Ухвала

від 21.03.2022 по справі 353/58/22

ТЛУМАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 353/58/22

Провадження № 1-кп/353/56/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2022 рокум.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді ОСОБА_1 ,

за участю: cекретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора Тлумацького відділу Івано-Франківської окружної прокуратури ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши увідкритому підготовчомусудовому засіданнів залісуду ум.Тлумач кримінальнепровадження № 12021095240000146, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.11.2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця сел. Обертин Тлумацького району Івано-Франківської області, зареєстрованого у АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , з вищою освітою, одруженого, на утриманні має двоє неповнолітніх дітей, фізичної особи - підприємця, раніше не судимого, громадянина України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 254 КК України, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Тлумацького районного суду Івано-Франківської області на стадії підготовчого судового засідання перебуває кримінальне провадження № 12021095240000146, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.11.2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 254 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 в 2018 році вирішив облаштувати штучну водойму (ставок) на земельній ділянці сільськогосподарського призначення площею 0,7135 га (кадастровий номер 2625610100:08:001:0225, цільове призначення: 01.03 для ведення особистого селянського господарства), що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ). Так, не ініціюючи питання зміни цільового призначення земельної ділянки площею 0,7135 га, що розташована АДРЕСА_3 та не маючи в наявності готового та затвердженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, ОСОБА_4 діючи умисно, у березні 2018 року, більш точна дата та час досудовим розслідуванням не встановлені, в порушення вимог ст.ст. 20, 125, 126, 168 Земельного кодексу України, без отримання від спеціально уповноважених органів влади відповідних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву земельної ділянки для створення штучної водойми, використовуючи техніку та послуги невстановлених досудовим розслідуванням осіб, незаконно облаштував на вказаній ділянці дві штучні водойми (ставки), площею 0,1040 га та 0,2838 га, внаслідок чого порушено цілісність поверхневого шару ґрунту, а утворені заглиблення на вказаній частині земельної ділянки підтоплено підземними та стічними водами, що не дає можливості для відтворення природних властивостей землі і використання з метою сільськогосподарського виробництва, тобто призвело до виведення частини зазначеної земельної ділянки із сільськогосподарського обороту. ОСОБА_4 земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 0,7135 га (кадастровий номер 2625610100:08:001:0225, цільове призначення: 01.03 для ведення особистого господарства) обгородив та використовує по даний час з відхиленням від затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, чим порушує вимоги п. "і" ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України.

21.03.2022 року обвинувачений ОСОБА_4 через канцелярію суду подав клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, з тих підстав, що строк давності притягнення його до кримінальної відповідальності закінчився, а тому просив звільнити його, як обвинуваченого у даному кримінальному провадженні, від кримінальної відповідальностіза ч. 1 ст. 254 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а провадження по справі закрити. Зазначив, що не заперечує щодо звільнення його від кримінальної відповідальності, наслідки звільнення від кримінальної відповідальності йому відомі.

Відповідно до обвинувального акту, який надійшов на розгляд до Тлумацького районного суду Івано-Франківської області 21.01.2022 року, ОСОБА_4 обвинувачується в безгосподарському використанні земель, що спричинило виведення земель з сільськогосподарського обороту, тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 254 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності підтримали та просили задовольнити з підстав, зазначених у ньому. Обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що свою вину у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст.254КК України не визнає, хоча визнає обставини, які зазначені в обвинувальному акті. Його захисник адвокат ОСОБА_5 просив врахувати,що невизнаннявини обвинуваченимне єпідставою длявідмови узадоволенні клопотанняпро звільненняїх від кримінальноївідповідальності напідставі ст.49КК України,оскільки визначальнимв даномувипадку єсплив строків,протягом якихособу можнапритягнути докримінальної відповідальності.З часу вчинення протиправних дій минуло більше трьох років, обвинувачений не вчинив інших кримінальних правопорушень, строк досудового розслідування не зупинявся та не переривався, а тому ОСОБА_4 слід звільнити від кримінальної відповідальностіу зв`язку із закінченням строків давності. Також просили кримінальне провадження закрити. Обвинувачений ствердив, що не заперечує щодо звільнення його від кримінальної відповідальності, наслідки звільнення від кримінальної відповідальності йому відомі.

Прокурор вважає, що клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України слід задовольнити, кримінальне провадження слід закрити в зв`язку із закінченням строків давності, оскільки з дня вчинення ним кримінального правопорушення минуло більше трьох років, а строк притягнення його до кримінальної відповідальності не зупинявся та не переривався.

Після оголошення вищевказаного клопотання, суд, відповідно до ч. 3ст. 285 КПК України, роз`яснив обвинуваченому суть пред`явленого обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності (ст. 49 КК України) з нереабілітуючих підстав і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. Також судом в судовому засіданні роз`яснено, що у разі, якщо обвинувачений щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, то судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.

Суд, роз`яснивши обвинуваченому ОСОБА_4 суть пред`явленого йому обвинувачення, наслідки закриття провадження з нереабілітуючих підстав та право заперечувати проти закриття провадження, поза об`єктивним сумнівом переконався в істинності та добровільності його позицій щодо поданого клопотання, а також щодо надання ним згоди на звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Законом України про кримінальну відповідальність.

Пункт 1 ч. 2ст.284КПК України передбачає, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Частиною 4 ст. 286 КПК України передбачено, що якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України та ч. 3 ст. 288 КПК України, суд у підготовчому судовому засіданні своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Статтею 44КК України передбачено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 1, 2 ч. 1ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили, минули певні строки, зокрема: два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 254 КК України, санкція якої (на день вчинення) передбачала покарання у виді штрафу до двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Відповідно до обвинувального акту, кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 вчинено у 2018 році. Таким чином, з дня вчинення кримінального правопорушення минуло більше трьох років. Від явки до органів слідства, прокуратури та суду ОСОБА_4 не ухилявся та не переховувався, а строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 254 КК України, не зупинялися та не переривалися, а також обвинувачений не притягався до кримінальної відповідальності, про що свідчить інформація сектору інформаційної підтримки ГУНП в Івано-Франківській області.

Тобто, вищенаведені обставини свідчать, що строк притягнення ОСОБА_4 за ч. 1 ст.254КК України закінчився.

Також слід зазначити, що у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року по справі № 462/7282/14-к зазначено, що визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов`язкової умови такого звільнення, кримінальним процесуальним законом не передбачено. Відповідно до положеньст. 63 Конституції Українитаст. 18 КПКУкраїни жодну особу не може бути примушено визнати свою вину у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення чи показання, які можуть стати підставою для її підозри або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення. Виходячи з цих положень закону визнання винуватості є правом, а не обов`язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже, невизнання вказаними особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом (ст.49КК України) інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує такого звільнення, з визнанням ними своєї винуватості у вчиненні злочину. Аналогічний висновк викладений і у Постановах ВС від 12.11.2019 року по справі № 566/554/16-к, від 26.03.2020 року по справі № 730/67/16-к.

Крім того, у Постанові ВС від 11.11.2020 року по справі № 455/229/17 зазначено, що дотримання умов, передбачених ст. 49 КК України, є безумовною й обов`язковою для суду підставою щодо звільнення особи від кримінальної відповідальності, навіть у разі невизнання вини останньою.

Таким чином, відсутні підстави, які б перешкоджали звільненню ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 254 КК України, а тому ОСОБА_4 слід звільнити від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, а провадження у справі слід закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Речові докази та процесуальні витрати по справі відсутні, запобіжні заходи щодо обвинуваченого не обирались.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 49 КК України, керуючись ст.ст. 284-286,288,314, 370 - 372 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.

Обвинуваченого ОСОБА_4 звільнити від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст.254КК України на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження № 12021095240000146, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.11.2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 1 ст.254КК України - закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

На ухвалу може бути подано апеляцію до Івано-Франківського Апеляційного суду через Тлумацький районний суд Івано-Франківської області протягом семи днів з часу її проголошення.

Копію даної ухвали вручити негайно після її проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали суду.

ГоловуючийОСОБА_6