Рішення

від 13.03.2022 по справі 925/81/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2022 року м. Черкаси справа № 925/81/22

Господарський суд Черкаської області у складі судді Г.М.Скиби, за правилами письмового провадження, розглянувши позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" в особі Відокремленого підрозділу "Черкаська ТЕЦ", м.Черкаси, пр-т Хіміків,76

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лавента", м.Черкаси, вул.Луценка,8

про стягнення грошових коштів у сумі 4043,00 грн,

без виклику та участі повноважних представників сторін,

Приватне акціонерне товариство "Черкаське хімволокно" в особі Відокремленого підрозділу "Черкаська ТЕЦ" звернулось в Господарський суд Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лавента" з вимогою про стягнення боргу за поставлену за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.08.2012 №51 теплову енергію у розмірі 4043,00 грн та про відшкодування судового збору у розмірі 2481,00 грн.

Короткий опис руху справи:

Ухвалою суду від 25.01.2022 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами письмового позовного провадження через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі без виклику сторін, без проведення судового засідання.

Відповідач був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за штриховим кодовим ідентифікатором №1801605196930.

У направленому до суду відзиві від 14.02.2022 №9 (вх.суду №2681/22 від 17.02.2022) відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив і вказав, що

у зв`язку із значним скороченням виробництва (внаслідок заповнення ринку України дешевим імпортним взуттям), скрутним матеріальним становищем та переходом підприємства на автономне опалення (твердопаливний котел) відповідач 19.11.2019 звернувся до позивача про направлення інженера інспектора для розпломбування засобів обліку (лічильника) теплової енергії з метою злиття теплоносія (води) з труб, які з`єднують теплові мережі ВП "ЧеркаськаТЕЦ" з тепловим пунктом обліку ТОВ "Лавента" і припинення подачі теплоносія до підприємства, про що свідчить акт контрольної перевірки від 02.12.2019. Вказана обставина свідчить про припинення дії договору про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.08.2012 №51 відповідно до п.10.2;

до моменту припинення дії договору відповідач вчасно і в повному обсязі здійснював оплату рахунків позивача, що підтверджується рахунками-фактури від 31.12.2018 №4644 на суму 7812,23 грн, від 31.01.2019 №149 на суму 10408,31 грн, від 28.02.2019 №8002 на суму 9174,38 грн, від 31.03.2019 №1592 на суму 4691,60 грн та платіжними дорученнями від 11.01.2019 №189 на суму 7812,23 грн, від 15.02.2019 №9 на суму 10408,31 грн, від 13.03.2019 №45 на суму 9174,38 грн, від 09.04.2019 №836 на суму 4691,60 грн; заборгованість за спожиту теплову енергію за опалювальний період 2018 2019 років - відсутня;

різниця вартості теплоенергії у сумі 4043,00 грн згідно з постановою НКРЕКП від 14.06.2018 №404 є результатом неправильного застосування тарифу саме працівниками позивача, яку було виявлено під час перевірки у грудні 2019 році, та донараховано відповідачу на підставі постанови НКРЕКП від 17.12.2019 №2884 у лютому 2020 року, тобто вже після припинення дії договору за взаємною згодою сторін;

відповідальність за порушення взятих на себе зобов`язань має нести саме позивач, а не відповідач, який належним чином виконав умови договору;

за такими ж тарифами, які діяли у грудні 2018 року, відповідачем було оплачено і поставлену позивачем теплову енергію у січні 2019 року, разом з тим, станом на дату подання до суду відзиву будь-яких заходів з коригування січневої суми енергопостачальною організацією вжито не було.

Адреси сторін, зазначені у позовній заяві, та місце проведення сторонами господарської діяльності відповідають адресам, вказаним в реєстраційних документах сторін та у витягах з ЄДРПОУ - відповідно до приписів ст. 93 ЦК України.

Позивачем надано оригінали документів для огляду судом.

Позивачем підстави чи предмет спору не змінено; розміру позовних вимог не збільшено і не зменшено; доказів повного погашення боргу до суду не надано.

В позасудовому порядку спір сторонами не вирішено.

Інших доказів сторонами не надано.

14.03.2022 складено рішення суду без його проголошення відповідно до приписів ст. 240 ГПК України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом встановлено такі взаємовідносини сторін та обставини:

01.08.2018 між Публічним акціонерним товариством "Черкаське хімволокно" в особі Відокремленого підрозділу "Черкаська ТЕЦ" (енергопостачальна організація) та ПрАТ "Лавента" (споживач) укладено договір про постачання теплової енергії №51 (далі Договір, а.с.7-8), за умовами якого: за цим договором енергопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді, а споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п.1.1); теплова енергія постачається споживачу орієнтовно у обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення в період опалювального сезону; гаряче водопостачання протягом року. Фактичне споживання теплової енергії за звітний період визначається на підставі показників приладу обліку (п.2.1); споживач має право на отримання інформації щодо якості теплової енергії, тарифів, умов та режимів споживання (п.3.1.1); споживач теплової енергії зобов`язується: виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором (п.3.2.2); обов`язки енергопостачальної організації: повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифів. У разі зміни тарифів, внесення відповідних змін до цього договору (додатку 1 до договору) не є обов`язковим (п.4.2.3); облік споживання теплової енергії проводиться: розрахунковим способом (до встановлення приладів обліку); по приладах обліку (п.5.1); розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів (п.6.1): розрахунки здійснюються шляхом перерахування на поточний рахунок енергопостачальної організації коштів згідно з додатку 1 (показань приладу обліку) не пізніше 10 (десятого) числа наступного за розрахунковим місяця (п.6.2); розбіжності та спори між сторонами, пов`язані з виконанням, зміною та розірванням цього договору, вирішуються шляхом проведення переговорів, обміном листами (телеграмами, факсами), укладенням додаткових угод (п.8.1); у разі неможливості досягти згоди сторони мають право звернутись до господарського суду для вирішення спірного питання (п.8.2); цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2012 року (п.10.1); договір припиняє свою дію у випадках: взаємної згоди сторін про його припинення ... (п.10.2); припинення дії договору не звільняє споживача від обов`язку повної сплати спожитої теплової енергії (10.3).

Згідно з додатком 1 до договору від 01.08.2021 №51 енергопостачальна організація постачає теплову енергію в гарячій воді в межах 313,21 Гкал за тарифом (який діє на момент укладення договору) 539,94 грн (з ПДВ) за 1Гкал; орієнтовна вартість теплоносія за рік становить 169114,61 грн.

У грудні 2018 року позивачем на виконання умов договору відпущено відповідачу теплової енергії в обсязі 6,21 Гкал за тарифом 1048,34 грн/Гкал та виставлено на її оплату рахунок-фактуру від 31.12.2018 №4644 на суму 7812,23 грн (а.с.11).

У позовній заяві позивач підтверджує сплату відповідачем вартості фактично спожитої теплової енергії за грудень 2018 року.

29.02.2020 позивачем на підставі п.п.2.2 постанови Національної Комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України від 17.12.2019 №2884 "Про накладення штрафу на ПрАТ "Черкаське хімволокно" за порушення Ліцензійних умов з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, необхідності усунення порушень та здійснення заходів державного регулювання" за категоріями "бюджетні установи", "інші споживачі", "релігійні організації" здійснено перерахунок-донарахування недонарахованих коштів шляхом перерахунку та нарахування різниці вартості спожитої теплової енергії за тарифами, встановленими постановою НКРЕКП від 29.12.2015 №3225 (із змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 27.02.2018 №239) і тарифами, встановленими постановою НКРЕКП від 14.06.2018 №404.

Різниця між тарифом, за яким відповідачем здійснено розрахунок за фактично використану теплову енергію за грудень 2018 року, і тарифом, за яким позивачем здійснено перерахунок вартості поставленої відповідачу на виконання умов договору теплової енергії, складає 542,54 грн за 1 Гкал тепла (1590,88 грн 1048,34 грн = 542,54 грн). Таким чином з урахуванням перерахунку вартості поставленої теплової енергії заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію в грудні 2018 року становить 4043,00 грн (6,21 Гкал х 1590,88 грн = 11855,23 грн; 11855,23 грн 7812,23 грн = 4043,00 грн).

Відповідачем рахунок-фактура від 29.02.2020 №781 (а.с.10) на суму 4043,00 грн сплачено не було, що підтверджується карткою бухгалтерського обліку ПрАТ "Черкаське хімволокно" по рахунку 361 за період з лютого 2020 до грудня 2021 року (а.с.12).

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача в Господарський суд Черкаської області для захисту порушеного права та примусового стягнення боргу, що є предметом даного судового розгляду.

У направленому до суду відзиві від 14.02.2022 №9 (вх.суду №2681/22 від 17.02.2022) відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив і вказав, що у зв`язку із значним скороченням виробництва (внаслідок заповнення ринку України дешевим імпортним взуттям), скрутним матеріальним становищем та переходом підприємства на автономне опалення (твердопаливний котел) відповідач 19.11.2019 звернувся до позивача про направлення інженера інспектора для розпломбування засобів обліку (лічильника) теплової енергії з метою злиття теплоносія (води) з труб, які з`єднують теплові мережі ВП "ЧеркаськаТЕЦ" з тепловим пунктом обліку ТОВ "Лавента" і припинення подачі теплоносія до підприємства (ці обставини підтверджуються актом контрольної перевірки від 02.12.2019). Вказане свідчить про припинення дії договору про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.08.2012 №51 відповідно до п.10.2. Крім того, до моменту припинення дії договору відповідач вчасно і в повному обсязі здійснював оплату рахунків позивача, що підтверджується рахунками-фактурами від 31.12.2018 №4644 на суму 7812,23 грн, від 31.01.2019 №149 на суму 10408,31 грн, від 28.02.2019 №8002 на суму 9174,38 грн, від 31.03.2019 №1592 на суму 4691,60 грн та платіжними дорученнями від 11.01.2019 №189 на суму 7812,23 грн, від 15.02.2019 №9 на суму 10408,31 грн, від 13.03.2019 №45 на суму 9174,38 грн, від 09.04.2019 №836 на суму 4691,60 грн; заборгованість за спожиту теплову енергію за опалювальний період 2018 2019 років - відсутня. Різниця вартості теплоенергії у сумі 4043,00 грн згідно з постановою НКРЕКП від 14.06.2018 №404 є результатом неправильного застосування тарифу саме працівниками позивача, яку було виявлено під час перевірки у грудні 2019 році, та донараховано відповідачу на підставі постанови НКРЕКП від 17.12.2019 №2884 у лютому 2020 року, тобто вже після припинення дії договору за взаємною згодою сторін. Відповідальність за порушення взятих на себе зобов`язань має нести саме позивач, а не відповідач, який належним чином виконав умови договору. За такими ж тарифами, які діяли у грудні 2018 року, відповідачем було оплачено і поставлену позивачем теплову енергію у січні 2019 року; разом з тим станом на дату подання до суду відзиву будь-яких заходів з коригування січневої 2019 суми енергопостачальною організацією вжито не було.

Відповідач просить відмовити в задоволенні вимог.

Оцінюючи письмові пояснення учасників та докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно положень Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст.4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Позивач звернувся в Господарський суд Черкаської області із позовом про стягнення донарахованої заборгованості за отриману та спожиту відповідачем (як кінцевим споживачем) теплову енергію згідно з договором про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 05.03.2018 №211.

Згідно з ч.3 ст.5 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Відповідно до Цивільного кодексу України:

ч.2 ст.13. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині;

ч.2 ст.11. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини;

ч.1 ст.14. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства;

ст.204. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним;

ч.1 ст.509. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку;

ст.610. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд погоджується з доводами позивача, що дії сторін спрямовані на настання певних юридичних наслідків, що охоплюється положеннями ст.4 та 11 Цивільного кодексу України.

Позивач є самостійною юридичною особою з внесенням даних в ЄДРПОУ, з присвоєнням реєстраційного коду, з визначенням видів господарської діяльності; є суб`єктом природної монополії; здійснює ліцензовану господарську діяльність ліцензія № 374 від 30.11.2012 на постачання теплової енергії (переоформлено рішенням від 29.12.2016 №2444) (а.с. 15).

Відповідач є суб`єктом господарювання на ринку виробництва товарів в Україні та самостійною юридичною особою, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ціни (тарифи) на теплопостачання є предметом державного регулювання.

Як встановлено судом та підтверджується наявними у справі доказами, за своєю правовою природою договір, укладений сторонами є договором постачання енергоносіїв приєднаними мережами (з елементами послуги) та регулюється положеннями параграфу 5 Глави 54 Цивільного кодексу України.

Суд враховує презумпцію правомірності правочину (ст.204 ЦК України), пріоритет умов договору та неприпустимість внесення змін в умови договору після його виконання.

Відповідно до положень ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Предметом спору є донарахування позивачем вартості спожитої та частково оплаченої відповідачем теплової енергії за грудень 2018 року (по тарифу).

Тарифи на теплову енергію встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України, не є предметом узгодження між сторонами та можуть змінюватись протягом дії цього Договору. На момент укладення договору тариф на послуги тепла відповідно до п.1.4. становив 1590,88 грн за 1 Гкал (без ПДВ).

На виконання умов договору позивачем у грудні 2018 року поставлено відповідачу теплової енергії в обсязі 6,21 Гкал за тарифом 1048,34 грн, що підтверджується виставленим до оплати рахунком-фактурою від 31.12.20158 №4644 на суму 7812,23 грн (а.с.11).

29.02.2020 позивачем на підставі п.п.2.2 постанови Національної Комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України від 17.12.2019 №2884 "Про накладення штрафу на ПРАТ "Черкаське хімволокно" за порушення Ліцензійних умов з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, необхідності усунення порушень та здійснення заходів державного регулювання" за категоріями "бюджетні установи", "інші споживачі", "релігійні організації" здійснено перерахунок-донарахування недонарахованих коштів, шляхом перерахунку та нарахування різниці вартості спожитої теплової енергії за тарифами, встановленими постановою НКРЕКП від 29.12.2015 №3225 (із змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 27.02.2018 №239) і тарифами, встановленими постановою НКРЕКП від 14.06.2018 №404.

За результатами здійсненого перерахунку відповідачу виставлено до оплати рахунок-фактуру від 29.02.2020 №781 на суму 4043,00 грн, яка є предметом спору.

Тариф (ціна) на теплову енергію, яку позивач постачає за договором відповідачу, є державною регульованою ціною, яка запроваджується органом виконавчої влади відповідно до його повноважень у встановленому законодавством порядку (ч.3 ст.189, ст.191 ГК України) та не може бути врегульована самостійно сторонами на свій розсуд.

Частиною 1 ст. 12 ЗУ "Про ціни і ціноутворення" передбачено, що державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб`єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін (ч.3 ст.12 Закону).

Відповідно до ЗУ "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг":

ч.1 ст.1. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України;

п.2, 3 ч.2 ст.3. Регулятор здійснює державне регулювання шляхом ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом.

ч.9 ст.14. Рішення Регулятора є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг;

п.1 ч.1. Для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції;

п.13 ч.1 ст.17. Для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор встановлює державні регульовані ціни і тарифи на товари (послуги) суб`єктів природних монополій та інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом, та змінює їх за результатами перевірки або моніторингу;

п.5, 7 ч.4 ст.19. Під час здійснення державного контролю Регулятор має право: приймати обов`язкові до виконання суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, рішення про усунення виявлених порушень; за результатами перевірки або моніторингу приймати рішення про встановлення (зміну) тарифів на товари (послуги) суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, та внесення змін до відповідних інвестиційних програм.

Згідно із положеннями ЗУ "Про теплопостачання":

ст.16. До повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, належать: (...) встановлення тарифів на теплову енергію суб`єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією, а також тарифів на теплову енергію, що виробляється за допомогою систем автономного теплопостачання, суб`єктам господарювання - ліцензіатам Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;

ст.19. Оплата споживачем теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання є обов`язковою умовою договору на постачання теплової енергії, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії;

ст.24. Основними обов`язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів. (...) Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.

Відповідно до положень ЗУ "Про природні монополії":

ч.1 ст.10. Суб`єкти природних монополій зобов`язані дотримуватися, зокрема, встановленого порядку ціноутворення, а також інших умов та правил здійснення підприємницької діяльності, визначених у ліцензіях на здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій та на суміжних ринках;

ст.8. Предметом державного регулювання діяльності суб`єктів природних монополій згідно з цим Законом є: ціни (тарифи) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій.

Згідно з приписами Господарського кодексу України:

ч.1 ст.275. За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

ч.5 ст.275. Енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної, форм власності можуть брати участь у забезпеченні енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами.

Відповідно до п.1.1 договору позивач зобов`язаний постачати відповідачу теплову енергію, а відповідач здійснити оплату отриманої теплову енергії за встановленими тарифами. Інших обставин, які б звільняли відповідача від оплати фактично спожитої теплової енергії за встановленим тарифом, сторонами договору не погоджено.

Як зазначалось вище, тарифи на теплову енергію встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та не є предметом узгодження між сторонами договору і можуть змінюватись уповноваженим органом протягом дії цього договору (як у бік збільшення, так і у бік зменшення).

Водночас, відповідачем повного розрахунку із позивачем за отриману теплову енергію за тарифом 159,88 грн за 1 Гкал, встановленим НКРЕКП за грудень 2018 року - здійснено не було. Тому вважати договір виконаним за вказаний період належним чином - не можна.

Суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на те, що у матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем донарахованої йому вартості спожитої теплової енергії за грудень 2018 року відповідно до діючих тарифів за договором, вартість якої позивачем розраховано правильно.

Суд при прийнятті рішення не враховує заперечення відповідача, оскільки припинення дії договору не звільняє останнього від обов`язку повної належної оплати спожитої теплової енергії; оскільки в частині проведення розрахунків за зобов`язаннями, що виникли за цим договором, останній діє до повного здійснення розрахунків. Відсутність коштів у відповідача не є підставою невиконання грошового зобов`язання перед позивачем за спожите тепло.

Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Суд при прийнятті рішення враховує правові позиції та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п. 4 ст. 11 ГПК України):

- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення "Агрокомплекс проти України" №23465/03 від 08.03.2012);

- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов`язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення "Серявін проти України" №4909/04 від 10.02.2010, рішення "Трофімчук проти України" №4241/03 від 28.10.2010);

- принцип повноти та межі обґрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія А, №303-А, п. 29);

- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення "Желтяков проти України" №4994/04 від 09.09.2011).

У пункті 70 рішення від 18 січня 2001 року у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" ("Chapman vs. the United Kingdom"), заява №27238/95, Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

У пункті 49 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів про якість судових рішень зазначається, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак, коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. За вказаних обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2481,00 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лавента" (18008, м.Черкаси, вул.Луценка,8, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03057976, номер рахунку невідомий)

на користь Приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" в особі відокремленого підрозділу "Черкаська ТЕЦ" (18036, м.Черкаси, пр-кт Хіміків,76, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00204033, номер рахунку невідомий)

4043,00 грн (чотири тисячі сорок три гривні 00 коп) заборгованості за поставлену теплову енергію та 2481,00 грн (дві тисячі двісті чотириста вісімдесят одна гривня 00 коп) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення.

Повне рішення складено 14.03.2022.

Суддя Г.М.Скиба