Рішення

від 13.03.2022 по справі 908/2988/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/190/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2022 справа № 908/2988/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/2988/21

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Богдан Хмельницький (вул. Миру, буд. 50, с. Широкий Яр, Чернігівський район, Запорізька область, 71222)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю РОЗАГРОПРОДУКТ (вул. Вокзальна, буд. 14, смт. Розівка, Розівський район, Запорізька область, 70300)

про стягнення 1005264,38 грн.

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

Розглядаються позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю РОЗАГРОПРОДУКТ 1005264,38 грн., які складаються з: 653250,00 грн. основного боргу на підставі договору № 29 про надання поворотної фінансової допомоги від 11.06.2018, 159565,14 грн. інфляційних втрат, 61799,24 грн. 3% річних та 130650,00 грн. штрафу у розмірі 20% від суми, що залишилася (з урахуванням прийнятого судом уточнення згідно заяви позивача про усунення недоліків позовної заяви).

Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 29 від 11.06.2018. Позивач зазначив, що в порушення п. 2.5 договору, відповідач на його вимогу фінансову поворотну допомогу в розмірі 653250,00 грн. не повернув, тому наявні підстави для стягнення у судовому порядку суми заборгованості та нарахованих за прострочення зобов`язання санкцій. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на ст.ст. 20, 283-287, 291 Господарського кодексу України.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2021 справу № 908/2988/21 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.11.2021, після усунення позивачем обставин, які зумовили залишення позову без руху, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2988/21; присвоєно справі номер провадження 18/190/21; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання; встановлено відповідачу строк для надання суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 08.12.2021. Встановлено позивачу строк для надання суду відповіді на відзив на позов, а також доказів направлення відповіді на відзив відповідачу протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштової кореспонденції повноважному представнику позивача 24.11.2021 та повноважному представнику відповідача 20.11.2021.

Від відповідача 13.12.2021 (конверт від 08.12.2021, в межах встановленого судом процесуального строку) надійшла заява про застосування позовної давності, в якій він просив застосувати позовну давність до позовних вимог ТОВ Богдан Хмельницький до ТОВ РОЗАГРОПРОДУКТ про стягнення боргу за договором № 29 про надання поворотної фінансової допомоги від 11.06.2018 та відмовити в їх задоволенні. Відповідач зазначив, що ТОВ Богдан Хмельницький 28.08.2021 звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з ТОВ РОЗАГРОПРОДУКТ боргу за договором № 29 про надання поворотної фінансової допомоги, який залишено без руху. У зв`язку з невиконанням ухвали суду від 03.09.2021 у справі № 908/2482/21 про залишення позову без руху, позовну заяву повернуто позивачу, отже, переривання позовної давності не відбулось. Також відповідач відзначив, що відповідь на претензію позивача від 27.04.2020 надано не уповноваженою на то особою, а саме Авдєєвим І.Г., який на протязі здійснення відповідачем господарської діяльності не виконував обов`язки директора, і, як наслідок, дій, що мають правові наслідки для відповідача не мав права вчиняти. Вказана особа звільнена з посади 04.10.2018. Крім того відповідач вважає, що відповідь на претензію не є тією дією, що свідчить по визнання відповідачем свого боргу перед позивачем.

Від позивача 17.12.2021 через систему «Електронний суд» (з урахуванням поштового перебігу з дня надходження заяви відповідача в межах визначеного судом строку) надійшло клопотання про поновлення строків позовної давності, в якій позивач просив суд визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом та не застосовувати позовну давність як підставу для відмови у позові. В обґрунтування поважності причин пропуску позовної давності позивач зазначив наступне. Згідно умов договору відповідач зобов`язувався повернути борг до 01 вересня 2018 року. До матеріалів справи додано відповідь на претензію від 27.04.2020, яка була надана позивачу у відповідь на претензію від 22.04.2020 вих. № 42, яка надіслана на зареєстровану юридичну адресу відповідача засобами поштового зв`язку, виходячи зі змісту якої відповідач визнає існуючий борг та зобов`язується його повернути. Позивач звернувся до суду за захистом своїх інтересів лише після неотримання будь-якої відповіді відповідача на письмову вимогу виконати грошове зобов`язання (претензія від 09.08.2021 вих. № 95).

Відповідач заперечень на клопотання позивача не надав.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи за № 908/2988/21 дозволяють здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на знаходження судді-доповідача у справі Левкут В.В. у щорічній відпустці з 20.12.2021 по 17.01.2022 та запровадження воєнного стану на території України та веденням бойових дій на території Запорізької області, рішення прийнято без його проголошення 14.03.2022.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю Богдан Хмельницький (Позикодавцем, позивачем у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю РОЗАГРОПРОДУКТ (Позичальником, відповідачем у справі) 11.06.2018 укладений договір № 29 про надання поворотної фінансової допомоги (надалі Договір).

Відповідно до умов п. 1.1 Договору Позикодавець надає Позичальнику 653250,00 грн. у вигляді поворотної фінансової допомоги (позику), а Позичальник зобов`язується повернути поворотну фінансову допомогу в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

За визначенням п. 2.2 Договору, поворотна фінансова допомога надається Позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується.

Пунктом 2.3 Договору обумовлено, що Позикодавець надає Позичальнику поворотну фінансову допомогу шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позичальника протягом 3 банківських днів з моменту підписання цього договору.

Згідно із п. 2.4 Договору поворотна фінансова допомога надається до моменту вимоги її повернення Позикодавцем, але не пізніше 01 вересня 2018 року.

Відповідно до п. 3.1 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором.

Згідно із п. 3.4 Договору, у випадку прострочення повернення грошових коштів більш ніж на 10 днів, Позичальник виплачує Позикодавцю штраф у розмірі 20% від суми, що залишилася.

Порушення зобов`язань за цим договором є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України та іншими нормативно-правовими актами України (п. 3.6 Договору).

В пункті 3.7 Договору сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, тощо) за даним договором відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до статті 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років.

Відповідно до п. 6.1 Договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (за наявності), діє до 01 вересня 2018 року, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору платіжним дорученням № 3218 від 12.06.2018 перераховано на розрахунковий рахунок відповідача суму 653250,00 грн. поворотної фінансової допомоги.

Позивачем 22.04.2020 направлено на адресу відповідача претензію № 42 від 22.04.2020 про необхідність повернути фінансову допомогу в повному обсязі протягом 7 (семи) календарних днів з дня отримання цієї претензії. Претензія отримана представником відповідача 23.04.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідач листом від 27.04.2020, за підписом тимчасово виконуючого обов`язку директора Авдєєва І.Г., надав відповідь на претензію, в якій повідомлено про відсутність можливості погасити фінансову допомогу у зв`язку з арештом рахунків та про її погашення як тільки підприємство поновить свою діяльність.

Повторно позивач щодо повернення фінансової допомоги звернувся до відповідача з претензію № 95 від 09.08.2021, яка згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримана представником відповідача 12.08.2021.

Станом на момент звернення позивача з позовом фінансову допомогу відповідачем не повернуто.

Невиконання відповідачем зобов`язання щодо повернення поворотної фінансової допомоги на вимогу позивача стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Положеннями частини 1 статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 1049 ЦК України встановлений обов`язок повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Як вбачається з платіжного доручення № 3218 від 12.06.2018, позивач на виконання своїх договірних зобов`язань перерахував відповідачу поворотну фінансову допомогу в сумі 653250,00 грн.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з умовами п. 2.5 Договору відповідач повинен був повернуту суму фінансової допомоги на вимогу позивача, але не пізніше 01.09.2018. В порушення умов п. 2.5 Договору, відповідач ані у визначений договором строк, ані після отримання вимоги позивача про необхідність повернення фінансової допомоги отримані від позивача грошові кошти не повернув.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт неповернення відповідачем поворотної фінансової допомоги після отримання від позивача вимоги про її повернення суд визнав доведеним. Доказів її повернення відповідачем суду не надано.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно з якою зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд визнав правомірними позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 653250,00 грн. поворотної фінансової допомоги і задовольняє їх в повному обсязі.

За порушення грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу 159565,14 грн. інфляційних втрат, 61799,24 грн. 3% річних та 130650,00 грн. штрафу у розмірі 20% від суми, що залишилася (з урахуванням прийнятого судом уточнення згідно заяви позивача про усунення недоліків позовної заяви).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Вимога про стягнення з відповідача 130650,00 грн. штрафу заявлена позивачем на підставі п. 3.4 Договору.

Враховуючи прострочення відповідачем зобов`язання по оплаті, суд визнав нарахування відповідачу 20% штрафу обґрунтованим, розрахунок правильним.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 11.09.2018 по 05.11.2021, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство, суд визнав, його правильним. До стягнення підлягає 61799,24 грн. 3% річних, як і визначено позивачем.

При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період з вересня 2018 року по вересень 2021 року, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство, суд визнав його правильним. До стягнення підлягає 159565,14 грн. інфляційних втрат, як і заявлено позивачем.

При перевірці нарахування штрафу, 3% річних та інфляційних втрат судом прийнято до уваги, що відповідно до п. 3.7 Договору стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, тощо) за даним договором відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до статті 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років.

Відносно заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності та клопотання позивача про визнання причин пропуску позовної давності поважними і її поновлення, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У відповідності до ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

Частинами 1, 3 ст. 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Згідно із частинами третьою та четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Спірні правовідносини виникли з вересня 2018 року, позивач заявляє позовні вимоги про стягнення поворотної фінансової допомоги, граничний строк повернення якої встановлено до 01.09.2018.

Позивач звернувся до суду з даним позовом про захист порушеного права 12.10.2021 (згідно відмітки відділення поштового зв`язку на конверті).

Суд враховує, що у зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане, тому обчислення позовної давності слід здійснювати з 02.09.2018.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема: визнання пред`явленої претензії; письмове прохання відстрочити борг; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

В даному випадку надання відповідачем 27.04.2020 відповіді на претензію позивача від 22.04.2020, в який відповідач визнав борг та зазначив про повернення фінансової допомоги після зняття арештів з рахунків, слід віднести до дій про визнання боргу та, відповідно, до дій, які свідчать про переривання перебігу позовної давності.

Доводи відповідача, що відповідь на претензію підписана не уповноваженою особою суд відхиляє. Претензію направлено позивачем на адресу місцезнаходження відповідача згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Відповідь на претензію містить не тільки підпис посадової особи відповідач, а й відбиток печатки відповідача, який повністю співпадає із відбитком печатки на укладеному договорі про надання поворотної фінансової допомоги. Доказів звернення до правоохоронних органів за фактом підроблення документів, печаток, штампів та бланків колишнім працівником юридичної особи до матеріалів справи відповідачем не надано.

Слід також враховувати, що у відповідності із п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786,1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк дії такого карантину. Зазначені вище зміни до ЦКУ набрали чинності 02.04.2020. Початок карантину, у зв`язку з розповсюдженням коронавірусної хвороби, на території України датується 12.03.2020, що вбачається з постанови КМУ «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОУГО 19, спричиненої корона вірусом № 211 від 11 березня 2020 року. Таким чином, якщо закінчення строку позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості, сум процентів, передбачених ст.625 ЦК України, припадає на період з 02.04.2020 по даний час, відповідно, строк позовної давності за такими вимогами не вважається пропущеним та продовжується на строк дії зазначеного карантину, який на даний час не припинив свою дію.

За встановлених судом обставин, підстави для застосування наслідків спливу позовної давності у суду відсутні, тому у задоволенні заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності суд відмовляє.

У зв`язку з наведеним також відсутні підстави для розгляду судом клопотання позивача про визнання причин пропуску позовної давності поважними і її поновлення,

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідач визнані судом обґрунтованими позовних вимог не спростував і не надав суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов`язань щодо повернення отриманої від позивача поворотної фінансової допомоги, як то передбачено умовами договору.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Також, суд констатує наявність підстав для повернення з Державного бюджету суми зайво сплаченого судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України Про судовий збір. Так, пунктом 1 статті 4 вказаного Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Зокрема, згідно пп. 2 п.2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судом розглянуті вимоги про стягнення з відповідача 1005264,38 грн. (з урахуванням прийнятого судом уточнення згідно заяви позивача про усунення недоліків позовної заяви), тобто, предметом розгляду даної справи є вимога майнового характеру, за яку належить до сплати 1,5 відсотки ціни позову, що складає 15078,97 грн.

Згідно наданого до позову платіжного доручення № 10160 від 26.08.2021 позивачем сплачено 19721,35 грн. судового збору, отже, сума зайво сплаченого судового збору складає 4642,38 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, сума зайво сплаченого ТОВ Богдан Хмельницький судового збору в розмірі 4642,38 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету - за наявності відповідного клопотання позивача.

Керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю РОЗАГРОПРОДУКТ (вул. Вокзальна, буд. 14, смт. Розівка, Розівський район, Запорізька область, 70300; ідентифікаційний код 30082229) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Богдан Хмельницький (вул. Миру, буд. 50, с. Широкий Яр, Чернігівський район, Запорізька область, 71222; ідентифікаційний код 03749431) 653250,00 грн. (шістсот п`ятдесят три тисячі двісті п`ятдесят грн. 00 коп.) основного боргу на підставі договору № 29 про надання поворотної фінансової допомоги від 11.06.2018, 130650,00 грн. (сто тридцять тисяч шістсот п`ятдесят грн. 00 коп.) штрафу у розмірі 20% від суми, що залишилася, 61799,24 грн. (шістдесят одну тисячу сімсот дев`яносто дев`ять грн. 24 коп.) 3% річних, 159565,14 грн. (сто п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот шістдесят п`ять грн. 14 коп.) інфляційних втрат та 15078,97 грн. (п`ятнадцять тисяч сімдесят вісім грн. 97 коп.) судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 17.03.2022.

Суддя В.В. Левкут