Постанова

від 09.03.2022 по справі 607/22241/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2022 рокуЛьвівСправа № 607/22241/20 пров. № А/857/3230/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Носа С.П., Шевчук С.М.,

з участю секретаря судового засідання: Кахнич Г.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці, правонаступника Галицької митниці Держмитслужби на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 липня 2021 року (ухвалене головуючим-суддею Дуда О.О., час ухвалення судового рішення 16 год 30 хв у м. Тернополі) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про скасування рішення,

в с т а н о в и в :

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив визнати скасувати постанову у справі про порушення митних правил №2132/29900/20 від 01.12.2020, а провадження по справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19.07.2021 адміністративний позов було задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Львівська митниця, як правонаступник Галицької митниці Держмитслужби, подала апеляційну скаргу, в якій через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що при митному оформленні товару за митну декларацією (далі - МД) типу ІМ40ДЕ №UA403010/2019/0056668 від 20.03.2019 тарифну преференцію застосовано на підставі недостовірної інформації про походження товару, що призвело до різниці належних до сплати ввізного мита та податку на додану вартість (далі - ПДВ). Крім того, Державна митна служба України листом проінформувала Галицьку митницю Держмитслужби про отримання інформації від уповноваженого органу Республіки Польща щодо не підтвердження преференційного походження зазначеного в інвойсі товару.

Позивач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.

Скаржником в апеляційній скарзі подано заяву про заміну відповідача у цій справі його правонаступником - Львівською митницею.

Статтею 52 КАС України передбачено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України №895 від 30.09.2020 та наказу Державної митної служби України №480 від 27.10.2020 було розпочато реорганізацію територіальних органів Державної митної служби (далі - ДМС), в тому числі Галицької митниці Держмитслужби, шляхом їх приєднання до ДМС.

Наказом ДМС України №460 від 19.10.2020 було утворено Львівську митницю, як відокремлений структурний підрозділ ДМС України (код ЄДРПОУ - ВП 43971343).

Згідно наказу ДМС України №472 від 30.06.2021, Львівська митниця, як відокремлений підрозділ ДМС України з 01.07.2021 розпочала здійснення покладених на неї функцій і повноважень.

У зв`язку з реорганізацією територіальних органів Держмитслужби, суд допускає процесуальну заміну відповідача у цій справі на його правонаступника відповідно до статті 52 КАС України.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно ч.1 ст.268 КАС України, у справах, визначених, в тому числі статтею 286 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

З урахуванням вищенаведеного, беручи до уваги положення ч.4 ст.229, ч.3 ст.268 КАС України, розгляд справи проведено за відсутності сторін та без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що постановою в.о. начальника Галицької митниці Скромного Я.І. у справі про порушення митних правил №2132/20900/20 від 01.12.2020 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.485 Митного кодексу України (далі - МК України) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 43328,28 грн.

За змістом спірної постанови, підставою її прийняття слугувала проведена відповідачем перевірка, в ході якої встановлено, що 20.03.2019 декларантом ТзОВ «Віта Едванс» ОСОБА_2 , на підставі договору від 14.03.2019 про надання послуг по декларуванню та митному оформленню з ТзОВ «АЛЬФА ВС-ТРАНС» «14/03/2019-1, подано електронну МД типу ІМ40ДЕ №UA403010/2019/0056668 разом з товаросупровідними документами, а саме : договір купівлі-продажу автомобіля №26/02/19-1 від 26.02.2019, інвойс №7/02/2019 від 26.02.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 на товар «напівпричіп SCHMITZ S3ZD22TCS 2008 року випуску, ідентифікаційний номер шасі НОМЕР_2 , повна маса 39000 кг, 3-х осьовий зі складними стійками, призначений для перевезення вантажів, бувший у використанні, торгівельна марка SCHMITZ». Продавець товару Bestcar II Lukasz Nabrzyski, покупець - ТзОВ «Альфа ВС-Транс». Митна вартість товару 120356,30 грн, ставка ввізного мита пільгова/повна - 10%. Згідно заяви у інвойсі №7/02/2019 від26.02.2019 про преференційне походження товару зменшене ввізне мито - 0% від митної вартості.

З метою забезпечення належного контролю за правомірністю визначення країни походження товарів, які оподатковуються преференційними ставками ввізного мита, митними органами у відповідності до Доповнення І було скеровано на верифікацію до ДФС України декларації походження бувших у використанні транспортних засобів, складені експортами.

ДМС України листом №16/3/16-01-01/74/1593 від 26.08.2020 інформувала Галицьку митницю ДМС про отримання інформації від уповноваженого органу Польщі №1801-IGC.4332.44.2020 щодо не підтвердження преференційного походження товару, зазначеного в інвойсі №7/02/2019 від 26.02.2019. У додаток до свого листа уповноважені органи Республіки Польща надіслали копію оригінального інвойсу №7/02/2019 від 26.02.2019, у якому відсутній запис про преференційне походження товару.

Відтак, митний орган дійшов висновку, що позивач вчинив протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів та заниження податкових зобов`язань по МД типу ІМ40ДЕ №UA403010/2019/0056668 від 20.03.2019 на суму 14442,76 грн, а тому була прийнята спірна постанова.

Вважаючи оспорювану постанову протиправною, ОСОБА_3 звернувся до адміністративного суду з вимогою про її скасування.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що належних, допустимих та достатніх доказів наявності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ст.485 МК України відповідачем не надано, оскільки матеріали справи не містять відомостей, які б стверджували, що позивачем здійснювалось подання недостовірної інформації про преференційне походження товару.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням. Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв`язку з оскарженням (ст.486 МК України).

Статтею 487 МК України визначено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Згідно ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку, зокрема, відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

МК України також визначено, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст.489 МК України).

Підставами для порушення справи про порушення митних правил є: 1) безпосереднє виявлення посадовими особами органу доходів і зборів порушення митних правил; 2) офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що проводять заходи офіційного контролю; 3) офіційні письмові повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій (ст.491 МК України).

Таким чином, наведеними вище нормами законодавства встановлено обов`язок уповноваженого органу (посадової особи) в кожному конкретному випадку з`ясувати питання про те: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, такий орган (посадова особа) повинні з`ясувати наявність чи відсутність підстав для порушення справи про порушення митних правил, які визначені статтею 491 МК України та наявність чи відсутність доказів у справі про порушення митних правил.

Згідно ст.495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України. Посадова особа органу доходів і зборів, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви, щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до ч.2 ст.459 МК України, загальним суб`єктом адміністративної відповідальності за порушення митних правил вважається особа, яка досягла 16-річного віку, а при вчиненні порушення митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.

Згідно ст.485 МК України, порушенням вважається заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що диспозиція ст.485 МК України передбачає спеціальну протиправну мету дій декларанта щодо заявлення неправдивих відомостей - неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру. Наявність спеціальної протиправної мети вказує на те, що правопорушення може бути вчинене виключно з умисною формою вини та лише декларантом або уповноваженою ним особою, оскільки на момент подачі декларації декларант (уповноважена ним особа) повинен усвідомлювати факт заявлення неправдивих відомостей та умисно бажати, щоб заявлені ним неправдиві відомості вплинули на розмір митних платежів, які необхідно сплатити за митне оформлення задекларованого ним товару. Конкретизація диспозицією зазначеної статті спеціальної мети впливає й на конкретизацію спеціального суб`єкта вказаного адміністративного правопорушення, яким в даному випадку, з урахуванням вимог п.8 ч.1 ст.4 та ч.8 ст.264 МК України, може бути лише декларант або уповноважена ним особа.

При вирішенні питання щодо наявності/відсутності в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України слід також врахувати норми законодавства, які регулюють питання митного оформлення товарів.

Так, згідно ч.1 ст.248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до ч.1 ст.257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Частиною другою статті 264 МК України встановлено, що митна декларація та інші документи подаються митному органу в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом із митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, установлених цим Кодексом, декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою ст.335 МК України, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати митному органу оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їхні копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.

Перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України.

Згідно ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ст.488 МК України, провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил.

Відповідно до ч.1 ст.494 МК України, про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Так, з матеріалів справи видно, що під час митного оформлення транспортного засобу позивач діяв через митного декларанта (брокера) ОСОБА_2 , тобто митних документів, які містять інформацію про наявність у товару преференційного режиму, позивач безпосередньо не здійснював.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що під час митного оформлення транспортних засобів митний орган не ставив під сумнів надані митним брокером інвойс та не мав зауважень щодо заявленої декларантом митної вартості.

Перевірка щодо повноти нарахування та сплати ОСОБА_1 митних платежів при ввезенні транспортного засобу була проведена у зв`язку з тим, що у листі уповноваженого органу Республіки Польща у інвойсі №7/02/2019 від 26.02.2019 відсутні відомості про преференційне походження товару, митне оформлення якого здійснювалося за МД ІМ40ДЕ №UA403010/2019/0056668 від 20.03.2019.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів, що митному брокеру, який діяв в інтересах позивача, а також самому ОСОБА_1 до моменту виявлення представниками митниці розбіжностей, не було відомо про дійсну країну, з якої походить придбаний ним товар.

При цьому, ОСОБА_1 , перебуваючи в Україні та не здійснюючи безпосереднього огляду і прийняття товару до моменту його митного оформлення, мав правомірні сподівання на те, що країною походження придбаного ним транспортного засобу є Європейський Союз.

Також матеріали справи про порушення митних правил не містять належних та допустимих доказів вчинення саме позивачем порушення митних правил, передбачених диспозицією статті 485 МК України при оформленні ввезеного товару.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, обов`язок доводити правомірність рішення у цій справі покладається на суб`єкт владних повноважень, яким у цій справі є Львівська митниця.

Як зазначалось вище, диспозиція статті 485 МК України передбачає спеціальну протиправну мету дій декларанта щодо заявлення неправдивих відомостей.

Відповідно до ст.10 КУпАП України, адміністративне правопорушення вважається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинили, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Разом з тим, матеріали справи про порушення митних правил не містять доказів умислу позивача на вчинення дій, передбачених диспозицією ст.485 МК України, шляхом заявлення в МД неправдивих відомостей щодо країни походження товару.

Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст.485 МК України.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 липня 2021 року по справі №607/22241/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає .

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 16.03.2022