Рішення

від 13.03.2022 по справі 451/47/22

РАДЕХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

14 березня 2022 рокуСправа №451/47/22 Провадження № 2/451/214/22

Радехівський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Патинок О.П.

секретаря судового засідання Ференс І.І.

Справа № 451/47/22

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Радехів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лопатинської селищної ради Червоноградського району Львівської області про встановлення юридичного факту та визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування,

з участю представника позивача- ОСОБА_2

в с т а н о в и в:

13.01.2022 р. позивач ОСОБА_1 звернулася до Радехівського районного суду Львівської області із позовною заявою до Лопатинської селищної ради Червоноградського району Львівської області, де просить встановити факт вступу у володіння та управління спадковим майном, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати за нею право власності на земельні ділянки, які належали ОСОБА_4 , після смерті ОСОБА_3 , який прийняв спадщину після смерті дружини, проте не встиг її оформити та право власності на земельні ділянки, які належали ОСОБА_3 .

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що « ІНФОРМАЦІЯ_2 померла баба позивача ОСОБА_4 , дід ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько позивача ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 і ОСОБА_4 23.01.1953 року уклали шлюб, після укладення шлюбу присвоєно прізвище, чоловіку « ОСОБА_6 » та дружині- «Слука». ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , батько - ОСОБА_8 , мати ОСОБА_4 . Позивач ОСОБА_9 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Миколаїв, Радехівського району Львівської області, батько - ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_10 ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_6 і ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_7 уклали шлюб 17 лютого 1996 року. ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , до дня смерті проживала і була зареєстрована в АДРЕСА_1 , разом з нею на день смерті в житловому будинку проживав і був зареєстрований чоловік ОСОБА_3 .. Після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняв її чоловік - ОСОБА_3 шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном. ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 до дня смерті проживав і був зареєстрований в АДРЕСА_1 , разом з ним на день його смерті в житловому будинку проживала без реєстрації його внучка ОСОБА_1 . Після смерті ОСОБА_3 , окрім іншого, залишилося наступне спадкове майно, а саме: земельні ділянки на території Миколаївської сільської ради Радехівського району Львівської області, що належали ОСОБА_3 , згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛВ №011434, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 24 січня 2001 року за № 12101; земельні ділянки на території Миколаївської сільської ради Радехівського району Львівської області, що належали Спадкодавцю 1 - ОСОБА_4 згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛВ №011086, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 24 січня 2001 року за №12253. Згідно листа-відмови № 227/01-16 від 02.06.2021 року виданого Радехівською державною нотаріальною конторою вбачається, що «видати свідоцтво про право на спадщину на земельні ділянки, наданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Миколаївської сільської ради Радехівського району Львівської області і належить гр. ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 немає підстав, так як державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІІ-ЛВ № 011086, виданий на підставі рішення XII сесії III демократичного скликання Радехівської Ради народних депутатів від 23 червня 2000 року, зареєстрований 24 січня 2001 року в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 12253, тобто після її смерті, а відповідно до ст. 9 Цивільного кодексу УРСР, що був чинним на той час, правоздатність громадянина виникає в момент його народження і припиняється із смертю». Згідно листа-відмови № 228/01-16 від 02.06.2021 року виданого Радехівською державною нотаріальною конторою вбачається, що «відкрити спадкову справу після смерті гр. ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_10 немає підстав, так як відповідно до ст. 1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Рекомендовано звернутися з позовом до суду за продовженням строку прийняття спадщини або за визнанням факту прийняття спадщини чи права на спадщину. З огляду на вищезазначене Позивач - ОСОБА_1 не може реалізувати свої майнові права як Спадкоємець у позасудовому порядку, а тому у позивача виникає необхідність звернутися з позовом до суду для встановлення факту вступу в управління та володіння спадковим майном та визнання права власності на земельні ділянки у порядку спадкування. Просить суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме: факт прийняття ОСОБА_1 спадщини, шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном (фактичне прийняття спадщини), що залишилося після смерті її діда ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_10 . Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку загальною площею 2,0665 га, кадастровий номер: 4623983000:06:000:0480 та земельну ділянку загального площею 0,2063 га, кадастровий номер: 4623983000:07:000:0480 в порядку спадкування за законом після смерті діда - ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , який прийняв спадщину, але не встиг оформити своїх спадкових прав після смерті дружини - ОСОБА_4 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , і які належали ОСОБА_4 на праві приватної власності відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛВ №011086, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 24 січня 2001 року за №12253. Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку загальною площею 1,3911 га, кадастровий номер: 4623983000:06:000:0328 та земельну ділянку загальною площею 0,2058 га, кадастровий номер: 4623983000:07:000:0328 в порядку спадкування за законом після смерті діда - ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , які належали ОСОБА_3 на праві приватної власності відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛВ №011434, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 24.01.2001 р. за №12101.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2022 р. вищезазначену справу передано до розгляду судді Патинок О.П.

Ухвалою судді Радехівського районного суду Львівської області від 17.01.2022 р. матеріали позовної заяви залишено без руху.

26.01.2022 р. на виконання ухвали суду від 17.01.2022 р. представником позивача надано додаткові затребувані матеріали.

Ухвалою судді від 31.01.2022 р. цивільна справа прийнята до провадження, визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

23.02.2022 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 14.03.2022 р. о 11.00 год. Клопотання представника позивача про допитат свідка ОСОБА_12 - задоволено.

14.03.2022 р. в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав, які зазначені в позовній заяві.

Представник відповідача Лопатинської селищної ради Червоноградського району Львівської області в судове засідання не з`явився, через канцелярію суду було подано заяву, де просять суд розглядати справу без участі представника. Позов визнають. (а.с.52).

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показав, що позивач ОСОБА_1 на час смерті діда ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала з ним в АДРЕСА_1 та доглядала за ним, крім того вступила в управління та володіння спадковим майном.

За правилами ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. ст. 13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі ст. ст. 12, 81, 82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 26.12.1976 р. виданого Червоноградським міським відділом ЗАГС Львівської області вбачається, що ОСОБА_9 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , батько - ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_10 (а.с.19).

Згідно Свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 17.02.1996 року виданого відділом реєстрації актів громадянського стану м. Червоноград вбачається, що ОСОБА_11 і ОСОБА_9 уклали шлюб 17 лютого 1996 року, про що зроблено відповідний актовий запис №44. Після укладення шлюбу присвоєні прізвища чоловіку та дружині « ОСОБА_13 » (а.с.20).

Відповідно до Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 10.04.1970 року виданого повторно вбачається, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 23.01.1953 року уклали шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис №2. Після укладення шлюбу присвоєно прізвище, чоловіку « ОСОБА_6 » та дружині- «Слука» (а.с.17).

З Довідки про народження №А-00346 від 25.08.2020 р., виданої Відділом департаменту записів актів громадянського стану Міністерства по справах юстиції і регіональної безпеки Республіки Хакасія по Таштипському районі вбачається, що в органі запису актів громадянського стану є запис акту про народження №9 від 23.01.1953 року дитини ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_11 , батько - ОСОБА_8 (українець), мати ОСОБА_4 (українка) (а.с.18).

Згідно Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 померла ОСОБА_4 (а.с.14).

Відповідно до Свідоцтва про смерть НОМЕР_5 від 21.08.2003р. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.15).

Згідно Свідоцтва про смерть НОМЕР_6 від 03.07.1976р. ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.16).

Як видно із Довідки №343 від 28.12.2020 року виданої старостою сіл Миколаїв, Адамівка, Стирківці Лопатинської селищної ради Радехівського району ОСОБА_14 про те, що «гр. ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , до дня смерті проживала і була зареєстрована в АДРЕСА_1 . Разом з нею на день її смерті в житловому будинку проживав і був зареєстрований чоловік ОСОБА_3 . Заповіт від імені померлої виконкомом Миколаївської сільської ради не посвідчувався (а.с.21).

Відповідно до Довідки, виданої виконкомом Миколаївської сільської ради Радехівського району Львівської області від 17.09.2018 р. №775 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_9 та до дня смерті проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 . Разом із ним без реєстрації проживала його внучка ОСОБА_1 (а.с.22).

Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛВ №011434, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 24 січня 2001 року за №12101 ОСОБА_3 було передано у приватну власність наступні земельні ділянки земельну ділянку загальною площею 1,3911 гектарів (ріллі), земельну ділянку загальною площею 0,2058 гектарів (кормові угіддя) (а.с.23).

Згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛВ №011086 вбачається, що Спадкодавцю 1 ОСОБА_4 було передано у приватну власність наступні земельні ділянки загальною площею 2,0665 гектарів (ріллі), та земельну ділянку загальною площею 0,2063 гектарів (кормові угіддя) (а.с.24).

Відповідно до витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 67814120 від 16.12.2021 року виданого Соснівською державною нотаріальною конторою вбачається, що у спадковому реєстрі, після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 інформація відсутня (а.с.29).

Згідно Витяг зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 64897919 від 26.05.2021 року, виданого Соснівською державною нотаріальною конторою вбачається, що у спадковому реєстрі, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 інформація відсутня (а.с.30).

Відповідно до Лист-відмова № 227/01-16 від 02.06.2021 року, виданої Радехівською державною нотаріальною конторою вбачається, що «видати свідоцтво про право на спадщину на земельні ділянки, наданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Миколаївської сільської ради Радехівського району Львівської області і належить гр. ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 немає підстав, так як державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІІ-ЛВ № 011086, виданий після її смерті спадкодавця, а відповідно до ст. 9 Цивільного кодексу УРСР, що був чинним на той час, правоздатність громадянина виникає в момент його народження і припиняється із смертю (а.с.31).

Згідно Листа-відмови № 228/01-16 від 02.06.2021 року, виданого Радехівського державною нотаріальною конторою вбачається, що «відкрити спадкову справу після смерті гр. ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_10 немає підстав, так як відповідно до ст. 1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (а.с.32).

На підтвердження факту користування ОСОБА_4 спірними земельними ділянками за життя до суду надано витяг з книги реєстрації сертифікатів на право на землю (а.с.44), рішення Радехівської районної ради Львівської області від 23.06.2000 р. про затвердження проекту передачі земельних часток (паїв) та видачу державних актів на право приватної власності на землю громадянам с.Миколаїв, Адамівка, Стирківці Миколаївської сільської ради в с. Увин (а.с.39), список осіб, які мають право на земельну частку пай (а.с.44-46).

Вирішуючи спір суд виходить з наступного.

Відповідно до абз. 3 п. 23 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Суд вважає, що на час смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 діяв Цивільний Кодекс УРСР (в редакції 1963 року).

Дані правовідносини регулюються розділом VІІ «Спадкове право» ЦК УРСР 1963 року, статтею 524 якого визначено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Статтею 548 ЦК УРСР визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Згідно зі статтями 549, 554 ЦК УРСР спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.

Відповідно до ст. 550 ЦК УРСР 1963 року, якщо спадкоємець в установлений ст. 549 цього Кодексу строк вступив в управління або володіння спадковим майном чи його частиною, суд з цих підстав вирішує питання не про продовження пропущеного строку, а про визнання права на спадкове майно (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 24.06.1983 року (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Таким чином, оцінюючи безпосередньо досліджені та надані позивачем докази у їх сукупності, заслухавши покази свідка, суд дійшов висновку, що позов в частині встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: факту прийняття ОСОБА_1 спадщини шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном, що залишилося після смерті діда ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтований та підлягає задоволенню, оскільки його внучка ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті діда ОСОБА_3 здійснювала догляд за ним та спадковим майном, а відповідач позовні вимоги визнав, тому суд дійшов до висновку, що заява в цій частині підлягає до задоволення.

Пленумом Верховного Суду України у п. 24 постанови № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» висловлена правова позиція, згідно з якою, ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з визнанням його відповідачем можливе у разі, якщо таке визнання є безумовним, не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача).

Органи місцевого самоврядування, відповідно до ст.144 Конституції, в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно п.5, 6 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією. У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку.

Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації.

Отже, суб`єктивне право власності на землю виникає на підставах та у порядку, визначеному законами України, що регулюють земельні відносини.

Підставою виникнення права власності на землю є юридичний факт, з яким закон пов`язує виникнення такого права. Згідно з Земельним кодексом України до юридичних фактів, на підставі яких виникає право приватної власності на землю, належать: 1) рішення органу влади про передачу земельної ділянки громадянинові у приватну власність; 2) цивільно-правова угода; 3) успадкування земельної ділянки. Особливістю зазначених юридичних фактів є те, що за змістом вони являють собою активні дії органів влади та осіб, які набувають право власності на землю. Ці дії є складними за змістом, їх вчинення регулюється правовими нормами, які в сукупності становлять порядок набуття права приватної власності на землю.

Відповідно до Порядку передачі земельних ділянок у приватну власність громадянам України від 26 лютого 1993 р. за N 7 передача у приватну власність земельних ділянок, що були раніше надані громадянам, провадиться відповідними Радами народних депутатів за місцем розташування цих ділянок. Зазначені земельні ділянки передаються безплатно у приватну власність на підставі матеріалів, що підтверджують їх розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо), і заяв громадян кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо), і заяв громадян. Відповідні Ради народних депутатів перевіряють обгрунтованість заяв громадян та матеріалів у місячний строк і приймають відповідне рішення. Право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для вищезазначених цілей, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-обліковому документі - Книзі реєстрації громадян, яким безплатно передано земельні ділянки у приватну власність.

Порядку, виконують землевпорядні органи за замовленням Рад народних депутатів. Після встановлення меж земельних ділянок, що передаються у приватну власність, громадяни одержують Державний акт на право приватної власності на землю, який видається і реєструється відповідною Радою народних депутатів.

Із системного аналізу зазначених правових норм суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 за життя було вчинено увесь обсяг дій та волевиявлень для набуття у передбаченому законом порядку у власність спірної земельної ділянки.

Отже з часу прийняття рішення XII сесії ІІІ демократичного скликання Радехівської ради народних депутатів від 23.06.2000 р. про передачу у приватну власність спадкодавцю ОСОБА_4 земельної ділянки, яка перебувала у її користуванні з відповідним цільовим призначенням, ця земельна ділянка вибула з державної та колективної власності і повторній приватизації не підлягала.

Із системного аналізу зазначених норм, суд приходить до висновку, що Державний акт про право приватної власності на землю є актом, що засвідчує набуття права власності, яке виникло на підставі рішення уповноваженого органу влади чи місцевого самоврядування.

Така позиція суду також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України у справі № 6-57цс13 від 19 червня 2013 року, де зазначено, що частинами першою та другою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни і юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом (частина перша статті 126 ЗК України).

Таким чином, державний акт на право власності на земельну ділянку є документом, що посвідчує право власності й видається на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Згідно статті ст. 551 ЦК УРСР 1963 року якщо спадкоємець, закликаний до спадкоємства за законом або за заповітом, помер після відкриття спадщини, не встигнувши її прийняти в установлений строк (стаття 549 цього Кодексу), право на прийняття належної йому частки спадщини переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Судом встановлено, що спадщина померлої ОСОБА_4 складається, зокрема із спірної земельної ділянки площею 2,0665 га та 0,2063 га. Спадкодавець ОСОБА_3 після смерті дружини ОСОБА_4 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 спадщину прийняв, проте за життя належним чином не оформив спадкових прав. Після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняла його внучка, позивач у справі ОСОБА_1 , проте оформити спадщини на вказані земельні ділянки не може, оскільки державний акт виданий після смерті власника земельної ділянки та у зв`язку із пропущеним строком для прийняття спадщини, а тому позовні вимоги в частині визнання права власності на земельні ділянки, які належили ОСОБА_4 та ОСОБА_3 підлягають до задоволення.

Згідно із вимогами ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне залишити судові витрати на стороні позивача.

На підставі ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 81, 82, 83, 89, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Лопатинської селищної ради Червоноградського району Львівської області про встановлення юридичного факту та визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування - задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме: факт прийняття ОСОБА_1 спадщини, шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном (фактичне прийняття спадщини), що залишилося після смерті її діда ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку загальною площею 2,0665 га, кадастровий номер: 4623983000:06:000:0480 та земельну ділянку загального площею 0,2063 га, кадастровий номер: 4623983000:07:000:0480 в порядку спадкування за законом після смерті діда - ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , який прийняв спадщину, але не встиг оформити своїх спадкових прав після смерті дружини - ОСОБА_4 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , і які належали ОСОБА_4 на праві приватної власності відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛВ №011086, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 24 січня 2001 року за № 12253.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку загальною площею 1,3911 га, кадастровий номер: 4623983000:06:000:0328 та земельну ділянку загальною площею 0,2058 га, кадастровий номер: 4623983000:07:000:0328 в порядку спадкування за законом після смерті діда - ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , які належали ОСОБА_3 на праві приватної власності відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛВ №011434, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 24.01.2001 р. за №12101.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Лопатинська селищна рада Львівської області, код ЄДРПОУ: 04369819, адреса: вул. Центральна,12 смт. Лопатин 80261.

Повний текст рішення складено 14.03.2022 р.

Головуючий суддяПатинок О. П.