Рішення

від 20.03.2022 по справі 371/982/20

МИРОНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

21.03.2022 Єдиний унікальний № 371/982/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2022 року м. Миронівка

ЄУН 371/982/20

Провадження № 2/371/202/22

Миронівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Капшук Л.О.,

за участю секретаря судових засідань Марусич А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Росавської сільської ради Миронівського району Київської області про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи заявлені вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . Позивач ОСОБА_1 є сином померлої та її спадкоємцем за законом. Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на майно у виді житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також на право на земельну частку (пай) в АП ім. Бузницького розміром 2.71 в умовних кадастрових гектарах. Вказана земельна частка (пай) належала ОСОБА_2 на підставі сертифіката на земельну частку (пай) серії КВ № 02898833.

Позивач 19 лютого 2020 року отримав у Миронівській районній державній нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за законом на належний до дня смерті ОСОБА_2 житловий будинок. Оригінал сертифікату на земельну частку (пай) серії КВ № 02898833 був втрачений, державний акт про право власності на земельну ділянку не видавався, в зв?язку з чим позивач не має змоги отримати свідоцтво про право на спадщину на вказану земельну частку (пай).

На момент смерті спадкодавиці ОСОБА_2 належало право на земельну частку (пай) в АП ім. Бузницького, оскільки вона була включена до списку осіб, що мають право на земельні паї та одержала сертифікат на земельну частку (пай). Вказаний список був затверджений протоколом № 1 від 5 січня 2000 року зборів уповноважених членів АП ім. Бузницького після отримання державного акта на право колективної власності на землю, відповідно до рішення Миронівської міської ради народних депутатів № IV-22 від 12 травня 1995 року.

Вважає, що оскільки спадкодавиця ОСОБА_2 набула права на земельну частку (пай) в АП ім. Бузницького у визначеному розпорядженням Миронівської районної державної адміністрації розмірі 2.71 в умовних кадастрових одиницях, то, за правилом статей 534, 548 ЦК УРСР, вказане право увійшло до складу спадщини і перейшло до позивача, як до спадкоємця.

Просив визнати за позивачем ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 ,, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності в порядку спадкування за законом на земельну частку (пай) середнім розміром 2.71 в умовних кадастрових гектарах, переданих у колективну власність асоціації пайовиків ім. Бузницького згідно державного акта на право колективної власності на землю від 6 липня 1995 року серії КВ, виданого Миронівською районною радою народних депутатів Київської області.

Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання учасників справи

Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області від 23 грудня 2020 року відкрито провадження в справі.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 17 березня 2021 року закрито підготовче засідання у справі та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 01 жовтня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотань Миронівської міської ради Київської області та представника позивача про залучення у справі правонаступника відповідача.

Аргументи учасників справи

У судове засідання позивач та представник позивача не з`явилися, в поданій до суду заяві представник позивача вказав, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просив задовольнити позовні вимоги повністю, розгляд справи проводити за його відсутності та за відсутності позивача.

Представник відповідача Росавської сілської ради Миронівського району Київської області в судове засідання не з`явився. В надісланій до суду заяві голова комісії з припинення О. Шпиль просить розглядати справу у відсутності представника відповідача.

Відповідачі відзиву на позов не подали.

Відповідно положень частини 2 статті 191 та частини 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, а тому за правилами частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи

Судом встановлені такі фактичні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 .

Вказана обставина підтверджується даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 13 січня 2003 року виконкомом Росавської сільської ради Миронівського району, актовий запис № 2 (а.с. 8).

Позивач ОСОБА_1 , який є сином ОСОБА_2 , спадщину прийняв та оформив спадкові права на належний померлій житловий будинок під номером АДРЕСА_1 .

Вказане підтверджується даними довідки Росавської сільської ради № 1022 від 28 грудня 2019 року, свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 19 лютого 2020 року Миронівською районною державною нотаріальною конторою (реєстровий номер 1-259), витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 200966408 від 19 лютого 2020 року (а.с. 9,10,11).

Померла ОСОБА_2 за життя, під час розпаювання земель колективної власності, набула права на земельну частку (пай) в АП ім. Бузницького та отримала на нього сертифікат КВ № 02898833.

Так, відповідно до державного акту серії КВ на право колективної власності на землю, виданого 6 липня 1995 року на підставі рішення Миронівської ріайонної ради № ІV-22 від 12 травня 1995 року, Асоціації пайовиків ім. Бузницького с. Росава Росавської сілької Ради народних депутатів передано у колективну власність 2315,6 гектарів землі в межах згідно з планом (а.с. 12-15). Розпорядженням Миронівської районної державної адміністрації Київської області № 32 від 1 лютого 2000 року затверджено вартість земельної частки (паю) у розмірі 27290 грн. та її розмір в умовних кадастрових гектарах - 2.71 (а.с. 16).

Даними виписки з протоколу № 1 зборів уповноважених членів АП ім. Бузницького від 5 січня 2000 року підтверджується, що ОСОБА_2 була включена до списку осіб, що мають право на земельні паї по АП ім. Бузницького для одержання сертифікатів на землю під номером 1365 (а.с. 17-18).

Відповідно до даних довідки виконкому Росавської сільської ради № 437 від 26 серпня 2020 року, ОСОБА_2 дійсно отримала сертифікат на земельний пай серії КВ № 02898833 від 10 лютого 2000 року, реєстраційний номер 12807 (а.с. 7).

Земельна частка, право на яку отримала ОСОБА_2 згідно сертифікату серії КВ № 02898833 знаходиться в межах Росавської сілської ради Київської області і обробляється ВП «Бузницького» ТОВ «НВФ Урожай». Вказана обставина підтверджується даними довідки ТОВ «НВФ Урожай» ВП «Бузницького» № 76 від 2 жовтня 2020 року (а.с. 19).

Таким чином, ОСОБА_2 набула за життя права на земельну частку (пай) в АП ім. Бузницького розміром 2.71 в умовних кадастрових гектарах вартістю 27290 грн., що розташована в межах Росавської сільської ради Миронівського району Київської області.

Мотиви суду та застосовані норми права

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов належить задовольнити.

Спадкоємець ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщина відкрилася до 1 січня 2004 року, а тому спадкові правовідносини в цій справі регулюються нормами законодавства, що діяли на момент відкриття спадщини, зокрема нормами ЦК УРСР та нормами Закону України «Про власність».

Статтею 12 Закону України «Про власність» (чинного на момент відкриття спадщини) встановлено, що громадянин набуває права власності на майно одержане внаслідок успадкування.

Відповідно до статті 524 ЦК УРСР, спадкування здійснюється за законом і за заповітом.

За правилом статті 548 ЦК УРСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно правил статті 549 ЦК УРСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до пункту "г" частини 1 статті 81 ЗК України, в редакції, чинній на момент відкриття спадщини, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Статтею 560 ЦК УРСР встановлено, що спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину.

Згідно з пунктами 4.12, 4.15, 4.18 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 за № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Згідно з частиною 1 статті 126 ЗК України, в редакції, яка діяла до 1 січня 2013 року, документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку, є державний акт на право власності.

Встановлено, що після смерті ОСОБА_1 позивач спадщину за законом прийняв, оформив спадкові права на житловий будинок. Оформити спадкові права на земельну частку (пай) позивач не має змоги, оскільки сертифікат на земельну частку (пай) на ім?я спадкодавця втрачений, державний державний акт на неї не видавався.

Дана обставина вказує на наявність перешкод у оформленні спадкових прав.

Відповідно до положень частин 9, 10 статті 5 ЗК України 1990 року, кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу. Право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо успадкування майна, та статутом відповідного колективного підприємства. За відсутності спадкоємців переважне право на земельну частку мають члени цих підприємств, кооперативів і товариств.

Частиною другою статті 23 ЗК України 1990 року визначено, що державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі - Указ № 720/95) встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до пункту 2 Указу № 720/95, право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» визначено, що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Згідно з пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та відповідні норми ЦК УРСР. У цьому разі необхідно враховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Цією ж статтею визначено загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до статті 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до пункту "г" частини 1 статті 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено пунктом 1 частини 3 статті 152 ЗК України.

Судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_2 за життя була включена до списку осіб, що набули права на земельну частку (пай) в АП ім. Бузницького та отримала сертифікат на вказану земельну частку (пай), а тому набула права на спірну земельну частку (пай).

У зв'язку із цим зазначену земельну частку (пай) можна вважати частиною спадкового майна померлої, а отже право позивача на визнання за ним права власності на земельну частку (пай) підлягає захисту.

Висновки за результатами розгляду

Згідно правил статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 14, у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин 1, 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За правилами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналіз наведених норм процесуального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

За таких обставин, звертаючись до суду з позовом саме на заявника покладається обов`язок з доведення належними, допустимими та достатніми доказами своїх позовних вимог з посиланням на матеріально-правову підставу своїх вимог.

Сукупність досліджених в судовому засіданні доказів доводять той факт, що ОСОБА_2 за життя була включена до списку осіб, що набули права на земельну частку (пай) в АП ім. Бузницького та отримала сертифікат на вказану земельну частку (пай), а тому набула права на спірну земельну частку (пай). У зв'язку із цим зазначену земельну частку (пай) можна вважати частиною спадкового майна померлої. Позивач не може отримати свідоцтво про право на спадщину за законом в зв?язку з відсутністю оригіналу документу, що посвідчує право спадкодавиці на вказану земельну частку.

Таким чином, порушене право позивача підлягає судовому захисту. Визнання права на вказану земельну частку буде відповідати принципу пропорційності в питанні захисту права власності позивача, як спадкоємця.

Згідно правил частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач вимоги про стягнення судового збору з відповідача не ставив, в зв`язку з чим судові витрати залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 95, 229, 258, 259, 263 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Росавської сільської ради Миронівського району Київської області про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкуваннязадовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну частку (пай) середнім розміром 2.71 в умовних кадастрових гектарах, переданих у колективну власність асоціації пайовиків ім. Бузницького згідно державного акта на право колективної власності на землю від 6 липня 1995 року серії КВ, виданого Миронівською районною радою народних депутатів Київської області.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач:

ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач:

Росавська сільська рада, код ЄДРПОУ 04362645 адреса місцезнаходження: Київська область, Миронівський район, село Росава, вулиця Центральна, будинок під номером 2.

Суддя підпис Л.О. Капшук

Згідно з оригіналом

Суддя Л.О. Капшук