Рішення

від 20.03.2022 по справі 160/3881/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2022 року Справа № 160/3881/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка Юрія Олександровича, третя особа: товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кредит-Капітал про визнання протиправними та скасування постанов,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з урахуванням позовної заяви, яка подана до суду 04.03.2022 року, 18.02.2022 року (до відділення поштового зв`язку таку подано 17 лютого 2022 року) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка Юрія Олександровича, третя особа: товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кредит-Капітал, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка Юрія Олександровича від 31 січня 2022 року про відкриття виконавчого провадження № 68407101;

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка Юрія Олександровича від 31 січня 2022 року про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні № 68407101;

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка Юрія Олександровича від 31 січня 2022 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 68407101;

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка Юрія Олександровича від 14.02.2022 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні № 68407101.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження № 68407101 винесена з порушенням приписів ст. 24 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження", оскільки виконавче провадження відкрито не за місцем його проживання, перебування або знаходженням майна з порушенням правил територіальної діяльності, отже, підлягає визнанню протиправною та скасуванню. Тож, інші постанови, які були прийняті приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Ю.О. є також протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач, у встановлений судом строк, своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, причини неподання відзиву на позовну заяву суду не повідомив.

У відповідності до вимог ст. 165 КАС України пояснення від третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кредит-Капітал щодо позову або відзиву до суду не надходило.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2022 року зазначена вище справа розподілена та передана судді Пруднику С.В.

21.02.2022 року ухвалою суду означену позовну заяву було залишено без руху та надано було позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду: оригіналу документа про доплату судового збору в розмірі 3969,20 грн.; заяви про залучення третьої особи, викладеної з урахуванням положень ч.4 ст.49 КАС України; позовної заяви та її копіями, відповідно до кількості учасників справи, у відповідності до вимог ст. 160 КАС України з максимально чітко і зрозуміло сформованими позовними вимогами виходячи із приписів ст. 5 КАС України із визначенням кількості та вірного найменування оскаржуваних постанов.

У встановлений ухвалою суду від 21.02.2022 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.03.2022 року прийнято до свого провадження означену позовну заяву. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка Юрія Олександровича подати до суд засвідчену належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копію виконавчого провадження №68407101 з примусового виконання виконавчого напису №25309 від 16.06.2021 року виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич Оксаною Федорівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кредит-Капітал заборгованості за кредитним договором №34/гр від 10.12.2007 року у розмірі 35019,61 грн. Вказані витребувані письмові докази слід було подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду у строк до 21 березня 2022 року. Судом попереджено приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка Юрія Олександровича про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кредит-Капітал.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити з огляду на таке.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 31.01.2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Юрієм Олександровичем на підставі ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження", розглянуто заява стягувача про примусове виконання виконавчого напису №25309 виданого 16.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич Оксаною Федорівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кредит-Капітал заборгованості за кредитним договором №34/гр від 10.12.2007 року у розмірі 35019,61 грн.

Слід зазначити, що 31.01.2022 року приватним виконавцем Лисенко Ю.О. ще винесено декілька постанов:

- на підставі ст. 3, ч. 3 ст. 40, ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди, якою стягнуто з боржника: ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 основну винагороду у сумі 3501,96 грн.;

- на підставі ст.42 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до п. 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою визначено для боржника: ОСОБА_1 розмір мінімальних витрат виконавчого провадження: плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження 69 грн., витрати на відправлення поштової кореспонденції та інше - 331 грн. Загальна сума мінімальних витрат: 400 грн.

08 лютого 2022 року представник ОСОБА_1 (далі - позивач) адвокат Спариш М.Г. ознайомлена з матеріалами виконавчого провадження № 68407101, відкритого приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенком Юрієм Олександровичем (далі - відповідач) про примусове виконання виконавчого напису щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості.

Слід зазначити, що прізвище ОСОБА_1 змінено на ОСОБА_1 , що підтверджено наявними відповідними доказами, які містяться у матеріалах справи.

14.02.2022 року приватним виконавцем Лисенко Ю.О. на підставі ст. ст. 69, 70 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , що отримує дохід від особи, якою є: ТОВ "АЛЕІКС-ІС", код ЄДРПОУ: 41374231

Вважаючи спірні постанови протиправними та безпідставними, позивач звернулася до суду із даною позовною заявою.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваної постанови, суд виходить з наступного.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Частиною першою статті 4 Закону №1404-VIII визначено вимоги до виконавчого документа, зокрема, у виконавчому документі зазначаються адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб).

Пунктом 10 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавчий документ повертається стягувану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Виходячи із системного аналізу цієї норми в сукупності з іншими положеннями Закону № I404-VII, слід зазначити, що надання триденного терміну для вирішення питання щодо повернення виконавчого документа стягувану без прийняття до виконання спрямоване саме на необхідність перевірки органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем, зокрема і відповідності зареєстрованого місця проживання боржника - фізичної особи адресі боржника, вказаної у виконавчому документі, і належності такого зареєстрованого місця проживання виконавчому округу, на який поширюються повноваження приватного виконавця.

Частинами першою, другою статті 5 Закону №1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею З цього Закону, крім винятків, установлених цією частиною.

Частиною першою статті 18 Закону встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною п`ятою статті 18 Закону під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

За приписами частин першої та другої статті 24 Закону виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувану.

Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Частиною першою статті 28 Закону встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувану, повідомлення стягувану про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувану та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» №1403-УІ1І від 02.06.2016 (далі - Закон №1403-VІІІ) завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

За змістом частини першої статті 4 Закону №1403-VІІІ діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: 1) верховенства права; 2) законності; 3) незалежності; 4) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 5) обов`язковості виконання рішень; 6) диспозитивності; 7) гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; 8) розумності строків виконавчого провадження; 9) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону №1403-УІІ1 державний виконавець та приватний виконавець повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь- який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність.

Статтею 16 Закону №1403-УІІІ визначено, що приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом. Приватний виконавець є суб`єктом незалежної професійної діяльності.

Відповідно до частин першої, другої і шостої статті 25 Закону №1403-VІІІ виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

За визначеннями, поданими у статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» №1382-ІV від 11.12.2003 (далі - Закон №1382-ІV) місцем перебування є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місцем проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, атакож спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси жигла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Частиною другою статті 2 Закону встановлено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Слід зазначити, що 15 липня 2021 року Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду розглянуто адміністративну справу №380/9335/20.

При розгляді цієї справи Верховним Судом сформовано правові висновки стосовно тлумачення положень ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» в контексті визначення місця проживання боржника, а також питання наявності у приватного виконавця обов`язку перевіряти перед відкриттям виконавчого провадження відомості у виконавчому документі стосовно місця проживання боржника, про які зазначено нижче.

У виконавчому провадженні місце проживання боржника відіграє важливу роль як для визначення виконавчого округу, в якому має здійснюватися виконавче провадження, так і для можливості реалізації боржником своїх прав і виконання обов`язків у виконавчому провадженні.

Так, статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право, зокрема, ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення.

Зазначеною статтею на боржника покладено низку обов`язків (зокрема повідомляти виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, своєчасно з`являтися на вимогу виконавця, допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій), виконання яких передбачає перебування у безпосередній близькості до місця вчинення виконавчих дій.

У зв`язку з цим Верховний Суд погодився з висновками, викладеними у постанові від 31.03.2021 в справі №380/7750/20, про те, що примусове виконання рішень має бути певним чином наближеним, прив`язаним до місця проживання/перебування боржника що, окрім іншого, дасть змогу останньому (чи принаймні створить йому відповідні умови) належним чином реалізовувати свої права та обов`язки як учасника виконавчого провадження.

При цьому Верховний Суд врахував, що вказаним Законом передбачено право стягувана обирати місця відкриття виконавчого провадження між органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, але наголошує, що таке право не має нівелювати права боржника, передбачені статтею 19 Закону.

Суд уважав за необхідне також зазначити, що в силу частин першої та другої статті 4 Закону №1403-VIII приватний виконавець повинен здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність, а також повинен дотримуватися принципів верховенства права, законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності.

Також, в силу положень статті 16 Закону №1403-У1ІІ, приватний виконавець є особою, уповноваженою державою на примусове виконання рішень, тобто є суб`єктом владних повноважень, на дії якої поширюються вимоги, встановлені статтею 2 КАС України. Зокрема, суб`єкти владних повноважень мають приймати рішення (вчиняти дії) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно, розсудливо та неупереджено.

Щодо відсутності у чинному законодавстві вимог щодо здійснення виконавчого провадження виключно за місцем реєстрації боржника, то Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду звернув увагу на таке.

Як уже було зазначено, Законом України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна (частина перша статті 24 Закону).

При цьому Суд звернув увагу на те, що частина друга статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» пов`язує місце виконання рішення приватним виконавцем з фактичним місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходженням боржника - юридичної особи, а не з адресою, зазначеною у виконавчому документі, як це, наприклад, закріплено у частині першій статті 28 Закону України «Про виконавче провадження».

В даному випадку, в порушення ч.2 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження», відповідач протиправно пов`язав адресу зазначену у виконавчому документі з місцем фактичного проживання.

Крім того, боржником надано відповідні підтверджуючі відомості щодо місця проживання останнього у м. Києві, а також офіційного місця роботи, яке також знаходиться у м. Києві.

Верховний Суд у згаданій постанові також врахував, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус не встановлює відповідних обставин, адже не викликає особу, не спілкується з нею та не отримує від неї жодної інформації. Тобто, з наведеного слідує, що виконавчим документом не встановлюється фактичне місце проживання боржника.

Таким чином, враховуючи позицію Верховного Суду від 15.07.2021 у справі №380/9335/20, виконавець повинен перевіряти адресу проживання/місце перебування боржника з метою дотримання ним принципів верховенства права; законності; незалежності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; диспозитивності; гласності та відкритості виконавчого впровадження та його фіксування технічними засобами; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями, які визначені частиною першою статті 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та кореспондуються з положеннями частини другої статті 2 КАС України, на відповідність яким суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень.

В іншому випадку, нез`ясування адреси проживання боржника може мати наслідком порушення прав боржника, що виражатиметься у штучному створенні перешкод для вчинення боржником дій, зазначених у статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» (ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій тощо). Верховний Суд наголосив, що відсутність прямої вказівки в Законі України «Про виконавче провадження» на обов`язок виконавця перевіряти місце проживання боржника не повинна слугувати інструментом ймовірних порушень прав боржника з боку виконавця - суб`єкта владних повноважень.

За приписами ч.2 ст.25 Закону №1403-VІІІ, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Ю.О. має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах, де розташовано його виконавчий округ, тобто, виключно Дніпропетровська область.

Тобто, відповідач, в даному випадку, у відповідності до ч.2 ст.24 Закону №1404-VIII, мав підстави для відкриття виконавчого провадження та винесення оскаржуваних постанов лише у разі, якщо місцезнаходженням боржника або за місцезнаходження майна боржника є Дніпропетровська область.

Натомість, під час розгляду даної справи, судом було встановлено, що у спірних оскаржуваних постановах зазначено адресу боржника: АДРЕСА_2 .

Станом на день винесення виконавчого напису та відкриття виконавчого провадження, позивач не проживає за вказаною адресою. При цьому з січня 2018 року по теперішній час працює у м. Києві та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується наступним.

Так, 20.03.2021 між ОСОБА_1 (суборендар), з однієї сторони, та ОСОБА_6 (орендар), з іншої сторони, укладений Договір суборенди житлового приміщення.

Пунктом 1.1. зазначеного Договору передбачено, що орендар зобов`язується надати суборендарю житлове приміщення загальною площею 48,9 кв.м., що перебуває в будинку за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідно до пункту 5.1. Договору, договір набуває чинності з моменту передачі майна в тимчасове користування та діє до 20.03.2022. За погодженням сторін цей строк може бути продовжений. Передача майна наступає наступного дня після підписання договору.

Зазначене підтверджує, що в період прийняття відповідачем оскаржуваних постанов, позивач винаймала житло та проживала в місті Києві.

Крім того, відповідно до довідки від 02.12.2021, виданої товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЕКС-ІС», ОСОБА_1 працює на посаді комерційного директора з 09.01.2018 по теперішній час.

Зазначене підтверджується наказом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКС-ІС» № 1-К від 05.01.2018 про призначення на посаду, яким ОСОБА_1 прийнято на посаду комерційного директора з 09.01.2018, з окладом згідно штатного розкладу, та наказом № 2/1-ШР від 09.01.2018 про затвердження графіку роботи ОСОБА_1 .

Як вбачається з довідки Пенсійного фонду України форми ОК-7 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» за періоди з січня 2018 року по теперішній час товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЕКС-ІС» (код ЄДРПОУ 41374231) нараховується заробітна плата, з якої сплачено страхові внески.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що місцезнаходження юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКС-ІС» (код ЄДРПОУ 41374231): Україна, 01015, місто Київ, вулиця Старонаводницька, будинок 8Б літера "А".

При цьому в постанові приватного виконавця від 14.02.2022 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, винесену у виконавчому провадженні № 68407101 зазначено, що із відомостей наданих ПФУ, позивач має трудові відносини з ТОВ «АЛЕКС-ІС», ЄДРПОУ: 41374231.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців, місцезнаходження юридичної особи ТОВ «АЛЕКС-ІС» (ЄДРПОУ: 41374231) - 01015, м. Київ, Печерський район, вулиця Старонаводницька, будинок 8Б ЛІТЕРА "А".

З наведеного вбачається, що позивач проживає та працює у місті Києві з січня 2018 року, тобто не в межах виконавчого округу приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка Юрія Олександровича.

До того ж, відповідно до відомостей довідки Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, основною діяльністю якого є реєстрація та зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб, про зняття з 03.02.2012 року ОСОБА_1 з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 .

В сукупності, наведені вище обставини свідчать про протиправність постанов приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка Юрія Олександровича від 31.01.2022 року про відкриття виконавчого провадження № 68407101, що є підставою для скасування таких постанови.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку, державним виконавцем було відкрито виконавче провадження № 68407101 з порушенням правил, встановлених статтею 24 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавчий документ (виконавчий напис нотаріуса) було пред`явлено не за місцем виконання, такий виконавчий документ державним виконавцем на виконання приписів пункту 10 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» повинен бути повернутий стягувачу.

Зважаючи на обов`язок виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом України «Про виконавче провадження», здійснення виконавчих дій поза межами місця знаходження боржника, а також невиконання обов`язку із повернення виконавчого документу на виконання приписів пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону, є порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року в справі № 804/6996/17.

При цьому, суд звертає увагу, що за відсутності будь-яких належних та допустимих доказів проживання та наявності майна в позивача як боржника у виконавчому провадженні в місті Київ, у відповідача не було правових підстав для прийняття до виконання виконавчого документа шляхом прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження.

В свою чергу, відповідні висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 31 березня 2021 року в справі № 380/7750/20, відповідно до якої, отримавши заяву стягувача про примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріуса, у якій, як і в указаному виконавчому документі, зазначено дві різні адреси боржника, приватний виконавець не міг не звернути уваги, що ці адреси, якщо вирішувати питання про прийняття до виконання цього виконавчого документа, відсилають до різних виконавчих округів (Львівська область та місто Київ відповідно). Звідси виникає потреба з`ясування місця проживання боржника як умови прийняття виконавчого документа до примусового виконання приватним виконавцем, територіальним округом якої є місто Київ (пункт 81 постанови). Верховний Суд дійшов висновку про те, що сама лише вказівка на місце проживання, яке не має жодного взаємозв`язку з особою боржника, не може вважатися достатньою підставою для прийняття виконавчого документа приватним виконавцем, територіальний округ якої охоплює місце виконання, визначеного за цією адресою (пункт 86 постанови).

Суд зауважує, що під час розгляду даної справи було чітко встановлено, що на даний час та на момент прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження не мала майна в місті Дніпро, та взагалі на момент відкриття виконавчого провадження, проживала та працювала у м. Київ.

При цьому, суд зазначає, що відповідач зворотного не довів та жодних доказів на підтвердження правомірності своїх дій суду не надав.

Жодних інших доводів, підтверджених належними та допустимим доказами щодо підтвердження місця проживання, перебування, роботи позивача або місцезнаходження його майна матеріали справи не містять.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачем не дотримано вимог статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 та без достатніх на те правових підстав відкрито виконавче провадження не за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи або знаходження його майна, а в іншому виконавчому окрузі.

Відтак, беручи до уваги викладені вище обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач протиправно та всупереч вимогам чинного законодавства відкрив виконавче провадження з порушенням правил територіальної діяльності державної виконавчої служби, оскільки останній, всупереч вищевказаним нормам чинного законодавства, при відкритті виконавчого провадження не пересвідчився з офіційних джерел про наявність майна боржника у відповідному виконавчому окрузі чи достовірність місця проживання/перебування чи реєстрації позивача, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог позивача та наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка Юрія Олександровича від 31 січня 2022 року про відкриття виконавчого провадження № 68407101; постанови приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка Юрія Олександровича від 31 січня 2022 року про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні № 68407101; постанови приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка Юрія Олександровича від 31 січня 2022 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 68407101; постанови приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка Юрія Олександровича від 14.02.2022 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні № 68407101.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до положень частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На думку Дніпропетровського окружного адміністративного суду, відповідачем не виконано та не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних дій з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, а тому беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати у вигляді судового збору у загальній сумі розмірі 4962 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Приписами п. 1 ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України)

Таким чином, розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена.

Судом встановлено, що позивачем до позову долучено лише копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (серія ДП №4968) від 23.10.2020 року відносно адвоката Спариш М.Г., копію договору (угоди) про надання правничої допомоги від 02.12.2021 року. Проте, позивачем не надано докази щодо обсягу наданих послуг, доказів їх вартості, що сплачена, а також доказів приймання-передачі наданих послуг.

Враховуючи вище викладене, суд не вбачає законних підстав для задоволення клопотання про стягнення з приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка Юрія Олександровича на користь позивача витрат на правову допомогу.

Керуючись ст. ст. 139, 241-242, 244-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка Юрія Олександровича, третя особа: товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кредит-Капітал про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка Юрія Олександровича від 31 січня 2022 року про відкриття виконавчого провадження № 68407101.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка Юрія Олександровича від 31 січня 2022 року про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні № 68407101.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка Юрія Олександровича від 31 січня 2022 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 68407101.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка Юрія Олександровича від 14.02.2022 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні № 68407101.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка Юрія Олександровича ( АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 4962 грн. (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві гривні).

Рішення суду першої інстанції за наслідками розгляду справи, визначеної ст. 287 КАС України, набирає законної сили у строк та порядок визначений ст. 272 КАС України.

Рішення суду першої інстанції за наслідками розгляду справи, визначеної ст. 287 КАС України, оскаржується у строк та порядок встановлений ч. 6 ст. 287 КАС України.

Суддя С. В. Прудник