Рішення

від 20.03.2022 по справі 420/22298/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/22298/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ананьївської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Ананьївської міської ради, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Ананьївської міської ради щодо не розгляду заяви про затвердження проекту землеустрою та прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою стосовно відведення позивачу ОСОБА_1 земельної ділянки: кадастровий номер 5120280400:01:001:0759, площею 2,0 гектара, у приватну власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території колишньої Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області, згідно поданої заяви від 18.03.2021 року та проекту землеустрою від 19.08.2020 року;

- зобов`язати Ананьївську міську раду розглянути та затвердити на найближчому пленарному засіданні сесії проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 гектара у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території колишньої Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області та передати позивачу ОСОБА_1 земельну ділянку: кадастровий номер 5120280400:01:001:0759, площею 2,0000 гектара, у приватну власність, згідно поданої заяви від 18.03.2021 року та проекту землеустрою від 19.08.2020 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона 17.03.2021 року звернулась до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га на території Одеської області, Ананьївського району, Ананьївської Першої сільської ради.

Разом з тим, листом від 31.08.2021 року Ананьївська міська рада повідомила позивача, що відповідно до Наказу №376 від 18.05.2010 року «Про затвердження Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками», акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання погоджується власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок. Водночас у наданих позивачем документах відсутнє таке погодження суміжними власниками землевласниками або землекористувачами, з огляду на що питання про погодження проекту землеустрою не виносилось відповідачем на засідання сесії Ананьївської міської ради.

Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, оскільки Земельним кодексом України не передбачено такої підстави для відмови в затвердженні проекту землеустрою.

Ухвалою суду від 13.01.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Ананьївської міської ради було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ч.5 ст. 262 КАС України.

08.02.2022 року від Ананьївської міської ради надійшов відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що пунктом 2.8 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2020 року №376 визначено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, в тому числі, акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

15.02.2022 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив на адміністративний позов, в якій вона наполягає на задоволенні позовних вимог.

Заперечень на відповідь на відзив відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

27.12.2019 року наказом ГУ Держгеокадастру в Одеській області №15-11172/1319-СН ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області (за межами населеного пункту), орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

19.08.2020 року позивачем було замовлено у товариства з обмеженою відповідальністю «Центр приватизації», та останнім розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Одеської області, Ананьївського району, Ананьївської Першої сільської ради (за межами населеного пункту).

17.03.2021 року позивач звернулась до Ананьївської міської ради із заявою про затвердження вищезазначеного проекту землеустрою.

До заяви позивач надала: проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Зазначена заява була зареєстрована Ананьївською міською радою 18.03.2021 року.

Листом від 31.08.2021 року №М-769 Ананьївська міська рада повідомила позивача, що відповідно до Наказу №376 від 18.05.2010 року «Про затвердження Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками», акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання погоджується власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок. Водночас у наданих позивачем документах відсутнє погодження суміжними землевласниками та землекористувачами, з огляду на що питання про погодження проекту землеустрою не виносилось відповідачем на засідання сесії Ананьївської міської ради.

Не погоджуючись із зазначеною бездіяльністю відповідача, що полягала у ненаданні позивачу вмотивованого та обґрунтованого рішення суб`єкта владних повноважень, оформленого у відповідності до вимог чинного законодавства, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Дослідивши адміністративний позов позивача, відзив Ананьївської міської ради, відповідь на відзив та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (ст. 13 Конституції України).

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

Частиною 4 ст. 122 ЗК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою вказаної статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно частини 3 статті 78 ЗК України визначено, що земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно з ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Пунктом «б» ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно п. «б» ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Стаття 118 ЗК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Так, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (ч. 6 ст. 186 ЗК України).

Частиною 6 ст. 186-1 ЗК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Відповідно до ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування відповідно до Конституції України визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі Закон).

Згідно п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключною компетенцією сільських селищних, міських ради є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Положеннями ст. 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить зокрема: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або про відмову в цьому, повинно оформлятися відповідним рішення ради прийнятим на її пленарному засіданні. Водночас. як вбачається з матеріалів адміністративної справи №420/22298/21, відповідачем відповідного рішення прийнято не було, а листом від 31.08.2021 року №М-769 повідомлено позивача, що питання про погодження проекту землеустрою не виносилось відповідачем на засідання сесії Ананьївської міської ради.

Суд зауважує, що відсутність належним чином оформленого рішення Ананьївської міської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, чи відмову в цьому у формі рішення, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом, з огляду на що суб`єкт владних повноважень допустив протиправну бездіяльність.

За таких умов суд вважає за можливе задовольнити позовну вимогу позивача про визнання протиправною бездіяльності Ананьївської міської ради щодо неприйняття у встановлений законом спосіб та строк рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Також для належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Ананьївську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.03.2021 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області (за межами населеного пункту) та прийняти за результатами її розгляду у строк, встановлений законом, рішення відповідно до положень Земельного кодексу України.

Щодо вимоги позивача в частині зобов`язання Ананьївської міської ради затвердити на найближчтому пленарному засіданні сесії проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 гектара у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території колишньої Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області та передати позивачу ОСОБА_1 земельну ділянку: кадастровий номер 5120280400:01:001:0759, площею 2,0000 гектара, у приватну власність, згідно поданої заяви від 18.03.2021 року та проекту землеустрою від 19.08.2020 року, суд зазначає наступне.

Так, зі змісту Рекомендації R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Такого правового висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 23 травня 2018 року у справі №825/602/17, яка в силу ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб`єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.

Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Таким чином суд не вправі підміняти собою державні органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством. Зазначення судом конкретних дій відповідача під час розгляду скарги, є виходом за межі повноважень суду, наданих чинним законодавством при постановленні судових рішень.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 року у справі №815/3799/17, від 21.08.2018 року у справі №810/3393/17.

Частиною 3 ст. 245 КАС України встановлено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акту суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд зауважує, що застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача, як зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення про затвердження проекту землеустрою, є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким відмовив в його задоволенні. В такому разі, суд під час перевірки підстав прийняття рішення, перевіряє конкретні підстави відмови в затверджені проекту землеустрою. У разі визнання незаконності підстав, що стали причиною прийняття рішення про відмову, доцільним способом захисту є власне зобов`язання уповноваженого суб`єкта прийняти конкретне рішення, а не зобов`язання повторно розглянути клопотання. Оскільки клопотання вже було розглянуто, рішення прийнято, тому повторний розгляд клопотання не захистить прав заявника.

Разом з тим, у спірних правовідносинах відповідач взагалі не реалізував своїх повноважень та не розглянув належним чином заяву позивача. Прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача прийняти рішення про затвердження зазначеного проекту і про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки без перевірки наявності чи відсутності відповідних підстав, в даному випадку, є необґрунтованим та може призвести до прийняття відповідного рішення з порушенням вимог закону.

З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги позивача в частині зобов`язання Ананьївської міської ради затвердити на найближчому пленарному засіданні сесії проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 гектара у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території колишньої Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області та передати позивачу ОСОБА_1 земельну ділянку: кадастровий номер 5120280400:01:001:0759, площею 2,0000 гектара, у приватну власність, згідно поданої заяви від 18.03.2021 року та проекту землеустрою від 19.08.2020 року, задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позову додано квитанцію від 31.12.2021 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 908,00 грн.

Таким чином з урахування задоволення основної позовної вимоги ОСОБА_1 , суд доходить висновку про необхідність стягнення судового збору у розмірі 908,00 грн. сплаченого позивачем з Ананьївської міської ради.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 72, 77, 241-246, 251, 255, 257, 258, 262, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Ананьївської міської ради (66401, Одеська область, м.Ананьїв, вул. Незалежності, 51) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Ананьївської міської ради щодо неприйняття у встановлений законом спосіб та строк рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 18.03.2021 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Зобов`язати Ананьївську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.03.2021 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області (за межами населеного пункту) та прийняти за результатами її розгляду у строк, встановлений законом, рішення відповідно до положень Земельного кодексу України.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Ананьївської міської ради за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 908,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя О.В. Білостоцький