Рішення

від 20.03.2022 по справі 339/407/21

БОЛЕХІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №339/407/21

82

2/339/15/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2022 року м. Болехів Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Головенко О. С.

секретаря судового засідання Ганчар Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у загальному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Болехівського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Південнно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м.Івано-Франківськ) про зняття арешту з майна, -

ВСТАНОВИВ:

29 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовною заявою, в якій просить зобов`язати відповідача зняти арешт з належного їй нерухомого майна по АДРЕСА_1 , який накладено в межах виконавчого провадження на підставі постанови про арешт майна № АА 282685 від 28.02.2011р., реєстраційний номер обтяження: 10883925.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що про оспорювану постанову довідалася у жовтні 2021 року, коли звернулася до нотаріуса з наміром вчинити дії щодо нерухомого майна. Вона не заперечує той факт, що отримувала кредит у АТ КБ «Приватбанк», проте заборгованість погасила, у даної установи відсутні до неї будь-які претензії.

Однак, всупереч нормам ЗУ «Про виконавче провадження» не знято арешт на нерухоме мйно та не виключено відомості з Єдиного реєстру боржників. Безпосереднє зняття арешту з майна здійснюється за постановою державного виконавця, яка приймається на підставі відповідного рішення суду. Оскільки виконавче провадження по відношенню щодо неї було завершено із урахуванням того, що арешт з майна не знято, тому вона змушена звертатися за захистом своїх прав до суду.

30 листопада 2021 року провадження у зазначеній справі відкрито та призначено до підготовчого засідання.

16 грудня 2021 року представником відповідача подано відзив на позов, в якому вказує, що у державного виконавця відсутні правові підстави для зняття арешту з майна боржника, накладеного постановою АА 282685 від 28 лютого 2011 року реєстраційний номер обтяження 10883925, оскільки невідомо в межах якого виконавчого провадження накладався оскаржуваний арешт та у зв`язку зі знищенням матеріалів виконавчого провадження за спливом термінів його зберігання в архіві відділу неможливо встановити факт виконання чи не виконання зобов`язань боржника за виконавчим документом.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №278378129 сформованої 06 жовтня 2021 року встановлено, що оспорювану постанову про арешт майна боржника АА 282685 державним виконавцем винесено 28 лютого 2011 року. На той час державний виконавець не мав повноважень державного реєстратора, тобто самостійно не накладав арешт на нерухоме майно в Реєстрі, а постанову про арешт майна направляв для виконання органам нотаріату. Окрім цього, на час винесення постанови про арешт майна не існувала автоматизована система виконавчого провадження і, відповідно, сама постанова відсутня в реєстрі, що унеможливлює визначення її приналежності до конкретного виконавчого провадження.

У зв`язку з наведеними фактами повідомляє про відсутність правових підстав для зняття арешту з нерухомого майна боржника, який накладено на підставі постанови про арешт майна боржника АА 282685 від 28 лютого 2011 року №10883925.

Просить розгляд справи проводити у його відсутності (а.с.16), що не суперечать вимогам ст.211 ЦПК України.

22 грудня 2021 року представником позивача подано відзив на позов, в якому просить залучити до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору АТ КБ «Приватбанк» (а.с.21).

14 лютого 2022 року за клопотанням позивача залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору АТ КБ «Приватбанк» та закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору АТ КБ «Приватбанк» в судове засідання не з`явився повторно, про причину неявки суд не повідомив, незважаючи на те, що про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Позивач також подала заяви, в якій просить справу слухати у її відсутності та представника - адвоката Керницького В.М., з яким розірвала угоду про надання правової допомоги, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.35).

Окрім того, адвокат Керницький В.М. 13.01.2022 року подав клопотання, де вказує, що 12.01.2022 року позивач ОСОБА_1 повідомила його про те, що не бажає користуватися його послугами, а письмове підтвердження про відмову від адвоката вказала, що надасть в суді ( а.с.22).

Так, згідно ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Тому неявка учасників справи, не перешкоджає проведення судового розгляду без їх участі на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд, повно та всебічно з"ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, прийшов до наступного висновку.

Частиною першою ст. 15, п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тлумачення вказаних норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права чи інтереси позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав чи інтересів позивач звернувся до суду.

А способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Із змісту позовної заяви, матеріалів справи вбачається, що предметом позову є скасування арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 на суму 42942.59 грн, накладеного на підставі постанови ВДВС Болехівського міського управління юстиції Бунчак Л.Я., АА 282685 від 28 лютого 2011 року .

Так, згідно інформації з Державного реєстру речових на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна станом на 28.01.2022року вбачається, що 28 лютого 2011 року о 14:12:32 Івано-Франківською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України за №110883925 зарестровано арешт на майно, підставою обтяження є постанова про арешт майна боржника АА282685 від 28 лютого 2011 року ВДВС Болехівського МУЮ Бунчак Л.Я. на суму 42942.59 грн (а.с.36).

Згідно довідок ТзОВ Компанія укравління активами «Прімоколект-капітал» від 08 лютого 2018 року №08/02/18-288, №08/02/18-287, у нього відсутні претензії до ОСОБА_1 по договорах №500135759 від 25 червня 2008 року, №010/82/0010/90350 від 08 серпня 2008 року (а.с.28, 30, 37).

Довідкою ПАТ КБ «Правекс-Банк» №453/673БТ від 28 квітня 2017 року підтверджено, що станом на 29 квітня 2017 року зобов`язання за кредитним договором №-11252-2-449-0 від 25 листопада 2010 року виконані в повному об`ємі (а.с.29).

Болехівським міським судом 01 липня 2011 року видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Всеукраїнський АБ «ВіЕйБі Банк» 16930.72 заборгованості за кредитним договором та 292.31 грн судових витрат, який виконаний, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 06 листопада 2018 року ВП №37794454 (а.с.39-40).

З довідки АТ КБ «Приватбанк» від 04 листопада 2021 року вбачається, що у ОСОБА_1 станом на 04 листопада 2021 року немає заборгованості перед банком (а.с.4).

Згідно обліково- статистичних даних Болехівського міського суду відсутні судові рішення про накладення арешту на майно ОСОБА_1 (а.с.45).

Як ствердила позивач, нею було сплачено всі платежі, що були передбачені судовим рішенням та отримано повідомлення від державного виконавця про закриття відносно неї виконавчого провадження, тому вважає, що є підстави для зняття арешту з її майна.

Отже, у даному випадку має місце саме завершення виконавчого провадження. Проте, матеріали вказаного виконавчого провадження знищені за закінченням термінів зберігання, то ж Болехівський міський ВДВС не може скасувати арешт майна позивача.

Поняття та особливості здійснення виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначено Законом України «Про виконавче провадження» .

Статтею 1 наведеного Закону визначено, що виконавче провадження,виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 2 ст. 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 7 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Відповідно до ч. ч. 1 - 2 ст. 38 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 401 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

Суд встановив, що виконавче провадження завершено та матеріали його знищені, але накладений арешт не був знятий.

Слід зазначити, що накладення арешту на майно боржника є заходом забезпечення виконання судового рішення та збереження його є правомірним до виконання рішення суду. Однак, враховуючи, що виконавче провадження, в рамках якого такий арешт накладено, закінчено та знищене, суд приходить до висновку, що позивач правомірно обрав спосіб захисту шляхом подання позову про зняття арешту, оскільки збереження останнього за відсутності підстав для цього є порушенням його права власності.

Відповідно ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 391 ЦК України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Uzan та інші проти Турції» (скарги №№ 19620/05, 41487/05, 17613/08 и 19316/08) від 05.03.2019, Европейський Суд встановив, що заявники скаржилися на тривале застосування тимчасових заходів щодо їхнього майна та відмову органів влади скасувати ці заходи протягом кількох років, навіть з урахуванням того, що заявників не було визнано винними у кримінальному провадженні або відповідачами у цивільному провадженні. Европейський Суд прийшов до висновку, що влада не змогла встановити «справедливий баланс» між захистом суспільних інтересів та вимог захисту прав заявників на повагу їх власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції (право на мирне володіння майном).

Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначені підстави для зняття арешту з майна боржника, де в ч. 5 вказано, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини (ч. 2 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що збереження арешту на нерухоме майно позивача ОСОБА_1 та запис про арешт у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна обмежують його права щодо вільного розпорядження майном, а тому її право підлягає захисту шляхом скасування арешту з майна в судовому порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст. 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Болехівського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Південнно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м.Івано-Франківськ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору АТ КБ «Приватбанк» про зняття арешту з майна задовольнити.

Скасувати арешт на все нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 на суму 42942.59 грн, накладеного на підставі постанови ВДВС Болехівського міського управління юстиції Бунчак Л.Я., АА 282685 від 28 лютого 2011 року, запис у Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна від 28 лютого 2011 року 14:12:32 за № 10883925, зареєстрованого реєстратором: Івано-Франківською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Болехівський міський суд. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Найменування та ім`я сторін, їх місцезнаходження та проживання :

ОСОБА_1 - реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Болехівський відділ державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Південнно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м.Івано-Франківськ) - місцезнаходження вул. Д.Галицького,47 в м.Болехів Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 34505063 .

Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" - місцезнаходження вул. Грушевського, 1Д м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570.

Дата складання повного тексту рішення - 21 березня 2022 року.

Суддя Головенко О.С.