПК України, відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Частиною десятою статті 270 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 7 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня становить 2270 гривень.

Оскільки ціна позову в даній справі становить 220 043, 38 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 227 000,00 грн. (2270,00 грн. * 100), то апеляційний господарський суд в силу ч. 10 ст. 270 ГПК України розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційній скарзі та у відзиві, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції частковому скасуванню.

Згідно зі встановленими судом першої інстанції та неоспореними обставинами, а також обставини, встановленими судом апеляційної інстанції, і визначеними відповідно до них правовідносини вбачається, що між ТОВ «Гера Вест», як учасником, та Богородчанською РДА, як замовником, на типових умовах укладались договори про відшкодування вартості препаратів інсуліну хворим на цукровий діабет: №1 від 17.02.2020 на суму 32 170,44 грн; №3 від 19.02.2020 на суму 98 637,06 грн; №2 від 17.03.2020 на суму 176 271,31 грн; №3 від 18.05.2020 на суму 171 248,17 грн; №4 від 18.05.2020 на суму 140 943,40 грн; №4 від 26.06.2020 на суму 158 890,15 грн; №5 від 26.06.2020 на суму 5 718,28 грн; №5 від 21.07.2020 на суму 144 020,17 грн; №6 від 06.08.2020 на суму 155 172,82 грн; №6 від 10.09.2020 на суму 116 869,18 грн; №8 від 10.09.2020 на суму 125 700,00 грн; №9 від 05.11.2020 на суму 180 788,53 грн; №10 від 14.12.2020 на суму 198 104,47 грн; №11 від 17.12.2020 на суму 92 112,89 грн; №11 від 24.12.2020 на суму 66 793,77 грн.

Умови укладених договорів є аналогічними, різниця полягає лише у сумах договорів. Типові умови вказаних договорів такі.

Предметом цього договору є відносини сторін щодо повного та часткового відшкодування препаратів інсуліну хворим на цукровий діабет, що потребують інсулінотерапії та у відповідності до законодавства України (п. 1.1.).

Згідно з умовами договору учасник здійснює відпуск препаратів інсуліну на підставі рецептів на препарати інсуліну, виписаних закладами охорони здоров`я за місцем диспансерного обліку пацієнта згідно з обліком пацієнтів, що потребують інсулінотерапії. Замовник здійснює повне або часткове відшкодування лікарських засобів на підставі реєстру відпущених препаратів інсуліну за рецептами лікарів у розмірі, встановленому за референтними цінами (цінами відшкодування) (п. 1.2.).

Розрахунки за препарати інсуліну по повному або частковому відшкодуванню в розмірі суми за встановленими референтними цінами здійснюються замовником у розмірі суми реєстру безготівковим способом згідно отриманих аптекою рецептів лікарів для хворих із цукровим діабетом протягом 15 днів з моменту отримання реєстрів (п. 2.2.).

Бюджетне зобов`язання замовника за договором виникає у разі наявності бюджетних призначень на поточний рік та в межах відповідних бюджетних асигнувань (п. 2.4.).

У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за отоварені рецепти здійснюється протягом 10 банківських днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на фінансування вартості препаратів інсуліну хворим на цукровий діабет на свій реєстраційний рахунок (п. 2.5.).

Учасник зобов`язується, зокрема відпускати хворим лікарські засоби за рецептами, виписаними закладами охорони здоров`я (п. 3.1.1.); щомісяця надавати замовнику звіт (реєстр) про фактично відпущені препарати інсуліну (п. 3.1.2.).

Замовник зобов`язується своєчасно та повному обсязі здійснити відшкодування вартості препаратів інсуліну хворим на цукровий діабет, що потребують інсулінотерапії (п. 3.2.1.); своєчасно, протягом 15 днів після одержання звітів (реєстрів) відпущених препаратів інсуліну за рецептами лікарів-ендокринологів здійснювати перерахування коштів учаснику за відпущені препарати (п. 3.2.2.).

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань згідно умов даного договору сторони несуть відповідальність у відповідності до чинного законодавства України. Порушенням зобов`язань є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом договору (п. 4.1.).

Строком Договору є час протягом якого сторони здійснюють свої права і виконують свої обов`язки відповідно до договору (п. 6.1.).

Умови договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладання відповідно до п. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України (п. 6.2.).

Відповідно до виписки по рахунку позивача в АТ КБ Приватбанк від 29.04.2021 №2904-21VU-1144-3967 за період з 01.01.2020 до 31.12.2020 позивач отримав такі відшкодування вартості інсуліну:

19.02.2020 - за договором №1 від 17.02.2020 на суму 32 170,44 грн.(згідно звіту по рецептах №1 від 17.02.2020);

21.02.2020 - за договором №3 від 19.02.2020 на суму 98 637,06 грн.(згідно звіту по рецептах №1 від 17.02.2020);

31.03.2020 за договором №2 від 17.03.2020 на суму 126 011,48 грн.та 50 259,83 грн, всього 176 271,31 грн.(згідно звіту по рецептах №1 від 17.03.2020);

19.05.2020 за договором №3 від 18.05.2020 на суму 171 248,17 грн.(згідно звіту по рецептах №3 від 18.05.2020);

19.05.2020 за договором №4 від 18.05.2020 на суму 140 943,40 грн.(згідно звіту по рецептах №4 від 18.05.2020);

30.06.2020 за договором №4 від 26.06.2020 на суму 158 890,15 грн.(згідно звіту по рецептах №4 від 26.06.2020);

30.06.2020 - за договором №5 від 26.06.2020 на суму 5 718,28 грн.(згідно звіту по рецептах №5 від 26.06.2020);

23.07.2020 за договором №5 від 21.07.2020 на суму 144 020,17 грн.(згідно звіту по рецептах №5 від 21.07.2020);

10.08.2020 за договором №6 від 06.08.2020 на суму 155 172,82 грн.(згідно звіту по рецептах №6 від 06.08.2020);

18.09.2020 за договором №6 від 10.09.2020 на суму 116 869,18 грн.(згідно звіту по рецептах №6 від 10.09.2020);

05.10.2020 за договором №8 від 10.09.2020 на суму 125 700,00 грн.(згідно звіту по рецептах №9 від 10.09.2020);

09.11.2020 за договором №9 від 05.11.2020 на суму 180 788,53 грн.(згідно звіту по рецептах №9 від 05.11.2020);

15.12.2020 за договором №10 від 14.12.2020 на суму 198 104,47 грн.(згідно звіту по рецептах №10 від 14.12.2020);

21.12.2020 за договором №11 від 17.12.2020 на суму 92 112,89 грн.(згідно звіту по рецептах №11 від 17.12.2020);

28.12.2020 за договором №11 від 24.12.2020 на суму 66 793,77 грн.(згідно звіту по рецептах №11 від 24.12.2020).

Згідно із звітом по рецептах, відпущених з 01.10.2020 до 31.10.2020, позивач за цей період відпустив препаратів на загальну суму 173 416,36 грн. Частина вартості цих препаратів була відшкодована, зокрема по договору №8 від 10.09.2020 на суму 125 700,00 грн. Позивач стверджує, що вартість препаратів на суму 5 851, 53 грн.не відшкодовано.

Згідно із звітом по рецептах, відпущених з 01.11.2020 до 31.11.2020, позивач за цей період відпустив препаратів на загальну суму 212 416, 65 грн. Частина вартості цих препаратів на суму 158 906, 66 грн.була відшкодована на підставі договорів від 17.12.2020 № 11 на суму 92 112, 89 грн.та від 24.12.2020 № 11 на суму 66 793, 77 грн. Щодо відшкодування вартості вказаних препаратів на суму 53 509, 99 грн. - договір не укладено, оплата не здійснена.

Так само не укладено договір і не здійснена оплата згідно звіту по рецептах, відпущених позивачем з 01.12.2020 до 31.12.2020, на суму 147 040, 39 грн.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку сума заборгованості складається з суми недоплати станом на жовтень 2020 року у розмірі 5 851, 53 грн, заборгованості за листопад 2020 року у розмірі 53 509, 99 грн.та заборгованості за грудень 2020 року у розмірі 147 040, 39 грн.

Позивач надсилав на адресу Івано-Франківської РДА претензію від 23.06.2021 №10/06 щодо оплати заборгованості у розмірі 206 401,91 грн.

Івано-Франківська РДА надала відповідь від 13.07.2021 №693/01-43/075, у якій вказала, що заборгованість, про яку йдеться у претензії, не зареєстровано у казначействі у зв`язку з недостатнім фінансуванням з обласного та районного бюджетів на дану потребу. При цьому зазначено, що Богородчанська РДА зверталась до департаментів фінансів та охорони здоров`я обласної державної адміністрації про додаткове виділення коштів на відшкодування вартості препаратів інсуліну, проте додаткові кошти на зазначену мету не виділялись.

За прострочення відшкодування вартості препаратів інсуліну на суму 206 401, 91 грн, позивач на підставі ст. 625 ЦК України нарахував 3 % річних з 21.01.2021 до 06.08.2021 за 197 днів прострочення у розмірі 3 342, 01 грн.та інфляційні втрати з лютого 2021 року до липня 2021 року у розмірі 10 299, 46 грн.

Отже, спір у даній справі виник з приводу наявності чи відсутності правових підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача вартості препаратів інсуліну хворим на цукровий діабет на суму 206 401,91 грн., які відпущені ним з жовтня по грудень 2020 року на підставі рецептів, виписаних закладами охорони здоров`я за місцем диспансерного обліку пацієнта згідно з обліком пацієнтів, що потребують інсулінотерапії, а також нарахованої з цієї суми основної заборгованості 3% річних та інфляційних втрат.

З?ясовуючи підстави заявленого позову, апеляційним господарським судом встановлено, що обов?язок відповідачів оплатити вартість препаратів інсуліну хворим на цукровий діабет, позивач пов?язує з фактом відпуску цих препаратів пацієнтам.

Механізм відшкодування вартості препаратів інсуліну суб`єктам господарювання визначено Порядком відшкодування вартості препаратів інсуліну, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №239 від 23.03.2016 (надалі Порядок).

Відповідно до пунктів 1, 2, 4 Порядку (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №439 від 21.06.2017), відшкодування вартості препаратів інсуліну здійснюється на рівні не вище затвердженої МОЗ референтної ціни (ціни відшкодування) на лікарський засіб. Відпуск лікарських засобів здійснюється суб`єктами господарювання, перелік яких визначається структурними підрозділами з питань охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій або розпорядниками коштів місцевих бюджетів, визначених рішеннями про такі бюджети згідно із законодавством, на рівних умовах, відповідно до укладених договорів, на підставі рецептів на препарати інсуліну, виписаних закладами охорони здоров`я за місцем диспансерного обліку пацієнта згідно з реєстром пацієнтів, що потребують інсулінотерапії, який ведеться МОЗ, на рецептурних бланках форми №1. Суб`єкт господарювання щомісяця складає звіт про відпущені препарати інсуліну, в якому стосовно кожного лікарського засобу зазначаються його міжнародна непатентована та торговельна назви, сила дії, форма випуску, кількість одиниць інсуліну в упаковці, кількість відпущених упаковок, референтна ціна повного відшкодування, референтна ціна часткового відшкодування, найменування закладу охорони здоров`я, сума, що підлягає відшкодуванню за звітний період. Суб`єкт господарювання подає звіт про відпущені препарати інсуліну до 5 числа місяця, що настає за звітним періодом, а в грудні - додатково до 24 числа звітного місяця розпорядникам коштів місцевих бюджетів, визначених рішеннями про такі бюджети відповідно до законодавства, для здійснення цільових видатків місцевих бюджетів на пільгове забезпечення препаратами інсуліну хворих на діабет, визначених рішеннями про такі видатки відповідно до законодавства, для відшкодування суб`єктові господарювання зазначеної в реєстрі суми протягом 15 днів з дня отримання звіту. У разі коли роздрібна ціна на препарати інсуліну є нижчою від референтної ціни (ціни повного відшкодування) за первинну упаковку на препарати інсуліну, у звіті про відпущені препарати інсуліну зазначається така роздрібна ціна.

Наведене свідчить про адміністративно-правове регулювання відносин щодо механізму відшкодування вартості препаратів інсуліну суб`єктам господарювання, які провадять господарську діяльність на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності з роздрібної торгівлі лікарськими засобами, незалежно від форми власності та підпорядкування, аптечні заклади яких розташовані в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Запроваджуючи цей механізм держава забезпечує відшкодування витрат суб`єктам господарювання, які відпускають препарати інсуліну за рахунок державного бюджету. Тобто держава офіційно бере на себе обов`язок забезпечити вчасні розрахунки за відпущені препарати інсуліну.

Тому, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, держава змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися або складуться між сторонами, піддаючи їх імперативному регулюючому впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій (такі як: постанови Кабінету Міністрів України за №73 від 05.03.2014 «Питання реалізації Пілотного проекту щодо запровадження державного регулювання цін на препарати інсуліну», за №239 від 23.03.2019 «Деякі питання відшкодування вартості препаратів інсуліну, а також наказу Міністерства охорони здоров`я України за №890 від 23.12.2015 «Про затвердження Положення про реєстр пацієнтів, що потребують інсулінотерапії»).

Фактично грошові зобов`язання між сторонами у даній справі в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного), застосування та чинність яких не залежать від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

В оскаржуваному рішенні, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, оскільки встановив, що заявлені до стягнення суми не охоплюються жодним договором, які укладались між сторонами.

Натомість в апеляційній скарзі позивач покликається на те, що у випадку непідписання відповідачем відповідного договору, що має місце в спірній ситуації, позивач позбавлений можливості відшкодувати вартість відпущеного інсуліну в силу імперативних норм Порядку (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №439 від 21.06.2017), що суперечить принципам справедливості.

Таким чином, замовник відшкодовувує вартість відпущених лікарських засобів (інсуліну) . Закупівля не підпадає під дію Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки згідно з пунктом 25 частини першої статті 1 цього Закону, публічна закупівля - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом. При цьому відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 цього Закону договір про закупівлю господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару. Таким чином, у разі якщо видатки здійснюються замовником саме як відшкодування (компенсація) витрат і не передбачають укладання договору про закупівлю, норми Закону, а також підзаконних нормативно-правових актів, розроблених на його виконання, на здійснення таких видатків не розповсюджуються.

Обговорюючи доводи апеляційної скарги, суд зазначає, що зі змістовного аналізу п. 2 Порядку (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №439 від 21.06.2017), вбачається, що відшкодування вартості препаратів інсуліну здійснюється на рівних умовах, на підставі договорів. Тобто укладення договору має передувати відпуску препаратів пацієнтам.

Отже з`ясування факту та моменту укладення договору між сторонами має важливе значення для вирішення спору в даній справі.

Принцип свободи договору, закріплений у ст. 6, 627 Цивільного кодексу України як загальна засада цивільного законодавства, полягає в можливості для сторін укладати договори, як передбачені, так і не передбачені актами цивільного законодавства.

Залежно від того, чи зафіксована певна договірна конструкція в Цивільному кодексі України та інших актах цивільного законодавства, договори поділяють на поіменовані та непоіменовані. Договір вважається поіменованим, якщо акт цивільного законодавства виділяє його в окремий тип (вид) та надає йому відповідну правову регламентацію (наприклад, договір оренди, поставки, лізингу тощо). До непоіменованих належать договори, можливість укладення яких прямо не передбачена в актах цивільного законодавства.

З огляду на це, суд апеляційної інстанції доходить до висновку, що договір, який зазначений у п. 2 Порядку (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №439 від 21.06.2017) та на підставі якого здійснюється відшкодування вартості препаратів інсуліну, відноситься до категорії непоіменованих договорів, а відтак, законодавством не визначено, які умови є істотними для його укладення.

Незважаючи на принцип свободи договору, визначення умов непоіменованих договорів повинне відбуватись у певних межах, якими виступають загальні засади цивільного законодавства України.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Таким чином, обов`язковою умовою укладення непоіменованого договору є досягнення згоди сторонами щодо його предмету.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

З огляду на це, апеляційний господарський суд відзначає, що п. 1 Порядку (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №439 від 21.06.2017) визначено ціну за якою суб?єктам господарювання здійснюється відшкодування вартості препаратів інсуліну.

Зі змісту п. 2 цього Порядку вбачається, що держава бере на себе обов`язок щодо відшкодування вартості препаратів інсуліну лише щодо суб`єктів господарювання, які включені до реєстру. Отже факт включення цих суб`єктів до реєстру є формою волевиявлення держави.

Натомість п. 4 зазначеного вище Порядку передбачено, що суб`єкт господарювання за наслідками відпуску препаратів інсуліну щомісячно складає відповідні звіти, які подає розпорядникам коштів місцевих бюджетів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

При вирішенні спору суд керується тим, що згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 ГПК України).

Системний аналіз викладеного алгоритму дій, які регламентовані Порядком (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №439 від 21.06.2017), дозволяє дійти до висновку, що включивши конкретного суб`єкта господарювання в реєстр, держава в особі розпорядників коштів місцевих бюджетів запропонувала цим суб`єктам здійснити відпуск препаратів інсуліну на умовах, які визначені Порядком (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №439 від 21.06.2017), натомість подання суб`єктом щомісячних звітів, свідчить про акцептування цієї пропозиції. При цьому сторонами дотримано приписи ч. 1 ст. 207 та п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України, оскільки воля обох зі сторін виражена у окремих документах (замовника у реєстрі до якого включено суб`єкта господарювання, а суб?єкта господарювання у звіті, який подається розпорядникам коштів місцевих бюджетів), а не у формі єдиного документа.

Зазначене повністю узгоджується з приписами ч. 1 ст. 641 та ч. 2 ст. 642 ЦК України за змістом якої пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

З огляду на це, суд апеляційної інстанції доходить до висновку, що між ТОВ «Гера Вест» та Богородчанською РДА укладено договір про відшкодування вартості препаратів інсуліну, які відпущені ним з жовтня по грудень 2020 року на підставі рецептів, виписаних закладами охорони здоров`я за місцем диспансерного обліку пацієнта згідно з обліком пацієнтів, що потребують інсулінотерапії. Тому помилковими є висновки місцевого господарського суду про те, що заявлена до стягнення сума основного боргу не охоплюється договором, який укладений між сторонами.

Судом апеляційної інстанції з`ясовано, що на підтвердження вимог про стягнення заборгованісті по відшкодуванню вартості препаратів інсуліну хворим на цукровий діабет у розмірі 206 401,91 грн., позивачем надано розрахунок та відповідні звіти по рецептах, що належними та допустимими доказами на підтвердження цієї заборгованості. Розмір цієї заборгованості відповідачами не спростовано, а тому суд апеляційної інстанції доходить до висновку про її обгрунтованість.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Встановлюючи певні умови виконання зобов`язань в договорі сторони забезпечують стабільність, послідовність та правову певність поведінки учасників договірних відносин, що гарантує справедливість, розумність й добропорядочність сторін під час виконання договору.

Водночас, недотримання вищезазначених умов виходить за обумовлені сторонами межі здійснення прав та обов`язків по договору, й надає одній зі сторін, яка його порушує, безпідставну перевагу в цих господарських відносинах, внаслідок чого порушується баланс приватноправових інтересів сторін договору, що є недопустимим.

В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 614 ЦК України). Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, для застосування наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених у частині 2 статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених п. 4 Порядку (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №439 від 21.06.2017).

У позовній заяві ТОВ «Гера Вест» заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 3 342,01 грн. за період з 21.01.2021 по 06.08.2021 та інфляційнийх втрат у розмірі 10 299,46 грн. за період лютого по липень 2021 року, у зв?язку з простроченням сплати суми основного боргу в розмірі 206 401,91 грн.

Перевіривши правильність цих розрахунків суд апеляційної доходить до висновку, що заявлені позивачем до стягнення суми 3% річних та інфляційних втрат є обгрунтованими.

Незважаючи на обгрунтованість позовних вимог у даній справі, позивач пред`явив позов до двох відповідачів: Богородчанської РДА та Івано-Франківської РДА (яка є правонаступником Богородчанської РДА).

Разом з тим, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що належним відповідачем у даній справі є Богородчанська РДА, оскільки відповідно до ст. 105, 107 ЦК України та розпорядження Кабінету Міністрів України №1635-р від 16.12.2020 "Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій" не подано доказів переходу прав та обов`язків до правонаступника. Івано-Франківська РДА є неналежним відповідачем у справі, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Відтак, аргументи, викладені відповідачем-1 про заперечення доводів апеляційної скарги є такими, що відповідають встановленим обставинам по справі лише в частині того, що матеріалами справи документально не підтверджено, що Івано-Франківської РДА є правонаступником Богородчанської РДА.

Натомість апелянтом не спростовано наведені висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки доведено неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги частково спростовують встановлені місцевим господарським судом обставин по справі та його висновки, а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Гера Вест» б/н від 22.11.2021 (вх.№01-05/3944/21 від 25.11.2021) підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду - частковому скасуванню.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги, суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача-2 на користь апелянта судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гера Вест» б/н від 22.11.2021 (вх.№01-05/3944/21 від 25.11.2021) - частково задоволити.

2.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.10.2021 у справі №909/819/21 в частині відмови в задоволенні позовних вимог спрямованих до Богородчанської районної державної адміністрації - скасувати.

3.Прийняти нове рішення про задоволення позову в цій частині.

4.Стягнути з Богородчанської районної державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гера Вест» 220 043,38 грн., з яких: 206 401,91 грн. - заборгованість по відшкодуванню вартості препаратів інсуліну хворим на цукровий діабет, а також нарахованих з цієї суми 3% річних у розмірі 3 342,01 грн. за прострочення грошового зобов?язання у період з 21.01.2021 по 06.08.2021 та інфляційнийх втрат у розмірі 10 299,46 грн. за прострочення грошового зобов`язання у період лютого по липень 2021 року.

5.В решті рішення про відмову в задоволенні позовних вимог спрямованих до Івано-Франківської районної державної адміністрації - залишити без змін.

6.Стягнути з Богородчанської районної державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гера Вест» судовий збір у розмірі 5122,50 грн. за подання апеляційної скарги.

7.Місцевому господарському суду видати накази в порядку ст. 327 ГПК України.

8.Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

9.Порядок та строк оскарження встановлено ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Кравчук Н.М.

Суддя Плотніцький Б.Д.

Повний текст постанови складено 10.03.2022.