Справа № 177/855/21
Провадження № 2/177/69/22
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
15 лютого 2022 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Строгової Г. Г.
за участі секретаря Короновської Д. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області про визнання права власності в поряду спадкування,
В С Т А Н О В И В:
Представник позивача звернулася до суду з зазначеною позовною заявою, уточнивши яку посилалася на те, що 05.04.2021 позивач звернулася із заявою до нотаріуса про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому за життя належала частка житлового будинку (а саме квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 , виданого 03.01.1994 року Гейківською обласною психоневрологічною лікарнею, згідно розпорядження №211 від 16.12.1993 року. Відповідно до постанови нотаріуса від 05.04.2021 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті чоловіка, у зв`язку з неможливістю здійснення реєстрації права власності в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за спадкоємицею на вказане нерухоме майно, у зв`язку з тим, що є відмітка про реконструкцію житлового будинку, правовстановлюючі документи на яке не оформлені.
Відповідно до відомостей наданих при підготовці технічного паспорту на будинок ТОВ «Пріма-КР» від 15.04.2021 про технічний стан нерухомого майна померлому ОСОБА_2 згідно свідоцтва про право власності належить 23/100 часток від житлового будинку літ. «А», а саме квартира АДРЕСА_2 житловою площею 60,80 кв.м.
При технічній інвентаризації виявлено, що житлова площа 60,80 кв.м., не відповідає дійсності та фактично складає 34,6 кв.м., загальна площа приміщення складає 66,6 кв.м. В житловому будинку літ. «А» загальна площа приміщень складає 213,8 кв.м., житлова площа приміщень складає 110,5 кв.м. Господарські будівлі, а саме 2/3 частки сараю літ. «Г», сарай літ. «Н» збудовані до серпня 1992 року та не належать до самочинного будівництва, знаходяться у користуванні ОСОБА_2 .
Представник позивача вказує, що за таких обставин право позивача на спадкування після смерті чоловіка підлягає захисту на підставі ст. 328, 376, 392 ЦК України, оскільки відповідно до п. 9 Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», житлові будинки, побудовані до 05.08.1992 року не мають здаватися в експлуатацію.
Просить суд визнати за позивачем, як спадкоємцем за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 право власності на 23/100 ідеальної частки в квартирі під АДРЕСА_1 , яка складається з житлового будинку під літ. «А», загальна площа приміщень складає 213,8 кв.м., житлова площа приміщень складає 110,5 кв.м. та господарські будівлі, а саме 2/3 частки сараю літ. «Г», сараю літ. «Н», збудовані 05 серпня 1992 року.
Ухвалою судді від 09.07.2021 позовна заява прийнята до розгляду та за заявою позивача в порядку підготовки справи до судового розгляду з Шостої криворізької державної нотаріальної контори, витребувані докази на підтвердження викладених в позові обставин (а.с. 31).
06.10.2021 підготовче провадження закрите та справу призначено до судового розгляду по суті (а.с. 57).
Позивач та її представник адвокат Ковалик М.Ф. в судове засідання не з`явилися, від представника надійшла заява, в якій вона просила справу розглянути за їхньої відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити (а.с. 80).
Представник відповідача Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області в судове засідання не з`явився, від відповідача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника, при вирішенні спірних питань покладалися на розсуд суду (а.с. 78). Відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористався.
В зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши письмові матеріали справи, давши оцінку доказам, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 8).
Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлої.
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне йому за життя майно.
Відповідно до ч.1 ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За життя ОСОБА_2 на випадок смерті здійснив розпорядження своїм майном, згідно якого заповів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , все належне йому за життя майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, що підтверджується копією заповіту від 10.09.2010, посвідченого секретарем Гейківської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області Ей В.В., зареєстрованого в реєстрі за № 94 (а.с. 49).
Згідно ч.2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
З копії спадкової справи № 40/2021 заведеної після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 43-54), вбачається, що ОСОБА_3 у встановлений законом строк для прийняття спадщини за заповітом не звернувся. За таких обставин, право на спадкування одержали спадкоємці за законом, черговість яких визначена відповідно до вимог ст. 1258-1266 ЦК України.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).
Позивач ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 (а.с. 6), а отже є спадкоємцем першої черги за законом.
01.02.2021 позивач звернулася до Шостої криворізької нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 . Інші особи з заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не зверталися. (а.с.43-54)
05.04.2021 позивач подала до нотаріуса заяву про видачу на її ім`я свідоцтва про право на спадщину, та набула права на спадщину, яка складається з земельної ділянки площею 0,0504 га, що призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1221881400:06:001:0069 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 2,000 га, що призначена для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1221881400:02:001:0030, місце розташування Дніпропетровська область, Криворізький район, Гейківська сільська рада (а.с. 52,53)
В той же час, 05 квітня 2021 року державним нотаріусом Шостої криворізької державної нотаріальної контори винесено постанову, якою ОСОБА_1 відмовлено в одержанні свідоцтва про право на спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з неможливістю здійснення реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за спадкоємицею на спадкову частку житлового будинку (квартиру АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що у відповідності до відомостей про технічну характеристику нерухоме майна є відмітка про реконструкцію житлового будинку, правовстановлюючий документи на яку не оформлені (а.с. 11-12).
Так, згідно свідоцтва про право приватної власності на квартиру НОМЕР_1 від 03.01.1994, виданого Гейківською обласною психоневрологічною лікарнею на підставі рішення №11 від 16.12.1993 року, ОСОБА_2 належала квартира АДРЕСА_1 (адреса квартири уточнена відповідно до рішення виконавчого комітету Гейківської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області №223 від 06.02.2007 року) (а.с. 7). Право власності на вказане нерухоме майно зареєстроване в КП ДОР «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» в реєстровій книзі №21-ПВ-3-3, що підтверджується також довідкою КП ДОР «Криворізьке БТІ» від 03.02.2021 №184997 (а.с. 9).
Згідно відомостей про технічний стан нерухомого майна, виготовлених ТОВ «Пріма-КР» від 15.04.2021, померлому ОСОБА_2 на праві приватної власності належить 23/100 часток від житлового будинку. В житловому будинку літ. «А», а саме в квартирі АДРЕСА_2 (власником якої є померлий ОСОБА_2 ) в правоустановчому документі вказана житлова площа приміщень, яка складала 60,80 кв.м. При технічній інвентаризації виявлено, що житлова площа 60,80 кв.м. не відповідає дійсності, та фактично складає 34,6 кв.м, загальна площа приміщень складає 66,6 кв.м. В житловому будинку літ. «А» загальна площа приміщень складає 213.8 кв.м., житлова площа складає 110,5 кв.м. (а.с. 13-17). Отже, в порівняні з технічної документацію, виготовленою станом на 10.10.1993 року (а.с. 80-82) відбулася реконструкція житлового приміщення квартири АДРЕСА_2 за рахунок добудови, внаслідок чого загальна площа квартири збільшилися з 60,80 кв.м до 66,6 кв.м, за рахунок чого збільшилася і загальна площа приміщень в житловому будинку літ. «А» з 208,0 кв.м. до 213, 8 кв.м.
Згідно Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків.
Частина 1 статті 316 ЦК України передбачає, що правом власності є право особи на річ (майно) яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
За змістом частини першої статті 376 ЦК України правила про самочинне будівництво і його наслідки поширюються на всі випадки будівництва (реконструкції) всіх типів будівель, споруд та іншого нерухомого майна.
Звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що це питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
Наведений висновок узгоджуються з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постановах: від 27 травня 2015 року у справі № 6-159цс15, від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1328цс15, а також висновками Верховного Суду, викладеними у постановах: від 04 червня2018 року у справі № 640/13030/16-ц (провадження № 61-1073св17) та від 18 лютого 2019 року у справі № 308/5988/17 (провадження № 61-39346св18).
Відповідно до роз`яснень, що надані у п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», розташовані на земельній ділянці поряд із житловим будинком господарсько-побутові будівлі й споруди: сараї, гаражі, літні кухні тощо відповідно до положень статей 186, 381 ЦК є приналежністю головної речі (будинку). У зв`язку із цим положення частини п`ятої статті 376 ЦК України не є підставою для визнання за власником такого житлового будинку самостійного права власності на самочинно побудовані господарсько-побутові будівлі й споруди.
Прийняття в експлуатацію таких об`єктів нерухомості має здійснюватися органами державного архітектурно-будівельного контролю.
Окрім того, суд вважає за необхідним зазначити, що згідно Порядку проведення технічного обстеження і прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, затвердженого Наказом Міністерства Регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України 03.07.2018року за № 158, зареєстрованого в МЮ України 28.08.2018року за № 976/32428
- для об`єктів збудованих (без оформлення дозвільних документів) у період з 05.08.1992 року до 09.04.2015 року, право власності оформляється за спрощеною процедурою шляхом реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації.
Отже самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності.
Верховний Суд України у постанові від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13 сформулював правову позицію, згідно з якою у розумінні частини першої статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а і об`єкт нерухомості, який виник в результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови уже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об`єкт втрачає тотожність з тим, на який власником (власниками) отримано право власності.
При цьому в постанові від 06 березня 2019 року у справі № 361/4685/17 Верховний Суд зауважив, що норма частини першої статті 376 ЦК України застосовується також і до випадків самочинної реконструкції об`єкта нерухомості, у результаті якої він набуває нових якісних характеристик.
Верховним Судом у постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 307/3957/14-ц звернуто увагу на те, що внаслідок самочинного будівництва у вигляді реконструкції об`єкт нерухомого майна втрачає тотожність із тим, на який власником було отримано право власності.
Відповідно до пункту 3 Державних будівельних норм України В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 22 липня 2009 року № 295, які були чинними в Україні із 01 січня 2010 року:
- реконструкція житлового будинку - перебудова житлового будинку з метою поліпшення умов проживання, експлуатації, зміни кількості житлових квартир, загальної і житлової площі тощо у зв`язку зі зміною геометричних розмірів, функціонального призначення, заміною окремих конструкцій, їх елементів, основних техніко-економічних показників;
- прибудова - вид реконструкції, при якій збільшується площа забудови житлового будинку шляхом створення нових приміщень, що безпосередньо прилягають до зовнішніх стін будинку.
Звертаючись до суду з вказаним позовом позивачка просила визнати за нею право власності в порядку спадкування на частку майна, яке залишилось після смерті її чоловіка ОСОБА_2 , на житловий будинок, який він придбав за життя та здійснив відповідні прибудови.
Як вбачається з матеріалів справи та зазначено судом раніше в період з 10.10.1993 по 15.04.2021 року відбулася реконструкція частини житлового будинку, квартири АДРЕСА_2 , належної спадкодавцю, за рахунок чого змінено загальну та житлову площі приміщень як квартири, так і в цілому житлового будинку.
Згідно технічного паспорту від 15.04.2021 дозвільних документів на реконструкцію не надано.
Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Матеріали справи не містять даних на підтвердження факту звернення спадкодавця до компетентного органу для набуття права власності та введення об`єкту до експлуатації у встановленому законом порядку.
Інформація про наявність у спадкодавця дозвільних документів на право виконання будівельних робіт з будівництва об`єкту та вводу його до експлуатації у встановленому законодавством порядку відсутні.
У разі відсутності документів, що підтверджують право власності спадкодавця на житловий будинок, або відсутності державної реєстрації права власності необхідно з`ясувати причини відсутності правовстановлюючих документів, державної реєстрації права власності або документів на забудову. У разі недотримання спадкодавцем вимог законодавства щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно судами може визнаватись в порядку спадкування право на забудову, право на будівельні матеріали та інше у відповідності зі встановленим судом правовим режимом спірного майна.
Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, в то в разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини.
Отже, якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.
Законодавством передбачено порядок прийняття в експлуатацію будівель інспекцією архітектурно-будівельного контролю за місцем їх розташування, який не може підмінятися судовим рішенням.
Отже, вищезазначеними нормами права встановлено, що умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством порядку.
У відповідності до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, а саме доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом встановлено, що спірне спадкове майно - 23/100 частини житлового будинку, що складає квартиру АДРЕСА_1 , зазнало реконструкції внаслідок здійснення прибудови до будинку, які істотним чином вплинули на його технічні характеристики, зокрема змінилася загальна та житлова площа всього будинку.
Таким чином, внаслідок самочинного будівництва у вигляді реконструкції, будівництва нового об`єкту, житловий будинок втратив тотожність із тим домоволодінням, на який ОСОБА_2 було отримано право власності на підставі свідоцтва про право власності.
У своїй Постанові від 10 жовтня 2018 року у справі №520/17520/14-ц Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 373 ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Згідно з частиною першою статті 376 ЦК України самочинно збудованим вважається об`єкт нерухомості, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного документа чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.
У листі ВССУ від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначено: «Рішення суду про визнання права власності на самочинно зведені будівлі та споруди за спадкоємцями має ґрунтуватись на оцінюванні наявних у матеріалах справи документів та інших доказів на підтвердження обставин, за наявності яких можливе задоволення таких вимог, зокрема: рішення компетентного органу про надання земельної ділянки для забудови; ступінь готовності самочинного будівництва; чи порушуються цим будівництвом права та законні інтереси інших осіб; в якому році було зведено самочинні будівлі; відповідність самочинно зведеної будівлі архітектурним, будівельним, санітарним, протипожежним правилам та нормам; наявність акта приймання (прийомки) в експлуатацію або сертифікату відповідності; якщо нерухомість збудована в сільській місцевості, то потрібно встановити чи зареєстрована вона у погосподарській книзі сільської ради».
Згідно з пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року №7, якщо будівництво здійснювалось згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини. Отже, якщо об`єкт будівництва не був завершений спадкодавцем чи не був прийнятий в експлуатацію, або право власності не було за ним зареєстроване, то до складу спадщини входять усі належні спадкодавцеві як забудовнику права та обов`язки, а саме:
- право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані спадкодавцем у процесі цього будівництва;
- право завершити будівництво (як правонаступник спадкодавця - замінений у порядку спадкування забудовник);
- право передати від свого імені для прийняття в експлуатацію завершений будівництвом об`єкт;
- право одержати на своє ім`я свідоцтво про право власності та зареєструвати право власності.
Із цього приводу Верховний Суд у вказаній постанові зазначив: якщо будівництво велося згідно із законом, то в разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини.
Таким чином, право власності на об`єкти самочинного будівництва може бути визнано за спадкоємцем, що має право вимагати визнання такого права, виключно за умови наявності актів введення будівлі в експлуатацію, якщо їх наявність необхідна відповідно до вимог законодавства, чинного на час завершення будівництва.
Зважаючи на відсутність у матеріалах справи зазначених вище документів (акту введення будівлі в експлуатацію, декларації про готовність об`єкта до експлуатації тощо), а також, враховуючи невідповідність загальної та житлової площі усього будинку, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,
У Х В А Л И В:
Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області про визнання права власності в поряду спадкування.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя Г.Г. Строгова
Суд | Криворізький районний суд Дніпропетровської області |
Дата ухвалення рішення | 14.02.2022 |
Оприлюднено | 25.06.2022 |
Номер документу | 103722753 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них за законом. |
Цивільне
Криворізький районний суд Дніпропетровської області
Строгова Г. Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні