Рішення

від 20.03.2022 по справі 496/4755/21

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 496/4755/21

Провадження № 2/496/273/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2022 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Горяєва І.М.,

за участю секретаря - Желяпової О.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного набутого майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом та просила суд ухвалити рішення, яким визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя об`єкт незавершеного будівництва, який містить собою сукупність будівельних матеріалів та конструктивних елементів, з яких складається домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та визнати за нею право власності на Ѕ частину будівельних матеріалів та конструктивних елементів, витрачених на будівництво домоволодіння розташованого за вказаною адресою, також визнати право власності на Ѕ частину присадибної земельної ділянки площею 0,25 га, за вище вказаною адресою.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що 16.09.1995 року сторони зареєстрували шлюб. Рішенням суду від 30.08.2019 року шлюб було розірвано. За час сумісного проживання сторонами було набуте спільне майно, а саме: житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та відповідачем було здійснено приватизацію присадибної земельної ділянки площею 0,25 га, прилеглої до будинку. За час сумісного проживання сторонами було збудовано новий житловий будинок на вказаній земельній ділянці, який збудований без відповідних дозволів та не введений в експлуатацію, у зв`язку з чим, являється об`єктом самочинного будівництва та не підлягає розподілу, тому позивачка звернулась до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 20.10.2021 року було відкрито загальне позовне провадження по справі з призначенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 08.12.2021 року було закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.

Позивач до судового засідання не з`явилася, але надала до суду заяву, згідно якої просила судове засідання розглянути без її участі, позовну заяву задовольнити (а.с. 31).

До судового засідання відповідач не з`явився, але надав до суду заяву, згідно якої просив розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги визнав у повному обсязі (а.с. 38).

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 16.09.1995 року, згідно рішення Біляївського районного суду Одеської області від 30.08.20219 року, шлюб між сторонами було розірвано (а.с. 12).

В період шлюбу сторонами було придбано: житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 27.01.1998 року (а.с. 7) та земельну ділянку площею 0,25 га, прилеглої до будинку, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД №027774 від 08.10.2004 року (а.с. 11).

Згідно звіту про оцінку майна №14R-210619-007 від 19.06.2021 року, ринкова вартість житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , складає 104000,00 грн. та вартість земельної ділянки, кадастровий номер 5121084100:02:001:0056, площею 0,25 га - 96000,00 грн. (а.с. 13-14).

Відповідно до ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України закріплено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11).

Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.

При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз`яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.

У зв`язку з вище викладеним, вбачається, що житловий будинок та земельна ділянка відповідно до ст. 60 СК України є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу.

Відповідно до положень Постанови Верховного Суду України від 07.09.2016 року у справі №6-47цс16, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, тому такий об`єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

Враховуючи, що спірний об`єкт незавершеного будівництва збудований за час шлюбу за спільні кошти подружжя та є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, однак вказаний будинок не прийнято до експлуатації та не зареєстровано відповідно до чинного законодавства, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе визнати право на частину об`єкта незавершеного будівництва за кожною зі сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Позивачем надано докази того, що нерухоме майно є об`єктом права спільної сумісної власності сторін, тобто законні підстави для визнання за позивачем права власності на 1/2 частину вказаного майна.

На підставі ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Таким чином, визнання відповідачем пред`явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.

Враховуючи викладене, суд вважає позов обґрунтованим, який знайшов своє підтвердження у судовому засіданні, а тому він підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено при подачі позовної заяви судовий збір у розмірі 1000 грн., згідно квитанції Приват банку від 24.09.2021 року (а.с. 4).

Керуючись ст.ст. 9, 10, 12, 13, 206, 258, 259, 264, 265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 11, 16, 328, 368 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя об`єкт незавершеного будівництва, який містить собою сукупність будівельних матеріалів та конструктивних елементів, з яких складається домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , право власності на Ѕ частину:

- будівельних матеріалів та конструктивних елементів, витрачених на будівництво домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається із житлового будинку, загальною площею 106,7 кв.м., та житловою площею 68,7 кв.м., котельні, гаражу, погребу, 2-х сараїв, вбиральні, душу та огорожі;

- присадибної земельної ділянки, площею 0,25 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5121084100:02:001:0056.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , сплачений судовий збір у розмірі 1000,00 грн.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення.

Суддя Горяєв І.М.