Постанова

від 08.07.2010 по справі 2а-2309/10/1670

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

          

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2010 року < ЧАС >

м. Полтава

Справа № 2а-2309/10/1670

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Бойка С.С.,

при секретарі  – Пехоті М.О.,  

за участю:

представника позивача - Фищука В.В.

представника відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Селянського фермерського господарства "Світоч" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

26 травня 2010 року  Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Селянського фермерського господарства "Світоч" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 4 301,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що згідно зі ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, на яких інвалідів працює менше, ніж встановлено нормативом, зобов‘язані щорічно відраховувати відділенню Фонду соціального захисту інвалідів грошові кошти на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів і на здійснення заходів по їх соціально-трудовій реабілітації в розмірі середньорічної заробітної плати за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. У господарстві відповідача дана чисельність складає 1 місце. Фактично у 2009 році у відповідача інваліди не працювали. Отже, за 1 незайняте місце відповідач повинен був сплатити 4 250,00 грн.

           Частиною 2 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що порушення термінів сплати штрафних санкцій тягне за собою нарахування пені в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день її прострочення, включаючи день сплати. Оскільки відповідач у визначений Законом термін, а саме до 16.04.2010р., не сплатив штрафні санкції, позивачем нарахована пеня в сумі 51,20 грн.

            Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

  Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча в матеріалах справи містяться  наявні докази, що він заздалегідь та належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Клопотань про відкладення судового засідання від відповідача не надходило, про причини неявки в судове засідання не повідомив.

          Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно із Звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік (форма № 10-ПІ), наданому відповідачем Полтавському обласному відділенню Фонду України соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві в цей період становила 8 осіб.

Частиною 1 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 вищезазначеного Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, установи, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї ж статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Враховуючи викладене норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у фермерському господарстві снатовить 1 робоче місце. Разом з тим, згідно Звіту, у відповідача в 2009 році не працював жодний штатний працівник, якому відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність. При розрахунку позивачем заборгованості по сплаті адміністративно –господарський санкцій та пені до уваги береться кількість осіб, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, що пропрацювали більше півроку. Підприємством не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інваліда на 1 робоче місце.

Згідно листа Чорнухинського районного центру зайнятості від 18 травня 2010 року № 505 інформація про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) за формою № 3-ПН для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями від СФГ "Світоч" в 2009 році не надходила.

Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову діяльність” від 23.02.2006 р. № 3483-IV, яким було внесено зміни до ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, згідно якої обов'язок працевлаштування інвалідів покладався на органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів, а обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжувався  його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. Натомість, тепер  у ст. 18 вказаного Закону зазначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу реалізується шляхом їх безпосереднього звернення на підприємства, установи, організації або до центру зайнятості.  Вищевказані  підприємства, установи організації згідно ч. 3 ст. 19 вказаного Закону самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, встановлених цим же Законом.

Доказів самостійного пошуку інвалідів для працевлаштування на виконання нормативу, встановленого Законом, відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів  в Україні” підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування  інваліда і не зайняте інвалідом. У відповідності до ч. 2 ст. 20 зазначеного Закону  порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент  сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Таким чином, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач до 16.04.2010 р. (термін сплати встановлено ч. 4 ст. 20 вищевказаного Закону – до 15 квітня року, наступним за роком, у якому відбулося порушення нормативу) повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 4 250,00 грн.

В зв'язку з несплатою адміністративно-господарських санкцій до встановленого терміну, позивачем відповідно до ч. 2 ст. 20 цього ж Закону було нараховано пеню у розмірі 51,20 грн.

Оскільки вказані суми так і не були сплачені відповідачем, то відповідно до ч. 5 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” дані суми можуть бути стягнуті в примусовому порядку за відповідним рішенням суду.

          Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно було нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції та пеню за несплату цих санкцій, а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.  

На підставі викладеного, керуючись  статтями  7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163  Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Селянського фермерського господарства "Світоч" (с. Харсіки, Чорнухинського району; р/р  2600912979 в “Райффайзен-банк Аваль”, МФО 380805, код 31070113) на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Полтава, вул. Зигіна, 1  р/р 31211230700485 в ГУДК України в Полтавській області, МФО 831019, отримувач - УДК у Чорнухинському районі, код ЄДРПОУ 34698372) адміністративно-господарські санкції у розмірі 4250,00 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 51,20 грн.

          Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в  разі  складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160  цього  Кодексу  -  з  дня  складення  в  повному обсязі. Якщо постанову  було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі,   то   строк   подання  заяви  про  апеляційне  оскарження обчислюється  з  дня отримання  нею  копії  постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу  адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 14 липня 2010 року.

          Суддя                                                                                С.С. Бойко