Рішення

від 27.02.2022 по справі 914/4037/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2022 Справа № 914/4037/21

місто Львів

За позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , с. Гірка Полонка Луцького району Волинської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька торгівельно-промислова компанія», м. Львів

про стягнення 53317,00 грн.

Суддя Щигельська О.І.

Представники сторін не викликались

Заяв про відвід судді не надходило. У відповідності до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу «Акорд» не здійснювалось.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька торгівельно-промислова компанія» про стягнення 53317,00 грн заборгованості.

Згідно Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.12.2021 позовну заяву передано на розгляд судді Щигельській О.І.

Ухвалою суду від 28.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; задоволено клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, ухвалено розгляд справи №914/4037/21 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) сторін.

Зазначена ухвала суду надсилалась на юридичні адреси сторін, зокрема згідно відомостей офіційного сайту АТ «Укрпошта», копія ухвали суду від 28.12.2021, надіслану на адресу місцезнаходження позивача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_1 , відправлення вручено: особисто - 05.01.2022.

Згідно відомостей офіційного сайту АТ «Укрпошта», копію ухвали суду від 28.12.2021, надіслану на адресу місцезнаходження відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька торгівельно-промислова компанія», вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 79017, Львівська обл., місто Львів, вулиця Є. Коновальця, будинок 19/1 - від 03.02.2022 міститься запис «повернення за зворотною адресою: За закінченням встановленого терміну зберігання». 08.02.2022 поштовий конверт з вкладенням повернувся на адресу суду.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.ч. 3, 7 ст.120 ГПК України, виклик і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Крім того, суд враховує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17 отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності, покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що ним вжито всі можливі заходи щодо повідомлення відповідача про судовий процес, сторони є належним чином повідомлені про розгляд їхньої справи у суді та мали передбачену законом можливість на реалізацію своїх прав та виконання процесуальних обов`язків, з урахуванням сформованої позиції судів вищих інстанцій щодо належного повідомлення учасників процесу.

Згідно п.1 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу та має право вирішити спір за наявними матеріалами.

Відповідач, повідомлений належним чином про відкриття даного судового провадження, стосовно заявлених вимог не заперечив, доказів на спростування викладених позивачем обставин, відзиву чи письмових пояснень не подав.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 ГПК України.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, у відповідності до ст.13 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи позивача

У позовній заяві стверджується, що 16 серпня 2021 року, на адресу перевізника - ФОП ОСОБА_1 , від замовника перевезення - ТОВ «Галицька торгівельно-промислова Компанія», електронною поштою, надійшов Договір-заявка №16.08.2021, за змістом, на міжнародне перевезення вантажу. Її умови були прийняті позивачем - відповідь на пропозицію виконати перевезення була направлена замовнику перевезення, у такий же спосіб, електронною поштою.

Відповідно до умов Договору-заявки, ФОП ОСОБА_1 узяв на себе зобов`язання виконати міжнародне перевезення за маршрутом м. Дрогобич (Львівська обл.) - м. Шарлеруа (Бельгія). Узгоджена сторонами вартість перевезення - 53317,00 грн. Позивач вказує, що послуга перевезення, за обумовленим в Договорі-заявці маршрутом була виконана належним чином, без будь-яких зауважень чи застережень вантажоодержувача. Факт належного виконання послуги підтверджується наявністю відтиску штампу та підпису уповноваженої особи вантажоодержувача в графі 24 накладної CMR.

На виконання умов Договору-заявки замовнику 03 вересня 2021 були направлені документи, що є підставою для здійснення оплати перевезення. За даними сервісу відстеження Укрпошти, поштове відправлення було вручене адресату - 06 вересня 2021. Однак, оплата у встановлений строк проведена не була.

Зазначене зумовило звернення до суду із відповідним позовом про стягнення 53317,00 грн заборгованості.

Аргументи відповідача

Відповідач заперечень та/або відзиву на позовну заяву не подав.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

16.08.2021 на адресу перевізника - ФОП ОСОБА_1 , від замовника перевезення - ТОВ «Галицька торгівельно-промислова компанія», електронною поштою, надійшов Договір-заявка №16.08.2021 на міжнародне перевезення вантажу.

У зазначеному Договорі-заявці визначено, що перевезенню підлягає вантаж вугілля деревне, 16000 кг по маршруту Львівська область м. Дрогобич - Rue de coguelet 102, B 6060 Charleroi, Belgium.

Договором-заявкою встановлено, що ставка за перевезення і умови оплати складає 53317 грн (оплата здійснюється на протязі 3-5 днів після отримання оригіналів документів).

Умови Договору-заявки прийняті перевізником, про що свідчать проставлені підпис та печатка ФОП ОСОБА_1 .

Підписаний та прийнятий до виконання Договір-заявка відповідача надісланий позивачем на електронну пошту замовнику.

Фактичне виконання позивачем перевезення підтверджується долученою до матеріалів справи міжнародною товарно-транспортною накладною CMR А N 012334 від 18.08.2021 року з відмітками відправника вантажу, перевізника, одержувача вантажу та митних органів.

Позивач стверджує, що послуга перевезення, за обумовленим в Договорі-заявці маршрутом була виконана належним чином, без будь-яких зауважень чи застережень вантажоодержувача. Факт належного виконання послуги підтверджується наявністю відтиску штампу та підпису уповноваженої особи вантажоодержувача в графі 24 накладної CMR.

Відповідно до умов Договору-заявки оплата за перевезення здійснюється на протязі 3-5 днів після отримання оригіналів документів.

03.09.2021 замовнику перевезення рекомендованим листом трек-номер №4301804860791 направлені документи, що є підставою для здійснення оплати. Позивач вказує, що згідно інформації АТ «Укрпошта» вказане поштове відправлення було вручене адресату - 06.09.2021.

Відтак з огляду на умови Договору-заявки, п`ятий день для здійснення оплати за виконане перевезення сплив 13.09.2021. Доказів здійснення відповідачем оплати за перевезення згідно Договору-заявки №16.08.2021 від 16.08.2021 до матеріалів справи не долучено.

Зазначене зумовило звернення Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька торгівельно-промислова компанія» про стягнення 53317,00 грн заборгованості.

ОЦІНКА СУДУ

Згідно ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами частин 1, 2 статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, згідно з ч.1 ст.908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

У ч.ч. 1, 2 ст.306 ГК України визначено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Як передбачено ст.909 ЦК України та ч.ч. 1, 2 ст.307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі та підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Згідно з ч.1 ст.916 ЦК України, за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата. Згідно ст.311 ГК України, плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов`язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

Відповідно до ст.929 ЦК України та ст.316 ГК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Згідно зі ст.931 ЦК України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено судом між сторонами укладено Договір-заявку №16.08.2021 від 16.08.2021 на міжнародне перевезення вантажу.

На підтвердження надання послуг за Договором-заявкою №16.08.2021, позивачем подано копію міжнародної товарно-транспортної накладної CMR А N 012334 з відмітками відправника вантажу, перевізника, одержувача вантажу та митних органів.

Факт надання позивачем послуг на виконання умов Договору-заявки відповідачем не заперечується, зауваження щодо їх обсягу, своєчасності та якості, подані до моменту звернення позивача в матеріалах справи відсутні.

Відтак, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено та відповідачем не спростовано, здійснення міжнародного перевезення за маршрутом м. Дрогобич (Львівська обл.) - м. Шарлеруа (Бельгія) на суму 53317,00 грн.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до умов Договору-заявки оплата за перевезення здійснюється на протязі 3-5 днів після отримання оригіналів документів.

Крім того судом встановлено, що 03.09.2021 позивачем направлено відповідачу документи відповідно до умов Договору-заявки, які отримані замовником 06.09.2021. Доказів на спростування зазначеного факту матеріали справи не містять.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що строк виконання зобов`язань із оплати послуг, надання яких підтверджується матеріалами справи - настав, відтак вимога про стягнення заборгованості в розмірі 53317,00 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України). Стандарт доказування «вірогідності доказів», який на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20.

У відповідності до ч.ч. 1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищенаведене, суд, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, приходить до висновку, що позовна вимога щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька торгівельно-промислова компанія» 53317,00 грн заборгованості підлягає задоволенню в повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до ч.1 ч.3 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, судовий збір в розмірі 2700,00 грн. покладається на відповідача в повному обсязі.

У позовній заяві ФОП ОСОБА_1 наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, серед яких 2700,00 грн судового збору, 7300,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 3000,00 грн гонорар успіху.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд звертає увагу на таке.

Згідно з п.1 ч.3 ст.123 ГПК України, витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 126 ГПК України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, до позовної заяви долучено копію договору про правову допомогу від 10.11.2021, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та адвокатом Лозою Віктором Миколайовичем за яким повірений зобов`язався від імені і за рахунок довірителя здійснити наступні дії: надати правову допомогу у спорі з ТОВ «Галицька торгівельно-промислова компанія». З цією метою: 1. Здійснити огляд, вивчення та попередню правову оцінку доказів за їх місцезнаходженням (3 год.); 2. Провести заходи досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу (0,5 год.); 3. Здійснити аналіз судової практики вищих судів (1 год.); 4. Підготувати пакет документів, необхідний для звернення до суду, підготувати позовну заяву (7 год.); 5. Вчинити інші дії необхідні для розгляду справи в суді та на стадії примусового виконання судового рішення (3 год.) (п.1.1 Договору).

Пунктами 2.1-.2.3 Договору сторони встановили, що за здійснення дій, що визначені у п. 1.1 цього Договору, довіритель сплачує повіреному винагороду в розмірі 7300,00 грн. Розрахунок здійснюється в момент передачі довірителю підготовленої позовної заяви. У випадку задоволення позову (отримання позитивного рішення) довіритель сплачує повіреному премію (гонорар успіху) в розмірі 3000,00 грн.

До позовної заяви також долучено копію підписаного повноважними представниками сторін та скріпленого їх печатками Акту приймання-передачі наданих послуг від 11.11.2021 року. Згідно вказаного Акту, повірений надав, а представник довірителя Довгополюк Віталій Володимирович прийняв такі послуги правової допомоги у спорі з ТОВ «Галицька торгівельно-промислова компанія»: Огляд та вивчення документів та ін. доказів за їх місцезнаходженням - 3 год. 10 хв.; проведення заходів досудового врегулювання спору проведення переговорів на предмет повернення боргу - 0 год. 30 хв.; здійснення налізу судової практики вищих судів - 1 год. 00 хв.; підготовка пакету документів, необхідних для звернення до суду, виготовлення позовної заяви - 7 год. 00 хв.; вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи в суді та з метою примусового виконання судового рішення - 3 год. 00 хв.

Відповідно до положень зазначеного Акту загальна вартість послуг (крім гонорару успіху) складає 7300,00 грн. Підписанням цього Акту сторони підтверджують факт належного надання послуг повіреним, відповідно до положень Договору та оплату наданих послуг готівкою, згідно прибуткового касового ордера (крім гонорару успіху). Довіритель не має претензій до повіреного стосовно наданих послуг, вказаних у п. 1.1. цього Акту.

До матеріалів справи також долучено копію квитанції до прибуткового касового ордеру №04-11 від 11.11.2021 року на суму 7300,00 грн.

На підтвердження повноважень адвоката Лози Віктора Миколайовича долучено копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 507 від 16.05.2008 року та копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, у відповідності до ч.4 ст.126 ГПК України, має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 звертає увагу на те, що відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 вказаного Закону визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до ст.19 цього Закону, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; - представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

У ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вказує Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (п. 28 Постанови).

Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд звертає увагу на те, що відповідне клопотання відповідачем не заявлялось.

Щодо вимоги позивача про стягнення гонорару успіху в розмірі 3000,00 грн, суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Суд має оцінити розмір таких витрат зважаючи на їх необхідність (неминучість), критерій розумності їхнього розміру (обґрунтованості розміру) з урахуванням обставин справи та фінансового стану обох сторін, фактичного понесення.

У кожній конкретній справі суд оцінює розмір таких витрат у сукупності з іншими критеріями (зокрема, розумність, необхідність, чи були фактично понесені). Критерій розумності у спірному випадку стосується не суто розміру грошової суми від ціни позову, а оцінюється у співвідношенні із виконаною роботою, обставинами справи, тощо.

Суд вважає, що вимога позивача про розподіл витрат на професійну (правничу) допомогу в частині стягнення "гонорару успіху" в розмірі 3000,00 грн не відповідає критерію розумності, а такі витрати не мають характеру необхідних, а також є не співрозмірні із виконаною роботою у господарському суді, не містить обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв`язку з чим їх відшкодування з огляду на обставини справи № 914/4037/21 є недоцільними.

Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 910/7127/19.

Відтак, суд, ураховуючи наведені положення процесуального законодавства, дійшов висновку, що вартість дійсно наданої правової допомоги, що підтверджується належними та допустимими доказами складає 7300,00 грн. оскільки цей розмір судових витрат відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 130, 233-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька торгівельно-промислова компанія» (79017, Львівська обл., місто Львів, вулиця Є.Коновальця, будинок 19/1; ідентифікаційний код 42595434) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 53317,00 грн заборгованості, 2270,00 грн судового збору та 7300,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.

4. В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено та підписано суддею 09.03.22р.

Суддя Щигельська О.І.