Рішення

від 16.03.2022 по справі 160/24414/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2022 року Справа № 160/24414/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Новіс» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ ДПС України про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Новіс» з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ ДПС України, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати частково податкові повідомлення-рішення:

форми «ПН» № 0076420702, винесене на підставі Акту перевірки № 1230/04-36-07-13/38300039 про донарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 104837,00 грн. (штрафні санкції 104837, 00 грн.) в сумі 33921,75 грн.;

форми «Р» № 0076390702, винесене на підставі Акту перевірки № 1230/04-36-07-13/38300039 про донарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 569978,75 грн. (основного податку 455983,00 грн., штрафні санкції 113995,75 грн.) в сумі 134465,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що посадовими особами Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на підставі п.п. 20.1.4 п. 201.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України, була проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Новіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 року по 30.09.2021 року.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення: форми «ПН» №0076420702, винесене на підставі акту перевірки №1230/04-36-07-13/38300039 про донарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 104837,00 грн. (штрафні санкції 104837,00 грн); форми «Р» №0076390702, винесене на підставі акта №1230/04-36-07-13/38300039 про донарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 569978,75 (основного податку 455983,00 грн., штрафні санкції 113995,75 грн.).

Позивач звертає увагу, що податковий орган у пункті 3.1.2.3 акту перевірки зазначає про заниження позивачем податку на додану вартість за серпень 2017 року в сумі 96343,00 грн., за вересень 2017 року в сумі 11229,00 грн. шляхом завищення суми податкових зобов`язань та несвоєчасної реєстрації податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

При цьому, з акту перевірки вбачається, що ТОВ «Торгівельний будинок «Новіс» податкова декларація за серпень 2017 року була подана 28.09.2017 року (граничний термін подання припадав на 28.09.2017 року); податкова декларація за вересень 2017 року була подана 30.11.2017 року (граничний термін подання припадав на 30.11.2017 року).

Позивач вказує, що спірні податкові повідомлення-рішення №0076420702 на суму 104837,00 грн. та №0076390702 на суму 569978,75 були винесені 26.05.2021 року, тобто на 1181 день з моменту граничного строку подання декларації за січень 2018 року, що свідчить про його невідповідність вимогам п. 102.1 ст. 102 ПК України.

Позивач вважає, що дії відповідача порушують його права та законі інтереси, оскільки в акті перевірки зроблені висновки щодо неоднозначного трактування норм податкового кодексу.

Заперечуючи проти позову, відповідачем надано до суду письмовий відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи.

В обґрунтування своєї позиції, відповідач зазначає, що обставини та правові підстави, на які посилається у позовній заяві ТОВ «Торгівельний будинок «Новіс» та доводи позивача, які викладені у позовній заяві є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідач просить суд відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи й вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Новіс» (код ЄДРПОУ 38300039), про що складено акт від 14.04.2021 року №1230/04-36-07-13/38300039 «Про результат документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Новіс» (код ЄДРПОУ 38300039)».

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «ТБ «Новіс»:

- п. 44.6 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на період, що перевірявся, на загальну суму 2142 грн., у тому числі за 1 квартал 2018 року у сумі 595 грн., за 2 квартал 2018 року у сумі 519 грн., за 3 квартал 2018 року у сумі 99 грн., за 4 квартал 2018 року у сумі 225 грн., за 1 квартал 2019 року у сумі 90 грн., за 2 квартал 2019 року 294 грн., за 3 квартал 2020 року у сумі 320 грн.;

- п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 455983 грн., у тому числі за серпень 2017 року у сумі 96343 грн., за вересень 2017 року у сумі 11229 грн., за жовтень 2018 року у сумі 13838 грн., за листопад 2018 року у сумі 156100 грн., за січень 2020 року у сумі 16724 грн., за березень 2020 року у сумі 103549 грн., за травень 2020 року у сумі 58200 грн., та завищення залишку від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 64702 грн., в тому числі за вересень 2021 року у сумі 64702 грн.;

- п. 201.1 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством не складено та не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму ПДВ 518759 грн., що тягне за собою накладання штрафу у розмірі 5% обсягу постачання (без податку на додану вартість) на суму 104837,00 грн.;

- п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п.п. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164, п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, абз. «б» п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 ПКУ не включено до загального місячного (річного оподатковуваного доходу працівників підприємства, суму надміру витрачених коштів отриманих платником податку під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки на загальну суму 11900,49 грн., внаслідок чого не нараховано, не утримано та не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб в розмірі 2612,28 грн., в т.ч. за лютий 2018 року 724,81 грн., за квітень 2018 року 184,38 грн., за травень 2018 року 114,15 грн., за червень 2018 року 334,75 грн., вересень 2018 року 120,73 грн., за листопад 2018 року 274,39 грн., січень 2019 року 109,76 грн., травень 2019 року 283,17 грн., червень 2019 року 75,40 грн., липень 2019 року 259,02 грн., вересень 2020 року 131,71 грн.;

- п. 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України не включено до бази нарахування військового збору суму коштів, отриманих під звіт та не повернутих у встановленому законодавством строки на загальну суму 11900,49 грн., внаслідок чого не нараховано, не утримано та не сплачено до бюджету військовий збір на загальну суму 178,51 грн., в тому числі за лютий 2018 року 49,53 грн., квітень 2018 року 12,60 грн., травень 2018 року 7,80 грн., червень 2018 року 22,88 грн., вересень 2018 року 8,25 грн., листопад 2018 року 18,75 грн., січень 2019 року 7,50 грн., травень 2019 року 19,35 грн., червень 2019 року 5.15 грн., листопад 2019 року 17,70 грн, вересень 2020 року 9,00 грн.;

- абз «б» п. 176,2 ст. 176 Податкового кодексу України, ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (плаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року за №4, в частині подання податкових розрахунків за ф. №1-ДФ про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку не відображається в податковому розрахунку за ф. №1-Ф за ознакою доходу «118» кошти, отримані платником податку під звіт, які наміру витрачені та не повернути в установленому законодавством строки на загальну суму 11900,49 грн., у тому числі 1 квартал 2018 року 3302,00 грн., 2 квартал 2018 року 2885,00 грн., 4 квартал 2018 року 1800,00 грн., 1 квартал 2019 року 500,00 грн., 2 квартал 2019 року 1633,49 грн., 3 квартал 2019 року 1180,00, грн., 3 квартал 2020 року 600,00 грн.;

- п. 1 частина 2 ст. 6, п. 1 частина 1 ст. 7 Закону №2464 не включено до бази нарахування єдиним внеском суму доходу працівників на загальну суму 11900,49 грн. внаслідок чого не нараховано, не утримано та не сплачено до бюджету єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 2618,11 грн., в тому числі за лютий 2018 року 726,44 грн., за квітень 2018 року 184,80 грн., за травень 2018 року 114,40 грн., за червень 2018 року 335,50 грн., за вересень 2018 року 121,00 грн., за листопад 2018 року 275,00 грн., за січень 2019 року 110,00 грн., за травень 2019 року 283,80 грн., за червень 2019 року 75,57 грн., за листопад 2019 року 259,60 грн., за вересень 2020 року 132,00 грн.

Судом встановлено, що на підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було сформовано податкові повідомлення-рішення, зокрема:

-№ 0076420702 від 26.05.2021 року, винесене на підставі Акту перевірки № 1230/04-36-07-13/38300039 за платежем на додану вартість у розмірі 104837,00 грн.;

-№ 0076390702 від 26.05.2021 року, винесене на підставі Акту перевірки № 1230/04-36-07-13/38300039 про донарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 569978,75 грн. (основного податку - 455983,00 грн., штрафні санкції - 113995,75 грн.).

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням № 0076420702 від 25.05.2021 року про донарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 104837,00 грн. (штрафні санкції 104837, 00 грн.) в сумі 33 921,75 грн., та податковим повідомленням-рішенням № 0076390702 від 26.05.2021 року про донарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 569978,75 грн. (основного податку 455983,00 грн., штрафні санкції - 113995,75 грн.) в сумі 134465,00 грн., вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню в цій частині, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За приписами ст. 77 Податкового кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу - п.п. 14.1.36 п.14.1ст.14 Податкового кодексу України.

Підпунктом 14.1.18, п.14.1ст.14 Податкового кодексу України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

У відповідності до вимог п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов`язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку, зокрема, з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п.187.1ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

Відповідно до п.198.1ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

За змістом положень абз. 1 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до абз. 2 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст.200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 ст.200 Податкового кодексу України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Положеннями п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Так, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до змісту п.201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п.201.10ст.201ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту 201.16 ст.201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Абзацом 4 п. 120-1.2 ст. 120-1 ПК України визначено, що у разі відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, та/або податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень.

Так, з акту перевірки позивача вбачається, що за період з 01.01.2017 року по 30.09.2017 року ТОВ «ТБ «Новіс» задекларовано податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 100924885 грн.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань за період з 13.07.2017 року по 30.09.2020 року встановлено їх заниження всього у сумі 518759,00 грн., у т.ч. за січень 2017 року у сумі 10974 грн., за лютий 2017 року у сумі 11293 грн., за березень 2017 року у сумі 13292 грн., за квітень 2017 року у сумі 10090 грн., за травень 2017 року у сумі 14231 грн., за червень 2017 року у сумі 13661 грн., за липень 2017 року у сумі 12390 грн., за серпень 2017 року у сумі 10412 грн., за вересень 2017 року у сумі 11229 грн., за жовтень 2017 року у сумі 12062 грн., за листопад 2017 року у сумі 9867 грн., за грудень 2017 року у сумі 10554 грн., січень 2018 року у сумі 7298 грн., за лютий 2018 року у сумі 9358 грн., за березень 2018 року у сумі 11248 грн., за квітень 2018 року у сумі 12150 грн., за травень 2018 року у сумі 11560 грн., за червень 2018 року у сумі 13598 грн., за липень 2018 року у сумі 13528 грн., за серпень 2018 року у сумі 12114 грн., за вересень 2018 року у сумі 13726 грн., за жовтень 2018 року у сумі 15799 року, за листопад 2018 року у сумі 15150 грн., за грудень 2018 року у сумі 12608 грн., січень 2019 року у сумі 9005 грн., за лютий 2019 року у сумі 11260 грн., за березень 2019 року у сумі 12257 грн., за квітень 2019 року у сумі 10027 грн., за травень 2019 року у сумі 11513 грн., за червень 2019 року у сумі 10216 грн., за липень 2019 року у сумі 12153 грн., за серпень 2019 року у сумі 10683 грн., за вересень 2019 року у сумі 14563 грн., за жовтень 2019 року у сумі 10137 грн., за листопад 2019 року у сумі 12 272 грн., за грудень 2019 року у сумі 10868 грн., за березень 2020 року у сумі 9524 грн., за квітень 2020 року у сумі 6245 грн., за травень 2020 року у сумі 6502 грн., за червень 2020 року у сумі 9248 грн., за липень 2020 року у сумі 13573 грн., за серпень 2020 року у сумі 14524 грн., за вересень 2020 року у сумі 13190 грн.

В ході проведення перевірки встановлено придбання пального (бензину, дизельного пального, скрапленого газу) у ПП «Окко-Бізнес Контракт» (код ЄДРПОУ 33614922, договір від 14.04.2015 року № 35ОБКПК-0260), ТОВ «Окко-Бізнес Партнер» (код ЄДРПОУ 37693620, договір від 07.04.2020 року № 40ПК-10217/20), ТОВ «Белнафтогаз (код ЄДРПОУ 40500120, договір від 07.04.2020 року № ДГ-0001165).

Списаний бензин, дизельне паливо, зріджений газ ТОВ «ТБ «Новіс» було використано не у господарській діяльності підприємства, а отже позивач повинен нараховувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість згідно з п. 198.5 ст. 198.

Таким чином, ТОВ «ТБ «Новіс» в порушення п. 198.5 ст. 198 ПКУ занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 518759,00 грн., що у свою чергу призвело до заниження ПДВ на суму основного платежу 455983 грн. та завищення залишку від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 64702 грн.

Перевіркою встановлено відсутність складання та не реєстрацію в ЄРПН на суму нарахованих податкових зобов`язань на загальну суму 3112553 грн., у т.ч. ПДВ 518759 грн. у відповідності до п. 198.5 ст. 198 ПК України.

В порушення п. 201.1 та п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого підприємством не складено та не зареєстровано податкові накладні в ЄРПН на суму ПДВ 518759 грн., що тягне за собою накладення штрафу у розрізі 5 % обсягу постачання (без податку на додану вартість) на суму 104837,00 грн.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 203 Податкового кодексу України 203.1. Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

З розрахунку штрафних санкцій до спірних податкових повідомлень-рішень вбачається, що до позивача застосовані штрафні санкції запродаж, по якому не складено та не зареєстровано в ЄРПН в терміни, встановлені ПК України для такої реєстрації, податкові накладні, зокрема: за лютий 2017 року нараховано штрафні санкції у сумі 2823,25 грн., за березень 2017 року нараховано штрафні санкції у сумі 3323,00 грн.,за квітень 2017 року нараховано штрафні санкції у сумі 2522,50 грн.,за травень 2017 року нараховано штрафні санкції у сумі 3400,00 грн.,за червень 2017 року нараховано штрафні санкції у сумі 3400,00 грн.,за липень 2017 року нараховано штрафні санкції у сумі 3097,50 грн.,за серпень 2017 року нараховано штрафні санкції у сумі 2603,00 грн., за вересень 2017 року нараховано штрафні санкції у сумі 2807,25 грн.,за жовтень 2017 року нараховано штрафні санкції у сумі 3015,5 грн.,за листопад 2017 року нараховано штрафні санкції у сумі 2466,75 грн.,за грудень 2017 року нараховано штрафні санкції у сумі 2638,50 грн., січень 2018 року на суму 1824,50 грн.

Позивачем надано до суду копії податкових накладних: від 23.02.2017 року № 101828, від 21.03.2017 року № 180903, від 21.04.2017 року № 278110, від 22.05.2017 року № 357895, від 25.05.2017 року № 362256, від 31.05.2017 року № 412968, від 09.06.2017 року № 431259, від 15.06.2017 року № 441032, від 23.06.2017 року №510355, від 05.07.2017 року № 573169, від 13.07.2017 року № 575759, від 24.07.2017 року № 593650, від 03082017 від 666918, від 11.08.2017 року № 672492, від 28.08.2017 року № 683865, від 01.09.2017 року № 740670, від 08.09.2017 № 743530, від 14.09.2017 року № 754449, від 19.09.2017 року № 761543, від 28.09.2017 року № 771714, від 05.10.2017 року № 837153, від 12.10.2017 року № 844166, від 19.10.2017 року № 853988, від 24.10.2017 року № 856794, від 02.11.2017 року № 911441, від 16.11.2017 року № 942510, від 23.11.2017 року № 952933, від 30.11.2017 року № 1042738, від 07.12.2017 року № 1099888, від 14.12.2017 року № 1104740, від 20.12.2017 року № 1113867, від 27.12.2017 року № 1131471, від 22.01.2018 року № 19862.

Вказані податкові накладні є зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчить відповідна відмітка та матеріали справи.

Також, розрахунку штрафних санкцій до спірних податкових повідомлень-рішень вбачається, що до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за виявлене завищення податкового зобов`язання за податковими деклараціями від 28.09.2017 року № 9198967111 за серпень 2017 року, від 30.11.2017 року № 9253669332 на загальну суму 134465,00 грн.

Суд зазначає, що Приписами п. 114.1 ст. 114 ПК України встановлено граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

З аналізу наведеної норми вбачається, що перебіг строку в 1095 днів, визначеного статтею 102 Податкового кодексу України, починається з дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань. Граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 Податкового кодексу України, відповідно штрафні санкції можуть бути застосовані в межах 1095 днів, з дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань.

Під час застосування статті 102 ПК України Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, що приписи п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України пов`язують початок перебігу строку давності застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання із останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань.

Наведену правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 820/11541/13-а, від 29 січня 2019 року у справі № 820/495/18, від 02 жовтня 2018 року у справі № 820/3543/17, від 05 червня 2018 року у справі № 824/760/17-а, від 10 травня 2018 року у справі № 820/3544/17.

Суд зазначає, що застосувавши штрафні санкції до позивача за цей період, та прийнявши спірні податкові повідомлення-рішення, відповідач порушив строки, встановлені ст. 102 ПК України.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "РуїзТорія проти Іспанії" (RuizToriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, N 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

За встановлених у цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах цієї адміністративної справи обраний позивачем спосіб судового захисту відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним, основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, а відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, не довів суду правомірність оскаржуваного рішення, суд робить висновок, що позовна заява підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 2525,80 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №200114642 від 16.06.2021 року.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в розмірі 2525,80 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Новіс» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ ДПС України про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати частково податкові повідомлення-рішення:

форми «ПН» № 0076420702, винесене на підставі Акту перевірки № 1230/04-36-07-13/38300039 про донарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 104 837,00 грн. (штрафні санкції 104 837, 00 грн.) в сумі 33 921,75 грн.;

форми «Р» № 0076390702, винесене на підставі Акту перевірки № 1230/04-36-07-13/38300039 про донарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 569 978,75 грн. (основного податку 455 983,00 грн., штрафні санкції 113 995,75 грн.) в сумі 134 465,00 грн.

Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ ДПС України (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 44118658) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Новіс» (код ЄДРПОУ 38300039, адреса: 49051, м. Дніпро, вул. Курсантська, 1Д) судові витрати, що складаються із суми судового збору у розмірі 2525,80 грн. (дві тисячі п`ятсот двадцять п`ять гривень 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 17.03.2022 року.

Суддя І.О. Лозицька