Постанова

від 14.03.2022 по справі 120/8764/21-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/8764/21-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Свентух В.М.

Суддя-доповідач - Біла Л.М.

15 березня 2022 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Матохнюка Д.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Оратівської селищної ради Оратівського району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2021 року позивач, ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом до Оратівської селищної ради Оратівського району Вінницької області, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення 7 сесії 8 скликання Оратівської селищної ради від 20.05.2021 року №506 в частині відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га на території Угарівської сільської ради в межах земельної ділянки площею 17,5503 га (кадастровий номер 0523183600:02:001:0211) за межами населеного пункту - для ведення особистого селянського господарства ;

- зобов`язати Оратівську селищну раду прийняти рішення в порядку ч.7 ст.118 ЗК України про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення площею 2 га на території Угарівської сільської ради в межах земельної ділянки площею 17,5503 га (кадастровий номер 0523183600:02:001:0211) за межами населеного пункту - для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послалась на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на її думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Відповідач своїм правом, передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.

З урахуванням ст. 311 КАС України, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено наступні обставини справи.

ОСОБА_1 разом з іншими громадянами звернулась до Оратівської селищної ради із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га на території Угарівської сільської ради в межах земельної ділянки площею 17,5503 га (кадастровий номер 0523183600:02:001:0211) за межами населеного пункту - для ведення особистого селянського господарства.

До клопотання позивачем додано графічний матеріал на земельну ділянку, копію паспорту та ідентифікаційного номеру, письмову згоду ФГ "Агроват" на вилучення земельної ділянки.

За наслідком розгляду вказаного колективного звернення, 20.05.2021 відповідачем прийнято рішення №506, пунктом 53 якого відмовлено ОСОБА_1 в наданні відповідного дозволу з підстав не надання належним чином оформлених графічних матеріалів з зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернулась до адміністративного суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на час звернення позивача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою у відповідача були наявні правові підстави для відмови у наданні такого.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 81 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до частини першої статті 22 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Частиною другою статті 22 ЗК України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги), несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

При цьому, пунктом "а" частини третьої статті 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Частиною першою статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Пунктом "в" частини третьої статті 116 ЗК України встановлено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2.0 гектара.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (частина 4 статті 122 ЗК України).

Із положень статті 118 ЗК України випливає, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

При цьому, суд зауважує, що бажане місце розташування - це конкретне місце розташування земельної ділянки на території чи місцевості, яку бажає отримати зацікавлений громадянин.

Як слідує із змісту частини шостої статті 118 ЗК України, даною нормою в імперативній формі встановлено, що для отримання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності заінтересована особа повинна подати клопотання, в якому зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри, а також обов`язково додати графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Необхідність подання таких матеріалів випливає із самого змісту наведених норм, оскільки, як передбачено частиною сьомою цієї статті, підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації.

З аналізу вище викладеного вбачається, що графічні матеріали, які додаються до клопотання повинні бути такими, обсяг даних яких дозволяє чітко ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки відносно інших землевласників та землекористувачів, а бажана земельна ділянка має бути максимально конкретизованою, що б давало можливість відповідачу насамперед встановити зазначене місце розташування, перевірити відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів та у передбачених земельним законодавством випадках надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо чітко визначеної земельної ділянки.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем додано графічні матеріали, на яких позначкою виділено місце розташування земельної ділянки всієї земельної ділянки із кадастровим номером 0523183600:02:001:0211 площею 17,5503 га.

Водночас, позивачем не вказано конкретні 2 га даної землі, які остання хоче отримати у власність.

Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що оскільки клопотання про надання дозволу подано 9 фізичними особами, в тому числі і позивачем, ОСОБА_1 , відтак, на графічних матеріалах мало бути вказано щодо кожної із даних осіб, конкретні 2 га, які вони бажають отримати, а не лише позначено площу земельної ділянку в цілому.

Водночас, судова колегія враховує той факт, що загальна площа земельної ділянки, що є предметом розгляду у межах даної справи, становить 17,5503 га, а в колективному клопотанні вказано, що кожному із 9 громадян, які звернулись, слід надати дозвіл на розробку проекту земельної ділянки площею по 2 га, тобто фактично площа кожної ділянки складатиме 1, 9500 га.

Дана обставина також вказує на те, що за відсутності в графічних матеріалах конкретного бажаного місця розташування земельної ділянки, яку хоче отримати позивач, відповідач позбавлений можливості прийняти позитивне рішення щодо надання відповідного дозволу.

При цьому, судова колегія вважає за доцільне врахування судом першої інстанції правового висновку Верховного Суду, який викладений у постанові №369/3184/14-а від 23.01.2018 року, та полягає у тому, що незазначення місця розташування є порушенням порядку звернення та відповідно підставою для відмови в наданні земельної ділянки через її фактичну відсутність.

З урахуванням вищенаведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем правомірно відмовлено в наданні дозволу з підстав відсутності на графічних матеріалах позначки місця розташування земельної ділянки площею 2 га, яку хоче отримати у власність позивач.

Зазначене свідчить, що на час звернення позивача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою у відповідача були наявні правові підстави для відмови у наданні такого з підстав зазначених у спірному рішенні.

Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції викладено достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні правові норми і неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права в ході апеляційного розгляду справи не виявлено, а відтак підстави для задоволення вимог апеляційних скарг відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Матохнюк Д.Б.