Рішення

від 20.03.2022 по справі 580/11262/21

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2022 року справа № 580/11262/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В. розглянувши у порядку письмового провадження без виклику учасників справи адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Укркапіталінвест-С» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Укркапіталінвест-С» звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.11.2021 №0085730707 на суму 80670 грн.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказ про призначення перевірки не містить посилання на будь-які повідомлення/інформацію про порушення позивачем законодавства, чи інші підстави, що спричинили необхідність призначення фактичної перевірки позивача, крім посилання на норми, що їх регулюють. Позивач вважає, що контролюючим органом допущено порушення при призначенні і проведенні перевірки, які суттєво вплинули на законність прийняття рішення.

Позивач стверджує, що акт перевірки не містить жодних відомостей щодо того, які саме документи та накладні по яким товарам відсутні у позивача і яким чином обрахована сума 40335,00 грн. яка стала підставою для застосування штрафних санкцій.

Позивач стверджує, що відповідач не надав можливості надати заперечення щодо акту перевірки та первинні документи бухгалтерського обліку, які підтверджують законність походження алкогольної продукції, тому такі документи у повному обсязі надаються до адміністративного позову.

На думку позивача, відповідачем допущено наступні порушення під час проведення перевірки та оформлення її результатів:

- подані позивачем на письмову вимогу документи не відображені в акті перевірки, не додані до нього, а відповідно не стали його невід`ємною частиною, як це визначено п.86.1 ст. 86 ПКУ;

- акт перевірки не містить жодних посилань та розрахунків, яким чином контролюючим органом встановлено порушення саме на суму 40335 грн.;

- додатком до акту перевірки є акт ТМЦ на 1 арк., в той час як фактично представнику підприємства залишена його копія на 8 аркушах;

- акт перевірки не підписано посадовими особами, які проводили перевірку;

- під час проведення перевірки та складання його акту, що є невід`ємною частиною перевірки не дотримано вимоги щодо проведення перевірки не менше ніж двома співробітниками контролюючого органу ( п. 80.7 ст. 80 ПКУ);

- позивач не відмовлявся від підписання акту перевірки та його отримання, не зважаючи на це до нього було застосовано норми ст. 58 ПКУ;

- позивача позбавлено можливості надати письмові заперечення до акту перевірки в порядку, встановленому Податковим кодексом України ( п. 17.1.6 ст. 17 ПКУ).

Позивач стверджує, що приєднав до адміністративного позову всі підтверджуючі документи на право придбання, зберігання та реалізацію групи підакцизних товарів.

На підставі наведеного позивач вважає, що оскаржене податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач Головне управління ДПС у Черкаській області, у відзиві на адміністративний позов проти його задоволення заперечив, мотивуючи свою позицію тим, що до початку проведення фактичної перевірки копію наказу від 27.09.2021 №2041-п та направлень на перевірку №2368/23-00-07- 0719 від 27.09.2021, №2367/23-00-07-0719 від 27.09.2021 вручено під підпис довіреній особі Вороній Лілії Леонідівні, що підтверджується її особистим підписом у направленнях на перевірку.

Відповідач звернув увагу, що у разі, якщо контролюючий орган допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

В ході проведення фактичної перевірки на підставі пп. 20.1.9. п.20.1. ст. 20 ПК України складено акт зняття залишків товарних запасів на торговельному об`єкті (в складських приміщеннях) в якому зазначені товари підакцизної групи, які зберігалися на торговельному об`єкті з метою реалізації кінцевому споживачу, а також письмове звернення про надання документів, які б підтвердили факт придбання товарів.

Станом на 08.10.2021 зазначені документи надано частково, але не в повному обсязі. В реалізації знаходяться алкогольні напої та тютюнові вироби, на які відсутні накладні та/або будь-які інші документи, що підтверджують походження товару згідно опису фактичних залишків товару від 29.09.2021 на загальну суму 40335,00 грн., тому відповідачем складено податкове повідомлення-рішення від 04.11.2021 №0085730707 на суму 80670 грн. за фактом проведення реалізації товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання.

Додатково відповідач зазначив, що акт про результати фактичної перевірки №7091/23-00-07-0717/36262552 від 11.10.2021 та спірне податкове повідомлення-рішення направлені у відповідності до ст. 42 Податкового кодексу України за податковою адресою приватного підприємства «УКРКАПІТАЛІНВЕСТ-С».

На підставі наведеного просив відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

У відповіді на відзив позивач не погодився з доводами відповідача, вказавши про їх безпідставність та наполягав на задоволенні позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що приватне підприємство «Укркапіталінвест-С» (код за ЄДРПОУ 36262552) зареєстровано суб`єктом господарювання та взято на облік в податкових органах як платник податків.

Посадовими особами Головного управління ДПС у Черкаській області на підставі пп. 20.1.2, 20.1.4, 20.1.8 - 20.1.11 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст.75, пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ (зі змінами та доповненнями) (далі - ПК України), статті 16 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (зі змінами та доповненнями), з метою контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, проведена фактична перевірка діяльності приватного підприємства «Укркапіталінвест-С» (код за ЄДРПОУ 36262552) податкова адреса: 18016, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Героїв Дніпра, буд. 23, щодо дотримання вимог законодавства з питань обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, цільового використання пального та спирту етилового платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами- лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв; тютюнових виробів, пального та рідин, що використовуються в електронних сигаретах за місцем фактичного провадження діяльності, а саме: Черкаська область, Черкаський район, с. Руська Поляна, вул. Небесної Сотні, 72 за період діяльності з 04.03.2019-08.10.2021.

Результати перевірки оформлені актом №7091/23-00-07-0717/36262562 від 11.10.2021 (далі - акт перевірки).

За даними акту перевірки станом на 08.10.2021 вказані в запиті податкового органу документи надано частково, але не в повному обсязі. В реалізації знаходяться алкогольні напої та тютюнові вироби, на які відсутні накладні та/або будь-які інші документи, що підтверджують походження товару згідно опису фактичних залишків товару від 29.09.2021 на загальну суму 40335,00 грн.

Згідно висновків акту перевірки, в ході проведення перевірки встановлені, зокрема, порушення:

- п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 року зі змінами та доповненнями.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення:

- №0085730707 від 04.11.2021, яким за порушення п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР, на підставі ст. 20 цього закону застосовано штраф у загальному розмірі 80670 грн., що становить подвійну вартість необлікованих у місці продажу товарів на суму 40340 грн.

Не погоджуючись із правомірністю наведеного рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи правомірність нарахування штрафних санкцій, судом встановлено, що в наказі ГУ ДПС у Черкаській області від 27.09.2021 №2041-п зафіксовано, що контролюючий захід здійснюється на підставі пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Викладене, у свою чергу, свідчить, що право на призначення та проведення фактичної перевірки за пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України виникає у контролюючого органу у випадку отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині, зокрема, обліку та зберігання алкогольних напоїв.

Наведений наказ не містить посилання на інформацію, яка зумовлює виникнення обґрунтованої та законодавчо встановленої необхідності для контролюючого органу із здійснення належного податкового контролю, а саме порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Доданий відповідачем лист Державної податкової служби України від 10.06.2021 №13339/7/99-00-07-05-03-07, в якості підстави проведення перевірки, суд оцінює критично, оскільки безпосередньо текст листа не містить посилань на порушення позивачем податкового законодавства, а приєднаний відповідачем додаток до вказаного листа не містить печатки та підпису уповноваженої особи податкового органу та в ньому відсутні посилання на номер та дату листа до якого цей додаток приєднаний.

Отже, в податкового органу на дату призначення перевірки відсутні підстави в розумінні підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України для проведення фактичної перевірки позивача.

Аналогічна за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 08.09.2020 у справі № 640/21536/19, від 22.09.2020 у справі №520/1304/20, від 19.11.2020 у справі №160/7971/19, від 17.12.2020 у справі №520/12028/18, від 16.09.2021 у справі № 120/1431/20-а, від 12.10.2021 у справі № 120/5229/20-а, від 28.10.2021 у справі № 520/10214/2020.

Згідно висновку, сформульованого Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі №826/17123/18 (постанова від 21.02.2020), оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства про проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

У ще одній палатній справі (постанова від 22.09.2020 у справі №520/8836/18) окрім наведених, суд касаційної інстанції обґрунтував відсутність підстав до запропонованого колегією відступу від раніше висловленої правової позиції такими висновками: перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом та встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення, а тому відсутня необхідність перевірки порушення позивачем пункту 181.1 статті 181 ПК України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 сформулювала правовий висновок, згідно якого у разі якщо контролюючий орган допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Системний аналіз наведених норм у своїй сукупності дає підстави для висновку, що акт перевірки, отриманий в результаті фактичної перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених ч. 2 ст. 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками незаконної перевірки на підставі висновків акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

За таких обставин, зважаючи на те, що у відповідача відсутні документи та відомості, що свідчили б про виникнення у нього передумов для проведення фактичної перевірки на підставі пп. 80.2.4 п. 80.2 ст. 80 ПК України, тому перевірка суб`єкта господарювання проведена за відсутності на те правових підстав, що в силу неодноразово згаданих вище позицій Верховного Суду свідчить про протиправність прийнятих за її наслідками податкових повідомлень-рішень та, як наслідок, необхідність їх скасування.

Вирішуючи питання щодо суті встановлених порушень, суд зазначає наступне.

Пунктом 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР встановлено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Відповідно до положень статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 20 Закону № 265/95-ВР передбачено, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Таким чином, фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, при продажі товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов`язані вести облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації. Недотримання вказаного обов`язку має наслідком застосування фінансової санкції у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації.

Підставою для застосування штрафних санкцій за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, є встановлений факт наявності товарів в місцях їх реалізації та/або зберігання, які не обліковані у встановленому порядку, тобто виявлення товарів у надлишку (перевищення кількості товару в наявності над облікованим товаром).

Облік таких товарів за правилами пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР повинен здійснюватися на складах та/або за місцем їх реалізації.

Оскільки у розділі V Закону № 265/95-ВР передбачена відповідальність за порушення вимог лише цього Закону, тому застосування санкції, передбаченої статтею 20 Закону № 265/95-ВР можливе до суб`єкта господарювання, який не облікував товар та виставив його на продаж у місці торгівлі.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та Фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-ХІV). відповідно до статті 3 якого бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону №996-ХІV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

До первинних документів, що є підставою для оприбуткування товару, належать накладні та товарно-транспортні накладні, такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Критерій «прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії» - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Суд зазначає, що позивачем до позовної заяви додані видаткові накладні, виписані на ім`я приватного підприємства «Укркапіталінвест-С», які підтверджують походження придбаних алкогольних напоїв та тютюнових виробів, перелік яких міститься в акті зняття залишків товарних запасів на торговельному об`єкті від 29.09.2021 за адресою: Черкаська область, Черкаський район, с. Руська Поляна, вул. Небесної Сотні, 72.

Напротивагу зазначеному акт перевірки не містить вказівки щодо яких саме найменувань товару, їх кількості та вартості позивач не надав у ході проведення перевірки первинні бухгалтерські документи.

Суд звертає увагу, що акт зняття залишків товарних запасів на торговельному об`єкті від 29.09.2021 щодо алкогольних напоїв складений на суму 99659,80 грн., тоді як згідно розрахунку штрафних санкцій до оскарженого ППР відповідальність до позивача застосована за реалізацію необлікованих товарів на суму 40335 грн.

В контексті наведеного, суд зазначає, що акт перевірки не відповідає критерію обґрунтованості, оскільки не містить посилання на перелік та найменування тієї частини товарів, які вказані в акті зняття залишків від 29.09.2021 та щодо яких на момент перевірки були відсутні необхідні документи первинного бухгалтерського обліку.

В свою чергу, у відзиві на адміністративний позов позивач не зазначив як саме податковим органом визначено суму необлікованих товарів та за якими показниками.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведених імперативних норм процесуального Закону відповідач не надав доказів на підтвердження правомірності прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення, тому за відсутності в матеріалах справи належних доказів розрахунку штрафних санкцій, суд дійшов висновку визнати протиправним та скасувати оскаржене рішення податкового органу.

Щодо решти доводів сторін суд застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Що стосується витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 цього ж Кодексу).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №826/841/17 (адміністративне провадження №К/9901/5157/19), від 24.10.2019 у справі №820/4280/17 (адміністративне провадження №К/9901/11712/19), від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18 (касаційні провадження №К/9901/17099/19, №К/9901/17108/19, №К/9901/18639/19), у постанові Верховного Суду від 24.03.2020 у справі №520/6161/19 (адміністративне провадження №К/9901/5378/20).

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представник позивача надав суду копії договору про надання правничої допомоги №24/11-1 від 24.11.2021, додаткову угоду до договору №1 від 24.11.2021, а також копію платіжного доручення №4514 від 17.12.2021 на суму 15000 грн.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат, проаналізувавши обставини справи, в контексті складності справи, обсягу та якості виконаних адвокатом робіт, витраченого часу, суд вважає, що сума витрат на правничу допомогу у розмірі 15000 грн. не є співмірною та не відповідає принципу справедливості, у зв`язку з чим заявлені витрати є обґрунтованими частково.

Враховуючи викладене у сукупності, суд вважає розумно обґрунтованими, справедливими та співмірними заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу у розмірі 3000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове-повідомлення рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 04.11.2021 №0085730707.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ 43142920) на користь приватного підприємства «Укркапіталінвест-С» (18016, Черкаська обл., м.Черкаси, вул. Героїв Дніпра, 23, код ЄДРПОУ 36262552) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.

Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО