Рішення

від 20.03.2022 по справі 465/8302/15-ц

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/8302/15-ц

2/465/164/22

РІШЕННЯ

Іменем України

21.03.2022 року Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого-судді Мартьянової С.М.

при секретарі Турчак М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові цивільну справу № 465/8302/15-ц за позовом ПАТ КБ «Приватбанк»» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватного підприємства Фірми «Буг» про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватного підприємства Фірми «Буг» про стягнення заборгованості за кредитним договором посилаючись на те, що27.06.2008р. між ПАТ КБ`Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Є/V 3799, згідно якого позивач надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 85000 доларів США строком до 27.06.2018р. Згідно договору у випадку порушення зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 сплачує банку 40% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі , однак відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання не виконав, не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки. У зв`язку з чим станом на 20.11.2015р. має заборгованість в розмірі 125891,73 долари США, яка складається із: заборгованість за кредитом - 83741,06 долари США, заборгованість по процентам за користування кредитом - 133779,46 долари США, пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором - 144667,05 долари США. Від цієї суми заборгованості віднімається сума у розмірі 158249,28 долари США, яка була стягнута рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23.10.2012р. з відповідачів на користь позивача, різниця становить - 203938,29 долари США. Отже заборгованість до стягнення становить 125891,73 долари США, що складається з: 125891,71 долари США - заборгованість по процентах за користування кредитом.В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором Є/V 3799, між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ПП Фірма «Буг» укладено договори поруки. Відповідно до умов договору поруки, позивачем було направлено на адресу відповідачів письмову вимогу із зазначенням невиконаних зобов`язань за договором №Є/V3799. Вимога, що була пред`явлена до поручителів щодо виконання забезпеченого зобов`язання, залишена без задоволення. Просить позов задоволити та стягнути солідарно з відповідачів заборгованість по процентах за користування кредитом у розмірі 125891,71 долари США, що за курсом 23,83 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 20.11.2015р. складає 3000000 грн.

Згідно ухвали судді Франківського районного суду м.Львова Масендича В.В. від 23.12.2015р.відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче засідання на 21.01.2016р.

Ухвалою суду від 21.01.16 закінчено підготовче провадження та справу призначено в судове засідання на 09.02.16.

31.03.16 Франківським районним судом м.Львова винесено заочне рішення, яким позов задоволено повністю.

21.02.2017представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Качмар І.О. подав до суду заяву про перегляд заочного рішення.

Згідно ухвали Франківського районного суду м.Львова від 19.05.2017р. заочне рішення суду від 31.03.16 скасовано, а справу призначено до розгляду .

Справа неодноразово відкладалась за клопотанням представника відповідача ОСОБА_1 та представника позивача.

02.11.2017 ПП фірма`Буг» подано апеляційну скаргу на ухвалу суду від 23.12.15 про відкриття провадження у справі.

03.11.17 справу направлено до апеляційного суду Львівської області для розгляду поданої апеляційної скарги.

Ухвалою судді апеляційного суду Львівської області від 13.11.17 апеляційну скаргу залишено без руху для сплати судового збору.

02.07.18 апеляційну скаргу визнано неподаною та повернено апелянту, у зв`язку з неусуненням недоліків.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.18,справу передано для розгляду судді Мартьяновій С.М.

10.07.18 суддею Франківського районного суду м.Львова Мартьяновою С.М. винесено ухвалу про прийняття даної справи до свого провадження та призначення підготовчого засідання на 2.08.18.

17.07.2018 представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Рудакевичем Ю.Ю. подано заяву про застосування строку позовної давності.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про час та місце слухання справи, відповідач ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи у його та його представника відсутності,а тому оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без їх участі, суд вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів.

Дослідивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

Частиною 1 ст.5 ЦПК України, передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно роз`яснень п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

За вимогами статті 12, 80, 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 27.06.2008р. року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Є/V 3799, згідно якого позивач надає відповідачу грошові кошти на споживчі цілі окремими траншами у загальній сумі 85000 доларів США,термін повернення кредиту і окремих частин-траншів кредиту,встановлюється договорами про видачу Траншів,а також графіками погашення кредиту,відсотків,винагороди,але не пізніше 27.06.2018р. (п.1.2,1.3)із платою за користування кредитом 18% річних (п.4.1)та у випадку порушення зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 сплачує банку 40% річних від суми залишку непогашеної заборгованості ,згідно п.4.3 Угоди. Відповідно до п.4.9 Угоди нарахування відсотків,в т.ч. при порушенні зобов`язань по погашенню кредиту, по кожному траншу кредиту здійснюється на дату сплати відсотків,згідно Графіків погашення кредиту,відсотків,що складаються для кожного траншу окремо, при цьому відсотки розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами,виходячи з кількості днів у році-360 днів. (т.1а.с.14-15).

Сторонами встановлено графік погашення заборгованості до 27.06.2018.(т.1 а.с.16-17).

На виконання вимог п.1.2 Загальної частини кредитного договору позивачем було видано кредит відповідачу на суму 85000 долари США., що підтверджується заявою на видачу готівки №116 (т.1 а.с.18).

Як вбачається із матеріалів справи, для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 27.06.2008р. між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки №1, між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки №2, між ПАТ КБ «Приватбанк» та ПП Фірма «Буг» укладено договір поруки №3. (т.1а.с.19-21).Згідно вказаних договорів поручителі відповідають перед кредитором за виконання обов`язків за кредитним договором в тому ж розмірі,що і боржник,включаючи кредит,проценти за користування кредитом,винагороди,штрафи,пені та інші платежі.Договори поруки згідно п.11 вступають в силу з моменту їх підписання і діють до повного виконання зобов`язань за кредитним договором.

Згідно розрахунку заборгованості за договором Є/V 3799 від 27.06.2008р., заборгованість за процентами станом на 20.11.2015р. становить 125891,73 долари США, що по курсу НБУ станом на 20.11.2015р. становить 3000000 грн. (т.1 а.с.4-6)

Відповідно до положень ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Статтями 1049,1050 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю кредит у такій самій сумі у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

ч.1 ст.1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи висновок Великої Палати Верховного Суду, що міститься у постанові від 13.03.2018 р. у справі № 415/2542/15-ц, про те, що з 15 грудня 2017 року у випадку об`єднання позовних вимог щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договорів поруки, укладених для забезпечення основного зобов`язання, спір має розглядатися за правилами господарського чи цивільного судочинства залежно від сторін основного зобов`язання, суд вважає,що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання із порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч.1 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх належних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Крім цього відповідно до ч. 1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності через неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як встановлено судом, згідно рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23.10.2012 року, з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , Приватного підприємства фірма «БУГ» за кредитною угодою Є/V 2742 від 28.04.2007р. стягнуто заборгованість в розмірі 158249,28 доларів США ,з яких 83741,06 дол.США -заборгованість за кредитом, 56022,03 дол.США-заборгованість за відсотками, 18486,19 дол.США- заборгованість по пені. (т.1а.с.8-9).

Таким чином, позивач,звернувшись до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 23.06.2009р. пред`явив дострокову вимогу про повернення суми кредиту.

Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні, а отже, строк дії договору змінився. У такому разі положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.

Така правова позиція викладена у постанові ВП ВС від 04.07.18 у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18).

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові ВП ВС від 28.03.18 (провадження №14-10 цс18).

Разом з тим, наявність судового рішення не припиняє строк нарахування процентів за статею 625 ЦК України. Так у постанові від 04.06.2019 р. у справі №916/190/18 Велика Палата ВС дійшла висновку, що навіть за наявності судового рішення про розстрочку (або відстрочку виконання рішення), грошове зобов`язання боржника не припиняється. А тому передбачені ст.625 ЦК України проценти за неправомірне користування грошовими коштами (3%) річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи наведене, суд, дослідивши докази по справі у їх сукупності, вважає, що позов до задоволення не підлягає, так як , позивач,звернувшись до суду 23.06.2009р.з позовом пред`явив дострокову вимогу до відповідачів про повернення суми кредиту,змінивши строк дії договору та в цьому випадку положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору .Отже, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинено, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах ВП ВС від 28.03.18 (провадження №14-10 цс18) та від 04.07.18 у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18). За вказаних обставин позовні вимоги позивача є безпідставними.

Представником відповідача ОСОБА_1 подано заяву про застосування строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. Тобто протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого цивільного права чи інтересу судом.

Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Якщо кредитор змінює на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строк виконання основного зобов`язання, позовна давність обчислюється від цієї дати.Така позиція висловлена ВС 21 жовтня 2021 року у справі №255/7357/13-ц(провадження №61-11160св21).

Як зазначено у п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 N 14 «Про судове рішення у цивільній справі «,встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Оскільки, судом встановлено,що позовні вимоги про стягнення з відповідачів процентів за користування кредитом є безпідставними, що є самостійною підставою для відмови у позові, суд відмовляє у позові з цих підстав.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк»» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватного підприємства Фірми «Буг» про стягнення заборгованості по процентах за кредитним договором - відмовити.

Сторони у справі:

Позивач: Приватне акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк», юридична адреса: м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50 (ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_1 , МФО №305299).

Відповідачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 );

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 );

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , (ідентифікаційний код НОМЕР_4 );

Приватне підприємство Фірма «Буг», юридична адреса: м.Львів, вул. Мучна, 32 (ЄДРПОУ 20833191) .

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Мартьянова С.М.