Постанова

від 10.03.2022 по справі 914/1985/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2022 р. Справа №914/1985/21

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Желік М.Б.

судді Орищин Г.В.

Галушко Н.А.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Львівський механізатор 538 б/н від 20.12.2021 (вх.ЗАГС. №01-05/4220/21 від 20.12.2021)

на рішення Господарського суду Львівської області від 01.12.2021 (повний текст складено 06.12.2021, суддя Стороженко О.Ф.)

у справі № 914/1985/21

за позовом: Львівської міської ради (79008, м.Львів, площа Ринок, 1; ідент.код 04055896)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Львівський механізатор-538 (79017, м.Львів, вул.Зелена, 67; ідент.код 01415714)

про: стягнення грошових коштів у сумі 184301,41 грн.

ВСТАНОВИВ:

Львівська міська рада звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Львівський механізатор-538 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Львівський механізатор-538 безпідставно збережених коштів у сумі 211 124,91грн, що відповідає розміру орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності.

Позов мотивований тим, що відповідач з 01.01.2020 по 27.08.2020 використовував для обслуговування власного нерухомого майна земельну ділянку площею 1,3240 га по вул.Богданівська, 9, у м.Львові без наявності правовстановлюючих документів на землекористування.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.10.2021 прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до 184 301,41 грн.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначав, що через корпоративний спір, тривалий час земельною ділянкою фактично користувалось Товариство з обмеженою відповідальністю Механізатор-ЛВ, яке і здійснювало сплату орендних платежів.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.12.2021 у справі №914/1985/21 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Львівський механізатор-538 на користь Львівської міської ради безпідставно збережені кошти у сумі 184301,41 грн. та витрати на судовий збір у сумі 2764,52 грн.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що відповідачем не дотримано вимог статей 93 (ч.1), 96 (ч.1), 206 Земельного кодексу України та ухвали Львівської міської ради (№3464 від 17.05.2018) стосовно здійснення землекористування виключно на підставі договору (укладеного із власником земельної ділянки) та здійснення оплати за таке землекористування, наявним є факт безпідставного збереження відповідачем суми орендних платежів, які підлягали сплаті за користування земельною ділянкою комунальної власності.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, скаржник звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 01.12.2021 та ухвалити нове судове рішення, яким у позові Львівської міської ради до ТзОВ Львівський механізатор 538 відмовити повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржене рішення ухвалене з неправильним застосуванням приписів матеріального права, порушенням норм процесуального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Скаржник зазначає, що суд не врахував, що в період, за який позивач вважає що виникла заборгованість, не було підписано договору оренди, а відповідно зроблено помилковий висновок про задоволення позову про стягнення суми боргу з відповідача.

Також суд не врахував, що в 2018 році на позачергових загальних зборах учасників ТзОВ «Львівський механізатор 538», протоколом №23/04-18 від 23.04.2018 було прийнято рішення про виділ з Товариства з обмеженою відповідальністю майна, в подальшому ТзОВ «Львівський механізатор 538», який не брав участі у зборах, оскаржував вказаний протокол в судовому порядку.

Спір між сторонами виник у зв`язку з порушенням відповідачем корпоративних прав позивача у зв`язку з прийняттям на позачергових загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський механізатор 538» рішення, оформленого протоколом №23/04-18 від 23.04.2018 про виділ з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський механізатор 538» нової юридичної особи у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Механізатор-ЛВ», про затвердження розподільчого балансу ТзОВ «Львівський механізатор 538» у зв`язку з виділом нової юридичної особи, про зменшення статутного капіталу ТзОВ «Львівський механізатор 538».

Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.10.2018 у справі №914/921/18 рішення позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський механізатор 538», оформлене протоколом №23/04-18 від 23.04.2018, визнано недійсним. Рішення залишене без змін в судах апеляційної та касаційної інстанції.

Скаржник вказує, що під час тривалого судового розгляду спору щодо виділу майна юридичної особи, майно відповідача було зареєстроване за ТзОВ «Механізатор-ЛВ», отже, всі необхідні платежі за землекористування здійснював користувач, який юридично володів майном на той час, що підтверджується копіями платіжних доручень про оплату оренди за земельну ділянку к/н 4610137200:08:012:0077, площею 1,3240 га за період з 01.01.2018 по 28.12.2020 та довідкою ГУ ДПС у Львівській області від 28.12.2020 №50269/10/13-01-04-13 про відсутність заборгованості по орендній платі.

На переконання апелянта, обов`язок сплати земельного податку чи орендної плати за землю має обмежуватись періодом, що розпочинається з дати фактичного набуття права власності на нерухоме майно, розташоване на земельні ділянці, та закінчується моментом фактичного припинення використання земельної ділянки, а попередній власник об`єкта нерухомого майна зобов`язаний сплачувати орендну плату за земельну ділянку до фактичного припинення користування нею.

Окремо апелянт звертає увагу на те, що позивач не обґрунтував у позовній заяві суми позовних вимог, а тільки посилається на договір, який втратив чинність, на період виникнення заборгованості, яку хоче стягнути позивач та на ухвалу Львівської міської ради, акт обстеження території, що в свою чергу, не підтверджує користування підприємством даною земельною ділянкою на момент виникнення заборгованості.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2021 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії Орищин Г.В., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2022, після усунення недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження Товариства з обмеженою відповідальністю Львівський механізатор 538 б/н від 20.12.2021 (вх.ЗАГС. №01-05/4220/21 від 20.12.2021) на рішення Господарського суду Львівської області від 01.12.2021 справі №914/1985/21, встановлено відповідачу строк на подання відзиву на апеляційну скаргу до 10.02.2022, призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

08.02.2021 на адресу суду надійшов відповідь (відзив) Львівської міської ради на апеляційну скаргу, у якому позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

У відзиві позивач наводить фактичні обставини спору та зазначає, що бюджет Львівської міської ради недоотримав значну суму коштів, яку мав би отримати від передачі земельної ділянки ТзОВ «Львівський механізатор-538», що перешкоджає належному функціонуванню органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Львівської міської ради №3464 від 17.05.2018 затверджено відповідачу технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, розташованої у місті Львові, вул.Богданівська,9, на дві ділянки; надано відповідачу в оренду земельну ділянку комунальної власності (з кадастровим номером 4610137200:08:012:0077) загальною площею 1,3240 га, для обслуговування нежитлових будівель; зобов`язано відповідача укласти з возивачем (у тримісячний строк) договір оренди земельної ділянки.

Як стверджує позивач та визнає відповідач, останній не виконав обов`язку щодо укладення договору оренди земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомості Товариства з обмеженою відповідальністю Львівський механізатор-538.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №210598670 від 28.05.2020, нерухоме майно - будівля під літ.«А-2», загальною площею 1833,9 кв.м., а також будівля, літ. «В-1» загальною площею 557,4 кв.м., що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Богданівська, буд.9, належить ТзОВ «Львівський механізатор-538» (ідентифікаційний код 01415714), дата державної реєстрації права власності - 28.03.2019.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №260425552 від 08.06.2021, нерухоме майно - будівля під літ.«А-2», загальною площею 1833,9 кв.м., що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Богданівська, буд.9, належить ТзОВ «Львівський механізатор Б538» (ідентифікаційний код 43687012), дата державної реєстрації права власності 28.08.2020.

Таким чином з 28.03.2019 по 28.08.2020 нерухоме майно, розміщене на земельній ділянці за адресою м.Львів, вул.Богданівська, буд.9, належало ТзОВ «Львівський механізатор-538» (ідентифікаційний код 01415714).

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4605969602017 від 14.11.2017 земельній ділянці загальною площею 1,3240 га, сформованій за адресою м.Львів, вул.Богданівська, буд.9, присвоєно кадастровий номер 4610137200:08:012:0077, цільове призначення земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Відповідно до Акту обстеження земельної ділянки на вул. Богданівській, 9, у м.Львові №32 від 29.05.2020(проведеного представниками Відділів та Управлінь Львівської міської ради), ТзОВ «Львівський механізатор-538» фактично використовує земельну ділянку №1 загальною площею 1,3240 га кадастровий номер 4610137200:08:012:0077 комунальної власності на вул.Богданівській, 9, за відсутності правочину щодо такої земельної ділянки.

Відділом самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м.Львові відповідачу надсилалась вимога №32 від 18.06.2020 вжити заходів щодо належного оформлення права користування земельною ділянкою, проте, як вказує позивач та не спростував відповідач, договори оренди чи договори про відшкодування недоотриманих коштів за користування земельною ділянкою відповідачем не укладено.

За обґрунтованим розрахунком, здійсненим позивачем, у період з 01.01.2020 до 27.08.2020 орендна плата за користування земельною ділянкою складала б 211124,91 грн., проте, враховуючи факт часткової сплати орендних платежів іншим суб`єктом, заявлена до стягнення сума позовних вимог складає 184 301,41 грн.

При цьому розрахунок суми збитків (недоотриманих коштів міським бюджетом з плати за землю внаслідок використання земельної ділянки без документів, які підтверджують право користування. здійснено з урахуванням нормативно-грошової оцінки земельної ділянки (відповідно до наявного у справі Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №854 від 05.06.2020), ухвали львівської міської ради щодо ставки орендної плати за землю №1995 від 25.05.2017.

Натомість, апелянт не навів обґрунтування своїм доводам про невірно визначений позивачем період фактичного користування земельною ділянкою та про невірно визначений розмір недоотриманої орендної плати, а також не підтвердив цих доводів жодними доказами.

Непідтвердженими також є доводи апелянта про те, що в період судових спорів у справі №914/921/18 нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці, належало іншій юридичній особі, жодних доказів цих доводів відповідач не надав ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції.

Довідка Головного управління ДПС у Львівської області №50269/10/13-01-04-13 від 28.12.2020 про відсутність станом на 28.12.2020 заборгованості за земельну ділянку з кадастровим номером 4610137200:08:012:0077 площею 1,3240 по земельному податку та орендній платі, на яку покликається апелянт, видана Товариству з обмеженою відповідальністю «Механізатор-ЛВ» (ідентифікаційний код 42086182) та не спростовує фактичного використання земельної ділянки у спірний період відповідачем у справі ТзОВ «Львівський механізатор-538».

Окрім цього, відомості із вказаної довідки було враховано позивачем у заяві про зменшення розміру позовних вимог з 211 124,91 грн до 184 301,41 грн. Так, відповідно до листа Управління адміністрування місцевих та залучених фінансів Департаменту фінансової політики Львівської міської ради №4-2201-2800 від 26.08.2021 за період з 01.01.2020 по 27.08.2020 надходжень з орендної плати за землю від ТзОВ «Львівський механізатор-538» не було, а відповідно до листа Управління № 4-2201-9221 від 20.09.2021 ТзОВ ««Механізатор-ЛВ» (ідентифікаційний код 42086182) за період з 01.01.2020 по 27.08.2020 сплачено 26 823,50 грн. орендної плати за землю.

Згідно зі ст.206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Як вбачається із положень статті 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зі статтею 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося згодом відпала.

Відповідач як фактичний користувач земельної ділянки у спірний період, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Також слід зазначити, що для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (ст.ст.1212-1214 ЦК України). Наведена правова позиція відображена в усталеній практиці Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 04.12.2019 у справі №917/1739/17).

З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 184 301,41 грн. за період з 01.01.2020 до 27.08.2020 є обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржуване рішення вказаним вимогам відповідає.

Враховуючи встановлені обставини справи, зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, беручи до уваги межі перегляду оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

В порядку положень ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, слід покласти на скаржника.

Оскільки розгляд апеляційної скарги здійснено у письмовому провадженні, у відповідності до положень ч.5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення постанови у цій справі є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Львівський механізатор 538 б/н від 20.12.2021 (вх.ЗАГС. №01-05/4220/21 від 20.12.2021) - відмовити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 01.12.2021 у справі №914/1985/21 залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.