Рішення

від 20.03.2022 по справі 160/21350/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2022 року Справа № 160/21350/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СПЕЦАГРОТРАНС» до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) в особі Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови №297806 від 23.09.2021р., -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2021р. (згідно відомостей Укрпошта Експрес) Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СПЕЦАГРОТРАНС» звернулось з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) в особі Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки та, з урахуванням адміністративного позову в новій редакції від 25.11.2021р., просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу №297806 від 23.09.2021р. в сумі 34000,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оспорювана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню посилаючись на те, що у акт №039966 від 26.07.2021р. внесені недостовірні дані, зокрема, щодо фактичної маси транспортного засобу (далі -ТЗ) 40 тон, для контейнеровозів до 44 тон, де зазначена фактична повна маса 42190 кг, тоді як згідно виданого водієві ТЗ талону №1 від 26.07.2021р. повна фактична маса його становила 41300 кг, отже, порушення п.22.5 ПДД відсутні; зважування ТЗ відбулося о 20:50 годині про що було видано вказаний вище талон №1 та водій продовжив рух далі, проте, акт №039966 був складений о 21:00 годині без присутності водія ТЗ та вказаний акт водієві не вручався в порушення вимог Порядку №879; вказаний акт містить посилання на те, що ТЗ мав фактичну повну масу 42190 тон, що не є перевищенням габаритно-вагових нормативів, оскільки водій їхав не напівпричепом, як це зазначено в акті, а контейнеровозом, а відповідно, допустима його маса 44 тони, фактичне навантаження було на здвоєні осі і склало 13570 тон, що є допустимим навантаженням 16 тон, а на здвоєну вісь для контейнеровоза 18 тон згідно п.22.5 ПДД; акт №039966 від 26.07.2021р. не містить відомостей на зазначення про вимірювальне або зважувальне обладнання, яке було використано, відсутні відомості про справність обладнання; в талоні №1 від 26.07.2021р., який був вручений водієві, повна фактична маса ТЗ становить 41300 тон, а в акті зазначено - 42190 кг, що є порушеннями постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2013р. №422 та п.12-13 Порядку №879; не заповнений п.9 акту про фактичні відстані між осями в порушення п.30 Порядку №879; при фіксації факту нібито перевищення вагового нормативного параметру відповідач дозволив подальший рух ТЗ, що суперечить п.21-24 Порядку №879, п.2.4-2 ПДД; у посадових осіб було відсутнє направлення на перевірку для її проведення, перевізнику не вручалася довідка про результати здійснення габаритно-вагового нормативу, як передбачено п.п.4 п.4 Порядку №1007/1207, виданий був лише талон №1 від 26.07.2021р., у якому вказана вага №2052. З огляду на викладене, позивач вважає, що в акти №039966 та №294596 від 26.07.2021р. внесені недостовірні (неправильні) нормативно допустимі осьові навантаження, а також повна маса ТЗ, як нормативно допустима, так і її фактична маса, що призвело до помилкових та протиправних розрахунків, тому на думку позивача, ним, як перевізником, не було допущено порушення вимог п.22.5 ПДД, а відповідно, позивач не може бути притягнутий до відповідальності за абз.16 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (а.с.35-42).

Ухвалою суду від 08.12.2021р. було відкрито адміністративне провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 06.01.2022р., а також зобов`язано відповідача надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотримання вимог ст.ст.162,261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази на спростування доводів, які наведені у позові щодо розбіжностей у актах №039966, №294596 від 26.07.2021р. та у талоні №1 від 26.07.2021р. виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України; надати копії актів №039966, №294596 від 26.07.2021р. належної якості (з можливістю їх читання), завірені належним чином, виходячи з вимог ст.ст.72-76 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.47).

Ухвалою суду від 14.02.2022р. у зв`язку із відсутністю станом на 14.02.2022р. відомостей пошти про отримання відповідачем вищенаведеного позову та ухвали суду, на підставі ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України було продовжено строк розгляду даної справи до 20.03.2022р.(а.с.61).

Відповідач на виконання вимог ухвали суду від 08.12.2021р. відзиву на позов та витребуваних судом документів у встановлений ухвалою суду строк не надав, про причини їх не надання суд не повідомив, незважаючи на те, що відповідачем було отримано копію даного позову з додатками 14.02.2022р. та 16.02.2022р. відповідно до вимог ст.ст.124,126,251 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто, відповідач вважається повідомленим належним чином з урахуванням наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується електронним повідомленням про отримання ухвали та копії позову, а також довідкою секретаря судового засідання, складеною у відповідності до вимог ч.3 ст.129 Кодексу адміністративного судочинства України, наявних в матеріалах справи (а.с.63,64).

У відповідності до положень ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, дана справа вирішується 21.03.2022р., тобто, у межах строку, визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Із наявних в матеріалах справи документів, судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СПЕЦАГРОТРАНС» зареєстроване як юридична особа за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр.О.Поля, буд. 72 кім.18, видами діяльності якого є, зокрема, 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (основний); 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 вантажний автомобільний транспорт, що підтверджується відомостями з ЄДРПОУ, наявними у справі (а.с.9-11).

26.07.2021р. о 21:00 годині на автодорозі Н-11, 83км +700м посадовою особою відповідача проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та здійснено габаритно-ваговий контроль ТЗ марки МАN TGX 26440 реєстраційний номер НОМЕР_1 з контейнеровозом KOGEL SNSO24 реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , який є працівником позивача, що підтверджується копією змісту акту №294596 від 26.07.2021р. (а.с.21).

Під час здійснення габаритно-вагового контролю вказаний ТЗ встановлено, що повна фактична маса ТЗ становить 42190 тон при нормативно допустимій 40 тон, а також встановлено перевищення вагових параметрів, а саме: осьові навантаження по 5 осям замість допустимих 11,00 тон, становило 7,800/13,570/6,860/7,120/6,850 за що передбачена відповідальність за ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», у зв`язку із чим посадовою особою відповідача було складено:

- акт №039966 від 26.07.2021р. про перевищення ТЗ нормативних габаритних параметрів згідно якого навантаження на осі складає - 7,800/13,570/6,860/7,120/6,850;

- розрахунок плати за проїзд, у якому зазначено, що ТЗ МАN реєстраційний номер НОМЕР_1 причіп (напівпричіп) KOGEL реєстраційний номер НОМЕР_2 , перевищено фактичні вагові габаритні параметри одинична вісь 13,570 перевищення параметрів становить 23,4%;

- акт №294596 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 26.07.2021р., копії яких наявні у матеріалах справи(а.с.14-15, 21).

На підставі наведеного акту №294596 від 26.07.2021р. посадовою особою відповідача було прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №297806 від 23.09.2021р., за якою до позивача ТОВ «КОМПАНІЯ «СПЕЦАГРОТРАНС» згідно до абзацу 16 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» було застосовано штраф у сумі 34000 грн., що підтверджується змістом наведеної постанови (а.с.12).

Правомірність прийняття вищенаведеної постанови №297806 від 26.07.2021р. про накладення адміністративно-господарського штрафу на позивача у розмірі 34000 грн. є предметом розгляду у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення адміністративного позову повністю, виходячи з наступного.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001р. № 2344-Ш ( далі Закон №2344).

Відповідно до положень статті 6 Закону №2344 передбачено, що реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до підпунктів 1,3 пункту 4 Положення №103 визначено, що основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Підпунктами 2 та 29 пункту 5 Положення №103 передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розгляд справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006р. №1567 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі Порядок №1567).

Відповідно до пунктів 2-4,12-16 Порядку №1567 встановлено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Державний контроль на автомобільному транспорті (далі державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, виконання водіями інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки.

Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що габаритно-ваговий контроль повинен проводитися двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою, проте, із залученням таких трьох посадових осіб, а саме: посадових осіб Нацполіції, Укравтодору та власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.

Разом з тим, як встановлено судом із наданих учасниками справи документів, зокрема, зі змісту копії акту №039996 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 26.07.2021р., габаритно-ваговий контроль ТЗ марки МАN TGX 26440 реєстраційний номер НОМЕР_1 з контейнеровозом KOGEL SNSO24 реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , який є працівником позивача, здійснено було лише однією посадовою особою, що підтверджується одним підписом такої посадової особи (а.с.14).

Тобто, із наведених вище відомостей (які відповідачем не спростовані жодними доказами) можна дійти висновку, що вказаний габаритно-ваговий контроль зазначеного ТЗ суб`єктом владних повноважень було проведено однією посадовою особою Укртрансбезпеки, однак, без залучення посадових осіб Нацполіції, Укравтодору та власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю (таких доказів суду не надано), що є порушенням вищенаведених норм п.16 Порядку №1567.

Таким чином, суд приходить до висновку, що наведені вище порушення посадовими особами відповідача процедури проведення габаритно-вагового контролю та складені за її наслідками акти і довідки не можуть бути визнані судом належними доказами, а, відповідно, і не могли бути обрані відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, підставами для прийняття постанови про застосування до позивача штрафу, тому оспорювана постанова, яка прийнята на підставі документів, оформлених з порушенням вимог п.16 Порядку №1567, є протиправною та підлягає скасуванню.

Окрім того, пунктом 3 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007р. №879 (далі Порядок №879), габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

А у відповідності до вимог п.18 Порядку №879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Разом з тим, відповідна довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням асу і місця його здійснення відповідачем не складалася (таких доказів відповідачем суду не надано), що є порушенням вимог п.18 Порядку №879 (а.с.14).

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що проведення габаритно-вагового контролю здійснено відповідачем з порушенням порядку його оформлення, тобто, без дотримання вимог п.18 Порядку №879 (не складання відповідної довідки про здійснення габаритно-вагового контролю).

Також, судом враховується і те, що підпунктами 2,3,4 пункту 2 Порядку №879 визначено, що вимірювання (зважування) процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології; великовагові та великогабаритні транспорті засоби транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (далі ПДР).

У відповідності до пункту 22.5 ПДР передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення 3,75 м), за висотою від поверхні дороги 4 м ( для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах 4,35 м), за довжиною 22 м (для маршрутних транспортних засобів 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах до 46 т), навантаження на одну вісь 11 т (для автобусів, тролейбусів 11,5 т), здвоєні осі 16 т, строєні 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиничну вісь 11 т, здвоєні осі 18 т, строєні 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

При цьому, у п.22.5 ПДР визначено, що осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Із аналізу вищенаведених норм, можна дійти висновку, що вимірювання (зважування) за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології; п.22.5 ПДР встановлені допустимі навантаження на осі ТЗ (одиничні, здвоєні, строєні), при цьому, вимірювання (зважування) відбувається на кожну вісь та з вимірюванням відстані між осями про що складається акт про перевищення ТЗ нормативних вагових параметрів.

Разом з тим, на підтвердження того, що вимірювання (зважування) вантажу проводилося згідно з методикою затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, жодних доказів відповідачем суду не надано.

Також як встановлено судом із наявних в матеріалах справи документів, зокрема, із копії акту №039966 від 26.07.2021р. відстані між осями ТЗ (одиничними, здвоєними, строєними) не вимірювались, що підтверджується п.9 акту, який не заповнений взагалі (а.с.14).

Окрім того, зі змісту наведеного акту видно, що у них зазначено про проведення вимірювання (зважування) навантаження лише на п`ять осі (п.10 наведеного акту), тоді як, зі змісту доданої до позову копії та оригіналу талону №1 від 26.07.2021р. о 20:50 годині вищезазначений транспортний засіб має 6 осей (а.с.14,17,54).

Також і фотокарок ТЗ, наявних в матеріалах справи, вбачається, що ТЗ марки МАN TGX 26440 реєстраційний номер НОМЕР_1 з контейнеровозом KOGEL SNSO24 реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким 26.07.2021р. перевозився позивачем вантаж та щодо якого здійснювався габаритно-ваговий контроль, мають 6 осей (а.с.55-56).

Зі змісту копії акту №039966 від 26.07.2021р. про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів видно, що ТЗ марки МАN TGX 26440 реєстраційний номер НОМЕР_1 з причіпом (напівпричіпом) KOGEL SNSO24 реєстраційний номер НОМЕР_2 , повна фактична маса становить 42190 тон при допустимих нормативах 40 тон, тоді як зі змісту талону №1 від 26.07.2021р., який було видано водієві даного ТЗ при зважуванні о 20:50 годині, видно, що його повна маса становить 41300 кг (а.с.14,17)

При цьому, наведений акт містить посилання на те, що повна фактична маса вказаного вище ТЗ врахована із причіпом (напівпричіпом) та становить 42190 тон (а.с.14), тоді як зі змісту копії свідоцтва про реєстрацію ТЗ видно, що вказаний напівпричіп є контейнеровозом (а.с.19), а відповідно до п.22.5 ПДД нормативно допустима повна маса для контейнеровоза встановлена до 44 тон, тобто, ані 41300 тон за талоном №1 від 26.07.2021р., ані 42190 тон за актом №039966 від 26.07.2021р. не є перевищенням вагових параметрів згідно до п.22.5 ПДД.

В той же час, і зі змісту акту № 294596 від 26.07.2021р. вбачається, що дана перевірка проводилася 26.07.2021р. о 21:00 годині, тоді як зміст талону №1 від 26.07.2021р. свідчить про те, що фактично габаритно-ваговий контроль було здійснено о 20:50 годині (а.с.17,21).

Зазначені неточності відповідачем жодними доказами не спростовано у встановленому законодавством порядку.

Доказів того, що зазначені відомості були враховані відповідачем при проведення вимірювання (зважування) вантажу та прийняття оспорюваної постанови жодних не надано, а судом не встановлено.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вищенаведені неточності призвели до неправильного (недостовірного) проведення вимірювання (зважування) вантажу, який перевозився позивачем 26.07.2021р., тому вказані неточності, у тому числі і не вимірювання відповідачем відстаней між осями (п.9 акту не заповнений), що не відповідає вимогам п.22.5 ПДР, відсутність затвердженої Методики (наявність її не підтверджена відповідачем) суперечить підпунктам 2,3,4 пункту 2 Порядку №879, а відповідно, зазначені встановлені судом факти не спростовані відповідачем жодними доказами, тому вони не можуть бути прийняті судом як достатні, допустимі та належні докази в якості правомірності прийняття оспорюваної постанови у розумінні ст.72-76 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також судом враховується і те, що за приписами п.21-24 Порядку №879 встановлено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування.

У разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних пунктах габаритно-вагового контролю порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 2652 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.

Також і у відповідності до вимог п.2.42 ПДД визначено, що у разі виявлення під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових та/або габаритних параметрів установленим нормам і правилам рух такого транспортного засобу та/або причепу забороняється до отримання в установленому порядку дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, що про складається відповідний акт.

Разом з тим, відповідачем не наведено жодних підстав для вжиття вказаних вище заходів, зокрема, і щодо складання відповідного акту про заборону руху, що додатково свідчить про відсутність порушення позивачем габаритно-вагових параметрів при перевезенні вантажу 26.07.2021р. о 20:50 годині, що не спростовано відповідачем.

Отже, порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт за перевищення встановлених габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу позивачем 26.07.2021р.відповідачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами у відповідності до вимог ст.ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України, а судом із наданих документів не встановлено.

За приписами ч.1 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи ч.1 ст.75 наведеного Кодексу.

Згідно ч.1 ст.76 Кодексу, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем не було надано суду ані відзиву на позов, ані жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність прийняття посадовою особою відповідача оспорюваної постанови про накладення на позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34000 грн. №297806 від 23.09.2021р., з урахуванням вищенаведених норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини та обставин справи, встановлених судом, які відповідачем жодними належними та допустимими доказами не спростовані.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши правомірність прийняття відповідачем оспорюваної постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34000 грн. за №297806 від 23.09.2021р., суд приходить до висновку, що встановлені судом обставини свідчать про те, що відповідач під час його прийняття діяв не у спосіб та не у порядку, передбаченому Конституцією та законами України, необґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що при прийнятті оспорюваної постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34000 грн. за №297806 від 23.09.2021р., відповідачем були порушені права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправною та скасування вищенаведеної оспорюваної постанови.

При цьому, судом враховується і те, що при прийнятті даного рішення, судом враховується позиція Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява №65518/01 від 06.09.2005; п.89), «Проніна проти України» (заява №63566/00 від 18.07.2006; п.23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04 від 10.02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) 09.12.1994, п.29).Приймаючи до уваги все вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Виходячи з наведеного, наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову у повному обсязі, слід стягнути з бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень відповідача у справі на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270 грн. коп. понесені позивачем згідно квитанції №38459 від 01.11.2021р.(а.с.8).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11,12, 47, 72-77,78, 94,122,132,139,193,241-246,250,251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СПЕЦАГРОТРАНС» до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) в особі Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови №297806 від 23.09.2021р. задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) в особі Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 297806 від 23.09.2021р.

Стягнути з бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) в особі Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (03135, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 14; код ЄДРПОУ 39816845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СПЕЦАГРОТРАНС» (49101, м. Дніпро, вул. О.Поля, буд.72, кв.48, код ЄДРПОУ 42618482) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270 грн. 00 коп. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва