Рішення

від 21.03.2022 по справі 420/24540/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/24540/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРТУНА» (вул. Ак.Вільямса, 93, с/рада Таїровська, Овідіопольський район, Одеська область, 65496) до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (вул. Успенська,4, м.Одеса, 65014) про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОРТУНА» до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки в якому просить:

визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 04.10.2021 р. №312787 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що щотижневий графік проведення рейдових перевірок не затверджено ні керівником Укртрансбезпеки, ні керівником її територіального органу, а отже неуповноваженою особою. Поряд з цим, позивач вказав, що з талону зважувального засобу вбачається, що зважування здійснювалось на вагах № 2055 проте, вказаний талон не містить підпис особи, яка проводила зважування та водія автомобіля. Також, позивач вказав, що єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром "Інститут Метрології", свідоцтво про атестацію №02-84-08, яка не розповсюджується на транспортні засоби з рідким та сипучим вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі.

Крім того, позивач наголосив, що у п.9 акту №0061516 особою, яка здійснювала габаритно-ваговий контроль, не зазначено відстані між осями автомобіля позивача, а отже, такі відстані не вимірювались, а тому, на думку позивача, висновок, що дві осі утворюють здвоєну вісь, є лише припущенням. Поряд з цим, позивач вказав, що оскаржувана постанова не містять конкретної інформації про допущені позивачем порушення законодавства про автомобільний транспорт, а дозвіл на перевезення подільного вантажу в обсягах більших, ніж передбачено п.22.5 Правил дорожнього руху, відповідно до чинного законодавства виданий бути не може.

Не погоджуючись із постановою Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про накладення адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 09.12.2021 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

У встановлений в ухвалі від 09.12.2021 року строк відповідач відзив на адміністративний позов не надав.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 4 ст.159 КАС України встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, судом встановлено.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 , позивач є власником транспортного засобу самоскид марки FORD, модель 4142D DС, за реєстраційним номером НОМЕР_2 .

Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки складено щотижневий графік проведення рейдових перевірок у період з 30.08.2021 року по 05.09.2021.

Заступником начальника Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки видано направлення на рейдову перевірку №001522 від 20.08.2021 року на період з 24.08.2021 року по 29.08.2021.

Відповідно до талона зважування автотранспортного засобу №1, зважування було здійснено на вагах №2055 04.09.2021 року, час: 17:07, режим: динамічний, швидкість 3 км/год; вага (т): 1 вісь: 7200 кг, 2 вісь: 6130 кг, 3 вісь: 11180 кг, 4 вісь: 11550 кг.

04.09.2021 року посадовою особою Укртрансбезпеки Фаюком І.В. складено та підписано довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0080350, відповідно до якої автомобіль (тягач) марки FORD, модель 4142D DС реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить до транспортного засобу з двома здвоєними осями та має результати вагового контролю (т): 1) 7,2; 2) 6,13; 3) 11,13; 4) 11,55. Повна маса транспортного засобу 36,06 т.

Також, 04.09.2021 року посадовою особою Укртрансбезпеки складено та підписано акт №61516 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, відповідно до якого перевірявся автомобіль (тягач) марки FORD, модель 4142D DС реєстраційний номер НОМЕР_1 ; суб`єкт, що перевірявся ТОВ «ФОРТУНА»; найменування та вид вантажу: щебінь; нормативно допустима маса 40,00, фактична 36,06; відстані між осями - не зазначена; осьове навантаження: нормативне: 16, фактичне: 13,33 та 22,73. У графі підпис водія транспортного засобу мається примітка "відмовився".

За результатом проведення перевірки складено акт №295258 від 04.09.2021, відповідно до якого перевірка була проведена на ділянці а/д Н-24 2012 Миколаївська область відповідно до направлення на перевірку №001522 від 27.08.2021 року.

Перевірка здійснена щодо транспортного засобу автомобіль (тягач) марки FORD, модель 4142D DС реєстраційний номер НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , що належить ТОВ «ФОРТУНА». Під час перевірки виявлені порушення:

Перевезення вантажу (щебінь), з перевезенням встановлених п.п 22.5 ПДР України габаритно-вагових норм без відповідного дозволу на здвоєну вісь на 42,1%.

У тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»:

перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу;

надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів перелік яких визначений ст. 48 цього Закону, а саме: відсутня товарно-транспортну накладна на вантаж.

На підставі акту №295258 від 04.09.2021, Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 04.10.2021 року №312787, відповідно до якої враховуючи, що ТОВ «ФОРТУНА» допущено порушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 абз.16 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", постановлено стягнути з нього адміністративно-господарський штраф у розмірі 34000 грн.

Вважаючи вказані постанови протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд зазначає.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України "Про дорожній рух", відповідно до частини 2 статті 29 якого, з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Так в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 295359 від 11.08.2021 року відповідач зазначив, що у позивача неоформлена та відсутня товарно-транспортна накладна.

В той же час, позивачем надано до суду копію накладної №27/1 від 11.08.2021 року відповідно до якої позивачем перевозився щебінь.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора. Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (сертифікати, свідоцтва тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів, у паперовому та/або електронному вигляді. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості зазначити всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов`язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної).

Зі змісту наданої позивачем накладної від 04.09.2021 року вбачається, що вона містить всі необхідні відомості та оформлена відповідно до зазначених вище вимог.

Під час розгляду справи відповідач не надав до суду жодного належного та допустимого доказу, які дають підстави вважати, що позивачем 04.09.2021 року при перевезенні вантажу (щебінь) було допущено порушення абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» в частині не оформлення та відсутності товарно-транспортної накладної.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 року № 2344-III, відповідно до ст.6 якого державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567, п.3 якого передбачено, що органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Статтею 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Тобто, відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають саме перевізники.

За приписами ч. 2 ст. 29 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 р. №3353 - ХІІ з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Частиною 3 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до п. 22.1 ПДР маса вантажу, що перевозиться і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Згідно ст. 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005р. № 2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (далі - ПДР) за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Таким чином, правила перевезення неподільного та подільного вантажів у випадку перевищення вагових або габаритних параметрів є різними:

- перевезення неподільного вантажу допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі;

- перевезення подільного вантажу не допускається взагалі.

В свою чергу, відповідно абз.16, ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз вказаної норми абз. 16 частини 1 статті 60 Закону №2344-IIІ дає підстави для висновку, що для настання відповідальності за вказаною нормою необхідним є встановлення факту перевезення вантажу без відповідного дозволу.

Сторонами у справі не заперечується обставина, що позивач перевозив щебінь, який за своїми характеристиками є подільними, тобто може при завантаженні бути поділений на окремі частки без втрати або пошкодження її властивостей, а тому перевезення такого вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху заборонено.

Головна мета такої заборони - збереження автомобільних доріг та попередження їх передчасного руйнування. Унаслідок цього й встановлено заборону з перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм без будь-яких винятків.

Отже, чинним законодавством встановлена імперативна заборона на перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, що виключає можливість отримання перевізником відповідного дозволу.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що заборона руху транспортних засобів з перевищенням вагових параметрів при перевезенні подільного вантажу унеможливлює отримання перевізником дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

З огляду на не передбачення на законодавчому рівні можливості отримання особою дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, які перевозять подільні вантажі з перевищенням габаритно-вагових параметрів, на особу не може бути накладений штраф відповідно до абзацу 14 частини 1 статті 60 Закону № 2344-IIІ за відсутність такого дозволу.

У такому випадку до перевізника має бути застосована відповідальність у вигляді нарахування посадовою особою Укртрансбезпеки плати за проїзд, відповідно до п. 31-1 Порядку №879.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.01.2020 р. № 814/1460/16.

В свою чергу, суд враховує, що з 01.10.2021р. набрав законної сили Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю", яким внесено зміни до абз.14-16 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" та який саме з цієї дати передбачає відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників та застосування адміністративно-господарські штрафи за перевищення габаритно - вагових норм при перевезенні як неподільного вантажу без відповідного дозволу так і подільного вантажу, що підтверджує вищевказані висновки суду.

Разом з тим, відповідно до п. 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567, державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно п. 12-13 Порядку № 1567 рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка. Графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Тобто, державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю на підставі направлення та графіку проведення перевірок, який складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу.

В матеріалах справи наявна копія щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки.

Разом з тим, відповідачем, Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки, не надано будь-яких доказів на підтвердження повноважень заступника начальника Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на затвердження графіку проведення рейдових перевірок.

Крім того, відповідачем не надано до суду докази повідомлення позивача про розгляд справи про порушення, яке розглядалось в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Так, пунктом 25 Порядку № 1567 встановлено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктом 26 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

При цьому, відповідно до пункту 27 Порядку № 1567, у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази направлення та/або отримання адресатом відповідних повідомлень про дату та час розгляду справи.

Позбавлення заінтересованої особи можливості взяти участь у розгляді справи, яка стосується її безпосередньо, є істотним порушенням процедури розгляду справи, яке ставить під сумнів безсторонність (неупередженість), повноту перевірки та обґрунтованість рішення.

При вирішенні спору суд також враховує, що у п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі "Рисовський проти України" суд зазначив, що принцип "належного урядування", зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень.

Поряд з цим, суд не враховує посилання позивача на те, що існуюча методика зважування не розповсюджується на транспортні засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу у русі, оскільки п. 12.5 Правил №363 для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

За таких обставин, суд наголошує, що відповідальність за пакування, навантаження, розміщення вантажу несе перевізник, а тому в усіх випадках нерівномірного навантаження на осі відповідальність за таке навантаження має нести перевізник, як учасник дорожнього руху та вказані доводи не виключають відповідальності за виявлені порушення за умови перевищення загальної маси транспортного засобу.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що в матеріалах справи наявна накладна від 04.09.2021 р. №JUR005668/1 на перевезення сипучого товару (щебінь), який за своїми характеристиками є подільним вантажем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 04.10.2021 р. №312787.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувані постанови є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги позивача - задоволенню.

Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що, позивачем за подачу даної позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

Відтак, враховуючи вищенаведене, суд вважає за доцільне стягнути з Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача суму сплаченого судового збору у 2270,00 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Частинами 1, 2 ст.132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частиною 1 ст. 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із п.3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 4, 5 ст. 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із ч.ч. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Зазначене відповідає алгоритму дій викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року у справі № 9901/350/18.

Однак позивачем на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу не надано доказів, у звязку із чим, суд вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 3000 грн. є необґрунтованим.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 12, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРТУНА» (вул. Ак.Вільямса, 93, с/рада Таїровська, Овідіопольський район, Одеська область, 65496) до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (вул. Успенська,4, м.Одеса, 65014) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 04.10.2021 р. №312787 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРТУНА» (вул. Ак.Вільямса, 93, с/рада Таїровська, Овідіопольський район, Одеська область, 65496 код ЄДРПОУ 30863834) за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (вул. Успенська,4, м.Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 39816845) сплачений судовий збір в розмірі 2270,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко