Постанова

від 15.03.2022 по справі 296/1347/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/1347/21 Головуючий у 1-й інст. Сингаївський О. П.

Категорія 44 Доповідач Григорусь Н. Й.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2022 року м. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Григорусь Н.Й.,

суддів Борисюка Р.М., Микитюк О.Ю.,

секретаря судового засідання Бірюченка Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 296/1347/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про стягнення моральної шкоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 28 жовтня 2021 року, ухвалене суддею Сингаївським О.П. у м. Житомирі (повний текст виготовлено 28.10.2021),

в с т а н о в и в:

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на його користь моральної шкоди в розмірі 1 500 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2018 року у справі № 806/3174/18 визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, викладену у листі № Г-4120/0-2905/0/22-18 від 25 травня 2018 року. Позивач вказав, що своїми протиправними діями ГУ Держгеокадастру у Житомирській області завдало йому моральних страждань, які полягають у втраті віри у державні органи, марнуванні часу на звернення до юристів та судових органів та позбавило можливості своєчасного та нормального вирішення побутових проблем і задоволення людських потреб. Перенесений у зв`язку з неправомірними діями відповідача психологічний стрес та напруження під час судового врегулювання спору призвело до погіршення стосунків з односельчанами, негативно позначилось на його психічному стані та відносинах у сім`ї.

Рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від 28 жовтня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 28 жовтня 2021 року скасувати та ухвалити нове по суті заявлених позовних вимог. З рішенням суду першої інстанції не погоджується, вважає його необґрунтованим та прийнятим з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неналежною оцінкою доказів, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Скаржник вказує, що протиправність і винність відповідача доведена судовим рішенням, а тому ця обставина не підлягає доказуванню. Суд першої інстанції, встановивши протиправність діяння заподіювача моральної шкоди, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні, на думку ОСОБА_1 , дійшов незаконного висновку про відсутність всіх зазначених складових самої моральної шкоди. Позивач вважає, що позиція районного суду не відповідає висновкам Великої Палати Верховного суду, викладених у постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 296/3521/16-ц, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. Також, судом не враховані висновки Верховного суду у справі № 216/3521/16-ц від 01 вересня 2020 року, у справі № 823/783/16 від 15 серпня 2019 року, у справі № 640/14909/16-ц від 19 грудня 2018 року, у справі № 295/443/17 від 04 березня 2019 року, у справі № 233/3464/17 від 08 травня 2019 року.

В судове засідання сторони не з`явились, про слухання справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено завдання йому моральної шкоди з боку відповідача.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2018 року у справі № 806/3174/18 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, оформлену листом № Г-4120/0-2905/0/22-18 від 25 травня 2018 року у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки з кадастровим номером 1820980300:05:000:0228 площею 22,7540 га, яка розташована на території Брусилівського району Житомирської області для сінокосіння за клопотанням від 03 травня 2018 року, зобов`язано відповідача повторно розглянути клопотання позивача ОСОБА_1 .

Конституцією України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

За положеннями ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Як роз`яснено у пунктах 3, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Страждання - це емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Порушення прав людини суб`єктом владних повноважень завжди викликає негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання, які заподіюють моральну шкоду.

Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Відповідно до ч. 1 та 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

У справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно положень ст. 1174 ЦК України для наявності підстав зобов`язання відшкодувати шкоду потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, а тому позивач у даній справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди, і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди у розумінні статей 1167, 1174 ЦК України.

На думку колегії апеляційного суду, факт відмови ГУ Держгеокадастру у Житомирській області позивачу ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки не призводить до наслідків цивільно-правового характеру та не може бути доказом заподіяння позивачу моральної шкоди.

Оскільки рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2018 року у справі № 806/3174/18 права ОСОБА_1 відновлені, підстав для задоволення його позову немає.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 296/701/20.

Колегія вважає обґрунтованим висновок районного суду щодо відсутності підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, які б вказували на завдання йому фізичних чи душевних страждань, або інших негативних явищ, внаслідок визнання відмови відповідача у наданні дозволу на виготовлення проекту земельної ділянки за клопотанням від 03 травня 2018 року протиправною.

Підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційний суд не вбачає, оскільки воно постановлено судом із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, на їх правильність не впливають і зводяться до переоцінки доказів та незгоди скаржника з висновками районного суду обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення.

Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 28 жовтня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді

Повний текст виготовлено 17.03.2022.