Рішення

від 09.03.2022 по справі 914/3703/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2022 Справа № 914/3703/21

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав"

до відповідача Приватного підприємства "Джон Клоу"

про стягнення 18072,58 грн.

за участю представників:

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Громадською спілкою "Українська ліга авторських та суміжних прав" до відповідача Приватного підприємства "Джон Клоу" про стягнення 18072,58 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2270,00 грн. витрат по сплаті судового збору та 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.

Позивач та відповідач явку представників в судове засідання 10.03.2022р. не забезпечили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд встановив таке.

01.09.2019р. між Приватним підприємством "Джон Клоу" (користувач), Громадською спілкою "Українська ліга авторських та суміжних прав" (суміжна ОКУ), Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (авторська ОКУ) та Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" (організація) укладено договір №КБР-79/09/19-Н про забезпечення правомірного використання об`єктів авторського права та об`єктів суміжних прав в публічних закладах. У вказаному договорі зазначено, що:

- суміжна ОКУ здійснює розширене колективне управління майновими правами суб`єктів суміжних прав та інших правовласників в сфері суміжних прав та є акредитованою організацією колективного управління відповідно до Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №912 від 29.05.2019р.;

- авторська ОКУ здійснює колективне управління майновими правами суб`єктів авторського права та інших правовласників в сфері авторського права та є організацією колективного управління відповідно до Свідоцтва про облік організації колективного управління №18/2011 від 24.01.2011р.;

- організація виконує допоміжну функцію за цим договором щодо поділу винагороди (роялті), яку сплачує користувач між репрезентативними організаціями колективного управління відповідно до їх сфер діяльності.

Відповідно до пункту 1.1. договору, користувач доручає організації укласти від його імені та за його рахунок договори, за якими користувач отримає одночасно як дозвіл на використання (способом публічного виконання) майнових прав щодо об`єктів авторського права (творів), так і дозвіл на використання (способом публічного виконання) майнових прав щодо об`єктів суміжних прав (фонограм та зафіксованих у них виконань).

Пунктом 1.2. договору передбачено, що сторони цим договором передбачають особливий порядок перерахування коштів від користувача до авторської ОКУ та суміжної ОКУ, який при цьому не пов`язаний із жодними додатковими витратами з боку користувача, а направлений на раціональний поділ роялті за напрямками оплати за використання об`єктів авторського права та суміжних прав.

У пунктах 3.1. та 3.2. договору сторонами погоджено, що договір про надання дозволу на використання суміжних прав та виплату винагороди за використання об`єктів суміжних прав укладається строком на 1 (один) рік (із автоматичною пролонгацією) і є за своєю правовою природою ліцензійним договором. Договір про надання дозволу на використання авторського права та виплату винагороди за використання об`єктів авторського права укладається строком на 1 (один) рік (із автоматичною пролонгацією) і є за своєю правовою природою ліцензійним договором.

Відповідно до пункту 3.3. договору, за договорами, зазначеними в пунктах 3.1. та 3.2. користувач здійснює оплату за 1 (один) рік шляхом виплат в розстрочку, а саме здійснює оплату щомісячними платежами. При цьому користувачем здійснюється оплата єдиним платежем як за авторські, так і за суміжні права (надалі єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права) в розмірі, що зазначений в додатку №3 до цього договору (з урахуванням інших положень договору) на рахунок організації (Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав"). Організацією може надсилатися користувачу рахунок-фактура в електронній формі, підписаний із використанням електронного цифрового підпису за допомогою системи електронного документообігу.

Згідно із пунктом 3.4. договору, механізм розстрочки передбачений цим договором діє наступним чином. Користувач активує механізм розстрочки шляхом здійснення першого Єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права (роялті) в повному обсязі не пізніше 15-ти днів з дати підписання цього договору. Режим розстрочки за загальним правилом за цим договором діє без обмеження строку. В той же час, якщо користувач не сплачував єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права два календарних місяці поспіль, то механізм розстрочки припиняє дію достроково і розпочинають діяти умови річної оплати (умови річної оплати означають: оплату за рік у вигляді повної передоплати, причому її строк здійснення вважається таким, що настав; і це правило стосується кожного із дозволів: як стосовно авторських прав, так і стосовно суміжних прав). Підставою для оплати в цьому випадку є сам цей договір із додатками до нього.

Пунктом 3.5. договору передбачено, що отриманий організацією від користувача єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права перераховується організацією на рахунок суміжної ОКУ та на рахунок авторської ОКУ. Пропорції щодо перерахування на суміжну ОКУ та на авторську ОКУ дотримуються організацією завжди в рівних частках (50% на 50%). Тобто 50% від зазначеного платежу користувача має отримати суміжна ОКУ, а інші 50% авторська ОКУ.

Відповідно до пункту 1 додатку №3 до договору, користувач здійснює використання об`єктів суміжних прав та об`єктів авторського права у закладі: "Х-бар", що знаходиться за адресою: 79019, Львівська область, місто Львів, вулиця Фурманська, 6 (кількість місць в закладі: 27).

Згідно із пунктом 2 додатку №3 до договору, сторонами погоджено наступний розмір єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права становить 1250,00 грн. (одна тисяча двісті п`ятдесят гривень) за кожен заклад користувача. Винагорода (роялті) не може бути меншою ніж встановлено законодавством. Розмір платежів визначений відповідно до інформації, що була надана користувачем.

Пунктом 3 додатку №3 до договору передбачено, що єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права перераховується користувачем на розрахунковий рахунок організації відповідно до умов основного договору (договору про забезпечення правомірного використання об`єктів авторського права і суміжних прав). Він сплачується не пізніше ніж за п`ять днів до початку місяця за який він здійснюється (перший платіж здійснюється не пізніше 5-го числа місяця стосовно якого він сплачується).

У відповідності до пунктів 5.1. та 5.2. додатку №1 та додатку №2 до договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30.09.2020р., а в частині невиконаних фінансових зобов`язань, фінансових санкції та будь-яких інших зобов`язань до їх повного виконання. У випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії цієї ліцензійної угоди протягом місяця до настання зазначеної в пункті 5.1. дати, дія цієї ліцензійної угоди вважається подовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу коли протягом місяця до завершення строку дії цієї ліцензійної угоди не буде належного повідомлення про припинення. Належним повідомленням про припинення зі сторони користувача є лист з доданим до нього актом припинення використання об`єктів авторського права, що має бути підписаний уповноваженими представниками сторін. Повідомлення про припинення дії цій ліцензійної угоди має бути надіслане засобами поштового зв`язку (цінним листом), при цьому належним доказом направлення повідомлення є чек відділу поштового зв`язку із зазначенням вказаних у цій ліцензійній угоді поштових реквізитів сторони на адресу якої направлено листа, а також опис вкладення з відтиском (печаткою) поштового відділу, який посвідчує відправлення зазначеного вище повідомлення. Якщо жодна із сторін не повідомляє іншу сторону про припинення дії цього договору протягом місяця до завершення строку дії цієї ліцензійної угоди (через що ліцензійна угода продовжить свою дію на той самий строк), то виплата платежів проводиться з урахуванням офіційного річного рівня інфляції (тобто загальна сума платежу на кожен наступний рік збільшується шляхом множення на офіційний індекс інфляції попереднього року і т.д.). Положення про збільшення розміру платежів (винагороди) через річний рівень інфляції є обов`язковим для виконання без підписання сторонами будь-яких додаткових угод, воно діє з першого дня коли договір було автоматично продовжено. Якщо за тих чи інших причин користувач сплачував винагороду (роялті) без врахування рівня інфляції, то він повинен доплатити відповідну суму тоді, коли до цього звернеться авторська ОКУ.

Умовами розділу 4 договору визначено структуру договірних відносин між сторонами:

- договір про надання дозволу на використання суміжних прав та виплату винагороди за використання об`єктів суміжних прав оформлений у вигляді додатка №1 до договору і є його невід`ємною частиною (пункт 4.1. договору);

- договір про надання дозволу на використання об`єктів авторського права та виплату винагороди за використання об`єктів авторського права оформлений у вигляді додатка №2 до договору і є його невід`ємною частиною (пункт 4.2. договору);

Згідно із пунктом 4.3. договору, надання дозволу, строк його дії, спосіб використання об`єктів авторського права та суміжних прав визначаються безпосередньо у додатках №1 та №2 до цього договору. Строк дії цього договору визначається строком дії того дозволу, який буде діяти довше (враховуючи додаток №1 та додаток №2 до цього договору). Адреса публічного закладу (адреси публічних закладів) (прим. - територія), в яких користувач отримує дозволи використовувати об`єкти авторського права та суміжних прав визначені в додатку №3 до цього договору. Розмір винагороди (роялті) визначається сторонами як в додатку №3 та в додатках №1 та №2 відповідно стосовно суміжних прав та стосовно авторських прав. Порядок виплати сукупної суми винагороди (роялті) користувачем на рахунок організації встановлений цим договором та додатком №3 до нього при цьому порядок сплати винагороди роялті організації (від імені і за рахунок користувача) на користь авторської ОКУ та суміжної ОКУ встановлений також відповідно додатками №1 та №2 до цього договору. Сторони можуть дооформити інші додатки та додаткові угоди до цього договору.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що у разі виникнення заборгованості користувача за цим договором (основним договором із додатками до нього) позов (позови) на стягнення такої заборгованості може бути поданий окремо авторською ОКУ до користувача щодо наявної у користувача окремої заборгованості перед авторською ОКУ, окремо суміжною ОКУ до користувача щодо наявної у користувача окремої заборгованості перед суміжною ОКУ, а також у разі досягнення домовленості між авторською ОКУ та суміжною ОКУ ними може бути поданий спільний позов про стягнення заборгованості з користувача.

Як зазначає позивач у позовній заяві, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору у нього виникла така заборгованість: 6895,16 грн. (сума заборгованості за перший рік дії договору) + 14250,00 грн. (сума заборгованості за другий рік дії договору) + 15000,00 грн. (сума заборгованості за третій рік дії договору), що разом становить 36145,16 грн.

Отже, враховуючи пункт 3.5. договору, яким встановлено, що пропорції щодо перерахування на суміжну ОКУ та на авторську ОКУ дотримуються ПО УЛАСП в рівних частках (50% на 50%), позивачем заявлено до стягнення 50% від вищезазначеної заборгованості, тобто 18072,58 грн., що складається з наступного:

1) перший рік дії договору (вереснь 2019р. - серпень 2020р. включно) 6895,16 грн. х 50% = 3447,58 грн.;

2) другий рік дії договору (вересень 2020р. - серпень 2021р. включно) 14250,00 грн. х 50% = 7125,00 грн.;

3) третій рік дії договору, (вересень 2021р. - серпень 2022р. включно) 15000,00 грн. х 50% = 7500,00 грн.

Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позовну заяву не подав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити з огляду на таке.

Згідно із частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, 01.09.2019р. між Приватним підприємством "Джон Клоу" (користувач), Громадською спілкою "Українська ліга авторських та суміжних прав" (Суміжна ОКУ), Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (Авторська ОКУ) та Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" (Організація) укладено договір №КБР-79/09/19-Н про забезпечення правомірного використання об`єктів авторського права та об`єктів суміжних прав в публічних закладах.

Згідно зі статтею 1109 Цивільного кодексу України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Відповідно до положень статті 1110 Цивільного кодексу України, ліцензійний договір укладається на строк, встановлений договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об`єкт права інтелектуальної власності. Ліцензіар може відмовитися від ліцензійного договору у разі порушення ліцензіатом встановленого договором терміну початку використання об`єкта права інтелектуальної власності. Ліцензіар або ліцензіат можуть відмовитися від ліцензійного договору у разі порушення другою стороною інших умов договору.

Як встановлено судом, у пунктах 3.1. та 3.2. договору сторонами погоджено, що договір про надання дозволу на використання суміжних прав та виплату винагороди за використання об`єктів суміжних прав та договір про надання дозволу на використання авторського права та виплату винагороди за використання об`єктів авторського права відповідно укладаються строком на 1 (один) рік (із автоматичною пролонгацією) і за своєю правовою природою є ліцензійними договорами.

Частинами 3-6 статті 1109 Цивільного кодексу України встановлено, що у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Відповідно до частин 4 та 5 статті 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права", за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб`єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Частиною 2 статті 33 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди). Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Суб`єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління (стаття 45, частина 1 статті 47 Закону України "Про авторське право і суміжні права").

Строк дії договору погоджений сторонами у пунктах 3.1. та 3.2. цього договору та становить 1 рік (із автоматичною пролонгацією).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", організація колективного управління це громадське об`єднання зі статусом юридичної особи, зареєстроване в Установі, що не має на меті отримання прибутку, засноване виключно правовласниками, діяльність якого спрямована на колективне управління майновими правами на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав.

Так, частиною 1 статті 5 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" передбачено, що колективне управління майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюють організації колективного управління, зареєстровані Установою у встановленому цим Законом порядку.

Разом з тим, частиною 3 статті 12 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" передбачено, що організації колективного управління не мають права провадити підприємницьку діяльність і здійснюють лише господарську діяльність, що не має на меті одержання прибутку, з метою досягнення своїх статутних цілей.

Засновниками організації колективного управління можуть бути виключно правовласники. Засновниками і членами організації колективного управління можуть бути фізичні особи громадяни України, іноземці, особи без громадянства та юридичні особи приватного права.

Відповідно до частини 3 та 4 статті 5 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", правовласники, як суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління. Правовідносини між організаціями колективного управління та правовласниками виникають та здійснюються на підставі договору про управління майновими правами на колективній основі, що укладається в письмовій (електронній) формі із зазначенням конкретних об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, права на які передаються в управління, та конкретних способів використання таких об`єктів, або на підставі закону.

Згідно із частиною 9 статті 5 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", організації колективного управління здійснюють повноваження щодо колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав від свого імені в інтересах правовласників.

Колективне управління майновими правами на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав здійснюється у виді добровільного, розширеного та обов`язкового колективного управління (частина 7 статті 5 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав").

Розширене колективне управління це колективне управління майновими правами на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав незалежно від їх наявності в каталозі організації колективного управління (крім випадків, коли відповідні права вилучені правовласником з колективного управління в порядку, встановленому цим Законом), у визначених цим Законом сферах, що здійснюється акредитованими Установою організаціями у визначених цим Законом сферах.

Користувач це будь-яка юридична особа, фізична особа, фізична особа - підприємець, яка вчиняє дії, що відповідно до Закону України "Про авторське право і суміжні права" вимагають отримання згоди від суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, або яка іншим чином повинна виплатити винагороду чи відрахування правовласникам.

Згідно із пунктами 1 та 4 частини 1 статті 12 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", організації колективного управління від свого імені та в інтересах правовласників здійснюють такі функції:

- укладають із користувачами договори про надання дозволу на використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та договори про виплату винагороди (відрахувань) за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав;

- звертаються до суду від імені правовласників за захистом їхніх майнових прав відповідно до статутних повноважень та доручення правовласників, вчиняють інші дії, передбачені законодавством та дорученням правовласників, необхідні для захисту майнових прав правовласників, в інтересах яких діє організація.

Частиною 5 статті 12 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" визначено, що розширене колективне управління поширюється на всю територію України та здійснюється щодо майнових прав усіх правовласників за відповідною категорією у сферах, щодо яких акредитовано організацію, у тому числі тих, що не укладали договір про управління об`єктами авторського права і (або) суміжних прав з акредитованою організацією, незалежно від обраного такими правовласниками способу управління належними їм правами.

Розширене колективне управління передбачає право правовласників вилучати повністю або частково належні їм права на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав з управління акредитованої організації колективного управління в порядку, передбаченому цим Законом.

Розширене колективне управління об`єктами авторського права і (або) суміжних прав здійснюється виключно в таких сферах:

1) публічне виконання музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних творів;

2) публічне сповіщення музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних творів, крім кабельної ретрансляції;

3) право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою;

4) право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне сповіщення фонограм і зафіксованих у них виконань, відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою, крім кабельної ретрансляції.

Перелік сфер колективного управління, за якими здійснюється розширене колективне управління, визначений цією частиною, є вичерпним.

За кожною сферою розширеного колективного управління визначається одна акредитована організація за умови відсутності будь-яких конфліктів інтересів між основною категорією правовласників, в інтересах якої діє така організація, та іншими категоріями правовласників, на користь яких має збиратись дохід від прав у відповідній сфері розширеного колективного управління. Одна організація колективного управління може бути акредитована на здійснення розширеного колективного управління у декількох сферах щодо декількох категорій правовласників, за умови відсутності конфлікту інтересів між різними категоріями правовласників.

Статтею 17 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" встановлено, що установа є держателем та адміністратором і забезпечує ведення Реєстру організацій колективного управління, до якого постійно забезпечується вільний доступ. Технічне забезпечення функціонування реєстру здійснює Установа. На вимогу заявника Установа безоплатно надає витяг з Реєстру організацій колективного управління протягом трьох робочих днів з дня надходження відповідної заяви.

Громадська спілка "Українська ліга авторських та суміжних прав" є акредитованою організацією колективного управління, у сфері розширеного колективного управління "право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою" (наказ Мінекономрозвитку від 29.05.2019р. №912).

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 29.05.2019р. №912 "Про акредитацію організації колективного управління» акредитовано організацію колективного управління Громадська спілка "Українська ліга авторських та суміжних прав" у сфері розширеного колективного управління право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою, строком на три роки.

Відповідач обставин справи не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, відповідач своїх зобов`язань не виконав, чим порушив вимоги частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Таким чином, враховуючи наведені норми законодавства, встановлені судом обставини та наявні у справі докази, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку суми боргу за спірні періоди, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 18072,58 грн. є обґрунтована, а тому підлягає задоволенню.

При зверненні до суду із позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2270,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2443 від 24.11.2021р. на суму 2270,00 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 2270,00 грн. витрат по сплаті судового збору, оскільки позов підлягає задоволенню повністю.

Щодо відшкодуванню позивачу 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, розмір витрат позивача на професійну правову допомогу адвоката складає 10000,00 грн., які позивач просить стягнути на його користь з відповідача відповідно до поданої заяви (вх.№1233/21 від 17.01.2022р.).

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається із поданих матеріалів, 02.11.2021р. між Адвокатським об`єднанням "Інтелкрафтс" (адвокатське об`єднання) та Громадською спілкою "Українська ліга авторських та суміжних прав" (клієнт) укладено договір про надання професійної правничої допомоги №14.808-Н, відповідно до пункту 1.1. якого адвокатське об`єднання зобов`язується надавати клієнту професійну правничу допомогу в обсязі і на умовах, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язується прийняти і оплатити надану йому правову допомогу.

Згідно із пунктом 1.2. вказаного договору, професійна правнича допомога, що надається за цим договором включає таке: підготовка позовної заяви та всіх необхідних документів, пов`язаних з розглядом справи, звернення до суду, представництво інтересів клієнта в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій у господарській справі за позовом клієнта до Приватного підприємства "Джон Клоу" про стягнення заборгованості за договором №КБР-79/09/19-Н від 01.09.2019р.

Відповідно до пункту 4.1.1. договору, за надання професійної правничої допомоги клієнт сплачує адвокатському об`єднанню винагороду у такому розмірі: підготовка позовної заяви, звернення до суду та представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції - 10000,00 грн. (десять тисяч гривень), без ПДВ.

Пунктом 4.4. договору передбачено, що за результатами надання професійної правничої допомоги на кожній стадії судового процесу складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті зазначається, яка саме правнича допомога була надана, та її вартість.

05.01.2022р. між Адвокатським об`єднанням "Інтелкрафтс" (адвокатське об`єднання) та Громадською спілкою "Українська ліга авторських та суміжних прав" (клієнт) підписано акт приймання передачі наданих послуг до договору про надання професійної правничої допомоги №14.808-Н від 02.11.2021р. на суму 10000,00 грн., відповідно до якого вказана сума винагороди охоплює наступний перелік робіт адвоката/адвокатів: 1) підготовка та складання позовної заяви; 2) роздруківка, посвідчення документів; 3) підготовка процесуальних документів.

До матеріалів справи позивачем також долучено такі докази:

- копію наказу Адвокатського об`єднання "Інтелкрафтс" №14.808 від 02.11.2021р. про доручення адвокатам Хлєбнікову С.Г. та Сербуль О.Ю. здійснення судового представництва та іншого юридичного супроводження за договором про надання професійної правничої допомоги №14.808-Н від 02.11.2021р.;

- копію довіреності Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" від 01.07.2021р. виданої на адвокатів Хлєбнікова С.Г. та Сербуль О.Ю.;

- копії свідоцтв Хлєбнікова С.Г. та Сербуль О.Ю. про право на заняття адвокатською діяльністю.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом установленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (постанова ОП КГС ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Згідно із частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 632 ЦК України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна з умов договору при його укладенні.

Відсутність у договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає суду та іншій стороні спору можливості пересвідчитися у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

У постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18 Верховний Суд звернув увагу, що суди, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

За відсутності у тексті договору умов (пунктів) щодо порядку обчислення зазначених витрат, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Крім того, Верховний Суд у своїх рішеннях зазначив, що для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі № 910/21570/17, від 14.11.2018 у справі № 921/2/18, додаткова постанова КГС ВС від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 10.10.2019 у справі № 909/116/19, від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19, постанова ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому суд має оцінювати щодо відповідності зазначеним критеріям поведінку/дії/бездіяльність обох сторін.

Суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, у випадках, визначених положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Отже, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами п`ятою сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові КГС ВС від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (постанова ОП КГС ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанова КГС ВС від 01.06.2018 у справі № 904/8478/16).

Суд враховує, що за час розгляду цієї справи Адвокатським об`єднанням «Інтелкрафтс» вчинялись процесуальні дії щодо ведення даної справи підготовка та складання позовної заяви, роздруківка, посвідчення копій документів. Тобто фактично послуги правової допомоги позивачу надавались.

Перевіривши поданий розрахунок в сукупності з матеріалами справи, судом встановлено, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, зокрема з урахуванням ціни позову, предмета спору та об`ємом виконаних адвокатом робіт.

Разом з тим, суд звертає увагу, що в акті відсутнє розмежування вартості кожного переліку робіт, що унеможливлює визначити та провести розподіл судових витрат, відповідно до реально наданих послуг (підготовку та складання позовної заяви, роздруківка, посвідчення копій документів). Відтак, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а в задоволенні решти вимог в цій частині відмовити.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 123, 126, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Джон Клоу" (79052, місто Львів, вулиця Роксоляни, будинок 43, квартира 710, ідентифікаційний код 40824807) на користь Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" (02002, місто Київ, вулиця А.Аболмасова, будинок 5, група приміщень 57, офіс 7, ідентифікаційний код 42502769) заборгованість в розмірі 18072,58 грн., а також 2270,00 грн. витрат по сплаті судового збору та 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 15.03.2022р.

Суддя Петрашко М.М.