Рішення

від 31.01.2022 по справі 183/2041/21

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/2041/21

№ 2/183/877/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2022 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д. І.,

з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпекс-Агро» про розірвання договору оренди земельної ділянки,-

в с т а н о в и в:

30 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просив: розірвати Договір оренди земельної ділянки площею 3.270 га (кадастровий номер 1223281000:02:017:0088), без номеру від 17 грудня 2007, зареєстрований у Новомосковському державному земельному кадастровому центрі за № 04:08:126:02804 від 02 липня 2008 року, укладений між спадкодавцем ОСОБА_2 (спадкоємцем якого є він) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпекс-Агро» (код ЄДРПОУ 30195842), а також вирішити питання щодо судових витрат.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що він на підставі рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 травня 2015 року по справі № 183/1113/15 є власником земельної ділянки площею 3,270 га, кадастровий номер 1223281000:02:017:0088, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Його право власності на земельну ділянку площею 3,270 га, кадастровий номер 1223281000:02:017:0088, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 23 березня 2016 року приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Лилою І.А. згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 28984329 від 29 березня 2016 року, номер запису про право власності: 13913545,що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 56165511 від 29 березня 2016 року.

Зазначену земельну ділянку позивач ОСОБА_1 успадкував після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та належала йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії VІ-ДП № 080370, виданого 05 липня 2001 року Василівською сільською радою Новомосковського району Дніпропетровської області.

17 грудня 2007 року між спадкодавцем ОСОБА_2 (Орендодавцем) та ТОВ Агрофірма «Олімпекс-Агро» (Орендарем) укладено Договір оренди земельної ділянки без номеру (далі по тексту Договір оренди), зареєстрований 02 липня 2008 року у Новомосковському державному земельному кадастровому центрі за № 04:08:126:02804.

У відповідності до п. 1, 2.1, 2.3 Договору оренди, Орендодавець надав відповідачу в строкове платне користування належну йому земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,270 га терміном до 31 грудня 2022 року.

Відповідно до абз. 1,2 п. 2.2. Договору оренди, відповідач ТОВ АФ «Олімпекс-Агро» зобов`язався сплачувати Орендодавцю щороку орендну плату у грошовій формі у розмірі 2 (двох) відсотків від грошової оцінки землі, що становить 655,64 грн. за один рік, а також проводити безкоштовне завезення соломи до садиби Орендодавця, оранку та культивацію присадибної ділянки Орендодавця до 0,40 га, крім того Орендар зобов`язався відшкодовувати витрати на поховання.

Договором у п. 2.2. абз. 3 передбачено, що вказана у цьому договорі орендна плата також коригуватиметься Орендарем шляхом видання наказу без внесення доповнень до договору у наступних випадках: у разі зміни законодавством мінімальної орендної плати; у разі індексації законодавством грошової оцінки землі.

Строк видачі орендної плати: до 30 грудня кожного календарного року (абз. 6 п. 2.2 Договору).

Згідно з абз. 4 п. 2.2 Договору, Орендар гарантує продаж Орендодавцю зерна різного та іншої сільськогосподарської продукції по цінам реалізації на момент видачі і надавати послуги (оранка, культивація, завезення соломи, ритуальні послуги та інше).

Відповідно до п. 3 Договору «Відповідальність сторін» Договору сторони погодили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, Орендар несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,01 відсотка від суми недоїмки за кожний день прострочення.

Згідно з п. 1.1. Договору оренди, сторонами погоджено нормативну грошову оцінку земельної ділянки яка на день підписання Договору становила 32 782,00 грн.

На виконання п. 3 Договору оренди спадкодавець в день підписання Договору оренди землі також підписав акт приймання передачі (без дати та номеру), відповідно до якого земельна ділянка передана в оренду відповідачу ТОВ АФ «Олімпекс-Агро».

Отже, позивач ОСОБА_1 , успадкувавши після смерті батька ОСОБА_2 земельну ділянку площею 3,270 га, набув прав та обов`язків попереднього власника земельної ділянки, та став новим Орендодавцем.

Таким чином, сторони за Договором оренди погодили 3 складових орендної плати: грошову - орендна плата у грошовій формі у розмірі 2% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; відробіткову - оранка та культивація присадибної ділянки Орендодавця розміром до 0,40 га; натуральну - безкоштовна поставка соломи до садиби Орендодавця. Додатково, за настання відповідних обставин до складу орендної плати входить одноразова виплата на поховання.

З 2008 року на виконання Указу Президента України від 02 лютого 2002 року № 92 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" та Указу Президента України від 19 серпня 2008року № 725/2008 "Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" Відповідачем розмір орендної плати у грошовому виразі було збільшено до 3% від нормативної грошової оцінки землі.

У подальшому відповідачем відповідно до внутрішнього наказу № 9 від 23 лютого 2017 року розмір річної орендної плати було збільшено до 6,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Проте, відповідач не виконував умови даного Договору, в результаті чого не сплатив орендну плату у грошовій формі за період з 2018-2020 роки та не надавав послуги з оранки, культивації присадибної земельної ділянки позивача розміром до 04,40 га та поставки 1 тонни соломи до садиби позивача протягом цього періоду, у зв`язку з чим позивач був позбавлений тих благ, які він розраховував отримати за укладеним Договором.

Відповідно до п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно з інформацією наданою Управлінням Держгеокадастру у Новомосковському районі Дніпропетровської області нормативна грошова оцінка земельної ділянки належної позивачу станом на 2018 рік складає 108 216,00 грн.

Таким чином, з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки за період 2018-2020 роки, розмір орендної плати в грошовому виразі, який підлягав сплаті позивачу повинен становити 21 102,12 грн., а саме:

-за 2018 рік - 7 034,04 грн. (108 216,00 грн. : 100% х 6,5%);

-за 2019 рік - 7 034,04 грн. (108 216,00 грн. : 100% х 6,5%);

-за 2020 рік - 7 034,04 грн. (108 216,00 грн. : 100% х 6,5%).

Позивач ОСОБА_1 вказує, що відповідач взагалі не виконував взятого на себе обов`язку за Договором щодо здійснення оранки, культивації присадибної земельної ділянки розміром до 0,40 га та послуг щодо безкоштовної поставки соломи за 2018-2020 роки.

Невиплата орендної плати, передбачена Договором оренди для позивача є вкрай важливим та необхідним, враховуючи те, що він проживає в сільській місцевості, має підсобне господарство (утримує велику рогату худобу, свиней, птицю та іншу худобу) та присадибну ділянку для ведення особистого селянського господарства, на якій вирощує сільськогосподарську продукцію для власного споживання, а також реалізації її надлишків. Саме за рахунок ведення підсобного сільськогосподарського виробництва позивач забезпечує себе та свою родину, як продуктами харчування так і коштами (за рахунок реалізації надлишків сільськогосподарської продукції). Невиконання відповідачем свого обов`язку щодо сплати орендної плати, поставки соломи та обробітку присадибної ділянки (оранки, культивації) створило несприятливі умови для позивача, а саме останній був вимушений нести додаткові витрати на обробіток землі та придбання соломи. Означені факти позивач розцінює, як систематичну несплату орендної плати відповідачем, що тягнуть за собою наслідки розірвання договору оренди землі.

Ухвалою суду від 02 квітня 2021 року відкрите провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У відзиві представник відповідача ТОВ «АФ «Олімпекс-Агро» позовні вимоги не визнав, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначив, що позивач неправильно розраховує розмір орендної плати, оскільки орендна плата за домовленістю сторін складає не 6,5%, а 5,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що з податками складає 5 951,81 грн. (без податків 4 791,00 грн.) та ніяких угод про збільшення її розміру між сторонами не укладалось. Відповідачем за 2018-2020 року сплачено орендну плату в повному обсязі 14 373,00 грн. (4 791,00 грн.(орендна плата за рік з ПДФО та ВЗ) х 3 роки), у зв`язку з чим відсутні підстави для розірвання Договору оренди землі. Щодо надання послуг з оранки, культивації та безкоштовного завезення соломи зазначив, що Договором оренди землі передбачено надання відповідних послуг на підставі попереднього звернення Орендодавця, однак позивач з відповідною заявою про надання цих послуг до товариства не звертався та інформацію про наявність в нього присадибної ділянки не надавав, а тому у товариства були відсутні підстави надавати такі послуги. Зокрема, заперечував проти стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, вважає їх завищеними та такими, що не відповідають складності справи.

У відповіді на відзив представник позивача посилався на обставини, викладені в позові, наполягав на задоволенні вимог. Вказує на те, що позивач звертався до відповідачів з відповідними заявами на надання послуг з обробітку земельної ділянки та поставки соломи, ці заяви містяться в матеріалах справи, однак сама процедура подачі цих заяв не передбачає їх реєстрацію, в той час як умовами спірного договору чітко передбачено надання Орендарем даних послуг. Щодо збільшення розміру орендної плати до 6,5% зазначив, що п. 2.2 спірного договору передбачено збільшення її розміру шляхом видання Орендарем наказів без внесення доповнень до нього, у зв`язку з чим на виконання даного пункту договору відповідачем було видано наказ № 9 від 23.02.2017 року. Звертає увагу на те, що відповідачем не сплачена в повному обсязі заборгованість по орендній платі за 2018-2020 роки, а долучена відомість на виплату грошей № 604 від 29.09.2017 року на суму 4 791,00 грн. взагалі не відноситься до спірного періоду (2018-2020 роки), оскільки стосується виплати орендної плати за 2017 рік. Зокрема надав відомість з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених та утриманих податків від 25 січня 2021 року за № 137, в якій містяться розбіжності в сумах щодо нарахування та виплати орендної плати з доказами, що надав відповідач.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 підтримав позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові та у відповіді на відзив,в подальшому звернувся до суду з заявою про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача ТОВ «Агрофірма «Олімпекс-Агро» - Шваб О.В. в судовому засіданні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених ним у відзиві.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши надані сторонами письмові докази, дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 на підставі рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 травня 2015 року по справі № 183/1113/15 є власником земельної ділянки площею 3,270 га, кадастровий номер 1223281000:02:017:0088, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Його право власності на земельну ділянку площею 3,270 га, кадастровий номер 1223281000:02:017:0088, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 23 березня 2016 року приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Лилою І.А. згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 28984329 від 29 березня 2016 року, номер запису про право власності: 13913545,що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 56165511 від 29 березня 2016 року.

Зазначену земельну ділянку позивач ОСОБА_1 успадкував після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та належала йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії VІ-ДП № 080370, виданого 05 липня 2001 року Василівською сільською радою Новомосковського району Дніпропетровської області.

Встановлено, що 17 грудня 2007 року між спадкодавцем ОСОБА_2 (Орендодавцем) та ТОВ Агрофірма «Олімпекс-Агро» (Орендарем) укладено Договір оренди земельної ділянки без номеру (далі по тексту Договір оренди), зареєстрований 02 липня 2008 року у Новомосковському державному земельному кадастровому центрі за № 04:08:126:02804, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1204461792017 від 01 березня 2017 року.

У відповідності до п. 1, 2.1, 2.3 Договору оренди, Орендодавець надав відповідачу в строкове платне користування належну йому земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,270 га терміном до 31 грудня 2022 року.

Відповідно до абз. 1,2 п. 2.2. Договору оренди, відповідач ТОВ АФ «Олімпекс-Агро» зобов`язався сплачувати Орендодавцю щороку орендну плату у грошовій формі у розмірі 2 (двох) відсотків від грошової оцінки землі, що становить 655,64 грн. за один рік, а також проводити безкоштовне завезення соломи до садиби Орендодавця, оранку та культивацію присадибної ділянки Орендодавця до 0,40 га, крім того Орендар зобов`язався відшкодовувати витрати на поховання.

Договором у п. 2.2. абз. 3 передбачено, що вказана у цьому договорі орендна плата також коригуватиметься Орендарем шляхом видання наказу без внесення доповнень до договору у наступних випадках: у разі зміни законодавством мінімальної орендної плати; у разі індексації законодавством грошової оцінки землі.

Строк видачі орендної плати: до 30 грудня кожного календарного року (абз. 6 п. 2.2 Договору).

Згідно з абз. 4 п. 2.2 Договору, Орендар гарантує продаж Орендодавцю зерна різного та іншої сільськогосподарської продукції по цінам реалізації на момент видачі і надавати послуги (оранка, культивація, завезення соломи, ритуальні послуги та інше).

Відповідно до п. 3 Договору «Відповідальність сторін» Договору сторони погодили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, Орендар несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,01 відсотка від суми недоїмки за кожний день прострочення.

Згідно з п. 1.1. Договору оренди, сторонами погоджено нормативну грошову оцінку земельної ділянки яка на день підписання Договору становила 32 782,00 грн.

На виконання п. 3 Договору оренди спадкодавець в день підписання Договору оренди землі також підписав акт приймання передачі (без дати та номеру), відповідно до якого земельна ділянка передана в оренду відповідачу ТОВ АФ «Олімпекс-Агро».

Таким чином, сторони за Договором оренди погодили 3 складових орендної плати: грошову - орендна плата у грошовій формі у розмірі 2% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; відробіткову - оранка та культивація присадибної ділянки Орендодавця розміром до 0,40 га; натуральну - безкоштовна поставка соломи до садиби Орендодавця. Додатково, за настання відповідних обставин до складу орендної плати входить одноразова виплата на поховання.

У відповідності до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Також, відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із ч. 1 ст. 1225 Цивільного кодексу України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч. 4 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Згідно із приписами ч.ч. 1, 3 ст. 148-1 Земельного кодексу України, до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).

Отже, 23 березня 2016 року позивач ОСОБА_1 , набувши право власності на земельну ділянку площею 3,270 га, кадастровий номер 1223281000:02:017:0088, набув прав та обов`язків за Договором оренди землі, укладеним між спадкодавцем ОСОБА_2 та відповідачем ТОВ «Агрофірма «Олімпекс-Агро», та став новими Орендодавцем.

Як зазначено вище, укладений між Орендодавцем та Відповідачем Договір (п.2.2. Договору) визначає три основні складові орендної плати за Договором, якими є: орендна плата у грошовій формі 2% від грошової оцінки землі, безкоштовне завезення соломи до садиби Орендодавця, оранка та культивація присадибної ділянки Орендодавця до 0,40 га.

Таким чином, сторони укладаючи спірний договір оренди визначили усі три форми орендної плати: грошову; натуральну, яка є самостійною формою та підлягає виплаті (виконанню); відробіткову, яка є самостійною формою та підлягає виплаті (виконанню). Додатково, за настання відповідних обставин до складу орендної плати входить одноразова виплата на поховання.

З 2008 року на виконання Указу Президента України від 02 лютого 2002 року № 92 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" та Указу Президента України від 19 серпня 2008року № 725/2008 "Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" Відповідачем розмір орендної плати у грошовому виразі було збільшено до 3% від нормативної грошової оцінки землі.

Судом встановлено, що відповідно до внутрішнього наказу Відповідача № 9 від 23 лютого 2017 року розмір орендної плати з 01 січня 2017 року становить 6,5% від нормативної грошової оцінки землі, на дату розрахунку.

Відповідно до п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно з інформацією наданою Управлінням Держгеокадастру у Новомосковському районі Дніпропетровської області нормативна грошова оцінка земельної ділянки належної позивачу станом на 2018 рік складає 108 216,00 грн.

Позивач посилається на те, що з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її збільшення, в період дії спірного договору (2018-2020 роки) заборгованість по орендній платі в грошовому виразі, яка підлягає сплаті позивачу повинна складати 21 102,12 грн., з яких:

- за 2018 рік - 7 034,04 грн. (108 216,00 грн. : 100% х 6,5%);

- за 2019 рік - 7 034,04 грн. (108 216,00 грн. : 100% х 6,5%);

- за 2020 рік - 7 034,04 грн. (108 216,00 грн. : 100% х 6,5%).

Проте, суд не може погодитися з даним розрахунком позивача за вказаний спірний період, оскільки він здійснений без врахування утримання податку та військового збору, що суперечить умовам Договору оренди (абз. 5 п. 2.2 Договору), якими визначено, що орендна плата сплачується після утримання прибуткового податку.

Так, Договором оренди передбачено, що відповідач зобов`язаний своєчасно сплачувати орендну плату, утримувати з орендної плати прибутковий податок та вносити його до бюджету. Нести відповідальність за несвоєчасну сплату орендної плати.

Як вже було зазначено вище, укладений Договір, з урахуванням збільшення розміру Орендної плати визначає три основні складові орендної плати за Договором, якими є: орендна плата у грошовій формі 6,5% від грошової оцінки землі, безкоштовне завезення соломи до садиби Орендодавця, оранка та культивація присадибної ділянки Орендодавця до 0,40 га.

Нормами п. 170.1 ст.170 ПК України визначено Особливості нарахування (виплати) та оподаткування доходу від надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм).

Так, пп.170.1.1 п.170.1 ПК України визначає, що податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому об`єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі..

П.170.1.4 п.170.1 ст.170 ПК України вказує, що доходи, зазначені у підпунктах 170.1.1-170.1.3 цього пункту, оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставками, визначеними пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

П.167.1 ст.167 ПК України визначає, що Ставка податку становить 18% бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті - мінімальна заробітна плата).

З 2015 року, відповідно до п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Таким чином, відповідачем з урахуванням норм ПК України, під час нарахування орендної плати з суми нарахованої орендної плати, як податковим агентом платника податку повинно бути перераховано податок на прибуток фізичних осіб та утримано військовий збір.

Відтак, сума орендної плати, належна до виплати позивачу за спірний період (2018-2020 роки) становить:

-за 2018 рік - 5 662,40 грн. (7 034,04 грн. - 1 266,13 грн. (ПДФО 18%) - 105,51 грн. (ВЗ 1,5%);

-за 2019 рік - 5 662,40 грн. (7 034,04 грн. - 1 266,13 грн. (ПДФО 18%) - 105,51 грн. (ВЗ 1,5%);

-за 2020 рік - 5 662,40 грн. (7 034,04 грн. - 1 266,13 грн. (ПДФО 18%) - 105,51 грн. (ВЗ 1,5%).

Відповідачем ТОВ «АФ «Олімпекс-Агро» до відзиву надані наступні докази по виплаті орендної плати за спірний період:

-за 2019 рік на суму 4 791,00 грн. (відомість на виплату готівки № 00000001756 від 13.08.2019 року); на суму 4 791,00 грн. (відомість на виплату готівки № 00000002336 від 11.11.2019 року);

-а також відомість № 604 від 29.09.2017 року на виплату грошей за 2017 рік в сумі 4 791,00 грн. В той же час, суд не приймає до уваги даний доказ, оскільки він містить посилання на виплату орендної плати у грошовій формі за 2017 рік та не відноситься до спірного періоду 2018-2020 років.

При цьому, докази з виплати орендної плати за 2018 та 2020 рік відповідачем не надані.

Отже, сума орендної плати за 2018-2020 роки, що підлягала виплаті складає 16 987,20 грн. (5 662,40 грн. (орендна плата за рік) х 3 роки).

Відповідачем ТОВ «АФ «Олімпекс-Агро» всього сплачено 9 582,00 грн. (не враховуючи докази з виплати орендної плати за 2017 рік в сумі 4 791,00 грн.).

Отже, аналізуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідач має заборгованість перед позивачем по орендній платі за 2018 та 2020 рік в сумі 7 405,20 грн. (16987,20 грн. - 9 582,00 грн.).

Судом встановлено, що орендна плата за 2019 рік сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» на підставі договору доручення ОЗ № ОСОБА_1 від 13.08.2019 року, укладеного між відповідачем ТОВ «АФ «Олімпекс-Агро» (довіритель) та ТОВ «АП «Придніпровське» (Повірений), відповідно до п. 1 та 2 якого повірений зобов`язався за винагороду від імені і за рахунок довірителя сплачувати орендну плату за Договором оренди земельної ділянки № б/н від 17 грудня 2007 року з кадастровим номером 1223281000:02:017:0088, укладеного між ОСОБА_2 і ТОВ АФ «Олімпекс-Агро», зареєстрованого у Новомосковському державному земельному кадастровому центрі 02 липня 2008 року за № 04-08-126-02804, Сплату проводити орендодавцю земельних ділянок - ОСОБА_1 через касу підприємства ТОВ «АП «Придніпровське» або поштовим переказом через компанію Укрпошта, Нова пошта тощо.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що з огляду на наявність договірних відносин між ним та ТОВ «АП «Придніпровське», останнім у 2019 році було сплачено заборгованість з орендної плати за 2019 рік, а саме 13.08.2019 року на суму 4 791,00 грн. та 11.11.2019 року на суму 4 791,00 грн.

При цьому суд звертає увагу, що наявність договірних відносин між відповідачем ТОВ АФ «Олімпекс-Агро» і ТОВ «АП «Придніпровське» не суперечать умовам Договору про оренду землі по виконанню зобов`язань з виплати орендної плати від імені ТОВ «АП «Придніпровське», у зв`язку з чим заперечення представника позивача в цій частині судом не приймаються до уваги.

Щодо посилань представника позивача на відомість з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених та утриманих податків від 25 січня 2021 року за № 137, в якій містяться розбіжності в сумах щодо нарахування та виплати орендної плати з доказами, що надав відповідач, суд не приймає до уваги з огляду на те, що інформація зазначена в ній потребує уточнення у податкових агентів (джерел доходів), оскільки дані вказані у відомості податкової інспекції відображають інформацію, яку ТОВ «АФ «Олімпекс-Агро» щороку за звітний період подає до податкового органу, за недостовірність якої несе відповідальність у відповідності до вимог законодавства.

Щодо тверджень представника відповідача ТОВ «АФ «Олімпекс-Агро» про те, що товариство повинно було нараховувати позивачу орендну плату за спірні періоди у розмірі 5,5% від нормативної грошової оцінки землі, а не як посилається сторона позивача у розмірі 6,5%, оскільки угоди про її збільшення сторонами не укладалися, - суд ставиться критично з огляду на те, що п. 2.2 Договору передбачена можливість збільшення розміру орендної плати за користування земельною ділянкою шляхом видання наказу без внесення доповнень у разі: зміни законодавством мінімальної орендної плати та індексації законодавством грошової оцінки землі. На виконання вказаних умов Договору відповідачем було видано відповідний наказ № 9 від 23.02.2017 року про збільшення розміру орендної плати з 01.01.2017 року до 6,5% від нормативної грошової оцінки землі. При цьому суд зауважує, що у відзиві представник відповідача сам собі протирічить, посилаючись на те, що розмір орендної плати складає 5,5%, в той час як доказів на укладення Додаткової угоди з цього приводу не надав.

Отже, судом встановлено, що орендна плата у грошовому виразі за 2019 рік сплачена в повному обсязі, в той час як за 2018 та 2020 рік не сплачена, а тому наявна заборгованість в сумі 7 405,20 грн. При цьому, відповідачем не спростовано, що за спірний період 2018-2020 роки здійснювалась оранка, культивація присадибної земельної ділянки позивача та поставка соломи до садиби Орендодавця.

Вирішуючи питання по суті заявлених вимог, суд застосовує наступні норми права.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінились настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір, або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимоги заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладання договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане, зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагались; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Ст.15 Закону України «Про оренду землі» відносить до істотних умов договору оренди землі: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендну плату із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Встановлює, що за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

За ст. 21, 22 Закону України «Про оренду землі», в редакції, чинній на момент укладання Договору, Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Абзац 5 статті 24 Закону України «Про оренду землі» встановлює право орендодавця на вимогу від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Так, Договором оренди з урахуванням змін та доповнень викладених в Додаткових угодах передбачено, що Орендар зобов`язаний своєчасно сплачувати орендну плату, утримувати з орендної плати прибутковий податок та вносити його до бюджету. Нести відповідальність за несвоєчасну сплату орендної плати.

Як вже було зазначено вище, укладений Договір, з урахуванням збільшення розміру Орендної плати визначає три основні складові орендної плати за Договором, якими є: орендна плата у грошовій формі 6,5% від грошової оцінки землі, безкоштовне завезення соломи до садиби Орендодавця, оранка та культивація присадибної ділянки Орендодавця до 0,40 га.

Пункт 3 ч.1 ст.3 ЦК України визначає однією з загальних засада цивільного законодавства свободу договору.

Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ч.ч.1-3 ст.6 ЦК України).

Частина 1 ст.14 ЦК України визначає, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 520 ЦК України визначено, що боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як встановлено вище, орендна плата у грошовому виразі за 2019 рік сплачена в повному обсязі, в той час як за 2018 та 2020 рік не сплачена, а тому наявна заборгованість в сумі 7 405,20 грн. При цьому, відповідачем не спростовано того, що за спірний період 2018-2020 роки не здійснювалась оранка, культивація присадибної земельної ділянки позивача та поставка соломи до садиби Орендодавця.

Водночас, однією з підстав для розірвання договору також є систематична несплата відповідачем позивачу орендної плати у формі оранки та культивації присадибної ділянки Орендодавця, та поставки соломи до садиби Орендодавця протягом 2018-2020 роки, з урахуванням наявних в справі доказів, якими підтверджується наявність такої земельної ділянки та враховуючи не надання відповідачем суду доказів на підтвердження факту проведення оранки та культивації присадибної земельної ділянки та поставки соломи протягом цього періоду.

При цьому, розглядаючи спори про розірвання договору оренди з підстав заборгованості по орендній платі, слід мати на увазі, що згідно зі статтями 13, 15, 21Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Таким чином, наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність. Враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року в справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У своїй постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 183/1749/17 Верховний Суд України зробив висновок про те, що неналежне виконання умов договору, а саме часткове невиконання обов`язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу,інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Сам факт систематичного порушення умов договору оренди земельної ділянки щодо своєчасної сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до 6 ст.13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Системний аналіз наведених вище норм закону, дає суду підстави для розірвання Договору оренди, в тому числі, в зв`язку з систематичною несплатою відповідачем орендної плати, визначеної договором у формі безкоштовної поставки соломи до садиби позивача, проведення оранки і культивації присадибної земельної ділянки за 2018-2020роки.

Посилання представника відповідача на те, що безкоштовні послуги з поставки соломи до садиби позивача, проведення оранки і культивації присадибної земельної ділянки здійснюються на підставі подання Орендодавцем письмової заяви судом не приймаються до уваги, оскільки умовами Договору оренди не передбачено чітко прописаної процедури подачі письмової заяви Орендодавцем, а навпаки визначений обов`язок Орендаря внести орендну плату, в тому числі у виді оранки та культивації земельної ділянки Орендодавця, поставку 1 тони соломи до садиби, що не може бути тотожним обов`язку Орендодавця. При цьому, вказані заяви, на які посилається представник відповідача містяться в матеріалах справи.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про систематичну несплату визначеної Договором орендної плати у грошовій формі за 2018 та 2020 рік, а також в частині поставки соломи, оранки і культивації присадибної земельної ділянки позивача за 2018-2020 роки, що є підставою для розірвання договору оренди, укладеного між сторонами, а тому позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Інші доводи сторін судом не приймаються до уваги, оскільки не спростовують наведених висновків суду.

При цьому, згідно з частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Також слід зазначити, що згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Вирішуючи питання щодо розподілу між сторонами судових витрат, суд виходить з наступного.

У позові ОСОБА_1 навів попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які складаються з суми судового збору в розмірі 908,00 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 10 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом першим частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правової допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат; 3) для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно ч.ч.1,2ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У своїй постанові Верховний Суд КАС від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19 зробив висновок про те, що відповідно до положень статті 14 ПК України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон №5076-VI не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон №265/95-ВР, Положення №13 та Положення №148 не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність (пункт 35 цієї постанови). Тобто, аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа (п. 36 постанови). Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, а тому останній може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта (п. 37 даної постанови).

У постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц зроблений висновок про те, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такий висновок зазначений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року, справа № 826/1216/16, провадження № 11-562ас18, у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року справа № 301/1894/17.

Представником позивача на підтвердження понесення ОСОБА_1 витрат на адвоката надано: договір № 10/01-21 про надання правової допомоги від 18.01.2021 року; ордер адвоката серії АЕ № 1061878 від 24.03.2021 року про надання правової допомоги за Договором № 10/01-21 від 18.01.2021 року, укладеного між позивачем ОСОБА_1 і адвокатом Ямковим В.Ф.; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2554 від 18.06.2012 року; посвідчення адвоката № 2231 від 18.06.2012 року; додаткову угоду № 1 від 18.01.2021 року до договору № 10/01-21 від 18.01.2021 року, попередній розрахунок № б/н від 18.01.2021 року про надання юридичних послуг до Договору № 10/01-21 від 18.01.2021 року, згідно якого позивачу надаються наступні послуги на суму 10 000,00 грн., з яких: 250,00 грн. - консультація; 750,00 грн. - аналіз та збору доказів; 3 500,00 грн. - складання та подача до суду даної позовної заяви та 5 500,00 грн. - представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції, а також квитанцію до прибуткового касового ордеру № 65 від 16.08.2021 року за договором № 10/01-21 від 18.01.2021 року на суму 10 000,00 грн.

При цьому, суд враховує позицію Об`єднаної Палати КГС ВС, викладену в постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зробила висновок про те, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування таких витрат одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

В свою чергу, представник відповідача ТОВ «АФ «Олімпекс-Агро`у своїй заяві заперечував проти стягнення з товариства витрат на правову допомогу в зазначеному розмірі, вважає їх завищеними та такими, що не відповідають складності справи.

При визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Наведена правова позиція викладена в Додатковій Постанові Верховного суду від 24 січня 2019 року у справі № 910/15944/17. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У зв`язку з наведеним, відповідно до приписів ч. 3 ст. 137 ЦПК України, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати на правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн., що відповідатиме складності справи та виконаних адвокатом послуг з урахуванням витраченого ним розумного часу на здійснення певних робіт.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір в розмірі 908,00 грн.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 274, 276, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпекс-Агро» про розірвання договору оренди земельної ділянки, - задовольнити.

Розірвати Договір оренди земельної ділянки площею 3.270 га (кадастровий номер 1223281000:02:017:0088), без номеру від 17 грудня 2007, зареєстрований у Новомосковському державному земельному кадастровому центрі за № 04:08:126:02804 від 02 липня 2008 року, укладений між спадкодавцем ОСОБА_2 (спадкоємець ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпекс-Агро» (код ЄДРПОУ 30195842).

Стягнути з Агрофірма «Олімпекс-Агро» на користь на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з: витрат по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 5 000,00 грн., а всього - 5 908,00 грн. (п`ять тисяч дев`ятсот вісім грн. 00 коп.).

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпекс-Агро», ЄДРПОУ 30195842, місцезнаходження за адресою: 51230, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Голубівка, вул. Лесі Українки, буд. 10.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 01 лютого 2022 року.

Суддя Д.І. Городецький