Ухвала

від 10.03.2022 по справі 204/8422/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/802/22 Справа № 204/8422/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2022 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченої ОСОБА_7 ,(в режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 32019041660000053, за апеляційною скаргою захисника обвинуваченої адвоката ОСОБА_8 на вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 грудня 2021 року щодо

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженки м.Дніпропетровська,громадянки України, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої:

- 27 вересня 2021 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська за ч.3 ст.27, ч.2 ст.205-1, ч.2 ст.200, ч.2 ст. 209, ч.3 ст.209, ч.4 ст. 358, ст..69, ч.1 ст.70 КК України до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, без позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та без конфіскації майна, від відбування якого обвинувачену звільнено на підставі ст. 75 КК України, якщо вона протягом іспитового строку тривалістю три роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов`язки,

обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.200, ч.2 ст.209, ч.4 ст.358 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 грудня 2021 року ОСОБА_7 визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.200, ч.2 ст.209, ч.4 ст.358 КК України, та призначено покарання: за ч.2 ст.200 КК України у вигляді штрафу у розмірі 5000неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85000 гривень; за ч.2 ст.209 КК України у вигляді 5 роківпозбавлення волі, безпозбавлення праваобіймати певніпосади абозайматися певноюдіяльністю, з конфіскацією всього майна; за ч.4 ст.358 КК України у вигляді 1року обмеження волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, без позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, з конфіскацією всього майна.

ОСОБА_7 визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.200, ч.2 ст.209, ч.4 ст.358 КК України, за таких обставин.

ОСОБА_7 у період з 23 березня 2018 року по 13 червня 2018 року включно (більш точного часу слідством не встановлено), перебуваючи у приміщенні структурного підрозділу ПАТ «Полтава-Банк» (після зміни назви - AT «Полтава-Банк») за адресою: м.Дніпро, вул.Кавалерійська, 9а, при отриманні грошових коштів готівкою з рахунку 1111 «Міріал-Прайм» (ЄДРПОУ 34959089) № НОМЕР_1 , відкритого у ПАТ «Полтава-Банк», на підставі грошових чеків: МА 2705201 (серія та номер) від 23.03.2018, МА 2705202 від 23.03.2018, МА 2705204 від 28.03.2018, МА 2705203 від 29.03.2018, МА 2795205 від 30.03.2018, МА 2705209 від 03.04.2018, МА 2705210 від 04.04.2018, МА 2705213 від 05.04.2018, МА 2705212 від 11.04.2018, МА 2705216 від12.04.2018, МА 2705217 від 16.04.2018, МА 2705219 від 18.04.2018, МА 2705220 від 20.04.2018, МА 2705221 від 23.04.2018, МА 2705222 від 25.04.2018, МА 2705223 від 26.04.2018, МА 2705224 від 02.05.2018, МА 2705826 від 03.05.2018, МА 2705827 від 05.05.2018, МА 2705828 від 07.05.2018, МА 2705829 від 10.05.2018, МА 2705830 від 14.05.2018, МА 2705831 від 15.05.2018, МА 2705832 від 18.05.2018, МА 2705834 від 22.05.2018, МА 2705835 від 25.05.2018, МА 2705836 від 01.06.2018, МА 2705837 від 04.06.2018, МА 2705839 від 06.06.2018, МА 2705840 від 07.06.2018, МА 2705842 від 11.06.2018, МА 2705844 від 13.06.2018 для посвідчення власної особи з метою уникнення ідентифікації використала завідомо підроблений за невстановлених слідством обставин офіційний документ паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий на ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (раніше втрачений ОСОБА_10 ) із вклеєними фотокартками самої ОСОБА_7 замість фотокарток ОСОБА_10 .

Крім того, у період з 23 березня 2018 року по 13 червня 2018 року включно (більш точного часу слідством не встановлено) ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, перебуваючи у приміщенні структурного підрозділу ПАТ «Полтава-Банк» (після зміни назви - AT «Полтава-Банк») за адресою: м Дніпро, вул.Кавалерійська, 9а, з метою отримання грошових коштів готівкою з рахунку ПП «Міріал-Прайм» (ЄДРПОУ 34959089) № НОМЕР_1 , відкритого у ПАТ «Полтава-Банк», використала підроблені документи на переказ грошові чеки: МА 2705201 (серія та номер) від МА 2705202 від 27.03.2018, МА 2705204 від 28.03.2018, МА 2705203 від 29.03.2018, МА 2795205 від 30.03.2018, МА 2705209 від 03.04.2018, МА 2705210 від 04.04.2018, МА 2705213 від 05.04.2018, МА 2705212 від 11.04.2018, МА 2705216 від 12.04.2018, МА 2705217 від 16.04.2018, МА 2705219 від 18.04.2018, МА 2705220 від 20.04.2018, МА 2705221 від 23.04.2018, МА 2705222 від 25.04.2018, МА 2705223 від 26.04.2018, МА 2705224 від 02.05.2018, МА 2705826 від 03.05.2018, МА 2705827 від 05.05.2018, МА 2705828 від 07.05.2018, МА 2705829 від 10.05.2018, МА 2705830 від 14.05.2018, МА 2705831 від 15.05.2018, МА 2705832 від 18.05.2018, МА 2705834 від 22.05.2018, МА 2705835 від 25.05.2018, МА 2705836 від 01.06.2018, МА 2705837 від 04.06.2018, МА 2705839 від 06.06.2018, МА 2705840 від 07.06.2018, МА 2705842 від 11.06.2018, МА 2705844 від 13.06.2018, які містили недостовірні відомості щодо фактичного отримувача грошових коштів, а саме - ОСОБА_10 та документа, що засвідчує особу - паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Жовтоводським MB УМВС України в Дніпропетровській області 01.10.2007 ОСОБА_10 , та отримала за їх допомогою грошові кошти у сукупному розмірі 15 152 600 грн.

Крім того, у період з 23 березня 2018 року по 13 червня 2018 року включно (більш точного часу слідством не встановлено) ОСОБА_11 перебуваючи у приміщенні структурного підрозділу ПАТ «Полтава-Банк» (після зміни назви - AT «Полтава-Банк») за адресою: м.Дніпро, вул.Кавалерійська, 9а, діючи за попередньою змовою з невстановленими слідством особами із використанням підробленого паспорта громадянина України з метою уникнення ідентифікації, вчинила суспільно небезпечне протиправне діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів (предикатний злочин) - використала підроблені документи на переказ - грошові чеки: МА 2705201 (серія та номер) від 23.03.2018, МА 2705202 від 23.03.2018, МА 2705204 від 28.03.2018, МА 2705203 від 29.03.2018, МА 2795205 від 30.03.2018, МА 2705209 від 03.04.2018, МА 2705210 від 04.04.2018, МА 2705213 від 05.04.2018, МА 2705212 від 11.04.2018, МА 2705216 від12.04.2018, МА 2705217 від 16.04.2018, МА 2705219 від 18.04.2018, МА 2705220 від 20.04.2018, МА 2705221 від 23.04.2018, МА 2705222 від 25.04.2018, МА 2705223 від 26.04.2018, МА 2705224 від 02.05.2018, МА 2705826 від 03.05.2018, МА 2705827 від 05.05.2018, МА 2705828 від 07.05.2018, МА 2705829 від 10.05.2018, МА 2705830 від 14.05.2018, МА 2705831 від 15.05.2018, МА 2705832 від 18.05.2018, МА 2705834 від 22.05.2018, МА 2705835 від 25.05.2018, МА 2705836 від 01.06.2018, МА 2705837 від 04.06.2018, МА 2705839 від 06.06.2018, МА 2705840 від 07.06.2018, МА 2705842 від 11.06.2018, МА 2705844 від 13.06.2018, внаслідок чого у період з 23.03.2018 по 13.06.2018 набула грошові кошти у сукупному розмірі 15 152 600 грн., тобто вчинила легалізацію (відмивання) 15 152 600 грн., якими у подальшому розпорядилася за невстановлених слідством обставин.

В апеляційній скарзі захисник в інтересах обвинуваченої просить вирок змінити та призначити ОСОБА_7 покарання: за ч.2 ст.200 КК України у вигляді штрафу у розмірі 5000неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85000 гривень; за ч.2 ст.209, ст. 69 КК України у вигляді 4 років 11 місяців позбавлення волі, безпозбавлення праваобіймати певніпосади абозайматися певноюдіяльністю, без конфіскації майна; за ч.4 ст.358 КК України у вигляді штрафу у розмірі 680 грн. На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у вигляді 4 років 11 місяців позбавлення волі, без позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та без конфіскації майна, від відбування якого звільнити на підставі ст. 75 КК України, з іспитовим строком 2 роки, а також скасувати застосований щодо ОСОБА_12 запобіжний захід.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги адвокат посилається на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчинених обвинуваченою злочинів та її особі, внаслідок суворості. На переконання апелянта, суд не надав належної оцінки тим обставинам, що обвинувачена визнала свою вину, щиро розкаялась, активно сприяла розкриттю злочинів, є вдовою, має роботу, постійне місце проживання, характеризується позитивно, а на її утриманні перебувають малолітня дитина та мати похилого віку. На переконання захисника, суд мав достатні підстави призначити обвинуваченій більш м`яке покарання. Окрім цього, захисник вважає, що суд безпідставно застосував до обвинуваченої запобіжний захід до набрання вироком законної сили, не врахувавши при цьому дані про особу обвинуваченої та відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Адвокат вважає, що суд порушив вимоги національного законодавства, міжнародного права, в тому числі Конвенцію з прав людини і основоположних свобод.

Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченої та захисника, які апеляційну скаргу підтримали, прокурора, який просив вирок залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, у кримінальному провадженні суд апеляційної інстанції переглядає вирок в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з апеляційної скарги, висновки суду про доведеність винуватості обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.200, ч.2 ст.209, ч.4 ст.358 КК України, та правильність кваліфікацій її дій захисником не оскаржуються, а тому апеляційним судом не переглядаються.

Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин кримінального провадження, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченої та кваліфікацію її дій, колегією суддів не встановлено.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги про невідповідність призначеного покарання особі обвинуваченої ОСОБА_7 та ступеню тяжкості вчинених нею кримінальних правопорушень, суд вважає їх такими, що заслуговують на увагу.

Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до змісту ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності і індивідуалізації. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

На переконання колегії суддів, наведеним вимогам закону призначене обвинуваченій покарання не відповідає.

Так, при призначенні покарання ОСОБА_7 суд врахував ступінь тяжкості вчинених нею кримінальних правопорушень, а також особу обвинуваченої, яка раніше, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, не працевлаштована, вдова, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також мати ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка є особою пенсійного віку.

В якості обставин, які у відповідності з вимогами ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченої, суд визнав активне сприяння розкриттю злочину та не встановив таких, які в силу вимог ст. 67 КК України його обтяжують.

З урахуванням наведених обставин, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченої можливе за умови призначення покарання: за ч. 2 ст. 200 КК України у вигляді штрафу, за ч. 2 ст. 209 КК України у вигляді позбавлення волі, без позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, з конфіскацією майна, за ч. 4 ст. 358 КК України у вигляді обмеження волі, та при цьому не знайшов підстав для застосування положень ст.ст. 69, 75 КК України.

Надаючи оцінку наведеним обставинам колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 209 та ч. 4 ст. 358 КК України не відповідає ступеню тяжкості цих кримінальних правопорушень та її особі, внаслідок суворості.

Частиною першою статті 66 КК України, визначено перелік обставин, які визнаються судом в якості таких, що пом`якшують покарання, до яких зокрема належить щире каяття.

Виходячи з наведених вимог закону, щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

Водночас, у відповідності з вимогами частини другої цієї статті, при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

З матеріалів провадження вбачається, що обвинувачена щиро розкаялась та визнала свою вину за ч. 2 ст. 200, ч. 4 ст. 358 КК України.

При цьому, судом встановлено, що остання має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_13 , 04 травня 2010 року.

На переконання колегії суддів, зазначені обставини повною мірою не враховані судом при призначенні покарання та необґрунтовано залишені ним поза увагою.

За цих умов апеляційний суд приходить до висновку про необхідність визнати наявність у обвинуваченої малолітньої дитини та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення в якості обставин, що пом`якшують покарання за ч. 2 ст. 200, ч. 2 ст. 209 та ч. 4 ст. 358 КК України, а крім того щире каяття в якості такої, що пом`якшує покарання й за ч. 2 ст. 200 та ч. 4 ст. 358 КК України.

Згідно з вимогами ст. 69 КК України, за наявності декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) особливої частини КК України за цей злочин.

З урахуванням встановлених судом обставин, які пом`якшують обвинуваченій покарання за ч. 2 ст. 209 КК України, а саме активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та наявність на утриманні малолітньої дитини, які з позиції суду істотно знижують ступінь тяжкості кримінального правопорушення, колегія суддів вважає за можливе призначити ОСОБА_7 покарання за цим кримінальним правопорушенням поза межами санкції цієї статті, а саме нижче від найнижчої межі, із застосуванням ст. 69 КК України.

Разом із цим, покарання за ч.4 ст.358 КК України, призначене судом першої інстанції, не відповідає вимогам ч.3 ст.61 КК України, оскільки покарання у вигляді обмеження волі не може бути призначено особі, що має дитину віком до 14 років. Враховуючи зазначені обставини, а також щире каяття ОСОБА_7 , колегія суддів приходить до висновку про необхідність призначення останній покарання за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу в межах санкції цієї статті, яке за своїм видом та розміром відповідатиме тяжкості зазначеного кримінального правопорушення та особі обвинуваченої.

При цьому, колегія суддів погоджується з видом та розміром покарання, призначеного за ч. 2 ст. 200 КК України та не вбачає підстав для його пом`якшення.

Таким чином, колегія суддів вважає слушними доводи захисника та приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченій ОСОБА_7 менш суворого покарання за ч. 2 ст. 209 та ч. 4 ст. 358 КК України, та відповідно й покарання, призначеного на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю усіх вчинених обвинуваченою кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Водночас, колегія суддів погоджується й з доводами захисту в частині необхідності застосування положень ст. 75 КК України.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

З огляду на наведені вимоги закону, враховуючи встановлені під час апеляційного розгляду обставини, передбачені ст. 66 КК України, а також дані про особу ОСОБА_7 , яка позитивно характеризується, має міцні соціальні зв`язки, має на утриманні малолітню дитину та мати пенсійного віку, є вдовою, колегія суддів вважає за можливе призначити обвинуваченій покарання з випробуванням, встановивши максимальний іспитовий строк та поклавши на неї обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

На переконання суду апеляційної інстанції, таке покарання відповідатиме його меті, сприятиме виправленню обвинуваченої та попередженню вчинення нею нових злочинів.

При цьому, з огляду на звільнення обвинуваченої від відбування покарання з випробуванням, колегія суддів, керуючись положеннями ст. 77 КК України, не призначає додаткове покарання у виді конфіскації майна за ч. 2 ст. 209 КК України.

Окрім цього, з урахуванням висновків суду щодо необхідності застосування положень ст. 75 КК України, колегія суддів вважає, що в такому разі окреме виконання вироку Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 вересня 2021 року є неможливим.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах 1-3 цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку.

Разом із цим, відповідно до правового висновку Верховного Суду, що міститься у постанові від 23 вересня 2019 року у справі № 199/1496/17, кримінально-правові норми, передбачені статтями 70, 75 КК не передбачають окремого порядку призначення покарання за сукупністю злочинів в тих випадках, колиособа, щодо якої було застосоване звільнення від покарання з іспитовим строком, вчинила до ухвалення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, від відбування якого вона також звільняється з іспитовим строком.

Оскільки самостійне виконання таких вироківне засноване на вимогах закону про кримінальну відповідальність,призначаючи остаточне покарання згідно з вимогами ч. 4 ст. 70 КК,суд має право вмотивовано вирішити питання про звільнення особи від відбування остаточного покарання з випробуванням, та визначити іспитовий строк в порядку та в межах, передбачених ст. 75 КК.

Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_7 раніше судима вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 вересня 2021 року до покарання у виді 5 років позбавлення волі, від відбування якого її звільнено на підставі ст. 75 КК України, встановивши іспитовий строк 3 роки та поклавши на неї обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

В межах кримінального провадження, яке переглядається судом апеляційної інстанції, ОСОБА_12 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 200, ч. 2 ст. 209 та ч. 4 ст. 358 КК України, в період з 23 березня до 13 червня 2018 року, тобто до ухвалення вироку Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 вересня 2021 року.

За цихобставин,враховуючи те,що наслідкамиапеляційного розглядуколегія суддівдійшла висновкупро призначення ОСОБА_7 покарання напідставі ст.75КК України,суд,керуючись практикоюВерховного Суду,приходить довисновку пронеобхідність застосуванняположень ч.4ст.70КК Українита призначенняостаточного покарання,шляхом поглиненняпокарання зацим вирокомпокаранням за вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 вересня 2021 року.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, крім іншого, є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

У відповідностіз вимогамип.1ч.1ст.413КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування закону, який підлягає застосуванню.

Враховуючи те, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме не застосував закон, який підлягає застосуванню, колегія суддів вважає слушними доводи захисту та приходить до висновку про необхідність зміни вироку в частині призначення покарання з наведених вище мотивів.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги та зміни вироку щодо ОСОБА_12 в частині призначення покарання.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 задовольнити частково.

Вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 грудня 2021 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.200, ч.2 ст.209, ч.4 ст.358 КК України, змінити в частині призначення покарання.

Вважати ОСОБА_7 засудженою до покарання:

-за ч.2 ст.200 КК України - у вигляді штрафу у розмірі 5000 (п`яти тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 000 (вісімдесят п`ять тисяч) гривень;

-за ч.2 ст.209 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, - у вигляді 4 (чотирьох) років 11 (одинадцяти) місяців позбавлення волі, без позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та без конфіскації майна;

- за ч.4 ст.358 КК України - у вигляді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_7 призначити покарання у вигляді 4 (чотирьох) років 11 (одинадцяти) місяців позбавлення волі, без позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та без конфіскації майна.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення покарання за цим вироком покаранням за вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 вересня 2021 року, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі, без позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з іспитовим терміном на три роки.

Згідно до п.п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_7 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Звільнити ОСОБА_7 з-під варти негайно в залі суду.

В решті вирок суду залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4