Рішення

від 14.03.2022 по справі 496/3714/21

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 496/3714/21

Провадження № 2/496/268/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2022 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Горяєва І.М.,

за участю: секретаря Желяпової О.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Лікарняна аптека», Одеська районна рада Одеської області про зобов`язання вчинити певні дії, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення грошової компенсації за невикористані дні щорічної і додаткової відпустки на дітей та середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідачів, який згодом уточнила (а.с. 127), в якому просить стягнути з КП «Лікарняна аптека» заборгованість по заробітній платі за квітень, травень, червень 2021 року у розмірі 21477,63 грн., грошову компенсацію за невикористанні дні щорічної відпустки і додаткової відпустки на дітей у розмірі 8305,91 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 25285,25 грн., моральну шкоду у розмірі 3000,00 грн. та судові витрати.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що рішенням Одеськоїрайонної радиОдеської областівід 02квітня 2021року позивачабуло призначенона посадудиректора Комунальногопідприємства «Лікарнянааптека» строкомна 6(шість)місяців.12квітня 2021року напідставі вказаногорішення міжпозивачем таОдеською районноюрадою Одеськоїобласті булоукладено контрактстроком нашість місяців,який почавдіяти з13квітня 2021року до13жовтня 2021року включноз можливістюподальшої пролонгації.З часупризначення позивачана посадудиректора ідо дняїї звільненняіз займаноїпосади,відповідачем КП«Лікарняна аптека»нараховано заробітнуплатню урозмірі 50282,77гривень.За весьперіод роботина вищевказаномупідприємстві,їй булосплачено заробітнуплату урозмірі 19000,00грн.На часзвільнення позивачаіз займаноїпосади,відповідач маєперед позивачемзаборгованість посплаті заробітноїплати урозмірі 21477,63грн.Після виникненнявказаної заборгованостіпозивач неодноразовозверталася довідповідачів ізпроханням погаситиіснуючу заборгованість,однак неотримала належнікошти.У зв`язкуз невиконаннямвідповідачем КП«Лікарняна аптека»законодавства пропрацю,що призвелодо істотногопорушення трудовихправ,07.06.2021року позивачзвернулася доголови Одеськоїрайонної радиОдеської областііз заявоющодо звільненняїї іззайманої посадиза власнимбажанням з22червня 2021року.Проте,22червня 2021року відповідачОдеська районнарада неприйняла розпорядженняпро звільненняпозивача іззайманої посадита відмовилаїй увидачі належнооформленої трудовоїкнижки.На часзвернення зпозовом досуду,сума середньогозаробітку зачас затримкирозрахунку призвільненні завирахуванням ПДФОта військовогозбору складає25285,25грн.Внаслідок несвоєчасноївиплати позивачузаборгованості позаробітній платіта компенсаціїза невикористанідні щорічноївідпустки,були істотнопорушені їїтрудові права,що призвелодо погіршенняїї майновогостану,залишення сім`їбез засобівдо існування,втрати нормальнихжиттєвих зв`язків.До тогож,без отриманняналежної їйтрудової книжки,вона позбавленаправа офіційнопрацевлаштуватися наіншу роботудля тогощоб матиможливість утримуватисвоїх малолітніхдітей.Все цезавдало їйморальних страждань,що єпідставою длявідшкодування моральноїшкоди.Моральну шкодуоцінює в3000гривень.У зв`язку з вище викладеним, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.

Ухвалою суду від 21.07.2021 року позовну було відкрито провадження по справі з призначенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 16.11.2021 року було закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача до судового засідання не з`явилася, але надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача Одеської районної ради Одеської області до судового засідання не з`явився, хоча був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи. Клопотань про відкладення слухання справи не надходило, однак в установлений ч. 7ст. 178 ЦПК Українистроки подав до суду відзив на позовну заяву з додатками (а.с.48-80, 86-117), мотивований тим, що вимоги є безпідставними та направлені до неналежного відповідача та у задоволенні позову має бути відмовлено з таких підстав. На підставі зазначеного, рішенням Одеської районної ради Одеської області від 02 квітня 2021 року ОСОБА_1 призначено на посаду директора Комунального підприємства «Лікарняна аптека» строком на 6 місяців та доручено голові районної ради укласти відповідний контракт. 12 квітня 2021 року між Одеської районною радою Одеської області та ОСОБА_1 укладено контракт строком на 6 місяців, а саме: з 13 квітня 2021 року до 13 жовтня 2021 року. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України підставою для припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення. Враховуючи строк на який було укладено трудовий контракт з позивачем, Одеською районною радою видано розпорядження від 12 жовтня 2021 року № 306/2021-РР, яким з 13 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звільнено з посади директора КП «Лікарняна аптека» на підставі пункту 2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України. Головному бухгалтеру КП «Лікарняна аптека» доручено здійснити необхідний розрахунок заробітної плати з ОСОБА_1 . При цьому, посада керівника комунального підприємства не передбачена штатним розписом Одеської районної ради (постанова КМУ «Про впорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09 березня 2006 року № 268), тоді як така посада передбачена штатним розписом Комунального підприємства «Лікарняна аптека». 07 червня 2021 року до Одеської районної ради Одеської області позивачем подана заява про звільнення, в заяві про звільнення позивач зазначила наступне: «Прошу звільнити мене з займаної посади за власним бажанням з 22 червня 2021 року» в якій не зазначено підстави для розірвання строкового договору встановлених статтею 39 Кодексу законів про працю України. Підстави, які позивач зазначила у своїй позовній заяві щодо порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору у зв`язку з невиплатою заробітної плати не відповідають чинному законодавству. КП «ЛІКАРНЯНА АПТЕКА» є юридичною особою, яка відповідно до статті 80 Цивільного кодексу України наділена цивільною правоздатністю і дієздатністю. Відповідно до пункту 1.14. Статуту КП «ЛІКАРНЯНА АПТЕКА» затвердженого рішенням Одеської районної ради від 12 березня 2021 року № 49-VIII встановлено, що власник не відповідає за зобов`язаннями Підприємства, а Підприємство не відповідає за зобов`язаннями Власника. Одеська районна рада Одеської області не порушувала права та/або законні інтереси позивача та позивач не зазначає у своїй позовній заяви доводи, які можуть бути законними підставами для задоволення всіх позовних вимог.

Представник відповідача комунального підприємства «Лікарняна аптека» до судового засідання не з`явився, про причини не явки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8ст. 178 ЦПК України.

Судом, на підставі частини другоїстатті 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставіст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідност. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Судом встановлено, що Рішенням Одеської районної ради Одеської області №71-VIII від 02 квітня 2021 року ОСОБА_1 було призначено на посаду директора Комунального підприємства «Лікарняна аптека» строком на 6 (шість) місяців (а.с. 7).

12 квітня 2021 року на підставі вказаного рішення між ОСОБА_1 та Одеською районною радою Одеської області було укладено контракт строком на шість місяців, який почав діяти з 13 квітня 2021 року до 13 жовтня 2021 року включно з можливістю подальшої пролонгації (а.с. 8-16).

Відповідно до довідки КП «Лікарняна аптека» №60 від 22.06.2021 року, вбачається, що позивачу нараховано заробітну плату за квітень, травень, червень 2021 року у розмірі 50282,77 грн., сплачено 19000,00 грн., борг працівникові 21477,63 грн. (а.с. 24).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зверталася до відповідачів з листами щодо наявної заборгованості перед постачальниками, та по виплаті заробітної плати та обов`язкових платежів (а.с. 17-21).

07.06.2021 року позивач звернулася із заявою до Одеської районної ради Одеської області про звільнення із займаної посади за власним бажанням з 22.06.2021 року (а.с. 25).

Позивачем до матеріалів справи доданий розрахунок грошової компенсації за невикористанні дні щорічної відпустки та додаткової відпустки на дітей, відповідно до якого сума компенсації до справи становить 8305,91 грн. (а.с. 27-28).

Згідно наданого розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, сума середнього заробітку до сплати становить 25285,25 грн. (а.с. 29).

Частиною 1 ст. 94 КЗпП України встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч.1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Як вказано у ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Відповідно до пункту 6.2. контракту з директором КП «Лікарняна аптека» цей контракт припиняється (розривається) з ініціативи керівника до закінчення терміну дії контракту у випадках, передбачених статтею 39 КЗпП України.

Згідно зі статтею 39 КЗпП України, строковий трудовий договір (пункти 2 і 3 статті 23) підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених частиною першою статті 38 цього кодексу.

Статтею 38 КЗпП України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

На час припинення дії вищевказаного трудового контракту, відповідачем КП «Лікарняна аптека» позивачу не сплачено заборгованість з виплат заробітної плати за квітень, травень та червень 2021 року без обов`язкових платежів у розмірі 21477,63 грн. Зазначена заборгованості по сплаті заробітної плати підтверджується довідкою КП «Лікарняна аптека» та випискою Приватбанку.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в сумі 21477,63 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст.2, 4 Закону України «Про відпустки» право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором. Установлюються такі види відпусток: щорічні відпустки; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей.

Згідно зі ст. 19 вказаного Закону одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів.

Зі змісту вищевказаних норм права вбачається, що позивач має право на щорічну відпустку та на щорічну додаткову оплачувану відпустку, оскільки має двох малолітніх дітей, а саме: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 19.07.2014 року (а.с. 30) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 29.07.2015 року (а.с. 31).

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

На підставі ч. 1 ст. 83 КЗпП України та ст.24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Оскільки, під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, було встановлено, що працівникові ОСОБА_1 не були виплачені належні їй від підприємства суми в день звільнення, суд, на підставі статті 117 КЗпП України, прийшов до висновку про стягнення на користь позивача середнього заробітку за весь період затримки розрахунку, оскільки відповідач КП «Лікарняна аптека» не довів відсутності в цьому своєї вини. При цьому суд зауважує, що сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

В п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно правового висновку Верховного Суду України у спорі про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (постанова у справі № 6-64цс13 від 3 липня 2013 року) згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Порядок здійснення відповідних розрахунків визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Абзацом 2 п.8 даного Порядку передбачено, що після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати. Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі ( календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі №6-648цс15 за позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Стосовно заявлених позовних вимог щодо стягнення із відповідача на користь позивача моральної шкоди суд зазначає наступне.

Згідно статті 237-1 Кодексу законів про працю України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Як достовірно встановлено судом, внаслідок порушення відповідачем законних прав ОСОБА_1 , а саме невиплати їй заробітної плати, тобто порушення відповідачем конституційного права позивача на оплату працю, внаслідок чого було порушено звичний для останньої уклад життя, залишення сім`ї без засобів до існування, та можливість утримувати своїх малолітніх дітей, завдало їй моральних страждань, які виразилися в переживаннях, пов`язаних із необхідністю звернення до суду за захистом свого порушеного права, остання зазнала втрат немайнового характеру, тобто їй завдано моральну шкоду.

Суд зауважує, що в результаті затримки з невиплатою заробітної плати при звільненні позивач поніс моральні страждання, які виразились у неотриманні коштів на проживання на протязі певного періоду, що зумовило зміну способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для утримання себе та своєї сім`ї, принизило позивача, що визнається судом моральною шкодою, яка підлягає задоволенню з урахування розміру невиплачених відповідачем сум, розміру та тривалості завданих моральних страждань.

Враховуючи характер та обсяг душевних і психічних страждань, яких зазнала позивач, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у її житті, та зважаючи на положення Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, з урахуванням встановлених судом обставин справи, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, підлягають задоволенню в розмірі 3000,00 грн.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, оцінивши зібрані докази, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 обґрунтований, знайшов своє підтвердження у судовому засіданні та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про зобов`язання Одеську районну раду Одеської області видати позивачу належно оформлену трудову книжку, то суд зазначає, що на підставі заяви представника позивача (а.с.127) вказана вимога підлягає залишенню без розгляду, що відповідає положенням ст. 257 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК Україниу разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем сплачено при подачі позовної заяви судовий збір у розмірі 908 грн., згідно квитанції «Приват Банку» від 20.08.2021 року (а.с. 1).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 38-39, 47, 83, 115-117, 233, 238 КЗпП України, ст.ст. 9, 10, 12, 13, 141, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з КП «Лікарняна аптека» (код ЄДРПОУ 32184853), розташована за адресою: Одеська область, м. Біляївка, вул.. Московська, 32, на користь ОСОБА_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , (РНОКПП НОМЕР_3 ):

- заборгованість по заробітній платі за квітень, травень, червень 2021 року у розмірі 21477,63 грн.;

- грошову компенсацію за невикористанні дні щорічної відпустки і додаткової відпустки на дітей у розмірі 8305,91 грн.;

- середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 25285,25 грн.;

- моральну шкоду у розмірі 3000,00 грн.;

- судові витрати у розмірі 908,00 грн.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення якщо така адреса відсутня.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення.

Суддя Горяєв І.М.