Рішення

від 08.03.2022 по справі 924/1044/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Хмельницький

"09" березня 2022 р. Справа № 924/1044/21

Господарський суд Хмельницької області у складі

судді Крамара С.І., розглянувши матеріали

за позовом Комунального підприємства "Міськтепловоденергія", м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області

до Приватного підприємства "СТАТУС 2013", м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області

про стягнення 292 147,48грн, з яких: 168 973,83грн - основного боргу, 24 244,44грн - 3% річних, 33 579,43грн - інфляційних втрат, 65 350,08грн - пені

Представники сторін:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: не з`явились.

В судовому засіданні, відповідно до ст. 240 ГПК України, винесено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі, стислий виклад позицій сторін.

19.10.2021 року на адресу Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Комунального підприємства "Міськтепловоденергія", м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області до Приватного підприємства "СТАТУС 2013", м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області про стягнення 292 147,48грн, з яких: 168 973,83грн - основного боргу, 24 244,44грн - 3% річних, 33 579,43грн - інфляційних втрат, 65 350,08грн - пені у зв`язку із неналежним виконанням договору про постачання електричної енергії №36/15 від 19.11.2015.

Ухвалою суду від 22.10.2021 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №924/1044/21 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 13.01.2022 судом закрито підготовче провадження у справі №924/1044/21 та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання 09.03.2022 сторони не з`явились, представників не направили, про час, дату та місце судового засідання були належним чином повідомлені.

Позивач - Комунальне підприємство "Міськтепловоденергія", м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач - Приватне підприємство "СТАТУС 2013", м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області не скористався правом участі свого представника в даному судовому розгляді, письмового відзиву на позов не подав, причин неявки та неподання доказів не вказав.

Судом враховується, що згідно статей 42, 46 Господарського процесуального кодексу України участь сторони у судовому засіданні є її правом. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Судом також враховано, що розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

З огляду на наведене, зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, вимоги розумності строку судового розгляду, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка сторін не призводить до неможливості вирішення спору по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

19.11.2015 між комунальним підприємством "Міськтепловоденергія" (надалі - позивач; КП "Міськтепловоденергія") та приватним підприємством "Статус 2013" (надалі - відповідач; ПП "Статус 2013") укладено Договір №96/15 про постачання електричної енергії (надалі - договір №36/15 від 19.11.2015).

Відповідно до умов даного договору постачальник зобов`язався постачати споживачу електроенергію, а споживач в свою чергу зобов`язався дотримуватися режиму споживання електричної енергії та оплачувати постачальнику вартість поставленої електричної енергії.

Відповідно до п.1 додатку №10 до договору №36/15 від 19.11.2015, розрахунковий період споживання та оплата за електроенергію визначається календарним місяцем. Споживач самостійно здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії, згідно додатку №1 з врахуванням очікуваного споживання електроенергії за розрахунковий період у відповідності до 1 числа розрахункового періоду 100% від договірної величини споживання електроенергії розрахункового періоду.

Підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 договору №36/15 від 19.11.2015 передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Споживач на вимогу постачальника відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України зобов`язується сплатити Постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

На виконання умов договору №36/15 від 19.11.2015, в період з серпня 2016 по січень 2021 ПП "Статус 2013" спожив, а КП "Міськтепловоденергія" поставив електроенергію, що підтверджується належним чином оформленими та підписаними сторонами актами-рахунками № 6900/8 від 31.08.2016, №6900/9 від 30.09.2016, №6900/11 від 30.11.2016, №6900/12 від 31.12.2016, №6900/1 від 31.01.2017, №6900/2 від 28.02.2017, №6900/3 від 31.03.2017, №6900/4 від 30.04.2017, №6900/6 від 30.06.2017, №6900/7 від 31.07.2017, №6900/8 від 31.08.2017, №6900/9 від 30.09.2017, №6900/10 від 31.10.2017, №6900/11 від 30.11.2017, №6900/12 від 31.12.2017, №6900/1 від 31.01.2018, №6900/2 від 28.02.2018, №6900/3 від 31.03.2018, №6900/4 від 30.03.2018, №6900/5 від 31.05.2018, №6900/6 від 30.06.2018, №6900/7 від 31.07.2018, №6900/8 від 31.08.2018, №6900/9 від 30.09.2018, №6900/10 від 31.10.2018, №6900/11 від 30.11.2018, №6900/12 від 31.12.2018, №6900/1 від 31.01.2019, №6900/5 від 31.05.2019, №6900/7 від 31.07.2019, №6900/11 від 30.08.2019, №6900/1 від 31.01.2020, №6900/2 від 29.02.2020, №6900/11 від 30.11.2020, №6900/1 від 31.01.2021 на загальну суму 476 255,75 грн.

Заборгованість відповідача підтверджується також підписаними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) про відшкодування витрат за перетікання реактивної електричної енергії: №КП-0000106 від 31.03.2017, №КП-0000154 від 30.04.2017, №КП-0000264 від 30.06.2017, №КП-0000351 від 31.07.2017, №КП-0000423 від 31.08.2017, №КП-0000699 від 31.12.2017, №КП-0000014 від 31.01.2018, №КП-0000051 від 28.02.2018, №КП-0000115 від 31.03.2018, №КП-0000178 від 30.04.2018, №КП-0000251 від 31.05.2018, №КП-0000308 від 30.06.2018, №КП-0000476 від 31.08.2018.

На виконання вимог Договору №36/15 від 19.11.2015 ПП "Статус 2013" сплачено 307 28222 грн., що підтверджується банківськими виписками: №КП-0001381 від 19.12.2016, №КП-0000129 від 30.01.2018, №КП-0000193 від 09.02.2018, №КП-0000115 від 20.04.2018, №КП-0О0Н14 від 07.09.2018, №КП-0001562 від 05.10.2018, №КП-0001738 від 08.11.2018, №0000000005 від 04.01.2021. Однак, свої зобов`язання щодо перерахунку коштів за обсяг електричної енергії за Договором №36/15 від 19.11.2015 відповідач виконав не в повному обсязі, у зв`язку з чим у ПП "Статус 2013" утворилась заборгованість в розмірі 168 973,53 грн.

Претензія позивача (вих. №01-10/2304 від 17.11.2020р.) на адресу ПП "Статус 2013" з вимогою про оплату заборгованості за Договором №36/15 від 19.11.2015 у розмірі 169 344,33грн виконана лише частково в розмірі 1 483,20 грн. Заборгованість за Договором №36/15 від 19.11.2015р. у розмірі 168 973,53 грн відповідачем не погашена.

Аналізуючи докази, оцінюючи їх в сукупності, судом приймається до уваги наступне.

У відповідності до ратифікованої Законом України від 17.07.2007 року Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (п.1 ст.6) кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно ч. 1 ст. 173 ГК України Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, 19.11.2015 між комунальним підприємством "Міськтепловоденергія" (надалі - позивач) та приватним підприємством "Статус 2013" (надалі - відповідач) укладено договір №96/15 про постачання електричної енергії (надалі - договір).

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст. 656 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 663, 664 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Пунктом 1 ст. 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач поставив відповідачу товар на суму 476 255,75 грн. Заборгованість за договором №36/15 від 19.11.2015 у розмірі 168 973,53грн відповідачем не погашена.

Отже суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення 168 973,53грн основного боргу є обґрунтованою.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 24 244,44грн - 3% річних, 33 579,43грн - інфляційних втрат, 65 350,08грн - пені, згідно поданих розрахунків.

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з п.п.1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 договору №36/15 від 19.11.2015 передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,5% за кожний день Прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Споживач на вимогу Постачальника відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України зобов`язується сплатити Постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Здійснивши перерахунок пені (за допомогою системи „Законодавство") за визначені позивачем періоди виникнення заборгованості відповідно до поставленої електроенергії, судом встановлено, що заявлена ним сума до стягнення в розмірі 65 350,08грн є арифметично вірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Між тим, судом враховується, що у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 ст. 3, частині третій ст. 509 та частинах першій, другій ст. 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013р. №7-рп/2013).

Приписами ст. 233 ГК України встановлено, що господарський суд має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Відповідно до аналізу даних норм, таке право суд реалізує, як за клопотанням сторони, так і за власною ініціативою.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду, який, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Оцінивши в сукупності обставини справи та надані докази, приймаючи до уваги часткову сплату відповідачем заборгованості згідно договору постачання, зважаючи на відсутність у позивача будь-якої шкоди або прямих збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, у той час як негативні наслідки, спричинені позивачу простроченням виконання грошового зобов`язання, компенсуються, окрім штрафних санкцій, також і за рахунок застосування до боржника відповідальності в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені на 50%, тобто до 32 675,04грн.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Під час перерахунку заявлених до стягнення 3% річних (за допомогою системи „Законодавство"), суд встановив, що позивачем їх обрахування здійснено виходячи із проведених відповідачем відповідних проплат, а отже заявлені до стягнення 3% річних (за зазначені позивачем у розрахунку періоди) є обґрунтованими та підлягають задоволенню в розмірі 24 244,44грн.

Стосовно нарахувань втрат від інфляції, судом враховано таке.

Індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Така ж, правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 13.02.2019р. по справі №924/312/18.

Судом враховано, що позивач при здійсненні розрахунку інфляції у встановлених ним періодах включав й періоди в яких мала місце дефляція.

Зважаючи на викладене, суд, здійснивши власний перерахунок (за допомогою програми „Законодавство") вважає, що відповідно до встановлених позивачем періодів та сум, інфляційні втрати в розмірі 33 579,43грн заявлені позивачем в межах суми, допустимої до стягнення, тому вказана позовна вимога також підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу положень ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований, підтверджений належними у справі доказами та підлягає задоволенню частково на суму 259 472,74грн, з яких: сума основного боргу у розмірі 168 973,83грн, пеня - 32 675,04грн, інфляційні втрати - 33 579,43грн, 3% річних - 24 244,44грн.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача. При цьому в частині стягненої пені у визначеному судом розмірі судовий збір покладається на відповідача повністю без урахування зменшення пені.

Позивачем у позовній заяві визначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікує понести у зв`язку із розглядом справи, у тому числі, в розмірі 12 000,00грн, що становлять витрати на правову допомогу.

Однак, враховуючи, що ні до позовної заяви ні на момент ухвалення рішення доказів на підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, яку позивач сплатив або має сплатити, та які пов`язані із розглядом справи, не надано, питання щодо розподілу витрат на правову допомогу під час ухвалення рішення судом не вирішується.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 73, 74, 86, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "СТАТУС 2013" (32300, Хмельницька область, м. Кам`янець-подільський, вул. Васильєва, буд. 1, кв. 132; код ЄДРПОУ 38447524) на користь Комунального підприємства "Міськтепловоденергія" (32300, Хмельницька область, м. Кам`янець-Подільський, вул. Тімірязєва, 123; код ЄДРПОУ 36588183) 168 973,83грн (сто шістдесят вісім тисяч дев`ятсот сімдесят три гривні 83 коп.) основного боргу, 24 244,44грн (двадцять чотири тисячі двісті сорок чотири гривні 44 коп.) 3% річних, 33 579,43грн (тридцять три тисячі п`ятсот сімдесят дев`ять гривень 43 коп.) інфляційних втрат, 32 675,04грн (тридцять дві тисячі шістсот сімдесят п`ять гривень 04 коп.) пені, 4 382,21грн. (чотири тисячі триста вісімдесят дві гривні 21 коп.) судових витрат.

Видати наказ.

У решті суми позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст.257 та пп.17.5 п.17 Розділу ХІ „Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 14.03.2022.

Суддя С.І. Крамар

Віддрук. 3 прим.:

1- до справи;

2 - позивачу (32300, м. Кам`янець-Подільський, вул. Тімірязєва, 123) надіслати на е-пошту kp-mtve@ukr.net

3 - відповідачу ( АДРЕСА_1 ) - надісл. реком. з повідом.