Рішення

від 04.01.2022 по справі 521/2929/21

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/2929/21

Провадження № 2/521/452/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2022 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Мирончук Н.В.,

секретаря судового засідання - Шлапак А.О.,

розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМАСС 2014», про визнання припиненими трудових відносин,

ВСТАНОВИВ:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернулась ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМАСС 2014», про визнання припиненими трудових відносин.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилалась на те, що 06.12.2013 року її було призначено на посаду Директора ТОВ «ДОМАСС 2014» (код ЄДРПОУ: 39006942).

Позивач вказала, що єдиним учасником (засновником) ТОВ «ДОМАСС 2014» є ОСОБА_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ).

Також, позивач стверджує, що на час звернення до суду, учасник ТОВ «ДОМАСС 2014» не займається та не опікується своїм підприємством, ТОВ «ДОМАСС 2014» найманих працівників не має, а також підприємством не виконуються поставлені економічні завдання.

Позивач вказує, що у зв`язку з наведеним вона втратила будь-яку зацікавленість у перебуванні на посаді Директора в ТОВ «ДОМАСС 2014», бажає змінити місце роботи й сферу діяльності, але належного зв`язку із засновником (учасником) ТОВ «ДОМАСС 2014» не має, що є перешкодою у вільному звільненні її з посади.

Як вказала позивач, 09.10.2020 року вона повідомила уповноважений орган ТОВ «ДОМАСС 2014» про своє бажання звільнитися за власним бажанням та 23.11.2020 року фактично припинила повноваження директора ТОВ «ДОМАСС 2014», відповідно до наказу № 02/2020, від 23.11.2020 року, звільнившись за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України, про що внесено запис № 17 до трудової книжки.

Проте, як вказала позивач, уповноважений орган ТОВ «ДОМАСС 2014» - одноособовий учасник ТОВ «ДОМАСС 2014» з моменту направлення заяви про звільнення, та на дату звернення з позовом до суду не вчинив будь-яких дій щодо розгляду заяви про звільнення, не вчинив будь-яких дій зі створення нового виконавчого органу товариства та дій щодо внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, щодо звільнення позивача, чим порушив її право на вільний вибір роботи.

Враховуючи викладене, позивач просила суд визнати припиненими трудові відносини між нею та ТOB «ДОМАСС 2014» з 23.11.2020 року у зв`язку з її звільненням з посади директора за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

У відкрите судове засідання позивач не з`явилась, в матеріалах справи міститься її заява про розгляд справи без участі, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання неодноразово повідомлявся належним чином. Будь-яких заяв чи клопотань щодо розгляду справи, а також відзив на позов до суду не подав.

У зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, зі згоди позивача, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.223 ЦПК України.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, надані письмові докази, відповідно до вимог закону, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 06.12.2013 року на підставі наказу № 1 ОСОБА_1 було призначено на посаду Директора ТОВ «ДОМАСС 2014» (код ЄДРПОУ: 39006942) (а. с. 7).

09.10.2020 року ОСОБА_1 написала заяву про звільнення з посади директора ТОВ «ДОМАСС 2014» з 12.10.2020 року за власним бажанням (а. с. 25), копію якої було направлено уповноваженому органу ТОВ «ДОМАСС 2014», що підтверджується описами вкладення та поштовими квитанціями (а. с. 27 - 28).

Вказану заяву було отримано адресатом 19.10.2020 року (а. с. 27).

Згідно наказу № 02/2020, від 23.11.2020 року, Директор ТОВ «ДОМАСС 2014» ОСОБА_1 припинила виконання обов`язків директора (а. с. 26), звільнившись за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України, про що внесено запис № 17 до трудової книжки (а. с. 8).

На теперішній час трудові відносини між сторонами фактично припинені, однак процедура розірвання трудового договору відповідно до законодавства України про працю не виконана, тому, враховуючи ті обставини, що трудові обов`язки ОСОБА_1 припинив з відповідачем, що підтверджується поданою заявою, повідомленням, записом в трудовій книжці.

Проте, уповноважений орган ТОВ «ДОМАСС 2014» - одноособовий учасник ТОВ «ДОМАСС 2014» з моменту направлення заяви про звільнення, та на дату звернення з цим позовом до суду не вчинив будь-яких дій щодо розгляду заяви позивача, не вчинив будь-яких дій зі створення нового виконавчого органу товариства та дій щодо внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, щодо звільнення позивача.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Згідно ч. 1 ст. 58 ЗУ «Про господарські товариства», вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Відповідно до ч. ч. 1 - 2 ЗУ «Про господарські товариства», у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора).

Проте, відповідачем не прийнято рішення відповідно до вимог діючого трудового законодавства та у встановленні строки відомості до ЄДР не внесені.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 24 КЗпП України - трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи передбачені законодавством про працю, колективним договором, або угодою сторін.

Зі змісту ст. 21 КЗпП України випливає, що трудовий договір є двостороннім договором між працівником та роботодавцем, які по відношенню один до одного мають відповідні права та обов`язки. Інші суб`єкти мають право втручання у взаємовідносини цих сторін лише у випадках та в порядку передбаченому чинним законодавством.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

За ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Відповідно до Висновку Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеного у Постанові від 22.05.2019 у справі № 757/61865/16-ц за наслідками розгляду спору про звільнення директора з товариства, недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.

За змістом положень ст. 38 КЗпП, право директора на звільнення за власним бажанням кореспондує обов`язок учасників Підприємства розглянути заяву директора про звільнення, створити новий виконавчий орган та внести дані зміни в Єдиний державний реєстр.

Розглядаючи справи, пов`язані із застосуванням даної норми, Конституційний суд України у рішеннях від 07.07.2004 р. № 14-рп/2004, від 16.10.2007 р. № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 р. № 2-рп/2008 зазначив, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю Конституційний суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників підприємства про звільнення керівника, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 520/11437/16-ц, у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року, у справі № 758/1861/18).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання трудових відносин між ТОВ «ДОМАСС 2014» та ОСОБА_1 припиненими з 23.11.2020 року у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Керуючись ст. ст. 21, 24, 36, 38 КЗпП України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 223, 259, 264, 267, 280 - 284, 354 - 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМАСС 2014», про визнання припиненими трудових відносин, задовольнити.

Трудові відносини між ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) і ТOB «ДОМАСС 2014» (Код ЄДРПОУ: 39006942) визнати припиненими з 23 листопада 2020 року у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора, за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів, з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 354, 355 ЦПК України.

Суддя: Н.В. Мирончук