Рішення

від 14.03.2022 по справі 921/40/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 березня 2022 року м.Тернопіль Справа №921/40/22 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

при секретарі судового засідання Свергун О.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЛИЧИНА-ТАБАК, м.Івано-Франківськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАХІД-2015, смт.Підволочиськ Тернопільської області

про стягнення 7547,90грн

за участю представників:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився.

Зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю ГАЛИЧИНА-ТАБАК, м.Івано-Франківськ, звернулося 04.01.2022 (згідно з накладною на поштове відправлення №7650102086198) до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАХІД-2015, смт.Підволочиськ Тернопільської області, про стягнення 6420,68грн боргу, 616,378грн інфляційних нарахувань, 187,87грн 3% річних, 322,97грн пені, нарахованих за неналежне виконання відповідачем договірних зобов"язань згідно договору №1179-20/ТР від 14.01.2020.

Заперечення відповідача.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою суду від 08.02.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 15.03.2022; учасникам справи встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті позовних вимог та з процесуальних питань, зокрема на подання відповідачем заяви із запереченнями щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Представником позивача подано клопотання №1003 від 10.03.2022 (вх.№1671 від 11.03.2022) про розгляд справи без його участі, з огляду на неможливість прибути в судове засідання через введення на території України воєнного стану; позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився. Заяв, клопотань процесуального характеру не заявив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення відділення поштового зв`язку №4780102290801 від 25.02.2022 про вручення ТОВ ЗАХІД-2015 23.02.2022 ухвали суду від 21.02.2022 про відкриття провадження у справі.

Оскільки неявка учасників справи, належним чином повідомлених про судове засідання, не є перешкодою для розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглянуто спір у даному судовому засіданні у відповідності до ч.9 ст.165, ст.202, ч.3 ст.252 ГПК України за наявними у ній документами.

Встановлені судом фактичні обставини справи.

14.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Галичина-Табак» як Постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Захід-2015» як Покупцем укладено договір поставки товарів №1179-20/ТР з урахуванням Протоколу розбіжностей №01/168 від 14.01.2020 (далі - договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався поставити (передати) у магазини мережі Покупця COOP та ТЕКО продовольчі та непродовольчі товари партіями згідно з замовленнями Покупця, а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених цим договором (п.п.1.1, 1.2, 3.3 договору).

Відповідно до п.2.1 договору кількість товару, який Постачальник поставляє Покупцю, з розбивкою по асортименту та ґатунку, визначається у видаткових накладних та інших документах, що підтверджують факт відвантаження товару(товарно-транспортні накладні, накладні та інше).

Пунктами 3.1, 3.2 договору передбачено, що ціна, асортимент, номенклатура, найменування, кількість товару (відповідно до категорії торгових підприємств), що постачається Покупцю за цим договором, вказуються у додатковій угоді (додатку, специфікації до договору), які погоджуються сторонами при підписанні цього договору. У випадку, коли представником Постачальника такий товар, який не зазначений в додатку/специфікації, залишений в торговому підприємстві Покупця, він вважається прийнятим на зберігання, та підлягає поверненню. Товари відпускаються на умовах централізованої доставки (СІР). Покупець зобов`язується призначити власного кваліфікованого представника (або кількох), якому будуть надані усі необхідні повноваження для представлення інтересів Покупця у відносинах з Постачальником під час приймання товару в пункті розвантаження товару та підписання/погодження необхідних документів, у тому числі первинних, що стосуються поставки та приймання товару. Повноваження представників Покупця, відповідальних за приймання товару від Постачальника, підтверджуються належним чином оформленою довіреністю на кожну поставку товару або на певний строк (надається Постачальнику до моменту першої поставки).

Поставка Товару здійснюється на умовах СРТ склад Покупця (FXW- склад Постачальника або СРТ - склад Покупця ). Умови поставки викладені у відповідності з міжнародними Правилами тлумачення комерційних термінів «ІНКОТЕРМС» в редакції 2010 року (п.6.1 договору), з урахуванням Протоколу розбіжностей від 14.01.2020.

Згідно з п.п.4.2, 4.3 договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника або шляхом внесення готівки в касу Постачальника. Загальна вартість товару за цим договором складається із суми вартості усіх партій товару, поставленого відповідно до видаткових накладних, протягом терміну дії цього договору.

У п.5.1 договору, умови якого погоджено сторонами в Протоколі розбіжностей, передбачено, що Покупець зобов`язаний здійснити оплату вартості партії товару, який поставляється Постачальником у наступні строки: тютюнові вироби - протягом семи календарних днів з моменту отримання товару; алкогольні вироби - протягом сорока календарних днів з моменту отримання товару; інші напої та продукти харчування - протягом сорока календарних днів з моменту отримання товару.

Пунктом п.5.2 договору визначено, що датою поставки вважається час приймання товару в торгове підприємство покупця, що підтверджується підписом особи, що приймає товар та штампом торгового підприємства на видатковій накладній, при розрахунках готівкою - з моменту внесення готівки в касу Постачальника.

За порушення умов договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки, в порядку, передбаченому чинним законодавством України (п.8.1 договору).

Відповідно до п.8.2 договору (погодженого сторонами в Протоколі розбіжностей) за порушення строків розрахунків, передбачених цим договором, Покупець виплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення строку розрахунків, з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.

Термін дії договору сторонами визначено до 31 грудня 2020 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором (п.12.1 договору).

На виконання взятих на себе договірних зобов`язань 15.09.2020 ТОВ «Галичина-Табак» поставлено та передано, а ТОВ «Захід-2015» прийнято товар (тютюнові вироби) на загальну суму 29216,88грн, що підтверджується видатковими накладними №136560 на суму 7589,64грн, №136561 на суму 2498,16грн, №137051 на суму 19129,08грн та товарно-транспортних накладних №№ГТ- 00136560, ГТ-00136561, ГТ - 00137051 від 15.09.2020. Видаткові накладні та товарно-транспортні накладні підписано обома сторонами та скріплено їхніми печатками.

В свою чергу, відповідач свій обов`язок по оплаті переданого йому товару виконав частково, перерахувавши позивачу 70500грн, а саме: 7000грн - на підставі платіжного доручення №2040 від 22.09.2020, 30000грн - на підставі платіжного доручення №2039 від 22.09.2020, 5000грн - на підставі платіжного доручення №2047 від 29.09.2020, 5000грн - на підставі платіжного доручення №2052 від 02.10.2020, 2500грн - на підставі платіжного доручення №2070 від 08.10.2020, 3000грн - на підставі платіжного доручення №2078 від 15.10.2020, 5000грн - на підставі платіжного доручення №2077від 15.10.2020, 7000грн - на підставі платіжного доручення №2094 від 23.10.2020, 1000грн - на підставі платіжного доручення №2351 від 23.04.2021, 1000грн - на підставі платіжного доручення №2399 від 25.02.2021, 1000грн - на підставі платіжного доручення №2593 від 30.09.2021, 1000грн - на підставі платіжного доручення №2607 від 07.10.2021, 1000грн - на підставі платіжного доручення №2611 від 12.10.2021, 1000грн - на підставі платіжного доручення №2615 від 18.10.2021. Із вказаних платежів позивачем частину суми зараховано для погашення заборгованості відповідача за раніше поставлені партії товару в розмірі 47703,80грн.

Відтак, на момент подання позовної заяви сума заборгованості з урахуванням часткової оплати склала 6420,68грн. При цьому заборгованість станом на 31.08.2021 в розмірі 10420,68грн згідно з договором №1179-20/ТР від 14.01.2020 відповідачем підтверджено шляхом підписання Акту звірки розрахунків, котрий долучено до позовної заяви.

З метою досудового врегулювання спору щодо оплати заборгованості позивач звернувся до ТОВ «Захід - 2015» з претензією №151-01 від 15.09.2021, в якій вимагав погасити заборгованість в семиденний строк з моменту отримання претензії в розмірі 10426,68грн, котру відповідачем залишено без відповіді та задоволення.

Оскільки борг в розмірі 6420,68 грн не погашено станом на 31.12.2021 року (дата написання позовної заяви), дані обставини послугували підставою для звернення Позивач звернувся з позовом до суду, нарахувавши на суму заборгованості інфляційні втрати, 3% річних та пеню, які просить стягнути в примусовому порядку.

Оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в сукупності, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з таких мотивів.

За змістом ст.ст.11, 15, 16 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема примусове виконання обов`язку в натурі та припинення дії, що порушує право.

Спірні правовідносини виникли внаслідок укладення сторонами у письмовій формі договору поставки товарів. Відтак, між сторонами у справі виникли цивільні правовідносини з договору поставки, які регулюються нормами ст.712 Цивільного кодексу України та ст.265 Господарського кодексу України, в силу яких за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частиною 2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальними положеннями про купівлю-продаж (параграф 1 глави 54 ЦК України) передбачено право продавця вимагати оплати товару.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір на поставку товарів №1179-20/ТР від 14.01.2020 є чинним, учасниками справи чи третіми особами його недійсність не оспорюється, відтак, договір підлягає виконанню обома сторонами.

У силу вимог ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З умов договору на поставку товарів №1179-20/ТР від 14.01.2020 слідує, що оплату товару - тютюнових виробів, поставленого відповідачу 15.09.2020 сторонами відтерміновано на 7 календарних днів (п.5.1 договору).

Таким чином, поставлений відповідачу та отриманий ним товар згідно з видаткових накладних №№136530, 136561, 137051 мав бути оплачений до 22.09.2020 включно.

Судом встановлено, що відповідач, отримавши товар на загальну суму 29216,88грн не провів повного розрахунку з позивачем, сплативши частково кошти в сумі 22796,20грн, а претензію щодо погашення заборгованості залишив без реагування. Остання проплата відповідачем здійснена 18.10.2021 в сумі 1000грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджуються доводи позивача стосовно того, що відповідачем у встановлені договором строки вартість відпущеного товару не оплачена повністю, що є порушенням умов договору (п.п.4.2, 4.3, 5.1), ст.527 ЦК України та ст.193 ГК України.

В силу приписів ст.ст.11, 16, 509 ЦК України та ст.ст.1, 2 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов`язків.

Доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати купленого товару та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на суму 6420,68грн на момент розгляду спору судом, у матеріалах немає.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, а в силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, доводи позивача про порушення його майнових прав на суму 6420,68грн основного боргу є правомірними, документально підтвердженими первинними документами, а тому згідно ст.15 ЦК України, порушене право товариства підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 6420,68грн боргу.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих у зв`язку з простроченням відповідачем грошового зобов`язання, суд зазначає таке.

Приписами частини другої статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Як вбачається з наведеного позивачем розрахунку інфляційних втрат в розмірі 616,38грн, такі нарахування здійснено за період з 23.09.2020 по 13.09.2021, виходячи із суми боргу 6420,68грн.

Розмір боргу, з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна позиція щодо нарахування інфляційних втрат викладена Верховним Судом у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 05 липня 2019 року у справі №905/600/18.

За підрахунками суду, за визначений позивачем період розмір інфляційних нарахувань складає 597,13грн з урахуванням тієї обставини, що у 2020 році календарний рік становив 366 днів, відтак, в цій частині позов підлягає до задоволення; в частині стягнення 19,25грн інфляційних нарахувань суд відмовляє у зв`язку з їх невірним обрахунком.

Також позивачем нараховано за період з 23.09.2020 по 13.09.2021 та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 187,87грн, котрі нараховані на суму боргу 6420,68грн.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Оцінивши наведений позивачем розрахунок 3% річних (де враховано 365 календарних днів, замість правильних 366 к.д.), суд вважає, що до стягнення підлягають вимоги в розмірі 187,73грн (розрахунок долучено до матеріалів справи) як правомірні; в частині стягнення 3% річних в розмірі 0,14грн суд відмовляє у зв`язку з їх невірним розрахунком.

Щодо вимог про стягнення пені в розмірі 322,97грн, суд зазначає наступне.

Згідно з ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу вимог ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, серед іншого, неустойкою.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

У ч.6 ст.231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст.3 зазначеного Закону.

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Сторонами у п.8.2 договору передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору в частині оплати отриманого товару у вигляді сплати пені. Так, за порушення терміну розрахунків за отриманий товар, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

З наявного розрахунку слідує, що позивачем на суму боргу в розмірі 6420,68грн нараховано пеню за період з 23.09.2020 по 22.02.2021 (153 дні) в розмірі 322,97грн.

Здійснивши власні арифметичні підрахунки пені, суд вважає переконливими та такими, що відповідають вимогам статей 546, 549, 551 ЦК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та умовам укладеного договору розмір пені в сумі 322,39грн; пеня в розмірі 0,58грн є надмірно нарахованою за відповідний період, а тому до задоволення не підлягає. При цьому, здійснюючи перерахунок суми пені, суд керувався ч.2 ст.237 ГПК України.

Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до ст.20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Дослідивши подані докази суд визнав їх належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.86 Господарського процесуального кодексу України. На підставі цих доказів, з урахуванням встановлених обставин по справі та діючого законодавства, суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача частково. В даному спорі подані позивачем докази відповідачем жодним чином не спростовані.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення шляхом стягнення з відповідача 6420,68грн основного боргу, 597,13грн інфляційних нарахувань, 187,73грн 3% річних та 322,39грн пені.

В решті вимог суд відмовляє у зв`язку з їх невірним обрахунком.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.4, 11, 42, 46, 47, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 216, 219, 220, 222, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАХІД-2015 (вул.Зелена, будинок 1, смт.Підволочиськ Тернопільської області, ідентифікаційний код 39899916) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЛИЧИНА-ТАБАК (вул.Максимовича, будинок 8, м.Івано-Франківськ, ідентифікаційний код 36497264) 6420 (шість тисяч чотириста двадцять)грн 68коп. боргу, 597 (п`ятсот дев`яносто сім)грн 13коп. інфляційних нарахувань, 187 (сто вісімдесят сім)грн 73коп. 3% річних, 322 (триста двадцять дві)грн 39коп. пені та 2263 (дві тисячі двісті шістдесят три)грн 99коп. в повернення сплаченого судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 21.03.2022.

Суддя Н.О. Андрусик