Рішення

від 22.02.2022 по справі 380/13634/21

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2022 року

справа №380/13634/21

провадження № П/380/13817/21

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий-суддя Кедик М.В.,

секретар судового засідання Моляща Т.В.

за участю:

представник позивача не прибув,

представник відповідача Кельбас Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Західний Буг» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

приватне підприємство «Західний Буг» (далі - позивач, ПП «Західний Буг») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.07.2021 № 18582/13-01-07-07.

Ухвалою судді від 20.08.2021 позовну заяву приватного підприємства "Західний Буг" залишено без руху

Ухвалою від 08.09.2021 суддя відкрила провадження у справі та призначила справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою, постановленою в підготовчому засіданні 16.02.2022 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства, зокрема щодо завищення суми бюджетного відшкодування, задекларованого у декларації з ПДВ за грудень 2020, завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, задекларованого у декларації з ПДВ за грудень 2020 року, мають характер припущень, відтак є необґрунтованими. Позивач вважає, що відповідач за результатами документальної перевірки дійшов помилкового висновку про непідтвердження реального характеру господарських операцій з придбання щебеню. Зазначає, що факт придбання ним товару (щебеню) є реальним і таким, що підтверджується договором, видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними та іншими документами, які були надані позивачем як докази у справі. Оплата за товар підтверджується платіжними документами за період з серпня по грудень 2020 року. Позивач вважає податкове повідомлення-рішення протиправним, оскільки господарські операції є такими, що фактично відбулись та підтверджені належними документами.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав клопотання від 22.02.2022 (вх. № 16552), про розгляд справи без участі представника позивача. Також зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву від 06.10.2021 (вх.. № 72659), у якому зазначає, що надані для перевірки позивачем документи по взаємовідносинах з ПП «Сендем Буд» мають статус формально складених та не підтверджують реальність здійснення таких операцій. Відповідач аргументує це наступними своїми висновками:

- проведеним аналізом ІС ЄРПН Відповідачем встановлено, що з моменту реєстрації платником ПДВ ПП «Сендем Буд» придбано 21 769,9 т щебеню, а реалізовано 48 973 т, тобто встановлено, що ПП "Сендем Буд" продало більше щебеню, ніж придбало;

- відповідно до даних звітності ПП «Сендем Буд», а саме: «Таблиця 6. Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам» та в звіті 1-ДФ «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум отриманого з них податку», відсутні наймані працівники вказані в ТТН як водії;

- згідно бази «Номерні знаки» за номерним знаком НОМЕР_1 рахується легковий автомобіль марки БМВ, що є додатковим доказом про те, що транспортування щебеню не здійснювалося ПП «Сендем Буд»;

- відповідно до представлених ТТН встановлено, що транспортування товару здійснювалось перевізником ПП «Сендем Буд» автомобілями марки DAFXF за номерними знаками: НОМЕР_2 (водій ОСОБА_1 ), НОМЕР_1 (водій ОСОБА_2 ), НОМЕР_3 (водій ОСОБА_3 ), НОМЕР_4 (водій ОСОБА_4 ). АТ НОМЕР_5 (водій ОСОБА_5 ). Кількість зазначеного вантажу в ТТН по кожному рейсу становить 38 т Однак, в жодній ТТН не зазначено відомостей про використання причепів даними автомобілями.

Крім того вказує на те, що відповідно до п.4.4. договору продавець (ПП «Сендем Буд») зобов`язаний був надати позивачу при кожному відвантаженні товарно-матеріальних цінностей, копію сертифіката/декларації відповідності та паспорт якості на поставлений товар. Відповідач наголошує, що відсутність сертифікатів відповідності та паспортів якості на щебінь є свідченням нереальності вчиненої поставки такого товару. Вважає, що на нереальність господарських операцій між позивачем та ПП «Сендем Буд» вказують прямі та непрямі докази, і ці докази у сукупному взаємозв`язку підтверджують удаваність таких господарських операцій та їх спрямованість на отримання позивачем податкової вигоди.

Також, що ним вірно встановлено безпідставне документальне оформлення «нереальних» господарських операцій з придбання Позивачем у ПП «Сендем Буд» товару (щебеню), а оскаржене рішення вважає правомірним.

Позивач подав відповідь на відзив та додаткові пояснення, де з доводами відповідача не погоджується. Зазначає, що сертифікаційні документи на товар не можуть слугувати доказом на підтвердження або спростування реальності господарської операції та документом, який підтверджує рух активів. Позивач наголошує, що протягом періоду, що перевірявся, він придбав в ПП «Сендем Буд» щебінь в кількості 9 645 тон, тобто у кількості, яка не перевищувала ту, що була у розпорядженні ПП «Сендем Буд» (21 769,9 тон); усі первинні документи, які засвідчують факт здійснення господарської операції, є в наявності і складені належним чином; висновок відповідача про нереальне вчинення операції з придбання будівельно-монтажних робіт від ПП «Сендем Буд» є незрозумілим, оскільки ніяких будівельно-монтажних робіт ПП «Сендем Буд» для позивача не виконувало. ПП «Сендем Буд» лише продало позивачу щебінь, а не надавало послуги з укладання доріг та проведення ямкових ремонтів доріг. Ці роботи виконували для позивача зовсім інші особи. Вказує на відсутність яких би то не було ознак отримання ним податкової вимоги, оскільки, на думку позивача, факт оплати ним товару особі, з якою він жодним чином непов`язаний, заперечує можливість отримання ним податкової вигоди у вигляді бюджетного відшкодування ПДВ, адже сума коштів, яка була фактично сплачена позивачем за товар, за умови неотримання ним цього товару, вважалась би збитками позивача, і ця сума збитків значно перевищувала б суму бюджетного відшкодування, на яку розраховував позивач.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Головним управлінням ДПС у Львівській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Західний Буг» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої відповідачем було складено акт від 18.03.2021р. № 5785/13-01-07-07/32478033 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Західний Буг» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету».

На підставі вказаного акту перевірки та встановлених в акті порушень позивачем вимог законодавства, а саме п.123.1 ст. 123, п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п. 200.4 ст. 200, п.п. "б" п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, та за наслідками розгляду скарги ДПС України в порядку адміністративного оскарження, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.07.2021 р№ 18582/13-01-07-07, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 542518,32 грн та нараховано штрафні санкції у сумі 54551,83 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Предметом спору у даній справі є оцінка правомірності винесеного Головним управлінням ДПС у Львівській області податкового повідомлення-рішення від 29.07.2021 № 18582/13-01-07-07.03.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України).

Згідно з п. 14.1.36 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

У силу вимог частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до приписів Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, передбачено, що первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити, як найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд звертає увагу, що Верховним Судом у постанові від 22.10.2020 у справі № 160/3055/19 висловлено правову позицію щодо того, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона спричиняє реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результати підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.

Також Верховний Суд у вказаній постанові звертає увагу на те, що відповідно до сталої судової практики (постанови Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 805/686/17-а, від 12.07.2019 у справі № 808/109/18, від 09.07.2019 року у справі № 810/1762/16 тощо) сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Судом встановлено, що між позивачем та ПП «Сендем Буд» було укладено договір № 22 від 08.04.2020, згідно з яким продавець (ПП «Сендем Буд») зобов`язується передати у власність покупця (ПП «Західний Буг») товарно-матеріальні цінності, а саме будівельні матеріали - щебінь, в асортименті, кількості та ціні, погодженій сторонами і на умовах цього договору, а покупець зобов`язується прийняти ці товарно-матеріальні цінності та своєчасно їх оплатити. На виконання вказаного договору позивач впродовж серпня - грудня 2020 року здійснив купівлю у ПП «Сендем Буд» щебеню в кількості 9645 тон, на загальну суму 3287730,00 грн, в т.ч. ПДВ 547955,00 грн, що підтверджується долученими позивачем видатковими накладними: від 03.08.2020 №№ РН-0000975, РН-0000981, РН-0000982, РН-0000976, від 04.08.2020 №№РН-0000993, РН-0000992, РН-0001005, від 05.08.2020 №№РН-0001010, РН-0001007, РН-0001009, РН-0001008, РН-0001011, від 06.08.2020 №№РН-0001023, РН-0001024, РН-0001022, від 07.08.2020, №№РН-0001036, РН-0001037, РН-0001038, РН-0001039, від 10.08.2020 №№ РН-0001075, РН-0001074, РН-0001073, від 11.08.2020 №№ РН-0001078, РН-0001076, РН-0001077, від 12.08.2020 №№РН-0001104, РН-0001105, РН-0001106, від 13.08.2020 №№РН-0001108, РН-0001110, РН-0001109, від 14.08.2020 №№РН-0001141, РН-0001142, від 17.08.2020 №РН-0001158, від 18.08.2020 №№РН-0001172, РН-0001173, від 20.08.2020 №№РН-0001183, РН-0001182, РН-0001181, від 21.08.2020 №№РН-0001208, РН-0001206, РН-0001207, від 25.08.2020 №№РН-0001226, РН-0001227, від 26.08.2020 №РН-0001240, від 01.09.2020 №№ РН-0001290, РН-0001279, РН-0001277, РН-0001278, від 03.09.2020 №№ РН-0001300, РН-0001302, РН-0001301, від 04.09.2020 №№РН-0001311, РН-0001310, РН-0001309, від 07.09.2020 №№ РН-0001327, РН-0001325, РН-0001326, РН-0001328, від 14.09.2020 №№РН-0001361, РН-0001362, від 15.10.2020 № РН-0001599, від 18.09.2020 №№РН-0001411, РН-0001410, РН-0001412, від 19.10.2020 № РН-0001645, від 20.10.2020 №РН-0001652, від 21.10.2020 №РН-0001667, від 22.10.2020 № РН-0001676, від 23.10.2020 №№РН-0001685, РН-0001686, від 26.10.2020 № РН-0001710, від 27.10.2020 № РН-0001739, від 28.10.2020 №РН-0001756, від 29.10.2020 №№РН-0001764, РН-0001763, РН-0001765, від 30.10.2020 №№ РН-0001787, РН-0001786, від 02.11.2020 № РН-0001838, від 03.11.2020 № РН-0001856, від 05.11.2020 №РН-0001872, від 16.11.2020 №№ РН-0001973, РН-0001974, від 17.11.2020 № РН-0001986, від 18.11.2020 №РН-0001990, від 19.11.2020 № РН-0002001, від 26.11.2020 №РН-0002058, від 27.11.2020 №№ РН-0002068, РН-0002067, від 30.11.2020 №РН-0002075, від 01.12.2020 № РН-0002087, від 16.12.2020 № РН-0002183, від 21.12.2020 №РН-0002210, від 28.12.2020 №№ РН-0002253, РН-0002254, від 21.12.2020 №№ РН-0002209, РН-0002208, від 29.12.2020 №№ РН-0002260, РН-0002261, від 30.12.2020 №№ РН-0002278, РН-0002277, від 31.12.2020 № РН-0002285.

У зв`язку із здійсненням постачання позивачу товару ПП «Сендем Буд» склало для позивача відповідні податкові накладні, котрі були зареєстровані в ЄРПН. Копії таких податкових накладних долучені до матеріалів справи і щодо повноти та правильності їх оформлення, як і стосовно повноти та правильності оформлення видаткових накладних у відповідача претензій не має.

Транспортування товару (щебеню) здійснювалось перевізником ПП «Сендем Буд» автомобілями марки DAFXF за номерними знаками: НОМЕР_2 (водій ОСОБА_1 ), НОМЕР_1 (водій ОСОБА_2 ), НОМЕР_3 (водій ОСОБА_3 ), НОМЕР_4 (водій ОСОБА_4 ). АТ НОМЕР_5 (водій ОСОБА_5 ).

Оцінивши представлені суду відповідні товарно-транспортні накладні, які супроводжували ці факти транспортування, а саме ТТН №№ 975/01, 981/01, 982/01, 982/02, 976/01, 993/01, 993/02, 992/01, 1005/01, 1010/01, 1010/02, 1010/03, 1010/04, 1010/05, 1007/01, 1007/02, 1007/03, 1009/01, 1009/02, 1008/01, 1023/01, 1023/02, 1024/01, 1024/02, 1011/01, 1011/02, 1011/03, 1011/04, 1011/05, 1022/01, 1036/01, 1036/02, 1036/03, 1037/01, 1037/02, 1038/01, 1038/02, 039/01, 1039/02, 1039/03, 1108/01, 1108/02, 1078/01, 1078/02, 1075/01, 1075/02, 1076/01, 1076/02, 1104/01, 1110/01, 1110/02, 1110/03, 1074/01, 1074/02, 1105/01, 1105/02, 1073/01, 1106/01, 1106/02, 1106/03, 1141/01, 1141/02, 1141/03, 1077/01, 1077/02, 1109/01, 1109/02, 1142/01, 1142/02, 1142/03, 1142/04, 1142/05, 1183/01, 1183/02, 1183/03, 1183/04, 1182/01, 1181/01, 1181/02, 1181/03, 1181/04, 1181/05, 1158/01, 1172/01, 1173/01, 1173/02, 1173/03, 1208/01, 1206/01, 1206/02, 1207/01, 1207/02, 1207/03, 1226/01, 226/02, 1226/03, 1226/04, 1226/05, 1227/01, 1240/01, 1240/02, 1240/03, 1290/01, 1290/02, 1279/01, 1277/01, 1277/02, 1311/01, 1278/01, 1300/01, 1300/02, 1300/03, 1302/01, 1302/02, 1302/03, 1327/01, 1310/01, 1309/01, 1325/01, 1301/01, 1301/02, 1301/03, 1326/01, 1328/01, 1361/01, 1361/02, 1361/03, 1362/01, 1362/02, 1362/03, 1411/01, 1410/01, 1410/02, 1410/03, 1412/01, 1412/02, 1412/03, 1599/01, 1645/01, 1645/02, 1645/03, 1645/04, 1652/01, 1652/02, 1652/03, 1652/04, 1652/05, 1652/06, 1652/07, 1652/08, 1667/01, 1667/02, 1676/01, 1676/02, 1676/03, 1676/04, 1685/01, 1685/02, 1686/01, 1686/02, 1686/03, 1686/04, 1686/05, 1686/06, 1710/01, 1710/02, 1710/03, 1710/04, 1710/05, 1710/06, 1710/07, 1739/01, 1739/02, 1739/03, 1739/04, 1739/05, 1739/06, 1739/07, 1756/01, 1756/02, 1756/03, 1756/04, 1756/05, 1764/01, 1764/02, 1763/01, 1765/01, 1765/02, 1765/03, 1765/04, 1765/05, 1787/01, 1786/01, 1786/02, 1786/03, 1786/04, 1786/05, 1786/06, 1856/01, 1856/02, 1856/03, 1856/04, 1872/01, 1838/01, 1838/02, 1973/01, 1974/01, 1974/02, 1974/03, 1986/01, 1986/02, 2001/01, 2001/02, 1990/01, 1990/02, 2058/01, 2058/02, 2058/03, 2058/04, 2058/05, 2058/06, 2058/07, 2058/08, 2058/09, 2068/01, 2068/02, 2068/03, 2067/01, 2075/01, 2075/02, 2087/01, 2183/01, 2183/02, 2183/03, 2183/04, 2210/01, 2210/02, 2253/01, 2254/01, 2209/01, 2208/01, 2208/02, 2278/01, 2260/01, 2260/02, 2260/03, 2277/01, 2277/02, 2277/03, 2261/01, 2285/01, 2285/02, 2285/03, судом встановлено, що наявні в матеріалах справи товарно - транспортні накладні не містять яких би то не було порушень щодо їх оформлення.

Стосовно відображення в цих ТТН інформації про причепи судом встановлено, що відомості про причепи зазначено у більшості ТТН, зокрема такі відомості відображені у цих ТТН:

№ ТТНАвтомобіль (марка, реєстраційний номер)Причіп (марка, реєстраційний номер)981/01DAF XF НОМЕР_11НОМЕР_7982/01 982/02DAF XF НОМЕР_8 DAF XF НОМЕР_9НОМЕР_10 НОМЕР_10976/01DAF XF НОМЕР_8НОМЕР_10992/01DAF XF НОМЕР_8НОМЕР_101010/01 1010/02 1010/03 1010/04 1010/05DAF XF НОМЕР_11 DAF XF НОМЕР_8 DAF XF НОМЕР_11 DAF XF НОМЕР_8 DAF XF НОМЕР_11НОМЕР_7 НОМЕР_10 НОМЕР_7 НОМЕР_10 НОМЕР_71108/01 1108/02DAF XF НОМЕР_11 DAF XF НОМЕР_11НОМЕР_7 НОМЕР_71076/01 1076/02DAF XF НОМЕР_11 DAF XF НОМЕР_11НОМЕР_7 НОМЕР_71077/01 1077/02DAF XF НОМЕР_8 DAF XF НОМЕР_8НОМЕР_10 НОМЕР_101109/01 1109/02DAF XF НОМЕР_8 DAF XF НОМЕР_8НОМЕР_10 НОМЕР_101181/01 1181/02 1181/03 1181/04 1181/05DAF XF НОМЕР_11 DAF XF НОМЕР_8 DAF XF НОМЕР_11 DAF XF НОМЕР_8 DAF XF НОМЕР_11НОМЕР_7 НОМЕР_10 НОМЕР_7 НОМЕР_10 НОМЕР_71173/01 1173/02 1173/03DAF XF НОМЕР_11 DAF XF НОМЕР_11 DAF XF НОМЕР_11НОМЕР_7 НОМЕР_7 НОМЕР_71208/01DAF XF НОМЕР_11НОМЕР_71226/01 1226/02 1226/03 1226/04 1226/05DAF XF НОМЕР_11 DAF XF НОМЕР_8 DAF XF НОМЕР_11 DAF XF НОМЕР_8 DAF XF НОМЕР_11НОМЕР_7 НОМЕР_10 НОМЕР_7 НОМЕР_10 НОМЕР_71302/01 1302/03DAF XF НОМЕР_8 DAF XF НОМЕР_8НОМЕР_10 НОМЕР_101327/01DAF XF НОМЕР_11НОМЕР_71301/01 1301/03DAF XF НОМЕР_11 DAF XF НОМЕР_11НОМЕР_7 НОМЕР_71328/01DAF XF НОМЕР_11НОМЕР_71361/01 1361/02 1361/03DAF XF НОМЕР_11 DAF XF НОМЕР_8 DAF XF НОМЕР_11НОМЕР_7 НОМЕР_10 НОМЕР_71362/02DAF XF НОМЕР_8НОМЕР_101412/02 1412/03DAF XF НОМЕР_11 DAF XF НОМЕР_11НОМЕР_7 НОМЕР_71599/01DAF XF НОМЕР_11НОМЕР_71645/02 1645/03 1645/04DAF XF НОМЕР_8 DAF XF НОМЕР_11 DAF XF НОМЕР_8НОМЕР_10 НОМЕР_7 НОМЕР_101652/01 1652/08DAF XF НОМЕР_8 DAF XF НОМЕР_8НОМЕР_10 НОМЕР_101676/02 1676/04DAF XF НОМЕР_11 DAF XF НОМЕР_11НОМЕР_7 НОМЕР_71685/01 1685/02DAF XF НОМЕР_8 DAF XF НОМЕР_8НОМЕР_10 НОМЕР_101710/02 1710/05 1710/06 1710/07DAF XF НОМЕР_11 DAF XF НОМЕР_8 DAF XF НОМЕР_11 DAF XF НОМЕР_8НОМЕР_7 НОМЕР_10 НОМЕР_7 НОМЕР_101756/02 1756/03 1756/04DAF XF НОМЕР_11 DAF XF НОМЕР_8 DAF XF НОМЕР_11НОМЕР_7 НОМЕР_10 НОМЕР_71763/01 DAF XF НОМЕР_8НОМЕР_101787/01DAF XF НОМЕР_11НОМЕР_71856/01 1856/02 1856/03 1856/04DAF XF НОМЕР_11 DAF XF НОМЕР_8 DAF XF НОМЕР_8 DAF XF НОМЕР_11НОМЕР_7 НОМЕР_10 НОМЕР_10 НОМЕР_71872/01DAF XF НОМЕР_8НОМЕР_101838/01 1838/02DAF XF НОМЕР_11 DAF XF НОМЕР_11НОМЕР_7 НОМЕР_71973/01DAF XF НОМЕР_8НОМЕР_102058/03 2058/04 2058/06 2058/07DAF XF НОМЕР_11 DAF XF НОМЕР_8 DAF XF НОМЕР_8 DAF XF НОМЕР_11НОМЕР_7 НОМЕР_10 НОМЕР_10 НОМЕР_72183/02 2183/04DAF XF НОМЕР_11 DAF XF НОМЕР_11НОМЕР_7 НОМЕР_72209/01DAF XF НОМЕР_8НОМЕР_102208/01 2208/02DAF XF НОМЕР_11 DAF XF НОМЕР_11НОМЕР_7 НОМЕР_72278/01DAF XF НОМЕР_11НОМЕР_72277/02DAF XF НОМЕР_11НОМЕР_72285/01 2285/02 2285/03DAF XF НОМЕР_11 DAF XF НОМЕР_8 DAF XF НОМЕР_8НОМЕР_7 НОМЕР_10 НОМЕР_10 Водночас, що стосується тих ТТН, де такі відомості не значаться, позивачем дано пояснення про те, що інформація про використання причепів не вказана лише у випадках достатньої вантажопідйомності вантажного автомобіля (38 тон), а саме при використанні для перевезень щебеню автосамоскидів кар`єрних - вантажних автомобілів з посиленим кузовом, який перекидається для розвантаження за допомогою гідравлічних циліндрів, і в яких причіп не є окремою одиницею, а є суцільним з автомобілем.

Стосовно двох ТТН, а саме від 23.10.2020 № 1686/04 та від 16.12.2020 № 2183/01, на загальну кількість 76 т щебеню, з приводу яких відповідач наголошує, що відповідно до бази «Номерні знаки» за номерним знаком НОМЕР_1 числиться легковий автомобіль марки БМВ, яким неможливо було перевезти таку кількість щебеню, судом було встановлено, що при друкуванні в ТТН номерного знаку автомобіля продавцем (ПП «Сендем Буд») було допущено помилку (описку), а саме було написано НОМЕР_1 замість НОМЕР_6 . Про факт визнання помилки (описки) продавцем свідчить відповідне повідомлення (лист) ПП «Сендем Буд» № 3 від 16.03.2021 року, який є в матеріалах справи.

На переконання суду наявність або відсутність ТТН є лише свідченням дотримання або порушення правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов`язані з дотриманням вимог податкового законодавства, а незначні недоліки, описки, у заповненні ТТН, виявлені контролюючим органом у результаті перевірки позивача, не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів. ТТН не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей та їх транспортування автомобільним транспортом. Відповідна правова позиція викладена і в постанові КАС ВС від 06.07.2021 у справі № 816/149/16.

Окрім того, те що товарно-транспортна накладна підтверджує виключно факт надання послуг з перевезення товарів, а не факту придбання товарно-матеріальних цінностей, йдеться і у постанові КАС ВС від05.01.2021 у справі № 820/1124/17, де суд відзначає, що документи на перевезення товарно - матеріальних цінностей з наслідками формування ПДВ не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі - продажу чи поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується видатковими накладними, які наявні.

З приводу відсутності сертифікатів якості (відповідності), суд встановив, що відповідно до п. 4.4. договору, продавець (ПП «Сендем Буд») зобов`язаний був надати позивачу при кожному відвантаженні товарно-матеріальних цінностей, копію сертифіката/декларації відповідності та паспорт якості на поставлений товар. Такі сертифікати у позивача відсутні. Проте, даний факт не свідчить про нездійснення господарської операції, як такої, оскільки сертифікати якості (відповідності) не є документами бухгалтерського обліку чи податкового обліку, які засвідчують факт господарської операції. Аналогічна за змістом правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 20.03.2020 у справі № 813/1872/13-а.

Крім того, у постанові від 24.05.2019 у справі № 826/7423/16 та у постанові від 04.06.2020 у справі № 340/422/19 Верховний Суд зазначив, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер. Суд відхиляє доводи суб`єкта владних повноважень щодо сертифікату якості, оскільки наявність недоліків в оформленні сертифікатів якості (відповідності), так само і їх відсутність не є підставою для висновків про нереальність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

З приводу фактичного руху активів (коштів) у стосунках позивача та його контрагента (ПП «Сендем Буд») судом встановлено, що такий рух мав місце, і він призвів до реальних змін у власному капіталі та зобов`язаннях платника податків (позивача) у зв`язку з його господарською діяльністю.

Дана обставина підтверджується i фактом здійснення позивачем оплати за поставлений йому товар. Таку оплату було проведено позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів з власного рахунку в АБ «Південний» на банківський рахунок ПП «Сендем Буд» на підставі наступних платіжних документів: від 06.08.2020 № 1C016868 на суму 38 760,00 грн, № 1C016869 на суму 12 920,00 грн, № 1C016870 на суму 51 680,00 грн, № 1C016871 на суму 38 760,00 грн, від 11.08.2020 № 1C017315 на суму 38 760,00 грн, № 1C017316 на суму 12 920,00 грн, № 1C017317 на суму 77 520,00 грн, № 1C017318 на суму 25 840,00 грн, від 13.08.2020 № 1C017603 на суму 51 680,00 грн, № 1C017604 на суму 51 680,00 грн, № 1C017605 на суму 25 840,00 грн, № 1C017606 на суму 38 760,00 грн, від 18.08.2020 № 1C017983 на суму 12 920,00 грн, № 1C017984 на суму 25 840,00 грн, № 1C017985 на суму 25 840,00 грн, від 25.08.2020 № 1C018922 на суму 12 920,00 грн, № 1C018923 на суму 12 920,00 грн, від 27.08.2020 № 1C019214 на суму 340 000,00 грн, від 08.09.2020 № 1C020392 на суму 12 920,00 грн, № 1C020393 на суму 51 680,00 грн, № 1C020394 на суму 25 840,00 грн, № 1C020395 на суму 64 600,00 грн, № 1C020396 на суму 38 760,00 грн, від 10.09.2020 № 1C020627 на суму 12 920,00 грн, № 1C020628 на суму 12 920,00 грн, № 1C020629 на суму 12 920,00 грн, № 1C020630 на суму 12 920,00 грн, № 1C020631 на суму 12 920,00 грн, № 1C020632 на суму 12 920,00 грн, № 1C020633 на суму 64 600,00 грн, № 1C020634 на суму 38 760,00 грн, № 1C020635 на суму 38 760,00 грн, № 1C020636 на суму 25 840,00 грн, № 1C020637 на суму 38 760,00 грн, № 1C020638 на суму 38 760,00 грн, № 1C020639 на суму 25 840,00 грн, № 1C020640 на суму 25 840,00 грн, № 1C020641 на суму 12 920,00 грн, № 1C020642 на суму 12 920,00 грн, № 1C020643 на суму 12 920,00 грн, № 1C020644 на суму 12 920,00 грн, № 1C020645 на суму 12 920,00 грн, № 1C020646 на суму 12 920,00 грн, № 1C020647 на суму 12 920,00 грн, № 1C020648 на суму 64 600,00 грн, № 1C020649 на суму 25 840,00 грн, № 1C020650 на суму 25 840,00 грн, від 15.09.2020 № 1C021023 на суму 12 920,00 грн, № 1C021019 на суму 25 840,00 грн, № 1C021014 на суму 12920,00 грн, № 1C021024 на суму 12 920,00 грн, № 1C021022 на суму 12 920,00 грн, № 1C021013 на суму 12 920,00 грн, № 1C021009 на суму 38 760,00 грн, № 1C021018 на суму 25840,00 грн, № 1C021015 на суму 25 840,00 грн, № 1C021010 на суму 38 760,00 грн, № 1C021017 на суму 25 840,00 грн, № 1C020997 на суму 25 840,00 грн,№ 1C021011 на суму 116 280,00 грн, № 1C021007 на суму 64 600,00 грн, № 1C021006 на суму 64 600,00 грн, № 1C021001 на суму 25 840,00 грн, № 1C021008 на суму 64 600,00 грн, № 1C021000 на суму 25 840,00 грн, № 1C020996 на суму 25 840,00 грн, № 1C021004 на суму 38 760,00 грн, № 1C021002 на суму 25 840,00 грн, № 1C021025 на суму 25 840,00 грн, № 1C021003 на суму 38 760,00 грн, № 1C021020 на суму 38 760,00 грн, № 1C021012 на суму 51 680,00 грн, № 1C020995 на суму 25 840,00 грн, № 1C021005 на суму 38 760,00 грн, № 1C020998 на суму 25 840,00 грн, № 1C021016 на суму 64 600,00 грн, № 1C020999 на суму 25 840,00 грн, № 1C021021 на суму 38 760,00 грн, від 17.09.2020 № 1C021395 на суму 12 920,00 грн, № 1C021396 на суму 12 920,00 грн, № 1C021394 на суму 25 840,00 грн, від 29.12.2020 № 1C029449 на суму 300 000,00 грн.

Факт такої оплати відповідачем не заперечується.

Таким чином, суд встановив, що надані позивачем документи сумнівів у їх достовірності не викликають, будь-які дійсні розбіжності стосовно задекларованої суми оплати за договором, розміру податку, обсягів поставок тощо судом не виявлені, а відповідачем не доведені, також відсутні дефекти форми або змісту первинних (бухгалтерських) документів з тих, які були надані платником.

Одночасно з цим, контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на належних доказах, які спростовують факти поставок, не надані належні докази на підтвердження того, що відомості, які містяться в документах позивача, неповні, недостовірні або суперечливі.

Дослідивши фактичні обставини справи, судом встановлено, що у подальшому придбаний у ПП «Сендем Буд» щебінь гранітний позивач використав для влаштування польових доріг на території власних структурних підрозділів. Такі роботи здійснювали:

- ТОВ «Мельс», котрий на підставі договору № ЗБ-163-02-20 від 27.02.2020 здійснив улаштування 26525 кв.м, 6800 кв.м та 23750 кв.м дороги з відсіву та щебеня замовника (ПП «Західний Буг»), в с.Чорний Острів Жидачівського району Львівської області (структурний підрозділ Чорний Острів), що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт № 1 від 30.12.2020 та № 2 від 30.12.2020;

- ФОП ОСОБА_6 , котрий на підставі договору № ЗБ-138/2-02-20 від 21.02.2020 здійснив улаштування 1 750 кв.м. ямкового ремонту з асфальтобетону Замовника (ПП «Західний Буг»), в с.Глиняни-с.Женів Пустомитівського району Львівської області (структурний підрозділ Розворяни), що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт № 2 від 10.12.2020;

- ФОП ОСОБА_6 , котрий на підставі договору № ЗБ-138/2-02-20 від 21.02.2020 здійснив улаштування 8 250 кв.м. ямкового ремонту з асфальтобетону Замовника (ПП «Західний Буг»), в с.Журавники Пустомитівського району Львівської області (структурний підрозділ Розворяни), що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт № 1 від 02.09.2020;

Судом встановлено, що придбаний в ПП «Сендем Буд» щебінь гранітний позивач передавав для виконання робіт по улаштуванню польових доріг та проведення ямкових ремонтів підрядникам на основі актів прийому-передачі запасів, а саме:

- ФОП ОСОБА_6 : 03.08.2020 передано 580 т щебеню на основі акту № 33713 від 03.08.2020, 11.08.2020 передано 912 т щебеню на основі акту № 40626 від 11.08.2020, 26.11.2020 передано 342 т щебеню на основі акту № 52020 від 26.11.2020, 11.11.2020 передано 1102 т щебеню на основі акту № 46602 від 11.11.2020, 14.08.2020 передано 2240 т щебеню на основі акту № 40129 від 14.08.2020;

- ТОВ «Мельс»: 04.08.2020 передано: 152 т щебеню на основі акту № 26141 від 04.08.2020, 38 т щебеню на основі акту № 26121 від 04.08.2020, 476 т щебеню на основі акту № 26118 від 04.08.2020, 170 т щебеню на основі акту № 26116 від 04.08.2020, 05.08.2020 передано: 76 т щебеню на основі акту № 26487 від 05.08.2020, 76 т щебеню на основі акту № 26486 від 05.08.2020 114 т щебеню на основі акту № 26492 від 05.08.2020, 114 т щебеню на основі акту № 26489 від 05.08.2020, 38 т щебеню на основі акту № 26491 від 05.08.2020, 13.08.2020 передано: 76 т щебеню на основі акту № 29518 від 13.08.2020, 476 т щебеню на основі акту № 29516 від 13.08.2020, 18.08.2020 передано: 152 т щебеню на основі акту № 32270 від 18.08.2020, 114 т щебеню на основі акту №3 2268 від 18.08.2020, 16.09.2020 передано: 114 т щебеню на основі акту №37305 від 16.09.2020р., 38 т щебеню на основі акту № 37310 від 16.09.2020р., 38 т щебеню на основі акту №37309 від 16.09.2020, 38 т щебеню на основі акту № 37308 від 16.09.2020, 38 т щебеню на основі акту № 37307 від 16.09.2020р., 114 т щебеню на основі акту №37306 від 16.09.2020, 26.10.2020 передано 2403 т щебеню на основі акту № 44354 від 26.10.2020, 10.11.2020р. передано: 304 т щебеню на основі акту № 46446 від 10.11.2020, 76 т щебеню на основі акту № 46448 від 10.11.2020, 76 т щебеню на основі акту № 46449 від 10.11.2020, 38 т щебеню на основі акту № 46443 від 10.11.2020, 152 т щебеню на основі акту № 46445 від 10.11.2020, 19.11.2020 передано: 228 т щебеню на основі акту № 47593 від 19.11.2020, 38 т щебеню на основі акту № 47589 від 19.11.2020, 38 т щебеню на основі акту № 47586 від 19.11.2020, 02.12.2020 передано 76 т щебеню на основі акту № 49545 від 02.12.2020, 09.12.2020 передано: 76 т щебеню на основі акту № 50800 від 09.12.2020, 152 т щебеню на основі акту № 50801 від 09.12.2020, 76 т щебеню на основі акту № 50806 від 09.12.2020, 38 т щебеню на основі акту № 50805 від 09.12.2020, 38 т щебеню на основі акту № 50803 від 09.12.2020, 114 т щебеню на основі акту № 50804 від 09.12.2020, 38 т щебеню на основі акту № 50802 від 09.12.2020, 11.12.2020 передано 38 т щебеню на основі акту № 51758 від 11.12.2020.

Судом встановлено, що після виконання робіт підрядники надали позивачу акти про витрату давальницьких матеріалів (щебеню) :

- ФОП ОСОБА_6 : Акт б/н від 10.12.202 .-1102 т щебеню, акт б/н від 02.09.2020, - 2240 т щебеню, акт б/н від 10.12.2020 -342 т щебеню, акт б/н від 02.09.2020-2492 т щебеню;

- ТОВ «Мельс»: Акт б/н від 30.12.2020 - 6451 т щебеню.

За виконання даних робіт позивач розраховувався шляхом перерахування коштів з власного банківського рахунку на рахунки підрядників.

Відповідні документи (договори, акти та платіжні доручення тощо), які свідчать про взаємостосунки позивача з підрядниками є в наявності, оформлені належним чином та долучені позивачем до матеріалів справи.

Стосовно висновку відповідача про те, що господарські операції, які відбулись між позивачем та ПП «Сендем Буд» є нереальними, оскільки контрагент позивача - приватне підприємство «Сендем Буд» (ЄДРПОУ 43240857) не мало необхідних трудових та матеріально - технічних ресурсів для постачання товару (щебеню), суд відзначає, що висновки щодо неможливості здійснення господарських операцій контрагентом позивача не можуть ґрунтуватись лише на інформації, що міститься у податковій базі відносно контрагентів постачальника, а повинні базуватись на підставі первинних документів та об`єктивної перевірки фактичних обставин господарських правовідносин.

Так, законодавство передбачає можливість використання податковим органом інформаційних баз контролюючих органів з метою виконання покладених на останніх функцій та завдань. Разом з тим, наявна у інформаційних базах ДПС інформація не може в розумінні процесуального закону бути доказом стосовно реальності або нереальності господарських операцій.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.04.2020 у справі № 804/1984/16, яку суд враховує в силу імперативної норми ч. 5 ст. 242 КАС України. Суд вказує на те, що контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої, та злагодженості дій між ними. Крім того, колегія суддів зазначила, що висновки про відсутність у контрагентів по ланцюгу постачання трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДФС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Суд також ураховує позицію Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № П/811/3228/14. У вказаній постанові Верховний Суд зазначає, що будь-яка податкова інформація, наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, у тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Зокрема, посилання контролюючого органу на наявність актів як критерію оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки під час складення таких актів жодні первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаних актів з відображенням в них окремих відомостей не відповідають критерію юридичної значимості, а отже не є належними доказами в розумінні процесуального Закону.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. У первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

У постанові від .13.10.2020 у справі № 0340/1408/18 Верховний Суд зазначив, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності). Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків. Визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні наявна у контролюючого органу податкова інформація, ні відсутність у постачальників контрагента чи у контрагента достатньої кількості основних засобів та трудових ресурсів самі по собі не можуть бути самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність недоліків у первинних документах може свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Верховний Суд у постанові від 09.10.2019 у справі № 826/16601/18 зазначив, що не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей для виконання взятих на себе зобов`язань посилання податкового органу на відсутність достатньої кількості штатних одиниць, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

З огляду на викладене, суд вважає, що вказані в акті перевірки висновки стосовно формування позивачем штучних показників податкового обліку з метою отримання незаконної податкової вигоди, є припущеннями за відсутності належних та допустимих доказів, які надаються в передбаченому законодавством порядку.

Суд зазначає, що належних доказів, які б підтверджували викладені в акті висновки стосовно спірного порушення, відповідачем не надано.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду. При цьому реальність господарських операцій доведена позивачем належними та допустимими доказами, а правомірність виставленого податкового повідомлення-рішення відповідач не довів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 11 700,00 грн суд враховує таке.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до положень пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1- 3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Приписами частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами 5, 6 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Зі змісту вказаних норм висновується, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Суд встановив, що 01.06.2021 між адвокатським бюро «Марти-Марії Яциніної» (адвокатське бюро) та ПП «Західний Буг» (замовник) укладений договір про надання правової допомоги № 12 (далі - договір).

Відповідно до акту наданих послуг до договору про надання правничої допомоги від 01.06.2021 № 12 підприємство «Західний Буг», адвокатське бюро підписали цей акт наданих послуг про те, що відповідно до умов договору про надання правничої допомоги від 01.06. 2021 № 12 протягом 2021 року адвокатське бюро надало, а клієнт отримав такі юридичні послуги (правничу допомогу):

- ознайомлення з первинними та іншими документами у справі № 380/13634/21, 3 години - 2700,00 грн;

- вивчення законодавства, судової практики у справі № 380/13634/21, 2 годин, 1800,00 грн;

- підготовка позову з додатками у справі № 380/13634/21, 8 годин, 7200,00 грн.

Вартість послуг, зазначених у п.1 цього Акту, становить 11700,00 (одинадцять тисяч сімсот гривень 00 копійок) гривень.

Згідно платіжного доручення від 17.01.2022 № 29887 позивач сплатив на рахунок адвокатського бюро «Марти-Марії Яциніної» 11 700,00 грн, призначення платежу за надання правової допомоги у справі № 380/13634/21 згідно договору від 01.06.2021 № 12.

Разом з тим, відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

На переконання суду, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 11 700,00 гривень є досить завищеними.

Так, надані адвокатом послуги, що пов`язані із ознайомлення з первинними та іншими документами у справі № 380/13634/21, вивчення законодавства, судової практикиє подібними за своїм змістом та охоплюються єдиною метою, якою є підготовка до складання позовної заяви, а тому обсяг виконаної роботи є неспівмірним із складністю роботи, пов`язаної із наданням таких послуг.

Отже, більшість послуг, що надавалися на виконання умов згаданого договору, були пов`язані із підготовкою до складання позовної заяви, а тому деталізація таких (поділ на окремі частини) не свідчить про надання послуг у більшому обсязі.

Представник відповідача подала заперечення на клопотання про розподіл судових витрат, в якому просила відмовити у задоволенні клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу. Представник відповідача у вказаному заперечені вказала, що зазначена сума гонорару виходячи із змісту акту виконаних робіт включає лише надання послуг пов`язаних із підготовкою позовної заяви, тобто до моменту відкриття провадження у справі, що вказує на надмірність таких витрат в розрізі послуг, які були надані. Крім того, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду неодноразово висловлював свою правову позицію по даній категорії справ, що свідчить про наявність судової практики у справах предметом позову, яких є скасування податкових повідомлень-рішень, пов`язаних з нереальністю господарських операцій. У зв`язку з цим, обставини справи вказують на те, що розмір витрат на надання правової допомоги не є справедливим і співмірним, саме в зазначеному розмірі.

Враховуючи наведене, а також за наявності заперечення відповідача щодо зменшення витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що загальна сума витрат на професійну правничу допомогу, яку належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача становить 5000,00 грн.

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов приватного підприємства "Західний Буг" (проспект Юності, 39, с. Павлів, Радехівський район, Львівська область, 80250, ЄДРПОУ 32478033) до Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003, ЄДРПОУ 43968090) про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 29.07.2021 № 18582/13-01-07-07.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань в користь приватного підприємства "Західний Буг" 9001,05 грн судових витрат.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань в користь приватного підприємства "Західний Буг" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (П`ять тисяч) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення складений 14.03.2022.

Суддя Кедик М.В.