Рішення
від 17.03.2022 по справі 140/14810/21
ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2022 року ЛуцькСправа № 140/14810/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Торчинської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Торчинської селищної ради (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Торчинської селищної ради від 14 липня 2021 №9/130 про відмову в затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у власність земельних ділянок позивачу; зобов`язати відповідача повторно винести на розгляд сесії та затвердити проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства та надати у власність позивачу земельні ділянки, загальною площею 1,6665 га (земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 0,6665 га в селі Смолигів, Луцького району, кадастровий номер: 0722886200:01:001:0019; земельна ділянка № НОМЕР_2 площею 1,0000 га Волинська область, Луцький район, кадастровий номер: 0722886600:04:000:1941).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Смолигівської сільської ради сьомого скликання від 04 червня 2020 року №37/115 позивачу надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства орієнтовною загальною площею 1,6700 га (земельна ділянка №1 орієнтовною площею 0,6700 га в селі Смолигів, Луцького району, Смолигівської сільської ради; земельна ділянка № НОМЕР_2 орієнтовною площею 1,0000 га за межами населеного пункту Смолигівської сільської ради), а до Державного земельного кадастру внесено земельну ділянку площею 0,6665 га, якій присвоєно кадастровий номер: 0722886200:01:001:0019 та 1,0000 га відповідно 0722886600:04:000:1941.

Згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року №708-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Волинської області», Смолигівська сільська рада входить до складу Торчинської селищної ради.

ОСОБА_1 29 квітня 2021 року подав до Торчинської селищної ради проекти землеустрою на вказані земельні ділянки та письмову заяву щодо їх затвердження, за результатами розгляду якої відповідач листом від 01 червня 2021 року №с-470/1.21 повідомив про те, що заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,0000 га із присвоєним кадастровим номером 0722886600:04:000:1941 та передачу вказаної земельної ділянки у власність позивача було розглянуто, однак рішення не прийнято. По ділянці площею 0,6665 га, якій присвоєно кадастровий номер: 0722886200:01:001:0019, рішення не прийнято.

В подальшому, рішенням Торчинської селищної ради восьмого скликання від 14 липня 2021 року №9/130 позивачу відмовлено в затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у власність з тих підстав для, що подана документація не відповідає нормам закону, оскільки розроблена в порядку відведення для набуття права на землю, що не є сформованою земельною ділянкою, а не в порядку поділу земельної ділянки.

На думку позивача, позиція відповідача з цього приводу не відповідає дійсності, оскільки проект землеустрою щодо відведення вказаних вище земельних ділянок та передачу йому у власність був погоджений, була проведена обов`язкова державна експертиза, земельним ділянкам присвоєно відповідний кадастровий номер, вони є сформованими земельною ділянкою, жодних питань з цього приводу при виготовленні технічної документації у відповідних спеціалістів у цій галузі не виникало. Торчинська селищна рада є органом місцевого самоврядування, а не спеціалістом по технічній документації із землеустрою, відповідно стверджувати про невідповідність такої документації вимогам законодавства не може, оскільки не має таких повноважень.

З наведених підстав уважає, що відповідач не мав права відмовляти в затвердженні проекту землеустрою для відведення земельних ділянок у власність з підстав, не передбачених Земельним кодексом України (далі ЗК України) та вказане рішення є протиправним і таким, що порушує його права як громадянина України, з огляду на шо просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Торчинська селищна рада у відзиві на позовну заяву від 29 грудня 2021 року №1184/1.11.2/21 позовні вимоги не визнав мотивуючи тим, що рішенням Смолигівської сільської ради від 04 червня 2020 року № 37/115 позивачу було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства позивачу, орієнтовною площею 1,67 га, (земельна ділянка № НОМЕР_1 - орієнтовною площею - 1 га: земельна ділянка № НОМЕР_2 - орієнтовною площею 0,67 га) за межами населеного пункту Смолигівської ради. У даному Рішенні Смолигівської сільської ради не зазначено територіальної прив`язки земельних ділянок які повинні були утворитись внаслідок виготовлення проектів землеустрою.

Проте, землевпорядною організацією було виготовлено проект землеустрою на земельну ділянку №1 щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 в межах земельної ділянки кадастровий номер 0722886600:04:000:1833 (площа 163,6982 га), яка належала на праві комунальної власності Смолигівській сільській раді, що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрація права власності.

Згідно із рішення Торчинської селищної ради від 30 листопада 2020 року №1/23 Смолигівську сільську рада було реорганізовано шляхом приєднання до Торчинської селищної ради. Пунктом другим даного рішення було встановлено, що Торчинська селищна рада є правонаступником всього майна Смолигівської сільської ради.

Отже право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0722886600:04:000:1833 (площа 163,6982 га) перейшло до Торчинської селищної ради.

Проте, орієнтовно через 11 місяців після отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, позивачем було подано вищезазначений проект для затвердження до Торчинської селищної ради.

Виконуючи вимоги Закону, зазначене питання було включено в порядок денний сесії Торчинської селищної ради. При прийнятті рішення про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу Торчинська селищна рада керувалась частиною сьомою статті 186 ЗК України в редакції чинній момент прийняття рішення (а саме редакція Закону №1423-ІХ від 28 квітня 2021 року), нормами якої органу місцевого самоврядування повноваження перевіряти проекти землеустрою що відведення земельної власність на відповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації, та висновком земельної комісії, в якому було рекомендовано відмовити в затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Звертає увагу, що рішенням Торчинської селищної ради від 14 липня 2021 року №9/130 було відмовлено лише в затверджені проекту землеустрою щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0722886600:04:000:1941.

Вказує, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є різними видами документації з землеустрою. Документація подана на затвердження не відповідає нормам ЗК України та Закону України «Про землеустрій», оскільки розроблена у вигляді проекту- землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що є не сформованою земельною ділянкою, а не так як вимагає Закон - через виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Отже, формування земельної ділянки з частини вже сформованої земельної ділянки, що має кадастровий номер, відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Крім того, зазначає, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельні ділянки як окремого об`єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки. В іншому випадку отримання земельної ділянки у власність буде йти всупереч нормам Земельного Кодексу України.

Позивач клопотав про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1 га, за рахунок уже сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 0722886600:04:000:1833, а відтак мав клопотати про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо поділу зазначеної земельної ділянки, оскільки вона була сформованою та мала площу 163,6982 га.

З огляду на вказане відповідач просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю (арк. спр. 84-89).

Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі КАС України) до суду не надходило.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 79).

Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 звернувся до Смолигівської сільської ради Луцького району Волинської області із заявою від 02 червня 2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність, орієнтовною площею 2,0 га, розташованої на території Смолигівської сільської ради Луцького району Волинської області (арк. спр. 20).

Рішенням Смолигівської сільської ради від 04 червня 2020 року №37/115 позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною загальною площею 1,6700 га (земельна ділянка № НОМЕР_1 орієнтовною площею 0,6700 га в селі Смолигів, Луцького району, Смолигівської сільської ради; земельна ділянка № НОМЕР_2 орієнтовною площею 1,0000 га за межами населеного пункту Смолигівської сільської ради) (арк. спр. 21).

На замовлення позивача ПП «Сота Нова» виготовлено проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 1,0 га та 0,6665 га, які розташована за адресою: Волинська область, Луцький район, Смолигівська сільська рада (арк. спр. 19-34, 40-57).

Відповідно до висновків про розгляд документації із землеустрою від 21 жовтня 2020 року №17540/82-20, підготовленого експертом державної експертизи ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області, та від 26 серпня 2020 року №16139/82-20, підготовленого експертом державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, розроблені проекти землеустрою відповідає вимогам земельного законодавства та погоджені (арк. спр. 35, 58-59).

Вказані земельні ділянки зареєстровано у Державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрових номерів 0722886600:04:000:1941 та 0722886200:01:001:0019, про що свідчить витяги з Державного земельного кадастру НВ-0710834952020 від 15 грудня 2020 року та НВ-1214480542020 від 29 вересня 2020 року (арк. спр. 13-15, 37-39).

Позивач звернувся до Торчинської селищної ради із заявою від 29 квітня 2021 року, в якій просив затвердити проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 1,0000 га, кадастровий номер: 0722886600:04:000:1941, земельна ділянка № НОМЕР_2 , площею 0,6665 га, кадастровий номер: 0722886200:01:001:0019 для ведення особистого селянського господарства (арк. спр. 9).

Рішенням Торчинської селищної ради 14 липня 2021 року відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 1,0 га, для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності за адресою: с. Хорохорин Торчинської селищної ради, кадастровий номер 0722886600:04:000:1941 згідно частини сьомоїстатті 186 ЗК України. Вказане рішення мотивоване тим, що документація подана на затвердження не відповідає нормам закону, оскільки розроблена в порядку відведення для набуття права на землю, що не є сформованою земельною ділянкою, а не в порядку поділу земельної ділянки (арк. спр. 62).

Так, згідно із результатами поіменного голосування, «за прийняття такого рішення» - проголосувало 16 депутатів, «проти» - 0 депутатів, «утримався» - 1 депутат, «не голосував» 1 депутат (арк. спр. 12).

Позивач не погоджуючись із таким рішенням відповідача звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, ЗК України та Законом України від 22 травня 2003 року №858-IV «Про землеустрій» (далі - Закон №858-IV).

Частиною першою статті 3 ЗК України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

За змістом частин першої, другої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з підпунктом «в» частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

За правилами пункту «б» частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Частинами шостою, сьомою статті 118 ЗК України (в редакції, чинній на час подання позивачем заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та заяви про його погодження) встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Як свідчать матеріали справи, Смолигівська сільська рада Луцького району Волинської області надала позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та після його розроблення такий проект підлягав погодженню та затвердженню у встановленому законом порядку.

Згідно з частинами шостою статті 186 ЗК України (яка була чинна у період виготовлення та погодження проекту землеустрою до 27 травня 2021 року), проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1- цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно пунктів 6 та 7 частини 186 ЗК України (в редакції, яка діяла у період виготовлення та погодження проекту землеустрою до 27.05.2021 року) органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб`єкти, визначені цією статтею, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії таких висновків є необмеженим. Підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Частиною дев`ятою статті 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом було передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме: 1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин відповідно до приписів статті 186-1 ЗК України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, який у двотижневий строк зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина десята статті 118 ЗК України).

На дату виготовлення та подання вказаного проекту землеустрою (разом з висновком про його погодження) до Торчинської селищної ради для його затвердження, частина дев`ята статті 118 ЗК України передбачала, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отож, з приведених положень законодавства та фактичних обставин справи слідує, що на дату розроблення та внесення проекту землеустрою до Торчинської селищної ради для його затвердження та в період до 26 травня 2021 року діяла норма закону, яка передбачала погодження проекту землеустрою або відмову у його погодженні лише на етапі його розроблення та покладала на органи виконавчої влади / органи місцевого самоврядування обов`язок щодо прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою.

Відтак, єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою у вказаний період могло бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України норми Земельного Кодексу України не містили. При цьому, перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів мала здійснюватися виключно на етапі погодження такого проекту. Після ж погодження проекту землеустрою єдиною можливою поведінкою відповідача могло бути лише затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою.

Правові висновки щодо застосування приведених норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року №820/4852/17, від 06 березня 2019 року у справі №1640/2594/18, від 22 жовтня 2020 року у справі №808/3083/17, які суд враховує під час вирішення спірних правовідносин відповідно до положень частини п`ятої статті 242 КАС України.

Натомість, як слідує з матеріалів справи відповідач вказаного обов`язку у відповідно до приведених вимог закону у встановлений двотижневий строк не виконав.

Як встановлено в ході розгляду даної справи, підставою для відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки згідно оскаржуваного рішення стало те, що документація подана на затвердження не відповідає нормам закону, оскільки розроблена в порядку відведення для набуття права на землю, що не є сформованою земельною ділянкою, а не в порядку поділу земельної ділянки. При цьому, відповідач посилається на те, що під час прийняття оскаржуваного рішення від 14 липня 2021 №9/130 керувався частиною сьомою статті 186 ЗК України, в редакції Закону України від 28 квітня 2021 року №1423-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та регуляції у сфері земельних відносин» (далі Закон №1423-ІХ).

Відповідно до Закону №1423-ІХ, який набрав чинності 27 травня 2021 року, статтю 186 ЗК України викладено у новій редакції, а статтю 186-1 вказаного кодексу виключено.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 186 ЗК України (далі - в редакції Закону №1423-ІХ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з частиною шостою статті 186 ЗК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб`єкти, визначені цією статтею, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії таких висновків є необмеженим.

Як передбачено частиною сьомою статті 186 ЗК України, підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Відповідно до частини дев`ятої статті 118 ЗК України (в редакції Закону №1423-ІХ) відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, відповідно до статті 186 ЗК України (в редакції Закону №1423-ІХ), зокрема, органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки у власність, надано повноваження на погодження та затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. При цьому, підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації

Разом з тим, норми частини дев`ятої статті 118 ЗК України (в редакції Закону №1423-ІХ), яка регулює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, не надають відповідному органу місцевого самоврядування після погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймати будь-яке інше рішення ніж про його затвердження та надання такої земельної ділянки у власність. Водночас з аналізу статті 186 ЗК України (в редакції Закону №1423-ІХ) слідує, що перевірка проекту землеустрою на відповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації здійснюється на етапі його погодження.

Як зазначалось вище, позивач звертаючись до Торчинської селищної ради із заявою про затвердження проекту землеустрою, подав проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 1,0 га, яка розташована за адресою: Волинська область, Луцький район, Смолигівська сільська рада, що виготовлений ПП «Сота Нова», який погоджений експертом державної експертизи ГУ Держгеокадастру в ІваноФранківській області, відповідно до висновку про розгляд документації із землеустрою від 21 жовтня 2020 року №17540/82-20 розроблений проект землеустрою відповідає вимогам земельного законодавства.

Таким чином, оскільки позивач отримав дозвіл на розроблення проекту землеустрою на відведення земельної ділянки, замовив проектну документацію, яка була розроблена та погоджена в установленому порядку, то у відповідача були відсутні підстави для повторної перевірки проекту землеустрою на відповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а відтак і для відмови у затвердженні такого проекту землеустрою.

Також суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно- правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.

Згідно з рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

Крім того, Конституційний суд України в рішенні від 29 червня 2010 року №17-рп/2010 зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

В контексті вищенаведеного слід зазначити, що правовідносини з приводу отримання земельної ділянки у власність та подальшого розроблення/погодження проекту землеустрою виникли з 04 червня 2020 року, коли позивач звернувся до Смолигівської сільської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проект землеустрою та продовжились станом день розроблення/погодження такого проекту.

Таким чином, затвердження проекту землеустрою є частиною процедури отримання позивачем земельної ділянки у власність, яка розпочалась 04 червня 2020 року.

Враховуючи вищевказані фактичні обставини, суд погоджується з наведеною у відповіді на відзив позицією представника позивача, що у даному випадку до правовідносин щодо затвердження проекту землеустрою необхідно застосовувати положення ЗК України, що були чинні на момент виникнення таких правовідносин. У свою чергу, доводи відповідача щодо правомірності повторної перевірки проекту землеустрою на відповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, з урахуванням принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, суд відхиляє.

Приймаючи оскаржуване рішення відповідач зазначив, що документація подана позивачем на затвердження не відповідає нормам закону, оскільки розроблена в порядку відведення для набуття права на землю, що не є сформованою земельною ділянкою (тобто, розроблено проект землеустрою щодо її відведення), а не в порядку поділу земельної ділянки (на думку відповідача, необхідно було виготовити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки). При цьому, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що землевпорядною організацією всупереч вимогам чинного законодавства було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 в межах земельної ділянки кадастровий номер 0722886600:04:000:1833 (площа 163,6982 га), яка належала на праві комунальної власності Смолигівській сільській раді, правонаступником якого є Торчинська селищна рада. Також зазначив, що вилучення земельної ділянки (кадастровий номер 0722886600:04:000:1833 (площа 163,6982 га) із кадастрової карти при розробленні проекту землеустрою щодо відведення є порушенням частини тринадцятої статті 79-1 ЗК України, якою передбачений вичерпний перелік підстав для скасування державної реєстрації на земельну ділянку, що в свою чергу призвело до порушення прав Торчинської територіальної громади на дану земельну ділянку.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про землеустрій» (в редакції чинній на момент надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою) документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Види документації із землеустрою: а) схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць; б) проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць; в) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів; г) проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; д) проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб; е) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь; є) проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів; ж) проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); з) робочі проекти землеустрою; и) технічна документація із землеустрою щодо визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України; і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); ї) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту; й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок; к) технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель. Види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно цим Законом.

Частинами 1-6, 9-10 статті 79-1 ЗК України (в редакції чинній на момент надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою) визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Таким чином, формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою, крім випадків, формування їх шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, що в свою чергу здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Разом з тим, як встановлено в ході розгляду даної справи, при розробленні та погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 1,0 га, яка розташована за адресою: Волинська область, Луцький район, Смолигівська сільська рада було змінено цільове призначення земельної ділянки з «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» (код 01.01.) на «для ведення особистого селянського господарства» (код 01.03.), про що свідчить висновок експерта державної експертизи ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 21 жовтня 2020 року №17540/82-20 про розгляд документації із землеустрою. Відтак, розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок у даному випадку є неможливим, оскільки при формуванні земельної ділянки було змінено її цільове призначення, а у такому випадку розробляється саме проект землеустрою.

Суд вкотре наголошує на тому, що вказаний вище проект землеустрою був погоджений у встановленому законом порядку, територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який на той час був наділений такими повноваженнями.

З огляду на вищевикладене, доводи відповідача про те, що подана позивачем на затвердження документація не відповідає нормам закону, оскільки розроблена як проект землеустрою щодо відведення земельною ділянки, а не як технічна документація із землеустрою щодо поділу земельної ділянки є необґрунтованими.

Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачу було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,0 га, за межами населеного пункту Смолигівської сільської ради згідно рішення Смолигівської сільської ради Луцького району Волинської області від 04 червня 2020 року №37/115.

Водночас, як слідує з Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 222278059, що сформований 01 вересня 2020 року, державну реєстрацію земельної ділянки (площа 163,6982 га) у Державному земельному кадастрі було здійснено 10 липня 2020 року та присвоєно вказаній земельній ділянці кадастровий номер - 0722886600:04:000:1833, у свою чергу право власності на земельну ділянку кадастровий номер 0722886600:04:000:1833 (площа 163,6982 га) зареєстровано за Смолигівською сільською радою Луцького району Волинської області 28 серпня 2020 року (арк. спр. 21 зворот.).

Наведене свідчить про те, що станом на 04 червня 2020 року (день, коли позивачу було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність) земельна ділянка кадастровий номер 0722886600:04:000:1833 (площа 163,6982 га) не була ще сформованою, оскільки така не була зареєстрована у Державному земельному кадастрі та їй не було присвоєно кадастровий номер, відповідно і право власності на вказану земельну ділянку не було зареєстровано за Смолигівською сільською радою Луцького району Волинської області.

При цьому, рішенням Смолигівської сільської ради Луцького району Волинської області від 14 липня 2021 №9/130 позивачу було надано саме дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, вказане рішення є актом індивідуальної дії, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання (виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність), відтак фактична незгода відповідача із таким рішенням правового значення у даній справі немає.

Також доводи відповідача про те, що вилучення земельної ділянки (кадастровий номер 0722886600:04:000:1833 (площа 163,6982 га) із кадастрової карти України при розробленні проекту землеустрою щодо відведення є порушенням частини тринадцятої статті 79-1 ЗК України, якою передбачений вичерпний перелік підстав для скасування державної реєстрації на земельну ділянку, що в свою чергу призвело до порушення прав Торчинської територіальної громади на дану земельну ділянку суд не бере до уваги оскільки дії щодо вилучення такої ділянки з кадастрової карти України не є предметом розгляду даної справи.

Водночас матеріалами справи підтверджено, що земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 1,0 га, за адресою: Волинська область, Луцький район, Смолигівська сільська рада, зареєстрована 15 грудня 2020 року відділом у Луцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області у Державному земельному кадастрі та їй присвоєно кадастровий номер 0722886600:04:000:1941, про що свідчить витяг з Державного земельного кадастру НВ-0710834952020 від 15 грудня 2020 року (арк. спр. 13-15). Відтак земельна ділянка кадастровий номер 0722886600:04:000:1950, на даний час є сформованою.

Суд звертає увагу на те, що проектна документація із землеустрою щодо відведення земельної ділянки виготовлена землевпорядною організацією у відповідності до рішення органу місцевого самоврядування, а також погоджена у відповідності до вимог законодавства, чинного на час такого погодження.

З урахуванням встановлених обставин справи суд вважає, що спірне рішення Торчинської селищної ради від 14 липня 2021 №9/130 «Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність земельної ділянки громадину ОСОБА_1 » не ґрунтується на положеннях ЗК України та не містить законодавчо визначених підстав для такої відмови, відтак, є протиправним та підлягає скасуванню.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суд від 23 лютого 2022 року у справі № 140/10344/21.

Вирішуючи позов в частині позовних вимог про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою, суд дійшов висновку про необхідність їх задоволення, враховуючи таке.

Згідно з частиною третьою статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов`язання вчинити дії після скасування його адміністративного акту.

Верховний Суд у постанові від 24 грудня 2019 року у справі №823/59/17 виклав правовий висновок, відповідно до якого повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Повноваження щодо затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою регламентовано статтею 118 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - затвердити проект землеустрою або відмовити в його затвердженні, якщо для цього є законні підстави. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішення не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявою заявника замість суб`єкта владних повноважень.

У постанові від 28 травня 2020 року у справі №819/654/17 Верховний Суд зазначив, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

За загальним правилом, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким протиправно відмовив в його задоволенні.

Адміністративний суд з урахуванням фактичних обставин зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій.

Суд враховує також позицію Верховного Суду України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15, відповідно до якої спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово покликався на те, що «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації не відповідає зазначеній нормі Конвенції (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №705/552/15-а, Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі №826/14016/16).

Зважаючи на дотримання позивачем порядку розроблення документації із землеустрою з метою отримання земельної ділянки у власність, своєчасність її подання та недоведення відповідачем факту наявності визначених законом підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, виходячи із наданих статтею 245 КАС України повноважень суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача у цьому випадку буде саме зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивача для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0722886600:04:000:1941, загальною площею 1,0 га, що знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, Смолигівська сільська рада.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання відповідача повторно винести на розгляд сесії та затвердити проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства та надати у власність позивачу земельну ділянку, площею 0,6665 га в селі Смолигів, Луцького району, кадастровий номер: 0722886200:01:001:0019, суд зазначає наступне.

Згідно частини дев`ятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до частини десятої статті 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже, селищна рада на пленарному засіданні вирішує відповідно до закону питання регулювання земельних відносин шляхом прийняття актів у формі рішень, в т. ч. у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову у передачі земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

Як установлено судом, позивач звернувся до Торчинської селищної ради із заявою від 29 квітня 2021 року, в якій просив затвердити проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 1,0000 га, кадастровий номер: 0722886600:04:000:1941, земельна ділянка № НОМЕР_2 , площею 0,6665 га, кадастровий номер: 0722886200:01:001:0019 для ведення особистого селянського господарства (арк. спр. 9).

Торчинська селищна рада 14 липня 2021 року прийняла рішення №9/130 «Про відмову в затвердженні проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність громадянину ОСОБА_1 » лише щодо земельної ділянки площею 1,0000 га, кадастровий номер: 0722886600:04:000:1941.

Натомість заява позивача в частині про затвердження проекту землеустрою площею 0,6665 га, кадастровий номер: 0722886200:01:001:0019 для ведення особистого селянського господарства на даний час не розглянуто.

У поданій позовній заяві позивач вказує, що по ділянці площею 0,6665 га, якій присвоєно кадастровий номер: 0722886200:01:001:0019, рішення не прийнято.

На ту обставини, що рішенням Торчинської селищної ради від 14 липня 2021 року №9/130 було відмовлено лише в затверджені проекту землеустрою щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0722886600:04:000:1941 звертає увагу і відповідач у відзиві на позовну заяву.

Слід зазначити, що чинним законодавством закріплено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи із відповідним клопотанням: про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову у передачі земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

Відсутність належним чином оформленого рішення (рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову у передачі земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду) після спливу встановленого законом двотижневого строку розгляду заяви (клопотання) особи свідчить про те, що даний орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.

Отже, з урахуванням встановлених обставин цієї справи, суд дійшов висновку про те, що у даному випадку має місце протиправна бездіяльність відповідача Торчинської селищної ради, яка будучи наділена повноваженнями або затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати її у власність або відмовити у передачі земельної ділянки у власність чи залишити клопотання без розгляду, жодного рішення не прийняла та позовні вимоги в цій частині слід задовольнити шляхом прийняття рішення про визнання протиправною бездіяльність Торчинської селищної ради щодо не розгляду на сесії селищної ради з прийняттям відповідного рішення заяви ОСОБА_1 в частині про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею площею 0,6665, кадастровий номер: 0722886200:01:001:0019 та зобов`язати відповідача на засіданні чергової сесії селищної ради повторно розглянути вказану заяву позивача та за наслідками розгляду прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, позов належить задовольнити частково.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить із того, що часткове задоволення позовних вимог зумовлене обрання судом ефективного способу захисту порушених прав, свобод та інтересів позивача протиправними діями/рішення відповідача.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок), який сплачений відповідно до квитанції від 30 вересня 2021 року №ПН57 (арк. спр. 7) та зарахований до спеціального фонду Державного бюджету, що підтверджується відповідною випискою (арк. спр. 65).

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Земельного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Торчинської селищної ради (45612, Волинська область, селище міського типу Торчин, вулиця Незалежності, будинок 103, ідентифікаційний код юридичної особи 04333158) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Торчинської селищної ради від 14 липня 2021 №9/130 «Про відмову в затвердженні проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність громадянину ОСОБА_1 ».

Визнати протиправною бездіяльність Торчинської селищної ради щодо не розгляду на сесії селищної ради з прийняттям відповідного рішення заяви ОСОБА_1 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею площею 0,6665, кадастровий номер: 0722886200:01:001:0019.

Зобов`язати Торчинську селищну раду затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0722886600:04:000:1941, загальною площею 1,0 га, що знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, Смолигівська сільська рада.

Зобов`язати Торчинську селищну раду на засіданні чергової сесії селищної ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею площею 0,6665, кадастровий номер: 0722886200:01:001:0019, та за наслідками розгляду прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решт позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Торчинської селищної ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст судового рішення складено 18 березня 2022 року.

Дата ухвалення рішення17.03.2022
Оприлюднено23.06.2022

Судовий реєстр по справі —140/14810/21

Ухвала від 05.10.2022

Адміністративне

Волинський окружний адміністративний суд

Смокович Віра Іванівна

Ухвала від 26.09.2022

Адміністративне

Волинський окружний адміністративний суд

Смокович Віра Іванівна

Рішення від 17.03.2022

Адміністративне

Волинський окружний адміністративний суд

Смокович Віра Іванівна

Ухвала від 20.12.2021

Адміністративне

Волинський окружний адміністративний суд

Смокович Віра Іванівна

Ухвала від 07.12.2021

Адміністративне

Волинський окружний адміністративний суд

Смокович Віра Іванівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні