Рішення

від 08.03.2022 по справі 340/11312/21

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/11312/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Науменка В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

до відповідача: Головне управління ДПС у Кіровоградській області (ЄДРПОУ 43995486, вул. В. Перспективна, б. 55, м. Кропивницький, 25006)

про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати винесену ГУ ДПС у Кіровоградській області вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-65675-52-У від 13.11.2019 року на суму 23723,26 грн.;

- визнати протиправною та скасувати винесену ГУ ДПС у Кіровоградській області вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-65675-52-У від 04.02.2021 року на суму 32218,56 грн. у частині донарахування суми боргу у розмірі 10267,18 грн.

- стягнути з відповідача судові витрати.

Позов мотивував тим, що ГУ ДПС у Кіровоградській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-65675-52-У від 13.11.2019 року на суму 23723,26 грн. Зазначену вимогу передано на виконання до органів ДВС, відкрито виконавче провадження, про яке позивач дізнався із застосунку «Дія».

Також, податковим органом 04.02.2021 сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-65675-52-У, якою позивача зобов`язано сплатити суму недоїмки у розмірі 32218,56 грн. Така вимога також передана на виконання до органів ДВС, відкрито виконавче провадження, накладено арешти на майно позивача.

Позивач не погоджується з такими рішеннями податкового органу та стверджує, що з моменту його реєстрації як фізичної особи-підприємця підприємницькою діяльністю не займався, натомість був працевлаштований як найманий працівник і єдиний внесок за нього сплачував роботодавець при нарахуванні заробітної плати.

Зокрема вказує, що він був найманим працівником у наступні періоди:

- у 2017 році - увесь рік;

- у січні, червні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2018 року;

- у січні, лютому, березні, квітні та грудні 2019 року;

- у січні 2020 року.

Тож нарахування йому недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску як фізичній особі-підприємцю за періоди, коли від був найманим працівником, вважає незаконним. З цих підстав просить суд визнати протиправними та скасувати спірні вимоги.

Ухвалою суду від 10.01.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 28).

Відповідач правом подачі відзиву не скористався.

Дослідивши надані сторонами матеріали та з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебував на спрощеній системи оподаткування.

ГУ ДПС у Кіровоградській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-65675-52-У від 13.11.2019, якою повідомлено позивача, що станом на 11.01.2020 року за даними інформаційної системи органу доходів і зборів його заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 23723,26 грн., з яких 23723,26 грн - недоїмка. (а.с. 8).

Крім цього, 04.02.2021 року відповідачем сформовано та направлено на адресу позивача вимогу №Ф-65675-52-У про сплату боргу (недоїмки), якою повідомлено позивача, що станом на 13.01.2021 року за даними інформаційної системи органу доходів і зборів його заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 32218,56 грн., з яких 32218,56 грн - недоїмка (а.с. 11).

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 року (надалі Закон №2464-VI, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

У статті 4 Закону №2464-VI наведений перелік платників єдиного внеску.

Так, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до частин 2, 3, 4 статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний: 1) своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; 2) вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; 4) подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 року №1774-VIII), який набрав чинності з 01.01.2017 року) передбачено, що єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 року №2148-VIII, чинній з 01.01.2018 року) єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Частиною 4 статті 8 Закону №2464-VI передбачено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску визначений у статті 9 Закону №2464-VI.

Згідно з частинами 2, 3, 4 статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п`ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до частин 2, 3, 4 статті 25 Закону №2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

За визначенням, наведеним у пункті 6 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI, недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідач, нараховуючи недоїмку зі сплати єдиного внеску, виходив з того, що позивач у 2017-2020 роках належав до кола платників єдиного внеску, передбачених пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI, як фізична особа-підприємець, що перебував на спрощеній системі оподаткування. Всупереч обов`язків платника єдиного внеску, позивач не нарахував та не сплатив у встановлений строк єдиний внесок у встановленому законом розмірі, внаслідок чого в облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів та в інтегрованій картці платника відображено недоїмку, щодо якої податковим органом нараховано штрафи та пеню.

Позивач, заперечуючи свій обов`язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок у вказані періоди, посилається на те, що підприємницькою діяльністю він не займався, доходу від неї не отримував, натомість він був найманим працівником, а єдиний соціальний внесок за нього як за застраховану особу сплачував роботодавець.

Матеріали справи свідчать, що у 2017-2020 роках позивач був найманим працівником, зокрема у наступні періоди:

- у 2017 році - увесь рік (ТОВ «Сіті Код» ЄДРПОУ 39610216, ТОВ «Торгівельна дистрибуційна компанія» ЄДРПОУ 35347598);

- у січні, червні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2018 року (ТОВ «Торгівельна дистрибуційна компанія» ЄДРПОУ 35347598, ТОВ «Телеконтакт Україна» ЄДРПОУ 38996408, ТОВ «Афіна-Груп» ЄДРПОУ 33324489);

- у січні, лютому, березні, квітні та грудні 2019 року (ТОВ «Афіна-Груп» ЄДРПОУ 33324489, ФОП ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_2 , ТОВ «Кашкан Логістик» ЄДРПОУ 36965823, ТОВ «Телеконтакт Україна» ЄДРПОУ 38996408);

- у січні 2020 року (ТОВ «Телеконтакт Україна» ЄДРПОУ 38996408);

що підтверджується, зокрема, наданими до суду індивідуальними відомостями про застраховану особу форми ОК-7, у відповідності до яких щомісяця зазначеним роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, нараховувався та сплачувався єдиний внесок (а.с. 15).

Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 року №440/2149/19 сформулював правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують) та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Відтак, суд вважає, що оскільки позивач у вказані періоди був найманим працівником та застрахованою особою у розумінні Закону №2464-VI і єдиний внесок за нього у період його працевлаштування щомісяця нараховував та сплачував роботодавець у розмірі не менше мінімального, тому за відсутності доказів здійснення ним підприємницької діяльності з отриманням відповідного доходу від такої діяльності у ці періоди, він не мав обов`язку зі сплати єдиного внеску ще і як фізична особа-підприємець у розмірі мінімального страхового внеску.

Відповідач, обчислюючи та нараховуючи в ІКП за 2017-2020 роки позивачу недоїмку зі сплати єдиного внеску як фізичній особі-підприємцю, діяв протиправно, оскільки у вказані періоди позивач не належав до кола платників єдиного внеску, передбачених пунктом 4 частини 1 статтею 4 Закону №2464-VI, натомість був застрахованою особою, а платником єдиного внеску за нього був його роботодавець.

Водночас, в абзаці 2 частини 1 статті 25 Закону №2464-VІ, яка визначає заходи впливу та стягнення, вказано, що положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

З огляду на відсутність у позивача обов`язку зі сплати єдиного внеску у вказані періоди, нарахування йому недоїмки зі сплати єдиного внеску шляхом винесення спірних вимог є незаконним.

Відповідачем правомірність спірних вимог не доведено.

Позивач у своєму позові зазначає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-65675-52-У від 04.02.2021 винесена без урахування сум, включених до вимоги №Ф-65675-52-У від 13.11.2019, та включає у собі ті ж самі періоди нарахування недоїмки, тому просить скасувати вимогу від 13.11.2019 року повністю.

Водночас, жодних відомостей про періоди нарахованої недоїмки як за вимогою від 13.11.2019, так і за вимогою від 04.02.2021 матеріали справи не містять.

Таким чином, з урахуванням позовних вимог та встановлених судом фактичних даних, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову, визнаючи протиправними та скасовуючи спірні вимоги лише у частині нарахування недоїмки за такі періоди: 2017 рік; січень, червень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2018 року; січень, лютий, березень, квітень, грудень 2019 року; січень 2020 року.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до статті 139 КАС України.

Позивачем зазначено у позові про понесені ним судові витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 908,00 грн., які документально підтверджені копією квитанції (а.с. 6), а також витрати на правничу допомогу у розмірі 3500 грн., які документального підтвердження не мають.

За таких підстав, стягненню підлягають лише судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908,00 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (ЄДРПОУ 43995486, вул. В. Перспективна, б. 55, м. Кропивницький, 25006) - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-65675-52-У від 13.11.2019, винесену Головним управлінням Державної податкової служби у Кіровоградській області, у частині нарахування недоїмки за періоди: 2017 рік; січень, червень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2018 року; січень, лютий, березень, квітень, грудень 2019 року; січень 2020 року.

Визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-65675-52-У від 04.02.2021, винесену Головним управлінням Державної податкової служби у Кіровоградській області, у частині нарахування недоїмки за періоди: 2017 рік; січень, червень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2018 року; січень, лютий, березень, квітень, грудень 2019 року; січень 2020 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору в сумі 908 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду В.В. Науменко