Ухвала

від 15.03.2022 по справі 824/235/19-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/235/19-а

Головуючий у І інстанції: Анісімов О.В.

Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

16 березня 2022 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Сторчака В. Ю. Боровицького О. А.

розглянувши в порядку письмового провадження заяву приватного підприємства «Транссервіс Анна-Ніко» про ухвалення додаткового судового рішення у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Транссервіс-Анна-Ніко" до Управління Держпраці у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування постанов та припису,

В С Т А Н О В И В :

рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами ЧВ-35/19/321/НД/АВ/П/ПТ/МГ-2ФС/041 від 31.01.2019 року, винесену заступником начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області Кушніром Г.М., в частині накладення на приватне підприємство «Транссервіс Анна-Ніко» штрафу у розмірі 41730,00 грн. 00 грн.

Визнано протиправними та скасовано пункти 1, 3, 4 припису про усунення виявлених порушень №ЧВ-35/19/321/НД/АВ/П від 15.01.2019.

В решті позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2019 апеляційну скаргу приватного підприємства "Транссервіс-Анна-Ніко" задоволено повністю.

Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 скасовано та прийнято постанову, якою позовні вимоги приватного підприємства "Транссервіс-Анна-Ніко" задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу ЧВ-35/19/321/НД/АВ/П/ПТ/МГ-2ФС/040 від 31.01.2019, винесену заступником начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області Кушнір Г.М.

Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу ЧВ-35/19/321/НД/АВ/П/ПТ/МГ-2ФС/041 від 31.01.2019, винесену заступником начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області Кушнір Г.М.

Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу ЧВ-35/19/321/НД/АВ/П/ПТ/МГ-2ФС/042 від 31.01.2019, винесену заступником начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області Кушнір Г.М.

Визнано протиправною та скасовано припис про усунення виявлених порушень №ЧВ-35/19/321/НД/АВ/П від 15.01.2019.

31 січня 2022 року до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшла заява позивача про ухвалення додаткового судового рішення, яке обґрунтоване тим, що при розгляді Сьомим апеляційним адміністративним судом апеляційної скарги не було вирішено питання розподілу судових витрат, внаслідок чого позивач не може реалізувати свої майнові права в частині повернення понесених ним судових витрат по даній справі.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2022 року витребувано з Чернівецького окружного адміністративного суду адміністративну справу №824/235/19-а.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року заяву приватного підприємства "Транссервіс-Анна-Ніко" про ухвалення додаткового судового рішення призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 23 лютого 2022 року.

21 лютого 2022 року представник приватного підприємства "Транссервіс-Анна-Ніко" звернувся до суду із заявою, у якій просив розгляд вищевказаної заяви, призначеної на 23 лютого 2022 року здійснювати в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно з ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи клопотання вважає, що останнє підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.252 КАС України передбачено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За приписами ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини 3 статті132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

В силу частин 2 та 3 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частинами 7 та 9 статті 139 КАС унормовано, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Також, за змістом частини 9 статті 139 КАС при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №2040/6747/18 зокрема зазначив, що при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу, суд враховує критерії реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерії розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги-домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У п.9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI зазначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Згідно визначення, наведеного у статті 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, вказані положення процесуального закону дають підстави для висновку, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, не тільки, що рішення ухвалене на користь сторони, яка користувалася послугами адвоката, а також що за цих обставин справи такі витрати сторони були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 15316 грн., що підтверджується квитанціями №264 від 28.02.2019 та №123 від 12.03.2019.

Крім того, при зверненні до Сьомого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою позивачем сплачено судовий збір у розмірі 22959,50 грн.

За подання заяви про забезпечення позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 576, 30 грн., що підтверджується квитанцією від 28.02.2019 №265.

Отже, судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору складають 38 851,80 грн.

Також, позивачем понесені витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 18 530 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером №3/19 від 04.06.2019.

Так, на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, позивачем надано: договір-доручення про надання правової допомоги від 27.02.219; додаткову угоду №1 до Договору-доручення про надання правової допомоги від 27.02.2019; акт №3/19 прийому виконаних робіт (наданих послуг) та прибутковий касовий ордер №3/19 від 04.06.2019 про оплату гонорару.

Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат понесених позивачем на правничу допомогу суд доходить висновку, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально. При цьому, суд не ставить під сумнів розмір гонорару адвоката, оскільки у договорі-дорученні про надання правової допомоги від 27.02.219 сторони дійшли згоди, що на визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішених правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правничих послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта.

З огляду на вищевикладене та враховуючи обставини даної справи, а також те, що відповідачем не заперечується розмір судових витрат, понесених позивачем під час розгляду даної справи, колегія суддів дійшла до висновку, про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернівецькій області на користь приватного підприємства «Транссервіс Анна-Ніко» судових витрат в сумі 57 381,80 грн.

Керуючись ст.ст. 243, 252, 310, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

заяву приватного підприємства «Транссервіс Анна-Ніко» про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити.

Ухвалити додаткову постанову у справі № 824/235/19-а за адміністративним позовом приватного підприємства «Транссервіс Анна-Ніко» до Управління Держпраці у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування постанов та припису.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернівецькій області (58003, вул. Зелена, 3, м. Чернівці, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 39888333) на користь приватного підприємства «Транссервіс Анна-Ніко» (60020, Чернівецька область, Хотинський район, с. Грозинці, вул. Польова, 30, код ЄДРПОУ 33336673) судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 38 851,80 грн. (тридцять вісім тисяч вісімсот п`ятдесят одна гривня вісімдесят копійок), а також судові витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою у розмірі 18 530 (вісімнадцять тисяч п`ятсот тридцять) грн.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Сторчак В. Ю. Боровицький О. А.