Постанова

від 16.02.2022 по справі 521/137/22

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №521/137/22

Номер провадження 3/521/1706/22

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2022 року м. Одеса

Суддя Малиновського районного суду м. Одеси Морозова І.В, за участю секретаря Димитрової Н.І., представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності адвоката Грідасова Б.Ю., представника Одеської митниці Держмитслужби Євдокімова Д.А., розглянувши матеріали, які надійшли з Одеської митниці Держмитслужби, про притягнення до адміністративної відповідальності: громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце роботи - ТОВ «ФЕТС ЕНД ОІЛ ФАРМ», посада або рід занять - директор, місце проживання - АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 , за вчинення правопорушення передбаченого, ч. 1 ст. 483 Митного Кодексу України,

В С Т А Н О В И Л А :

До Малиновського районного суду м. Одеси надійшов протокол про порушення митних правил № 5336/50000/21 від 10.11.2021 року про порушення митних правил з відповідними матеріалами у відношенні гр. ОСОБА_1 за ознаками скоєння правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України.

У протоколі про порушення митних правил зазначено, що 13.10.2021 декларантом ТОВ «АЛЬФАКОСТА ЮКРЕЙН» ОСОБА_2 , який діяв на підставі Договору про надання послуг з декларування товарів №121021 від 12.10.2021, була підготовлена та подана до Одеської митниці митна декларація типу «ЕК10АА» (далі МД), яка була прийнята та зареєстрована за номером №UA500130/2021/212222.

В якості підстави для переміщення товарів через митний кордон України та їх подальшого митного оформлення, митному органу були надані: декларація виробника № 226 від 06.10.2021, контракт № 011021/1 від 01.10.2021, додаткову угоду №1 до контракту №011021/1 від 01.10.2021, рахунок-фактура № 1210/2 від 12.10.2021, пакувальний лист до Рахунку-фактури № 1210/2 від 12.10.2021, «Справку о порядке изготовления товара №437 від 07.09.2021 року» та інші товаросупровідні і комерційні документи.

Відповідно до інформації, зазначеної у МД №UA500130/2021/212222 та товаро-супровідних документах встановлено, що відправником товару є ТОВ «ФЕТС ЕНД ОІЛ ФАРМ» (м. Кропивницький, пл. Дружби Народів, буд. З, офіс 404, код ЄДРПОУ 44488060), одержувачем є «Comptoir Export de Matieres Premieres» France, покупцем товару є «Mena Agro Trade FZE LLC» ОАЕ. Відповідно до товаро-супровідних документів та графи 31 МД №UA500130/2021/212222 до митного оформлення заявлено товар «Олія соєва рафінована дезодорована, без зміни хімічного складу, наливом у флексітанках. Для вживання і їжу. ДСТУ 4534:2006, чиста вага 96000 кг. Країна виробництва: Україна, вага брутто 96180 кг, вартістю 124800 дол. США, код УКТЗЕД 1507903000».

Відповідно до протоколу про порушення митних правил, митному органу під час здійснення митного контролю та митного оформлення товару «олія соєва рафінована» за МД №UA500130/2021/212222 було надано документ походження товару, а саме - «Справка о порядке изготовления товара» №437 від 07.09.2021 року, який відповідно до пояснень директора ТОВ «Гідросенд» ОСОБА_3 , не надавався ТОВ «ФЕТС ЕНД ОІЛ ФАРМ» (м. Кропивницький, пл. Дружби Народів, буд. З, офіс 404, код ЄДРПОУ 44488060).

Таким чином, на думку митного органу директором ТОВ «ФЕТС ЕНД ОІЛ ФАРМ» (ЄДРПОУ 44488060) гр. ОСОБА_1 були вчинені дії, спрямовані на переміщення товару «Олія соєва рафінована дезодорована, без зміни хімічного складу, наливом у флексітанках. чиста вага 96000 кг. Країна виробництва: Україна, вага брутто 96180 кг, вартістю 124800 дол. США, код УКТЗЕД 1507903000» (3 288 355,2 грн.) через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання до митниці, як підстави для переміщення товарів, підробленого документу походження товару - а саме - «Справка о порядке изготовления товара» №437 від 07.09.2021 року, чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо походження товару, чим скоєно порушення митних правил, передбачене ч. 1 ст. 483 МК України

У судовому засіданні гр. ОСОБА_1 участі не приймав, про дату, час та місце розгляду справи був сповіщений у встановленому законом порядку.

Представник ОСОБА_1 адвокат Грідасов Б.Ю., надав до суду заперечення по суті складених протоколів, відповідно до яких просив провадження по справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Наголосивши на тому, що суду не надано жодних доказів того, «Справка о порядке изготовления товара» №437 від 07.09.2021 року, є підробленим, або таким документом, що містить неправдиві відомості.

Представник митниці у судовому засіданні вважав, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, винна у вчиненні адміністративних правопорушень, її вина підтверджується зібраними у справі доказами, і тому необхідно притягнути її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 483 МК України, та накласти стягнення відповідно до санкції статті.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, вислухавши думку учасників процесу, суд не знаходить достатніх підстав для визнання особи винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, виходячи з наступного.

Статтею 458 МК України визначено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно зі ст. 487 Митного кодексу України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним,- відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Положеннями ч. 1 ст. 483МК України передбачено відповідальність за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

Зі змісту правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, випливає, що:

- об`єктом правопорушення за ч. 1 ст. 483 МК України, пов`язаного з порушенням митних правил, є охоронюваний МК Українита іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю.

- об`єктивною стороною передбаченого ч. 1 ст. 483МК України правопорушення є: переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

- суб`єктом наведеного правопорушення є громадяни - декларанти, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.

- суб`єктивна сторона за ч. 1 ст. 483МК України передбачає прямий умисел, тобто, винний у скоєнні правопорушення чітко розуміє та усвідомлює обставини і характер незаконного переміщення товарів, предметів і речовин через митну територію України і прагне їх ввезти на територію України чи вивезти з України з конкретною метою порушення встановленого порядку.

Таким чином, правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 483 МК України, може бути вчинено лише умисно, коли особа знає, що документи, які вона надає митному органу, як підставу для переміщення товару - є підробленими, чи, одержані незаконним шляхом або містять неправдиві дані, але бажає таким чином незаконно перемістити товар.

Крім того, таке правопорушення, характеризується вчиненням одноразової дії у певний час, а саме під час подання органу доходів і зборів документів на митне оформлення товару, як підстави для переміщення таких товарів.

За змістом ст. 264 МК України, митна декларація приймається та реєструється органом доходів та зборів. Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначений у ст. 335 цього Кодексу. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості, і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла шляхом її реєстрації. З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант, або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Як встановлено, 13.10.2021 декларантом ТОВ «АЛЬФАКОСТА ЮКРЕЙН» ОСОБА_2 , який діяв на підставі Договору про надання послуг з декларування товарів №121021 від 12.10.2021, була підготовлена та подана до Одеської митниці митна декларація типу «ЕК10АА» (далі МД), яка була прийнята та зареєстрована за номером №UA500130/2021/212222.

В якості підстави для переміщення товарів через митний кордон України та їх подальшого митного оформлення, митному органу були надані: декларація виробника № 226 від 06.10.2021, контракт № 011021/1 від 01.10.2021, додаткову угоду №1 до контракту №011021/1 від 01.10.2021, рахунок-фактура № 1210/2 від 12.10.2021, пакувальний лист до Рахунку-фактури № 1210/2 від 12.10.2021, «Справку о порядке изготовления товара № 437 від 07.09.2021 року» та інші товаросупровідні і комерційні документи.

Тобто, єдиний документ, який митний орган вважає неправдивим це «Справку о порядке изготовления товара №437 від 07.09.2021 року», посилаючись на відомості наданих СБУ України, зокрема на пояснення директора ТОВ «Гідросенд» ОСОБА_3 від 28.10.2021 та лист від 28.10.2021 вих. 341.

Однак, суд вважає посилання митниці щодо підробленого документу не доведеним в установленому законом порядку, адже вищевказаний документ, не визнаний судовим рішення підробленим або недійсним, суду не надано відомостей чи здійснюється за цим фактом досудове розслідування, чи було призначена експертиза, та ін.

Крім того, в листі Головного управління ДПС у Кіровогралськіи області від 28.10.2021 р. йдеться про те, що на користь ТОВ «ФЕТС EНД ОГ ФАРМ» не було зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН) у перiод з вересня по неповний жовтня 2021 р.

В даному випадку, суд погоджується з доводами сторони захисту, що відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі-ПК України) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку- визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Реєстрацію податкової накладної в ЕРПН необхідно здійснити протягом першої або другої половини місяця в залежності від того, коли виникло податкове зобов`язання ( п. 201.10 ПКУ):

- якщо дата виникнення зобов`язання перша половина (числа місяця 1-15) -у другій половині місяця (тобто з 16-го по останній день місяця включно);

- якщо дата виникнення зобов`язання друга половина (числа місяця 16-останній день місяця) - у першій половині наступного місяця (тобто з 1-го по 15-й день).

Якщо дані строки пропущені, то зареєструватися можна будь-коли, але зі штрафом за несвоєчасну реєстрацію.

Згідно з п.120-1.1 ст.120-1 Податкового кодексу України порушення платниками ПДВ граничного строку, передбаченого ст.201 ПКУ, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника ПДВ, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 ПКУ покладено обов`язок щодо такої реєстрації штрафу у розмірі:

- 10% суми ПДВ, зазначеної в таких податкових накладних, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів:

- 20% суми ПДВ, зазначеної в таких податкових накладних,- у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

- 30% суми ПДВ, зазначеної в таких податкових накладних,- у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

- 40% суми ПДВ, зазначеної в таких податкових накладних, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів.

Таким чином діючим законодавством передбачено, що реєстрація ПН у ЄРПН здійснюється продавцем у другій половині місяця наступного за датою першої із подій (поставки товару або його оплати), проте така реєстрація не обмежена часом, оскільки податкове законодавство надає можливість зареєструвати ПН і пізніше, проте за порушення строків реєстрації платнику податків може бути нараховано штраф. Разом з тим у період з 01 березня 2020 р. по останній календарний день місяця (включно), у якому завершується дія карантину, не застосовуватимуть штрафні санкції за не реєстрацію/несвоєчасну реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування (ПН РК) в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 52-1 підрозділ 10 Перехідних положень Податкового Кодексу України).

Наведені норми законодавства свідчать про те, що реєстрація ПН в ЄРПН можлива у будь-який момент після поставки ТМЦ, при цьому несвоєчасна реєстрація ПН в ЄРПН обумовлює конкретні правові наслідки, до яких не відноситься недійсність договорів поставки або видаткових накладних.

Крім того, за умовами договору поставки укладеного між ТОВ «ФЕТС ЕНД ОІЛ ФАРМ» та «Mena Agro Trade FZE LLC» покупець здійснює оплату протягом 180 днів з моменту митного оформлення товару та отримання скан-копії інвойсу.

Також суд, звертає увагу, що директор ТОВ «Гідросенд» ОСОБА_3 , у листі зазначає, що «Справку о порядке изготовления товара № 437 від 07.09.2021 року» підприємством не виготовлялася (а.с. 38). На таку як підроблену, посилається й митний органу у протоколу на супровідних документах, вказуючи при цьому, що вказана довідка датована 07.09.2021 року.

Разом з тим, в матеріалах справи, наявний документ «Справка о порядке изготовления товара № 437» (а.с. 14-15), яка датована 02.09.2021.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність об`єктивної сторони, а отже і відсутність складу правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 483 Митного Кодексу України.

У даному випадку слід зазначити, що у практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії»), отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб, а тому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не зобов`язана доводити свою невинуватість.

Крім того, У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини «Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що "…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень".

Аналогічну правову позицію визначив Постановою від 31.01.2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 760/10803/15-а (адміністративне провадження № К/9901/19074/18): один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.

Крім цього, слід зазначити, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (далі Конвенція).

Частина 1 статті 6 Конвенції передбачає, що "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення". Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції, "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку". А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.98 року, п. 54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Статтею 495 МК України та статтями 251, 252 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, суд, аналізуючи вищевикладені обставини, враховуючи наведені норми та керуючись конституційним принципом презумпції невинуватості, вказаним в ст. 62 Конституції України (тобто, вина особи, яка притягається до відповідальності повинна бути доведена органом який склав протокол, а доводи вини повинні ґрунтуватися на доказах, об`єктивність яких не викликала б жодних сумнівів), вважає, що вина особи у скоєні адміністративного правопорушення не доведена, а тому провадження по справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.

Згідно ч. 2 ст. 528 МК України, у справі про порушення митних правил суд (суддя) виносить одну з постанов, передбачених частиною першою статті 527 цього Кодексу.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 527 МК України, у справі про порушення митних правил суд (суддя), що розглядає справу, виносить, зокрема, постанову про закриття провадження у справі.

Суд, беручи до уваги наведені обставини та норми закону, приходить до висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України, що є підставою для закриття провадження по справі, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП.

Згідно ст. 283 КУпАП України, постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, отже, у зв`язку з закриттям провадження по справі, товар, вилучений митними органами відповідно до протоколу, підлягає поверненню його власнику або уповноваженій ним особі у встановленому законом порядку, після сплати всіх необхідних зборів, податків та платежів.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 268, 460, 472, 527, 528, 529 МК України, ч.1 п.1 ст. 247, ст. ст. 283, 284 КУпАП

П О С Т А Н О В И Л А:

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

Товар, вилучений згідно протоколу про порушення митних правил №5336/5000/21 від 10.11.2021 повернути ОСОБА_1 або уповноваженій особі в установленому законом порядку.

Постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи або митним органом, який здійснював провадження у цій справі протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя І.В. Морозова