Постанова

від 20.03.2022 по справі 600/4026/21-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/4026/21-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Боднарюк О.В.

Суддя-доповідач - Біла Л.М.

21 березня 2022 рокум. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Матохнюка Д.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Їжівського ліцею Чудейської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області до Їжівського ліцею Чудейської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області про застосування заходу реагування у сфері державного нагляду (контролю),

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2021 року Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області звернулось до суду з позовом, в якому просило застосувати до Їжівського ліцею Чудейської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області захід реагування у сфері державного нагляду (контролю) шляхом зобов`язання зупинити подальшу експлуатацію приміщень будівлі навчального закладу за адресою: вул. Головна, 68 с. Їжівці Чернівецького району Чернівецької області до повного виконання протипожежних вимог і усунення усіх порушень, викладених у Акті Чернівецького районного управління Головного управління ДСНС України у Чернівецькій області від 19.05.2021 року № 7, що стосується вищезазначеного об`єкта.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Серед іншого, апелянт відзначив, що позивач, як суб`єкт владних повноважень, в повній мірі не надав суду достатніх, переконливих та беззаперечних доказів, що виявлені порушення є такими, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти доводів відповідача та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Оскільки предметом оскарження є рішення суду першої інстанції ухвалене у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 311 КАС України.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Судом встановлено наступні обставини справи.

У період з 05 травня 2021 року по 19 травня 2021 посадовими особами Сторожинецького районного управління Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області на підставі наказу № 72 від 19.03.2021 року "Про проведення позапланових перевірок" та посвідчення на проведення перевірки № 1760 від 19.04.2021 року проведено планову перевірку відповідача стосовно додержання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки.

В результаті здійснених заходів складено Акт перевірки від 19.05.2021 року №7 щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, в якому зафіксовані виявлені порушення.

Акт підписано директором Їжівського ліцею Чудейської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області без зауважень.

За результатами проведеної перевірки був виданий Припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки від 19.05.2021 року №4, яким відповідача зобов`язно усунути виявлені порушення в строк до 20.07.2021 року.

Припис отримано директором Їжівського ліцею Чудейської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області 19.05.2021 року.

Враховуючи, що відповідачем жодним чином виявлені порушення усунуті не були та вважаючи, що подальша робота Їжівського ліцею Чудейської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, створює загрозу життю та здоров`ю людей, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з відсутності доказів та документів, які б спростовували всі виявлені позивачем порушення, зазначені в акті перевірки від 15.05.2021 №7, або свідчили б про усунення вказаних порушень в повному обсязі, оскільки останні є суттєвими і можуть призвести до негативних наслідків.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та, надаючи оцінку доводам апелянта, виходить з наступного.

Відповідно до статті 3 Конституції України від 28.06.1991 № 254к/96-ВР людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою-третьою статтею 55 Кодексу цивільного захисту України від 02.10.2012 № 5403-VI (далі - КЦЗ України) забезпечення пожежної безпеки на території України, регулювання відносин у цій сфері органів державної влади, органів місцевого самоврядування та суб`єктів господарювання і громадян здійснюються відповідно до цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів.

Діяльність із забезпечення пожежної безпеки є складовою виробничої та іншої діяльності посадових осіб і працівників підприємств, установ та організацій. Зазначена вимога відображається у трудових договорах (контрактах), статутах та положеннях.

Забезпечення пожежної безпеки суб`єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб`єктів господарювання.

Відповідно до статті 6 КЦЗ України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.

Водночас, положеннями пунктів 1 та 12 частини першої статті 67 КЦЗ України визначено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить: здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу; звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

За правилами частини другої статті 68 КЦЗ України, у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Крім того, відповідно до ст.70 КЦЗ підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є, зокрема, недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами.

Частиною другою вищевказаної статті також визначено, що повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) регламентовані Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V.

Згідно зі статтею 1, частинами першою, другою та сьомою статті 7 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Водночас, Положенням про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого Указом Президента України від 16.01.2013 № 20/2013 визначено, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій (далі по тексту - ДСНС) є центральним органом виконавчої влади та здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, за діяльністю аварійно-рятувальних служб.

ДСНС здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, а також міжрегіональні (повноваження яких поширюються на кілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи (у разі їх створення).

Виходячи з вищевикладеного, орган, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, у разі виявлення факту недотримання вимог пожежної безпеки, на підставі акта, складеного за результатами здійснених заходів (перевірок, тощо), має право звернутися до суду із позовом про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення експлуатації будівель, споруд, тощо.

При цьому, захід реагування у вигляді повного зупинення об`єкту до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки є крайнім заходом, обрання якого є доцільним лише у разі, якщо допущені порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Колегія суддів наголошує, що відповідно до пункту 26 статті 2 КЦЗ України небезпечний чинник - складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров`ю людини.

Тобто, законодавець пов`язує настання реальної загрози життю та здоров`ю людей від пожежі з обставинами, які можуть призвести до займання та розповсюдження вогню. Вжиття заходів реагування на порушення тих чи інших правил пожежної безпеки слід оцінювати з урахуванням принципу пропорційності, що передбачає дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані такі заходи.

При цьому, порушення, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, Законом № 877-V не визначені, отже віднесення до зазначеної категорії є оцінкою суб`єкта владних повноважень, а тому, в кожному окремому випадку суб`єкт владних повноважень має визначати, чи створюють виявлені порушення дійсну реальну загрозу життю та здоров`ю людей у взаємозв`язку із встановленими обставинами, що мають значення для вирішення даного питання.

Як встановлено судом першої інстанції, у даному випадку, позивачем виявлено такі порушення, допущенні відповідачем, у сфері техногенної та пожежної безпеки:

- дерев`яні конструкції горища будівлі ліцею не оброблені вогнезахисним розчином;

- приміщення ліцею не обладнанні системами протипожежного захисту;

- приміщення ліцею не забезпеченні первинними засобами пожежогасіння згідно вимог;

- працівників ліцею не забезпечено засобами колективного та індивідуального захисту.

Колегія суддів зазначає, що поняття "загроза життю та здоров`ю людини" є оціночним поняттям, яке лежить у сфері захисту населення, території, майна функція контролю (нагляду) за чим, зокрема, покладена на посадових осіб центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, які мають право звертатися до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування з підстав передбачених статтею 70 КЦЗ України.

Указана позиція висловлена з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 26.06.2019 у справі № 2240/2768/18.

У постанові Верховного Суду від 18.09.2018 по справі №826/12258/14 зазначено, що захід реагування у вигляді повного зупинення є виключним заходом, обрання якого є можливим у разі, якщо виявлені порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

При цьому, згідно з п.35-36 постанови Верховного Суду від 28.02.2019 по справі №810/2400/18, недодержання суб`єктами господарювання вимог у сфері техногенної та пожежної безпеки призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення. Забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров`я та власності від невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій має пріоритетне значення.

Відповідно до п.41 постанови Верховного Суду від 31.07.2019 по справі №2040/6351/18, законодавець пов`язує настання реальної загрози життю та здоров`ю людей від пожежі з обставинами, які можуть призвести до займання та розповсюдження вогню.

Верховний Суд у п.55 постанови від 03.04.2020 по справі №806/77/18 зазначив, що необладнання приміщень закладу системою протипожежного захисту, незабезпечення приміщення системою оповіщення людей про пожежу за об`єктивним критерієм є такими, що створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей, оскільки стосуються, зокрема, протипожежних норм.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.06.2019 в справі № 814/2356/17, від 07.08.2019 в справі № 810/1820/18.

Верховний Суд у п.33 постанови від 31.03.2020 у справі №160/998/19 вказав: "Оскільки порушення пожежної безпеки не були усунуті в повному обсязі, а ті, які залишились, можуть створювати загрозу життю або здоров`ю учнів та персоналу навчального закладу, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування заходів реагування.".

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що правовою підставою для застосування адміністративним судом заходів реагування є одночасна наявність таких умов: 1) факт порушення правил та норм пожежної і техногенної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей; 2) звернення компетентного органу, який здійснює державний нагляд у сфері пожежної і техногенної безпеки, із відповідним адміністративним позовом до суду; 3) наявність обов`язку у підконтрольного суб`єкта, зупинення експлуатації приміщень якого вимагає відповідний орган Державної служби України з надзвичайних ситуацій, забезпечувати дотримання вимог пожежної безпеки у відповідному приміщенні.

При цьому, обов`язок щодо забезпечення виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки покладено на суб`єкта господарювання незалежно від того, чи є він власником або користувачем відповідного об`єкта. Виникненню такого обов`язку кореспондує здійснення господарської діяльності за відповідною адресою.

Разом з тим, при обранні заходу реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств суб`єктом владних повноважень, і судом, відповідно, мають враховуватися принцип співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли і тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи, а також дотримання справедливого балансу між інтересами відповідача і публічними інтересами.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.02.2020 року у справі № 826/7073/18, від 25.02.2020 року у справі № 826/15768/18.

Окрім цього, слід вказати, що все ж таки застосування заходу реагування після з`ясування того факту, що зазначені в акті перевірки порушення усунуті, втрачає той сенс, який законодавством покладений як основа і правова підстава його застосування.

З цього питання Верховний Суд неодноразово формував правовий висновок про наявність реальної загрози саме на момент ухвалення рішення судом, адже зупинення роботи підприємства - це крайня необхідність під час існування загрози, а не постфактум, адже такий захід не є покаранням, а є превентивним заходом. (Постанова Верховного Суду від 28 травня 2019 року у справі №819/1850/17, яка підтримана Верховним судом 19 березня 2020 року у справі № 140/2323/19, адміністративне провадження №К/9901/3439/20 (ЄДРСРУ № 88305332).

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції стосовно того, що не усунення відповідачем виявлених порушень свідчить про наявну загрозу життю та/або здоров`ю людей у подальшому.

До того ж, вищевказані порушення вимог нормативних актів у сфері цивільного захисту, техногенної і пожежної безпеки, попередньо вже були описані у Приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки від 13.02.2020 року №36, що був складений в результаті перевірки позивача проведеної відповідачем в лютому 2020 року, і лише у зв`язку з неусуненням останніх вказані порушення були відображенні в акті перевірки від 19.05.2021 року №7.

Тож, на переконання колегії суддів, суттєвим є те, що спірні правовідносини стосуються необхідності захисту життя та здоров`я людей, оскільки забезпечити конституційно гарантовані права людини і громадянина можливо лише у випадку повного усунення виявлених у сфері техногенної та пожежної безпеки порушень.

В даному випадку, суд першої інстанції доцільно розглянув питання про застосування заходів реагування на підставі виявлених порушень, що зазначені в Акті від 19.05.2021 року №7, оскільки кожне наведене порушення свідчить про наявність ознак загрози життю та/або здоров`ю людей, як окремо одне від одного, так і в сукупності.

Слід зауважити, що виявлені порушення так і не були усунуті відповідачем, що може призвести до реальної загрози життю та здоров`ю людей, адже важливим та необхідним є дотримання балансу наявності можливого ризику з негативними наслідками для суб`єкта господарювання, пов`язаними з блокуванням роботи, що безперечно тягне за собою певні негативні наслідки.

Колегія суддів наголошує на тому, що застосування заходів реагування спрямовано не як санкція для відповідача, а виключно для забезпечення безпеки життя та здоров`я людей, які працюють і навчаються у будівлі або відвідують її, від будь-якого ризику настання небезпечних чинників, а захід реагування має тимчасовий та спонукаючий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення виявлених порушень.

Виявленні порушення не є формальними та можуть створювати реальну загрозу для життя та здоров`я людей, а тому, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог щодо необхідність застосування заходів реагування, адже, станом на дату розгляду апеляційної скарги, відповідачем не подано до суду доказів усунення виявлених порушень в повному обсязі.

Аргументи апеляційної скарги, що зводяться до переоцінки встановлених судом фактичних обставин справи, вказаних висновків не спростовують.

Колегія суддів зазначає, що посилання апелянта на його наміри усунути ці порушення, шляхом закладення коштів у бюджет сільської територіальної громади на закупівлю необхідних засобів протипожежного захисту не може вважатись усуненням порушень пожежної безпеки, яка продовжує існувати на даний час.

За таких обставин, на підставі вищенаведеного та враховуючи, що відповідач не усунув всіх порушень, які виявлені в ході проведення перевірки та створюють загрозу життю та здоров`ю людей, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність застосування заходів реагування до відповідача шляхом заборони подальшої експлуатації адміністративної будівлі Їжівського ліцею Чудейської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, яка знаходиться за адресою: вул. Головна, 68, с. Їжівці, Чернівецького району Чернівецької області.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Їжівського ліцею Чудейської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Матохнюк Д.Б.