Рішення

від 14.03.2022 по справі 902/1090/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" березня 2022 р.Cправа № 902/1090/21

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича,

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Вінницької міської ради (вул. Соборна, 59 м. Вінниця, 21050)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Немирів-Ойл" (вул. Соборна, 216-А, м. Немирів, Вінницька область, 22800)

про стягнення 14 472,72 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № 01-00-011-71959 від 28.10.2021 Вінницької міської ради з вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Немирів-Ойл" про стягнення безпідставно збережених коштів за користування комунальною земельною ділянкою загальною площею 0,0672 га (кадастровий номер 0510100000:02:100:0013) по вул. Максимовича, б/н, в розмірі 14 472,72 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідачем використовується земельна ділянка комунальної власності площею 0,0672 га з кадастровим номером 0510100000:02:100:0013, що розташована за адресою: по вул. Максимовича, б/н у м. Вінниця, за відсутності зареєстрованого у встановленому законодавством порядку відповідного речового права на неї (оренди, власності) та без сплати місцевого податку.

Ухвалою суду від 08.11.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/1090/21 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 07.12.2021.

У визначену судом дату (07.12.2021) судове засідання у даній справі не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Матвійчука В.В. на лікарняному, за закінченням якого судом постановлено ухвалу від 21.12.2021 судове засідання призначено на 25.01.2022, про що учасників справи повідомлено в порядку визначеному ст.ст.120, 121 Господарського процесуального кодексу України.

За результатами судового засідання 25.01.2022 суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 25.01.2022 про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 15.02.2022.

15.02.2022 до канцелярії суду подано заяву № б/н від 15.02.2022 (вх. № 01-34/1520/22 від 15.02.2022) за підписом представника позивача Сторчак Т.В. про поновлення процесуальних строків на подання доказів.

За результатами судового засідання 15.02.2022 суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 25.01.2022 про залишення без розгляду заяви про поновлення процесуальних строків на подання доказів; закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 15.03.2022.

15.03.2022 на електронну адресу суду надійшла заява № б/н від 15.03.2022 (вх. № 01-34/2211/22) скріплена електронним цифровим підписом представника позивача Сторчак Т.В. про розгляд справи за відсутності представника позивача. Позовні вимоги позивач підтримує в повному обсязі.

Відповідач правом участі в засіданні суду також не скористався. Ухвала про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 08.12.2021, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим іденитфікатором 2280002149869.

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про розгляд справи в суді.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України"). Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника відповідача.

Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи, а також відзиву на позовну заяву, на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що відповідача належним чином було повідомлено про дане судове засідання. Неявка останнього є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.

Поряд з цим слід зазначити, що положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У судовому засіданні 15.03.2022 прийнято судове рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як зазначено позивачем в позовній заяві, відповідно до ст.ст. 12, 83, 189, 206 Земельного кодексу України, ст. 19 Закону України Про землеустрій, ст.ст. 12, 20 Закону України Про охорону земель, ст. 15 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища, підп. 1 п. б ч. 1 ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, Положення про департамент земельних ресурсів міської ради та Тимчасового порядку проведення обстежень земель Вінницької міської територіальної громади, затвердженого рішенням міської ради від 28.08.2020р. №2378 (із змінами), на підставі доручення від 09.11.2020 за вх. 01-01-60810, проведено обстеження земельної ділянки Вінницької міської територіальної громади за адресою: м. Вінниця, вул. Максимовича, б/н (земельна ділянка з кадастровим номером: 0510100000:02:100:0013).

За результатами вищевказаної перевірки складено Акт №15 обстеження земельної ділянки Вінницької міської об`єднаної територіальної громади від 02.12.2020.

Під час обстеження встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Немирів-Ойл» (далі по тексту - відповідач) використовує частково огороджену парканом земельну ділянку комунальної власності площею 0,0672 га (кадастровий номер: 0510100000:02:100:0013), із земель житлової та громадської забудови (цільове призначення: для будівництва та обслуговування інших будівель забудови), яка розташована за адресою: м. Вінниця, вул. Максимовича б/н, за відсутності зареєстрованого у встановленому законодавством порядку відповідного речового права на неї (оренди, власності) та без сплати місцевого податку.

На ділянці розташований належний ТОВ «Немирів-Ойл» об`єкт незавершеного будівництва: зведена самочинно незавершена будівництвом будівля літ. «А» готовністю 58% з підвалом літ. «п/А». Дата державної реєстрації права власності на нерухоме майно 06.08.2020, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

ТОВ «Немирів-Ойл» не здійснює нарахування і сплату місцевого податку за фактичне використання земельної ділянки комунальної власності.

На адресу ТОВ «Немирів-Ойл» 03.12.2020 направлено вимогу №37-00-010-73549 про: сплату місцевого податку за період фактичного використання земельної ділянки комунальної власності площею 0,0672га (кадастровий номер: 0510100000:02:100:0013); вжиття заходів спрямованих на оформлення права власності чи користування (оренди) на вказану ділянку та здійснення державної реєстрації відповідного речового права на неї.

Означена вимога отримана відповідачем 09.12.2020, проте залишена без виконання.

Як зазначає позивач, ТОВ «Немирів-Ойл» 16.11.2020 звернувся до Вінницької міської ради з клопотанням щодо передачі в оренду зазначеної вище земельної ділянки.

Рішенням Вінницької міської ради від 29.01.2021 №185 ТОВ «Немирів-Ойл» передано в оренду земельну ділянку на якій розташовані належні ТОВ «Немирів-Ойл» об`єкти нерухомого майна, за адресою: м. Вінниця, вул. Максимовича, б/н, площею 0,0672га, кадастровий номер 0510100000:02:100:0013, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, терміном на 10 років, за рахунок земель комунальної власності.

За інформацією Головного управління ДПС у Вінницькій області, наведеній в листі від 09.06.2021 №13708/5/02-32-04-02-09, ТОВ «Немирів-Ойл» плата за землю не нараховувалась та не сплачувалася.

Період, за який визначено розмір збитків: з 06.08.2020 до 09.06.2021 ( з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно до дати засідання Комісії).

Розмір збитків (безпідставно збережених коштів), заподіяних Вінницькій міській територіальній громаді в особі Вінницької міської ради, нараховано за 307 днів (період з 06.08.2020 до 09.06.2021), для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, в т.ч. за 176 днів (період з 06.08.2020 до 29.01.2021) у вигляді земельного податку у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та за 131 день (період з 29.01.2021 до 09.06.2021) у вигляді орендної плати у розмірі 12% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, і становить 14472,72 грн., на підставі Розрахунку департаменту земельних ресурсів Вінницької міської ради від 09.06.2021.

Відповідно до п.4 та п.7 Акту про визначення розміру збитків затвердженого рішенням виконавчого комітету міської ради від 17.06.2021 № 154, сума збитків становить - 14 472,72грн.

З огляду на те, що відповідачем не вжито заходів щодо усунення порушень земельного законодавства та наразі право власності територіальної громади на зазначену земельну ділянку порушено, Вінницька міська рада звернулася за захистом та відновленням своїх прав до суду з позовом про стягнення 14 472,72 грн. безпідставно збережених коштів за користування комунальною земельною ділянкою.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Предметом позову в даній справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини першої статті 141 цього Кодексу).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Судом встановлено, що відповідач є власником незавершеної будівництвом будівлі, готовністю 58%, розміщеного на земельній ділянці площею 0,0672 га, кадастровий номер 0510100000:02:100:0013, на підставі договору купівлі-продажу від 06.08.2020, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Дунаєвською С.М. та зареєстрованого в реєстрі за №802 від 06.08.2020.

При цьому матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою ТОВ «Немирів-Ойл», зокрема укладення відповідного договору оренди з Вінницькою міською радою та державної реєстрації такого права. Таким чином, відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Відтак суд вважає, що немає підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

З огляду на викладене ТОВ «Немирів-Ойл» як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і № 922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).

З огляду на викладене, суд, встановивши факт використання відповідачем земельної ділянки без достатніх правових підстав, а також безпідставне збереження відповідачем коштів у вигляді земельного податку та орендної плати за її використання, дійшов висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин саме приписів статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України, оскільки для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Розмір збитків (безпідставно збережених коштів), заподіяних Вінницькій міській територіальній громаді в особі Вінницької міської ради, нараховано за 307 днів (період з 06.08.2020 до 09.06.2021), для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, в т.ч. за 176 днів (період з 06.08.2020 до 29.01.2021) у вигляді земельного податку у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та за 131 день (період з 29.01.2021. до 09.06.2021) у вигляді орендної плати у розмірі 12% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, і становить 14472,72 грн., на підставі Розрахунку департаменту земельних ресурсів Вінницької міської ради від 09.06.2021.

У відповідності до статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч.2 ст.74 ГПК України).

Відповідно до приписів частини 3 та 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 року у справі "Проніна проти України", аналізуючи повноту дослідження судами обставин справи, колегія суддів зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає з статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).

Також Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 226, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Немирів-Ойл" (вул. Соборна, 216-А, м. Немирів, Вінницька область, 22800; код ЄДРПОУ 38064343) на користь Вінницької міської ради (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050; код ЄДРПОУ 25512617) 14 472 грн. 72 коп. - безпідставно збережених коштів за користування комунальною земельною ділянкою та 2 270 грн. 00 коп. - витрат на сплату судового збору.

Примірник рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, та на відому суду адресу електронної пошти позивача - StorchakTV@vmr.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 18 березня 2022 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Соборна, 59 м. Вінниця, 21050)

3 - відповідачу (вул. Соборна, 216-А, м. Немирів, Вінницька область, 22800)