Рішення

від 17.01.2022 по справі 503/1003/21

КОДИМСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 503/1003/21

Провадження № 2/503/20/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2022 року Кодимський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Калашнікової Т.О.,

при секретарі судового засідання Поліковській О.І.,

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в м. Кодима цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно. В позові зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4 , після смерті якого залишилась спадщина, до складу якої увійшла земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,7934 га., право власності на яку посвідчене державним актом на право приватної власності на землю серії IV-ОД №013831, виданим 20.02.2004 року Кодимською районною державною адміністрацією Одеської області. Позивач являється спадкоємцем за законом після померлого та прийняв спадщину, проте не може оформити право власності на земельну ділянку, оскільки крім нього спадкоємцями є відповідачі, які також прийняли спадщину. У зв`язку з виниклим спором, нотаріус відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину, тому він не може захистити своє порушене право в позасудовому порядку.

В підготовче засідання позивач не з`явився, надавши заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи без його участі.

Відповідачі в підготовче засідання не з`явилися, надавши до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, в яких також зазначили, що визнають позовні вимоги в повному обсязі та не заперечують проти задоволення позову, оскільки позивач компенсував їм вартість їх часток у спадковому майні.

Відповідно до положень ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Крім того, згідно ч.4 ст. 200 ЦПК України, ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст.ст.206, 207 цього Кодексу.

Виходячи з наведеного, суд вважає за можливе прийняти визнання позову відповідачем, оскільки судом не встановлено обставин, які б свідчили, що таке визнання суперечить вимогам закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явились, враховуючи положення ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши та оцінивши письмові докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 . Ця обставина підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 16.10.2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кодимського районного управління юстиції в Одеській області (а.с.16).

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 3 ст. 1222, ч. 1 ст. 1220 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1269 цього ж Кодексу спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Крім того, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1270 ЦК України).

У відповідності до положень ч. 1 ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_4 належала земельна ділянка площею 1,7934 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Кодимської міської ради Подільського району Одеської області за межами с.Пиріжна (раніше територія Пиріжнянської сільської ради Кодимського району Одеської області), що підтверджується копією державного акта на право приватної власності на землю серії IV-ОД №013831, виданого Кодимською РДА 20.02.2004 року (а.с.17).

Із свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 04.06.1987 року (а.с.7) встановлено, що ОСОБА_4 був батьком позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тож останній відповідно є спадкоємцем першої черги за законом.

Зі змісту листа державного нотаріуса Кодимської районної державної нотаріальної контори Налдіної М.М. №1142/02-14 від 27.11.2021 року встановлено, що після смерті ОСОБА_4 на спадщину заявили ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , до майна померлого заведена спадкова справа №308/2014. Свідоцтва про право на спадщину не видавалися.

Відповідно до ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Пленум Верховного Суду України в п. 23 постанови "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008 року роз`яснив, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.

Судом встановлено, що позивач має намір одноособово успадкувати земельну ділянку, однак державним нотаріусом Кодимської районної державної нотаріальної контори відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину через виниклий спір між спадкоємцями. Ця обставина підтверджується листом нотаріуса №643/02-14 від 11.08.2021 року (а.с.19).

В абзаці 2 пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року №7 зазначено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Відповідно до абз.3 п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Водночас, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 22.09.2021 року, у справі №227/3750/19, вказав, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа має право звернутися до суду за правилами позовного провадження. При цьому, належним способом захисту прав спадкоємця є визнання за ним права власності на спадкове майно в судовому порядку, оскільки існують перешкоди для оформлення спадщини в нотаріальному порядку.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України та п. 3.14 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 із наступними змінами та доповненнями, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, прийняття і відмова від прийняття спадщини може мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкодавець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.

Відповідно до п. 37 Постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень ч.1 ст. 15 та ст. 392 ЦК України власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Відповідно до п. 3 Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 оскільки спір про визнання права власності на нерухоме майно - є спором про спадкування, належним відповідачем у зазначених спорах є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності відповідна територіальна громада.

Враховуючи, що позивачу відмовлено нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, то відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» його вимога про визнання права власності на спадкове майно підлягає судовому розгляду.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 підлягають задоволенню. Крім того, відповідачі визнали позов у повному обсязі, що надає суду підстави для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , в порядку спадкування за законом право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,7934 га, кадастровий номер 5122584100:01:001:0098, розташовану на території Кодимської міської ради Подільського району Одеської області за межами с.Пиріжна (раніше територія Пиріжнянської сільської ради Кодимського району Одеської області), яка на підставі державного акта на право приватної власності на землю IV-ОД №013831, виданого Кодимською районною державною адміністрацією Одеської області 20.02.2004 року, належала ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення тексту рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення суду складено 18 січня 2022 року.

Суддя Т.О. Калашнікова