Рішення

від 13.03.2022 по справі 917/1968/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2022 Справа № 917/1968/21

Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І., при секретарі судового засідання Дерій Ю.В.

розглянувши матеріали за позовною заявою розглянувши матеріали за позовною заявою Головного управління статистики у Полтавській області, ідентифікаційний код 02361892 (вул. Пушкіна, 103, м. Полтава, 36039)

до ТОВ «АЛЬБАТРОС», ідентифікаційний код 32120852 (вул. Партизанська, 14-а, м. Хорол, Лубенський район, Полтавська область, 37800)

про стягнення 43216,70 грн

Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до cт. 247 ГПК України.

Суть справи: 20.12.2021 до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Головного управління статистики у Полтавській області (далі ГУС, відповідач) до ТОВ «АЛЬБАТРОС» про стягнення 43216,70 грн надмірно сплачених коштів щодо відшкодування витрат на опалення приміщення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до укладеного між сторонами Договору про відшкодування витрат на опалення приміщення від 06.02.2019 № 3 ТОВ «АЛЬБАТРОС» за власний кошт спорудив модульну котельню та здійснював опалення орендованого приміщення, що розташоване за адресою: Полтавська область, Лубенський район, м. Хорол, вул. Незалежності 21-А, а надлишок теплової енергії використовував на опалення площі, що займало ГУС. Відповідачем відшкодовано частину витрат ТОВ «АЛЬБАТРОС» на опалення приміщення, відповідно до розрахунку (Додаток № 1 до Договору). Термін дії Договору закінчився 31.12.2019. ГУС виконало свої зобов`язання відповідно до умов Договору та виставлених рахунків ТОВ АЛЬБАТРОС.

Позивач посилається на те, що ГУС надлишково відшкодувало витрати на опалення за Договором на загальну суму 43 216,70 грн, що призвело до втрат (збитків) на вказану суму.

Ухвалою від 22.12.2021 позовна заява була залишена без руху відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з огляду на недотримання позивачем вимог, встановлених ГПК України щодо подання позовних заяв, викладених в ст. 162, 164 ГПК України.

30.12.2021 суд отримав заяву про усунення недоліків.

Ухвалою від 04.01.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Цією ж ухвалою суд встановив процесуальні строки: відповідачу для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду, та для подання заперечень до 3 днів з дати отримання від позивача відповіді на відзив; позивачу для подання відповіді на відзив - 5 днів з моменту отримання відзиву; третій особі для подачі витребуваних доказів - 5 днів з дня отримання ухвали.

Відповідач проти позовних вимог заперечує. У відзиві на позов від 21.01.2022 зазначив, що розрахунок вартості витрат за 1м2 на опалення приміщення міститься у додатку 1 до Договору. Нарахування сум відшкодування витрат на опалення будівлі здійснюється відповідно розміру займаної площі, яка складає 359,42 м2 у сумі 47,25 грн за м2 (п. 2.1 Договору). Згідно п. 2.4. Договору загальна сума договору становить 101895,60 грн. Відповідно до п.п. 2.2.-2.3. Договору позивач на підставі наданих відповідачем рахунку-фактури та акту виконаних робіт до 05 числа наступного за звітним місяцем перераховує грошові кошти в рахунок відшкодування витрат на опалення. У зв`язку з проведенням перерахунку витрат на опалення за період 2018-2019 роки з урахуванням проведеного поточного ремонту системи опалення у 2018 році сторонами досягнуто згоди щодо збільшення суми договору та 05.12.2019 укладено Додаткову угоду №1 до Договору №3 від 06.02.2019 р. Згідно Додаткової угоди змінено суму Договору, а саме, п. 2.4 Договору викладено у наступній редакції: «Загальна сума договору становить 135860,80 грн. Згідно умов Договору відповідачем забезпечувалась подача тепла в приміщення, а позивачем вносились на рахунок відповідача грошові кошти в рахунок відшкодування витрат на опалення, що підтверджується актами виконаних робіт. Таким чином, твердження позивача про безпідставно набуті кошти відповідачем не відповідає дійсності, оскільки всі розрахунки проводились згідно укладених Договору і Додаткової угоди. Тобто кошти набуті не безпідставно, а на підставі Договору і Додаткової угоди підписаних сторонами, які були чинними протягом усього строку їх дії.

У відповіді на відзив від 27.01.2022 позивач повідомив, що не погоджується з доводами відзиву відповідача та вважає безпідставним здійснене ним відшкодування витрат на опалення за листопад і грудень 2019 року на суму 43216,70 грн.

Розглянувши матеріали справи, суд, встановив:

Між Головним управлінням статистики у Полтавській області (платник) та ТОВ «АЛЬБАТРОС» (постачальник) був укладений Договір про відшкодування витрат на опалення приміщення від 06.02.2019 № 3 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору ТОВ «АЛЬБАТРОС» за власний кошт спорудив модульну котельню та здійснює опалення орендованого приміщення, що розташоване за адресою: Полтавська область, Хорольський район, м. Хорол, вул. Незалежності 21-А, а платник використовує надлишок теплової енергії на опалення займаної площі, що належить платнику на праві власності (оренди), та якими, на момент укладення договору платник користується і відшкодовує частину витрат постачальника на опалення приміщення, відповідно до розрахунку (Додаток № 1).

Відповідно до п. 2.1. Договору нарахування сум відшкодування витрат на опалення будівлі здійснюється бухгалтерією ТОВ «АЛЬБАТРОС» відповідно до розміру займаної площі, яка складає 359,42 кв.м. у сумі 47,25 грн. за кв.м. (Додаток № 1 до Договору). Сума відшкодування може змінюватись в односторонньому порядку у випадку зміни цін на витратні матеріали та енергоносії, сума відшкодування перераховується згідно кошторису (розрахунку) витрат на опалення і оформляється додатковою угодою до даного договору. В такому випадку, платник здійснює відшкодування витрат ТОВ «Альбатрос» на опалення в новому розмірі з наступного місяця за тим місяцем в якому були здійснені нові розрахунки.

Пунктом 2.4. Договору визначено, що загальна сума договору становить 101 895,60 грн. Договір укладено строком на 1 рік, що діє з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року включно, а в частині розрахунків - до повного взаєморозрахунку сторін.

Додатковою угодою від 05.12.2019 № 1 внесено зміни до Договору, в частині зміни пункту 2.4. та визначено, що загальна сума договору становить 135 860,80 грн.

На виконання умов Договору відповідачем надавались позивачу послуги з опалення будівлі за адресою: Полтавська область, Хорольський район, м. Хорол, вул. Незалежності 21-А, що підтверджується відповідними рахунками-фактури та актами виконаних робіт (а.с. 13-30), а позивач відшкодовував відповідачу зазначені послуги з теплопостачання, що підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму 43 216,70 грн (а.с. 31-38).

Державною аудиторською службою України проведено планову ревізію фінансово господарської діяльності Головного управління статистики у Полтавській області за період з 01.01.2019 по 30.06.2021.

За результатами проведеної ревізії встановлено, що в порушення вимог ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України, пункту 2.1. Договору, укладеного між Головним управлінням статистики у Полтавській області та ТОВ «АЛЬБАТРОС», в частині відшкодування витрат на опалення згідно з кошторисом (розрахунком) витрат товариства, який є додатком до Договору, внаслідок не підтвердження фактичних витрат, що включені до кошторису (розрахунку) та включення до кошторису (розрахунку) витрат завищеної (в подвійному розмірі) суми амортизації модульної котельні, ГУС надлишково відшкодовані витрати на опалення по Договору на загальну суму 43 216,70 грн.

Також, головним державним аудитором відділу контролю у галузі промисловості, енергетики, транспорту, фінансових послуг, ЖКГ, інфраструктури та зв`язку Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області була проведена зустрічна звірка ТОВ «АЛЬБАТРОС» за період з 01.01.2019 по 30.06.2021. Ревізією було встановлено, що ГУС відшкодувало ТОВ «АЛЬБАТРОС» у подвійному розмірі витрати на опалення за листопад-грудень 2019 року без відповідного перерахунку кошторису (розрахунку) витрат на опалення. Сума надлишкових витрат складає за листопад - 16 982,60 грн та грудень - 16 982,60 грн, разом - 33 965,20 грн.

Крім того, в ході ревізії встановлено, що до Додатку № 1 до Договору включено місячну суму витрат на амортизацію котельні - 6 309,45 грн. Поряд з цим, в ході зустрічної звірки також встановлено, що відповідно до відомості нарахування зносу на основні засоби за січень-грудень 2019 року, згідно з якою первісна вартість котельні складає 378 567,00 грн., сума зносу за 2019 рік складає 37 856,70 грн. Нарахування зносу ТОВ «АЛЬБАТРОС» здійснювало прямолінійним методом, зокрема місячна сума зносу (амортизаційних відрахувань) в 2019 році становила 3 154,725 грн.

За результатами перевірки та виявлених порушень Управлінням Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області було складено акт від 26.10.2021 за № 201605-22/19 про результати планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності Головного управління статистики у Полтавській області за період з 01.01.2019 по 30.06.2021, а також направлено Головному управлінню статистики у Полтавській області лист від 17.11.2021 № 201605-14/4698-21 щодо усунення виявлених порушень законодавства.

За результатами перевірки позивачем були надіслані ТОВ «АЛЬБАТРОС» листи від 17.11.2021 № 18-68/228-21, від 06.12.2021 № 18-688239-21, та виставлено рахунок для відшкодування Головному управлінню статистики у Полтавській області надмірно сплачених коштів за Договором на суму 43 216,70 грн.

ТОВ «АЛЬБАТРОС» на лист Головного управління статистики у Полтавській області від 17.11.2021 № 18-68/228-21 надіслало відповідь, в якій зазначило, що їх розрахунки щодо відшкодування витрат на опалення приміщення є обґрунтованими і не здійснило в добровільному порядку перерахунок надмірно сплачених коштів ГУС за Договором на суму 43 216,70 грн.

В матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем збитків у заявленому розмірі.

Дослідивши обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з таких підстав.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення безпідставно отриманих коштів за результатами проведеної Державною аудиторською службою України ревізії фінансово господарської діяльності, на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Таким чином, обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує виникнення даного виду зобов`язань, є відсутність правової підстави для набуття, збереження майна однією особою за рахунок іншої особи.

Кошти, які Головне управління статистики у Полтавській області просить стягнути з ТОВ «Альбатрос», отримано останнім як оплату частини витрат на опалення приміщення за договорами №3 від 06.02.2019, а тому такі кошти набуто за наявності правової підстави і вони не можуть вважатися такими, що отримані без належних правових підстав.

За ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Докази визнання Договору про відшкодування витрат на опалення приміщення від 06.02.2019 №3 недійсним в судовому порядку в матеріалах справи відсутні, тому зазначений правочин є правомірним.

Наявні в матеріалах справи акти виконаних робіт (послуг) (а.с.10-27) містять назву послуги, період надання, ціну, підписані представниками сторін та засвідчені печатками, тобто зазначені обставини дають підстави вважати, що поведінка сторін засвідчує їх волю до настання відповідних правових наслідків. Суд вважає надані позивачем акти виконаних робіт належними доказами надання та отримання послуг.

Відповідач не посилається на те, що послуги за Договором ним не були отримані.

Передача коштів позивачем відповідачу відбувалась в межах сум, визначених в актах за листопад, грудень 2019.

Зокрема, розмір послуг за листопад 2019 на суму 16982,60 грн та на суму 16982,60 грн, розмір послуг за за грудень 2019 на суму 33965,20 грн, був визначений актами № 86 від 28.11.2019, №82 від 28.11.2019, №87 від 05.12.2019 (а.с. 14, 16, 18), які підписані відповідачем в особі начальника Головного управління статистики у Полтавській області Калашник Л.В. без зауважень.

Ч. 3 ст. 632 ЦК України передбачає, що зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За таких обставин, суд вважає, що у контексті спірних правовідносин, які склалися між сторонами, та виходячи із законодавчо визначеного змісту терміну «безпідставно набуте майно» заявлена до стягнення з відповідача перерахована йому як постачальнику за договором сума не є безпідставно набутими коштами у розумінні статті 1212 ЦК України.

Належним доказом у даній справі, на думку позивача, є акт ревізії Державної аудиторської служби України № 201605-22/19 від 26.10.2021, яким безпосередньо встановлена сума нанесених збитків.

Посилання позивача на акт ревізії Державної аудиторської служби України № 201605-22/19 від 26.10.2021 як на беззаперечну підставу для задоволення позовних вимог, є необґрунтованим, оскільки акт ревізії Державної аудиторської служби України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ньому висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору.

Положенням «Про державну аудиторську службу», яке затверджено постановою КМУ №43 від 03.02.2016, визначено, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Загальне поняття акта ревізії наведено у пункті 3 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №550 від 20 квітня 2006 року з подальшими змінами (далі - Порядок), згідно з яким акт ревізії - документ, який складається посадовими особами органу державного фінансового контролю, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід`ємною частиною акта. У цьому випадку акт ревізії, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень (що в свою чергу відповідає встановленим правилам складання акта ревізії) не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб`єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії.

Сам по собі акт ревізії складений за наслідками проведення перевірки діяльності позивача, не визначений законодавством як безумовний доказ господарського чи цивільно-правового правопорушення. Такий акт не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб робота (діяльність) яких перевірялися. Цей документ є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. При цьому, обставини вказані в такому Акті ревізії в господарському судочинстві повинні підтверджуватися належними доказами у відповідності до статей 73, 74, 76-79 ГПК України.

У той же час, виявлення вказаних порушень може бути підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому чинним законодавством України порядку.

Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору, який було виконано сторонами і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати, отже не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов`язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.07.2018 у справі №904/7287/17, від 20.06.2019 у справі №916/1906/18, від 26.12.2019 у справі №908/2711/18.

В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам, надано можливість сторонам обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.

Відповідно до ч. 1 ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Позивачем не було доведено належними та допустимими доказами, що грошові кошти були отримані без належних правових підстав.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з покладенням судового збору на позивача в порядку п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 14.03.2022.

Згідно із ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя І.І. Пушко