Постанова

від 16.03.2022 по справі 420/14546/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/14546/21

Суддя першої інстанції: Бутенко А.В.

Час та місце ухвалення судового рішення «--:--», м. Одеса

Повний текст судового рішення складений 22.11.2021р.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Єщенка О.В., Яковлєва О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року та додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія Юніон Груп» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

13.08.2021р. товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ) «Торгівельна компанія Юніон Груп» звернулося до суду з позовом до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування: рішення про коригування митної вартості товарів від 14.06.2021р. №UA500500/2021/000194/2; картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.06.2021р. №UA500500/2021/00377.

В обґрунтування позову зазначено, що ТОВ «Торгівельна компанія Юніон Груп» надано відповідачу вичерпний перелік наявних документів, що дозволяють використовувати основний метод визначення митної вартості імпортованих товарів - за ціною контракту відповідно до п.1 ч.1 ст.57 Митного кодексу України, однак відповідач протиправно скоригував митну вартість товарів.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.11.2021р. позов задоволений з підстав того, що позивачем для оформлення товару за першим методом надано всі передбачені законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано оскаржуваним рішенням резервний метод визначення митної вартості товару.

Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.12.2021р. стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби на користь ТОВ «Торгівельна компанія Юніон Груп» витрати пов`язані із розглядом справи у розмірі 2044грн.

Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, відповідач подав апеляційні скарги, в яких посилається на порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на те, що документи, які підтверджують числові значення митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять усіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості та мають розбіжності та неточності. Декларантом документально не підтверджена заявлена митна вартість.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що 06.07.2019р. між компанією YIWU JIAYU IMPORT AND EXPORT CO., LIMITED, Китай (продавець) та ТОВ «Торгівельна компанія Юніон Груп» (покупець) укладено договір поставки №0607/1, згідно умов якого продавець зобов`язується продати (передати у власність) покупцеві, а покупець зобов`язується купити (прийняти та оплатити) товари, кількість, асортимент і технічні умови яких зазначені в інвойсах, що складають невід`ємну частину цього договору. Ціни на товари, їх кількість та асортимент, що поставляється за цим договором зазначені у інвойсах на кожну окрему поставку. Валюта контракту долар США. Сума контракту складається з суми інвойсів. Продавець зобов`язується поставити покупцеві товари, що поставляються за цим договором у строки, зазначені у інвойсах, але не пізніше ніж 120 календарних днів від дати оплати покупцем партії товару на умовах передплати. Поставка товарів буде виконуватися на умовах CFR, Одеса, «Чорноморськ», Южний (Інкотермс 2010). Упаковка товару має відповідати встановленим стандартам та забезпечувати збереження вантажу за час транспортування. На кожне місце має бути нанесено маркування: найменування товару, номер місця, вага нетто, вага брутто. Продавець має здійснити страхування товару від звичайних ризиків у незалежних страхових компаній у відповідності з їх правилами транспортного страхування на суму партії товару, яка поставляється.

Згідно із п. 4.3 додаткової угоди №4 до договору поставки №0607/1 від 06.07.2019р. оплата може здійснюватися як на умовах передоплати, так і на умовах відстрочення платежу.

Відповідно до п.5.4-5.6 додаткової угоди №4 до договору поставки №0607/1 від 06.07.2019р. на кожній упаковці повинні бути нанесені такі відомості: вага брутто, вага нетто. Упаковка, що вимагає спеціального поводження, повинна мати маркування: «Обережно», «Верх», «Не кантувати» або інші необхідні позначення. Сторони погодили, що товар поставляється покупцю у безповоротній упаковці. /т.1 а.с.26-48/

На виконання умов вищезазначеного контракту продавцем поставлено на користь позивача товари іграшки на колесах, що приводяться в рух шляхом безпосереднього відштовхування ногою людини від підлоги або землі, у складі зі світловими та звуковими (з Bluetooth) відтворювачами, в асортименті.

В подальшому, ТОВ «Торгівельна компанія Юніон Груп» подано до Одеської митниці митну декларацію №UA500500/2021/027547, у якій митна вартість товару визначена за ціною контракту (перший метод) у розмірі 55496,3256 доларів США. Товар ввезено на умовах поставки CFR Чорноморськ на виконання умов контракту договору поставки №0607/1 від 06.07.2019р. /т.1 а.с.61-64/

Для підтвердження митної вартості товару позивачем були надані документи, передбачені ст.53 Митного кодексу України: пакувальний лист № J25421-105/2-PL від 22.04.2021р.; пакувальний лист №J25421-106/2-PL від 22.04.2021р.; рахунок-фактура (інвойс) №J25421-105/2-PL від 22.04.2021р.; рахунок-фактура (інвойс) №J25421-106/2-PL від 22.04.2021р.; коносамент № 177XNENEN33169А від 26.04.2021р.; автотранспортна накладна №0484 від 13.06.2021р.; автотранспортна накладна №8414 від 13.06.2021р.; сертифікат про походження товару №С217996495390078 від 12.05.2021р.; сертифікат про походження товару №С217996495390079 від 12.05.2021р.; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UА500110/2021/000926 від 13.06.2021р.; прейскурант (прайс-лист) виробника товару №J25421-105-PR від 22.04.2021р.; прейскурант (прайс-лист) виробника товару № J25421-106-PR від 22.04.2021р.; додаткова угода №1 від 06.07.2019р. до договору поставки №0607/1 від 06.07.2019р.; додаткова угода №4 від 10.08.2020р. до договору поставки №0607/1 від 06.07.2019р.; договір поставки №0607/1 від 06.07.2019р.; некласифікований внутрішній договір Угода про спільну діяльність б/н від 05.03.2018р.; акт зважування №137798 від 13.06.2021р.; акт зважування №137799 від 13.06.2021р.; заява на фіз. огляд б/н від 14.06.2021р.; лист виробника б/н від 22.04.2021р.; копія митної декларації країни відправлення №310120210518679544 від 23.04.2021р.; копія митної декларації країни відправлення №310120210518691263 від 23.04.2021р.

Електронним повідомленням митного органу, відповідно до ст.53 Митного кодексу України, запропоновано ТОВ «Торгівельна компанія Юніон Груп» надати додаткові документи. /т.1 а.с.57/

Листом ТОВ «Торгівельна компанія Юніон Груп» від 14.06.2021р. №1 повідомлено Одеську митницю про неможливість надати інші додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів. /т.1 а.с.59-60/

За результатами розгляду поданих підприємством документів відповідачем прийнято рішення від 14.06.2021р. №UA500500/2021/000194/2 про коригування митної вартості товарів, в якому митна вартість визначена за резервним методом. /т.1 а.с.10-11/

Відповідно до картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.06.2021р. №UA500500/2021/00377 за результатами перевірки митної декларації та відповідних документів, відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з причин прийняття вищезазначеного рішення про коригування митної вартості товарів. /т.1 а.с.12-13/

Не погоджуючись з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів та карткою відмови у прийнятті митних декларацій, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Перевіривши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Так, за визначенням, наведеним в п.24 ч.1 ст.4 Митного кодексу України (надалі МК України), митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.318 названого Кодексу, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Згідно з ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 ст.51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту визначені в ст.57 МК України.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За приписами ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою 9.

Стаття 53 МК України визначає, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частина друга вищезазначеної статті містить перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Такими, зокрема, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 1 ст.54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.5 ст.58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Так, предметом спору у даній справі є перевірка правомірності рішення митного органу про коригування митної вартості товарів від 14.06.2021р. №UA500500/2021/000194/2.

З оскаржуваного рішення вбачається, що Одеською митницею встановлено, що у поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митні вартість товарів.

Разом з тим, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між даними відомостями не можуть бути підставою обґрунтування наявності розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Отже, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Відповідно до ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Згідно п.4.2. договору поставки №0607/1 від 06.07.2019р. вартість кожної партії товару визначається відповідно до специфікації, що складається на кожну партію окремо і є невід`ємною частиною цього Контракту. Упаковка і маркування включені у ціну товару.

Відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД « 37.Процедура» митної декларації має бути зазначено «ZZ32», в той час як у вказаній графі митної декларації поданої декларантом зазначено «ZZ00» (тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених Класифікатором.

При цьому жодних спеціальних умов щодо пакування товару інвойсами, наданими YIWU JIAYU IMPORT AND EXPORT CO., LIMITED не передбачалось.

Таким чином зауваження митного органу щодо відсутності даних щодо складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до п.4.3. договору поставки №0607/1 від 06.07.2019р. оплата може здійснюватися як на умовах передоплати, так і на умовах відстрочення платежу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що, зовнішньоекономічний контракт, Митний кодекс України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, не містять в собі положень, які зобов`язують позивача або його контрагента-нерезидента вказувати в інвойсі умови платежу.

За таких обставин, оскільки сам факт здійснення позивачем попередньої оплати за товар відповідачем не заперечується, посилання відповідача на те, що в інвойсі взагалі не обумовлені умови платежу, є неправомірними.

Як вбачається з інвойсів №J25421-105 та №J25421-106 від 22.04.2021р. та п.3.4. договору поставки №0607/1 від 06.07.2019р. сторонами визначено умови поставки CFR.

Разом з тим, як вбачається з експортних декларацій країни відправлення визначено умови поставки СF.

Так, відповідно до п.9.3 правил Інкотермс-2010 на практиці сторони часто продовжують використовувати стару абревіатуру CF (або C і F, C+F). Проте в більшості випадків виявляється, що вони розглядають ці вирази як еквіваленти CFR.

Листом Міністерства економіки України від 10.06.2011р. №4201-24/039 «Щодо набрання чинності нової редакції Інкотермс-2010» визначено що суб`єкти господарської діяльності мають можливість укладати контракти, використовуючи при цьому правила Інкотермс будь-якої редакції, узгодженої сторонами контракту. У тому числі і правил ІСС по використанню термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі.

Таким чином, компанією YIWU JIAYU IMPORT AND EXPORT CO., LIMITED та ТОВ «Торгівельна компанія Юніон Груп» були узгоджені умови поставки Соst and Freigt (вартість товару і фрахт) з використанням скорочення СF, яке не міститься в правилах Інкотермс-2010, проте суб`єкти господарської діяльності мають можливість укладати контракти, використовуючи при цьому правила Інкотермс будь-якої редакції.

За змістом ст.254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Таким чином, у разі складення документа, що подається до митного оформлення, або офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, митний орган не вправі вимагати від декларанта перекладу такого документа українською мовою.

За змістом листа Державної митної служби України №11/6-21-9576 від 05.12.2001р., Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань обкладання ввізним митом товарів та інших предметів, що ввозяться на митну територію України» № 170/97-ВР від 03.04.1997р., затверджено перелік країн, з якими Україною укладено торговельно-економічні угоди з надання режиму найбільшого сприяння або національного режиму. До зазначеного переліку країн входить Китайська Народна Республіка.

За приписами п.7 ч.3 ст. 53 МК України, лише у разі якщо документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності), зокрема, копію митної декларації країни відправлення.

Зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості не вбачається, яким саме чином, ненадання перекладу митної декларації країни відправлення вплинуло на достовірність визначення ТОВ «Торгівельна компанія Юніон Груп» задекларованої митної вартості.

Верховним Судом у постанові від 14.01.2020р. у справі №813/1350/14 висловлено правову позицію, згідно якої декларант не відповідає за заповнення митної декларації країни відправлення, яка оформляється у відповідності до законодавства Китаю, та внесення до неї відповідної інформації.

Крім того, в оскаржуваному рішенні зазначено, що в результаті проведеної оцінки митної декларації обрано другорядний метод визначення митної вартості, у зв`язку із проведеним аналізом баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України.

Разом з тим, суд не може перевірити вказані дані за відсутністю такої інформації в поданих доказах.

Згідно до приписів п.п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути па ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Як вбачається з матеріалів справи, до митного оформлення позивачем надавались документи на підтвердження митної вартості товару, що переміщається через митний кордон України.

Посилання відповідача в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС Держмитслужби України не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару за ціною договору.

Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) ДФС (Держмитслужби) України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості перевірити наявну у ній інформацію.

У постановах Верховного Суду від 21.02.2018р. у справі №820/17417/14, від 04.09.2018р. у справі №818/1186/17 сформовано правову позицію з приводу того, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», митним органом при визначенні митної вартості товарів у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Аналіз графи 33 рішення про коригування митної вартості товарів, що оскаржується свідчить про те, що відповідач не зазначив жодних конкретних підстав щодо не підтвердження числових значень складових митної вартості імпортованого товару та які саме документи містять розбіжності.

Як вбачається зі змісту графи 33 оскаржуваного рішення, попередні методи не застосовуються митницею з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: - за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.

Проте, вказана графа оскаржуваного рішення не містить інформації щодо обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження неможливості застосування усіх попередніх методів визначення митної вартості згідно з вимогами ст.57 МК України, у зв`язку з чим суд дійшов до висновку, що відповідачем необґрунтовано застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів.

Відповідно до ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.ч.3, 4, 5 ст.143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Згідно ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав копію угоди про надання правової допомоги від 25.09.2019р. №25/09/19, додаткової угоди №6 від 26.07.2021р. до угоди про надання правової допомоги від 25.09.2019р. №25/09/19, звіту №6 щодо обсягу та вартості витраченого ефективного часу, акту приймання-передачі наданих послуг, рахунок від 10.08.2021р., копію платіжного доручення №116 від 10.08.2021р. /т.1 а.с.132-138/

Відповідно до чч.1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, відповідно до виконаних робіт складено звіт №6 щодо обсягу та вартості витраченого ефективного часу, акт приймання-передачі наданих послуг, рахунок від 10.08.2021р., з метою обрахування розміру витрат на правничу допомогу адвоката у формі гонорару у справі №420/14546/21, загальний розмір якого складає 6000грн.

Відповідно до ч.5 ст.137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Позивачем на підтвердження витрат, пов`язаних із розглядом справи, надано рахунок-фактуру №9-1874 від 01.09.2021р., платіжне доручення №5 від 01.09.2021р., акт №9-1874-2 здачі-прийняття робіт від 10.09.2021р.

Так, згідно ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, враховуючи надані стороною відповідача докази понесення витрат зі сплати судового збору, на правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції, участь адвоката в судовому засіданні та зміст і обсяг наданих матеріалів до суду першої інстанції, а також понесення інших витрат, пов`язаних із розглядом справи, з урахуванням принципу співмірності, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці сплачений судовий збір у розмірі 5023грн., витрат на правничу допомогу у розмірі 2000грн., а також витрат, пов`язаних із розглядом справи у розмірі 2044грн.

Щодо клопотання апелянта про повернення надмірно сплаченого розміру судового збору, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Приписи ч.5 ст.7 вказаного Закону визначають, що повернення сплаченої не в повному обсязі суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2021р. залишено апеляційну скаргу Одеської митниці без руху у зв`язку з несплатою судового збору за її подання у розмірі 3405грн.

Згідно платіжного доручення №875 від 16.12.2021р. Одеською митницею сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 7534,30грн.

Отже, судова колегія приходить до висновку про наявність підстав повернення зайво сплаченого судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» у розмірі 4129,80грн.

Враховуючи викладене, при розгляді справи суд першої інстанції правильно встановив обставини, які мають значення для справи, а тому рішення суду першої інстанції в порядку ст.316 КАС України підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року та додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року залишити без змін.

Повернути Одеській митниці (код ЄДРПОУ 44005631) сплачений згідно платіжного доручення №875 від 16 грудня 2021 року судовий збір у розмірі 4129 (чотири тисячі сто двадцять дев`ять) грн. 80 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Головуючий суддя Крусян А.В.Судді Єщенко О.В. Яковлєв О.В.