Постанова

від 14.03.2022 по справі 140/6705/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/6705/21 пров. № А/857/22532/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Глушко І.В,

суддя Запотічний І.І.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року (головуючий суддя Ксендзюк А.Я., м. Луцьк) у справі №140/6705/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЛК КОМПАНІ» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

02.07.2021 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 18 червня 2021 року №0034460703 та №0034470703.

Позов обґрунтовує тим, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «ДЛК КОМПАНІ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість (ПДВ), у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за наслідками якої складено акт від 14 травня 2021 року №3971/07-03/42445219, на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 18 червня 2021 року №0034460703, яким встановлено порушення пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.5, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (ПК України), у зв`язку із чим зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2021 року, задекларовану на рахунок платника у банку на 365997,00 грн., та застосовано штрафні санкції у розмірі 36599,70 грн. та від 18 червня 2021 року №0034470703, яким встановлено порушення пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.5, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України, у зв`язку із чим зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 22751,00 грн. Вказує про те, що господарська операція з купівлі-продажу соєвої олії, відображеної у даних податкового обліку ТзОВ «ДЛК КОМПАНІ» та ТзОВ «МОСТГРЕЙ» фактично не настали, внаслідок відсутності відповідних дій зі сторони продавця ТзОВ «МОСТГРЕЙ», зазначає, що ТзОВ «МОСТГРЕЙ» являється постачальником товару - олії соєвої для ТзОВ «ДЛК КОМПАНІ». Вказує, що кожна господарська операція супроводжується рядом дій з боку ТзОВ «МОСТГРЕЙ», що засвідчується супровідними документами на кожну партію товару. Дана сукупність документів вказує на економічні мету операції - отримання прибутку за рахунок продажу товару соєвої олії іноземному покупцю. При цьому товар купувався у ТзОВ «МОСТГРЕЙ» під попередньо укладений договір з іноземним покупцем. Наголошує, що факт оплати експортованого товару ГУ ДПС у Волинській області не піддається сумніву, як і факт оплати товару отриманого від ТзОВ «МОСТГРЕЙ». Внаслідок даної господарської операції ТзОВ «ДЛК КОМПАНІ» та від ТзОВ «МОСТГРЕЙ» отримують економічний ефект у вигляді доходу, відбувалися зміни активів та реальні зміни майнового стану ТзОВ «ДЛК КОМПАНІ». Зазначає, що код УКТ ЗЕД 1507109000 та 1507101000, як і ДСТУ 4534:2006 стосуються товару - олія соєва, отже сумніві у ідентифікації товару не має, в акті йдеться про існування кримінального провадження №42020000000000934 від 23 травня 2019 року, однак жодного вироку по даному кримінальному проваджені не має, а тому висновки про те, що діяльність ТзОВ «МОСТГРЕЙ» спрямована виключно на надання податкових вигод третім особам, в тому числі ТзОВ «ДЛК КОМПАНІ» шляхом формування податкового кредиту та витрат що враховуються при визначені об`єкта оподаткування за рахунок нереальних господарських операцій є передчасною та безпідставної. Вказує, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на відшкодування податкового кредиту від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентами у відносинах з іншими суб`єктами публічного та приватного права. З огляду на наведене, вважає, що ТзОВ «ДЛК КОМПАНІ» правомірно сформував податковий кредит та правомірно відніс до бюджетного відшкодування від`ємна значення ПДВ, що виникло при операціях з ТзОВ «МОСТГРЕЙ» адже господарські операції реальні, а податковий кредит сформований на підставі належним чином зареєстрованих податкових накладних.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 18 червня 2021 року №0034460703 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2021 року, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 365164,00 грн. і застосування штрафних санкцій у розмірі 36516,40 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 18 червня 2021 року №0034470703. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, який у своїй скарзі просив скасувати рішення суду. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги послався на правомірність висновків контролюючого органу, зроблених при проведенні позапланової виїзної документальної перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2021 року від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету від 18.03.2021 №9055786204. Вказує, що перевіркою достовірності і правильності визначення та врахування при розрахунку показника рядка 19 Декларації суми податкового кредиту (рядок 17(колонка Б) Декларації) встановлено її завищення на 387915 грн., що призвело до завищення на 387915 грн. показника рядка 19 Декларації, оскільки було завищено на 387915 грн. показник у рядку 10.1 (колонка Б) Декларацій внаслідок врахування всупереч п.44.1 ст.44, п 186.1 ст.186, п.198.1, п. 198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України (ПКУ) при його визначенні нереальних операцій з придбання у ТзОВ «МОСТГРЕЙ» товарно-матеріальних цінностей номенклатурою олія соєва. Протягом січня-лютого 2021 року підприємством придбано 5279,24 тонн сої і реалізовано в січні-лютому 2021 - 429,72 тон. олії соєвої (по коду УКТЗЕД 1507109000 та 1507101000). Максимально можливий вихід олії 18% з однієї тонни сировини (згідно даних компанії виробника обладнання). Максимальна кількість соєвої олії, яку могло виробити підприємство складає 950,26 тонн з даної сировини. Проте, аналізуючи дані 20-ОПП, у підприємства у лютому 2021 року був лише один екструдер для виготовлення олії соєвої. На сайті виробників таких екструдерів наявна інформація про те, що даний апарат виготовляє максимально 1 тонну олії за 1 год. В середньому за один робочий день можливо виготовити 8-10 тонн олії соєвої на даному екструдері. Отже, ТзОВ «Мостгрей» не мало достатніх виробничих потужностей, щоб виготовити 22,96 тонн в день, провести лабораторні дослідження на якість олії соєвої та в той же день відправити дану олію згідно ТТН №10/0802 від 08.02.2021, ТТН №17/1002 від 10.02.2021 та ТТН №52/2602 від 26.02.2021 до м. Ковель, вул. Володимирська, буд. 150 (митний пункт). Відстань Миколаївська обл., м. Первомайськ - Волинська обл., м. Ковель становить понад 700 км., яку в середньому автомобіль долає майже за 9 годин. Також вказує на те, що олія соєва могла бути виготовлена ТзОВ «МОСТГРЕЙ» раніше і перебувати на залишку, але жодних даних та документів на підтвердження даного твердження не додано. Отже, відсутність матеріально-технічних і технологічних можливостей здійснення виробництва, перевезення (навантаження, розвантаження), тимчасового зберігання відповідних обсягів товару (його фізичного руху) в обмежені проміжки часу свідчить про неможливість здійснення господарських операцій. В свою чергу, надані посвідчення про якість олії соєвої, видані ТзОВ «МОСТГРЕЙ» не можуть вважатися сертифікатами в розумінні законодавства, оскільки, суб`єктами видачі сертифікатів, що засвідчують відповідність процесу виробництва продукції та її обігу вимогам законодавства у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції, є лише органи сертифікації. Разом з тим, ТзОВ «МОСТГРЕЙ» виписано (та в подальшому зареєстровано ТОВ «ДЛК Компані») розрахунок коригування податкової накладної від 26.02.2021 року №46 зі реалізації в адресу ТзОВ «ДЛК КОМПАНІ» товару з номенклатурою соєва олія із зміною коду УКТ ЗЕД з 1507101000 на код УКТ ЗЕД 1507109000. При цьому, ТОВ «ДЛК КОМПАНІ» відвантажено олію соєву наливом з визначеним товарним кодом УКТЗЕД 1507101000 згідно митної декларації №UA205050/2021/013280 від 27.02.2021 року. В укладених угодах між ТОВ «ДЛК КОМПАНІ» та ТзОВ «МОСТГРЕЙ» зазначено, що якість товарів, проданих за договором, повинна відповідати українському стандарту ДСТУ 4534:2006. Даний національний стандарт України ДСТУ 4534:2006 поширюється на олію соєву, яку виробляють пресуванням і/або екстрагуванням насіння сої. Олія соєва призначена для реалізації через торгівельну мережу для безпосереднього вживання в їжу для виробництва гідрованих та перетерифікованих жирів, маргарину, майонезу та інших продуктів харчування. Тобто, неможливо ідентифікувати товар (олія соєва), придбаний від ТзОВ «МОСТГРЕЙ» згідно податкових та видаткових накладних, та реалізований товар (олія соєва) на експорт згідно експортних контрактів. Таким чином, податкова накладна, що містить помилки у коді товару згідно з УКТ ЗЕД (у тому числі, якщо помилка наявна хоч в одній цифрі коду товару згідно з УКТ ЗЕД та незалежно від того, яку кількість цифр такого коду зазначено платником ПДВ у відповідному рядку податкової накладної: 4 чи 7), не дає змоги у повній мірі ідентифікувати здійснену операцію, а, отже, не може бути підставою для віднесення сум ПДВ, зазначених у ній, до складу податкового кредиту. Перевіркою дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово- господарських операцій ТзОВ «ДЛК КОМПАНІ» із ТОВ «МОСТРГЕЙ» встановлено, що згідно повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність відповідно до форми 20-ОПП, поданого ТзОВ «МОСТГРЕЙ» 02.03.2020 року, значаться орендовані основні засоби: офіс, переробний цех, цистерна для олії, автомобілі, автопричепи, екструдер, зернова сушилка, олійний прес, склад за адресою: Миколаївська обл., м. Первомайськ, бульвар Миру, буд. 4 Ж. При цьому, ТзОВ «МОСТГРЕЙ» як виробник/продавець готової продукції за даними реєстрів Держпродспоживслужби не значиться (зокрема в Державному реєстрі потужностей операторів ринку за адресою виробництва у даного підприємства відсутній особистий реєстраційний номер потужностей та не зареєстроване рішення територіального органу про державну реєстрацію потужностей). За даними аналізу податкової інформації (ІС «Податковий блок» її підсистеми, ЄРПН) по ТзОВ «МОСТГРЕЙ» встановлено, що постачальниками товарів для ТзОВ «МОСТГРЕЙ» є підприємства з ознаками ризиковості, а саме: ТОВ «Зерносвіт Агро», ФГ «ГАЛОАГРО БІЗНЕС», ТОВ «ПРОФІД ПЛЮС», ФГ «НИВА АГРОПЛЮС». Крім того, за даними в ІС «Податковий блок» наявна наступна інформація: - бухгалтерська довідка №1 від 03 вересня 2019 року, ТзОВ «МОСТРГРЕЙ», в якій зазначено, що виробничі потужності розташовані в орендованих виробничих приміщеннях, згідно з договором оренди нерухомого майна №14 від 03 вересня 2019 року, укладеного з ФОП ОСОБА_1 , вид діяльності - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Вказане, на думку податкового органу, свідчить про ризиковість взаємовідносин ТзОВ «ДЛК КОМПАНІ» з ТзОВ ««МОСТРГРЕЙ», що зі свого боку призвело до завищення показників рядка 19 на 387915 грн та 20 на 387915 грн цієї ж декларації з ПДВ, а також показників рядка 20.2 на 387915 грн, рядка 20.2.1 на 387915 грн податкової декларації з ПДВ за лютий 2021 року. Також це свідчить про те, що діяльність ТзОВ «МОСТРГЕЙ» спрямована виключно на надання податкових вигод третім особам, в т.ч. ТзОВ «ДЛК КОМПАНІ», шляхом формування податкового кредиту та витрат що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування за рахунок нереальних господарських операцій. Подорожні листи призначені для обліку транспортної роботи та списання витраченого пального на загальний пробіг службових автомобілів. Тоді як чеки РРО в даному випадку є підставою для оприбуткування пального на баланс підприємства та подальшого їх списання у використання.

ТзОВ «ДЛК КОМПАНІ» подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач просить апеляційну скаргу ГУ ДПС у Волинській області залишити без задоволення,, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 року без змін.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

ТОВ «ДЛК КОМПАНІ», зареєстровано Ковельською районною державною адміністрацією Волинської області 06 вересня 2018 року № 11971020000002404, з 01 січня 2018 року зареєстровано платником податку на додану вартість, основним видом діяльності якого є КВЕД 46.33 - Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами.

На підставі наказу від 19 квітня 2021 року №1161 контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «ДЛК КОМПАНІ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2021 року від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету (декларація №9055786204 від 18.03.2021 року), за наслідками проведення якої ГУ ДПС у Волинській області було складено акт від 14 травня 2021 року №3971/07-03/42445219 (акт).

За результатами проведеної позапланової виїзної перевірки встановлено наступні порушення: п.188.1 статті 188, пункту 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податкові зобов`язання на суму 833 грн у декларації за лютий 2021 року; підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, пункту 198.6 статті 198 ПК України, оскільки завищено суму ПДВ податкового кредиту на 387915 грн; пункту 44.1 статті 44, пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.5, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України., оскільки ним завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на 365997,00 грн; пункту 44.1 статті 44, пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.5, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України, оскільки ним завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного, періоду на суму 22751,00 грн.

На підставі акту перевірки від 14 травня 2021 року №3971/07-03/42445219 ГУ ДПС у Волинській області винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 18 червня 2021 року: №0034460703, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 365997,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 36599,70 грн; №0034470703, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного (податкового) періоду на 22751,00 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із пунктом 200.4. статті 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Нормами пункту 198.1. статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Відповідно до пункту 198.2. статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів / послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.1. статті 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно із пунктом 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В силу норм пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (Закон № 996- XIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства обліку господарських операцій є первинні документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Нереальність господарських операцій позивача з контрагентом ТзОВ «МОСТГРЕЙ» на думку ГУ ДПС у Волинській області випливає із того, що посвідчення про якість олії соєвої, видані ТзОВ «МОСТГРЕЙ» не можуть вважатися сертифікатами в розумінні галузевого законодавства, оскільки, суб`єктами видачі сертифікатів, що засвідчують відповідність процесу виробництва продукції та її обігу вимогам законодавства у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції, є лише органи сертифікації.

Однак, з такою позицією апелянта колегія суддів не погоджується, оскільки сертифікати якості не є документами бухгалтерського чи податкового обліку, а є лише документом, що посвідчує якість товару, а не факт проведення господарської операції, тому недоліки в їх оформлення або їх відсутність самі по собі не можуть свідчити про відсутність господарської операції.

Такі висновки суду, узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2021 року у справі № 804/2317/18.

Щодо твердження апелянта про відсутність у ТзОВ «МОСТГРЕЙ» матеріально-технічних і технологічних можливостей здійснення виробництва, перевезення (навантаження, розвантаження), тимчасового зберігання відповідних обсягів товару (його фізичного руху) в обмежені проміжки часу свідчить про неможливість здійснення господарських операцій, то апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на висновок Верховного Суду, викладений, зокрема, в постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 826/14549/15, від 06 лютого 2018 року у справі № 816/166/15-а, від 13 серпня 2020 року у справі № 520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 140/1845/19, згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Щодо доводів апелянта про те, що зазначення у податкових накладних при придбані товарно-матеріальних цінностей та митних деклараціях при їх реалізації на експорт коду УКТ ЗЕД 1507109000 та 1507101000 унеможливлює ідентифікувати товар (олія соєва), колегія суддів зазначає, що код УКТ ЗБД 1507109000 та 1507101000, як і ДСТУ 4534:2006 стосуються товару - олія соєва, а особливості та цілі застосування товару - олія соєва (для виготовлення жирів, майонезу, кормів для тварин тощо) не мають жодного значення для ідентифікації товару, оскільки коди УКТ ЗЕД у податкових накладних та митних декларація вказано вірно.

Відповідно до підпункту «і» пункту 201.1 статті 201 ПК України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити, як, зокрема, код товару згідно УКТ ЗЕД. При цьому платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на мину території України, мають право зазначати код товару згідно УКТ ЗЕД або код послуги згідно Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду, які у спірних правовідносинах в обох випадках співпадають.

В обґрунтування доводів про нереальність господарських правовідносин з ТзОВ «МОСТГРЕЙ» контролюючий орган також вказує, що за даними аналізу податкової інформації (ІС «Податковий блок» її підсистеми, ЄРПН) по ТзОВ «МОСТГРЕЙ» встановлено: постачальниками товарів для ТзОВ «МОСТГРЕЙ» є підприємства з ознаками ризиковості: ТОВ «Зерносвіт Агро», ФГ «Галоагро Бізнес», ТОВ «Профід Плюс», ФГ «Нива Агроплюс», ТОВ «Лінапром».

Разом з тим, апеляційним судом не встановлено, а відповідачем не доведено, що позивач як платник податків, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або, що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з цими підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди. Господарська діяльність суб`єкта господарювання не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. До того ж порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу постачання за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними. Такий висновок відповідає сталій правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема в постановах від 20 березня 2020 року по справі №813/5407/15, від 10 квітня 2020 року по справі №440/1082/19, від 30 червня 2020 року по справі № 440/426/19, від 10 липня 2020 року по справі №815/146/13-а.

Щодо посилання апелянта на відкрите кримінальне провадження №42020000000000934 від 23 травня 2019 року за фактами пособництва в умисному ухиленні від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчиненого в інтересах службових осіб ТОВ «МОСТГРЕЙ» (код ЄДРПОУ 42864401), та інших, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах та підроблення документів, які подавались для проведення державної реєстрації, колегія суддів зазначає, що доказом вини у здійсненні фіктивного підприємництва може бути лише вирок суду, постановлений у кримінальній справі, який набрав законної сили і яким встановлено факт здійснення посадовими особами підприємств фіктивного підприємництва чи інших злочинів, тобто відсутність реальних господарських операцій, тоді як сам факт порушення кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

В силу приписів частини шостої статті 78 КАС лише вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, та лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) чи вчинені вони цією особою, а тому сам факт відкриття кримінального провадження не може вважатися таким, що несе інформацію щодо предмета доказування, та не може бути покладений в основу судового рішення.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутній вирок суду, який би набрав законної сили.

Також на думку суду, дотримання/недотримання контрагентом позивача ТзОВ «МОСТГРЕЙ» Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» не є підставою для висновку щодо реальності господарської операції та відповідно не може впливати на право позивача формувати податковий кредит.

З врахуванням вищезазначеного, апеляційний суд дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та ТзОВ «МОСТГРЕЙ» документально підтверджені та фактично здійснені з метою використання в оподатковуваних операціях; апелянтом не надано доказів, які б спростовували реальність таких операцій, визначали б відсутність у позивача відповідних розрахункових та інших первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, невідповідність господарських операцій цілям господарської діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності вказували не те, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Щодо доводів апелянта в частині відшкодування витрат на правову допомогу апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас частинами четвертою, п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу до матеріалів справи додано договір про надання професійної правничої допомоги від 14 квітня 2021 року, укладений між адвокатом Чабаном Р.Л. та ТзОВ «ДЛК КОМПАНІ», додаток 2 від 28 травня 2021 року до Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 14 квітня 2021 року, платіжне доручення №1248 від 31 травня 2021 року, довіреність від 28 травня 2021 року та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, однак не додано розрахунку витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Отже, на користь позивача суд першої інстанції вірно стягнув за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 6366,48 грн.

В іншій частині вимог рішення суду першої інстанції не оскаржується, а тому згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, зробивши системний аналіз положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову, а тому апеляційну скаргу слід відхилити.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року у справі № 2140/6705/21 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний