Рішення

від 22.03.2022 по справі 916/342/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" березня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/342/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О. А. за участю секретаря судового засідання Рибки Ю.Е., розглянувши матеріали справи № 916/342/22

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "СТІМАКС" (65110, м. Одеса, вул. Розкидайлівська, буд. 67-Б; код - 40088740)

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛПРИ-Е" (54010, Миколаївська обл., м. Миколаїв, просп. Центральний, буд. 21, кв. 126; код - 41430306)

про стягнення 160832,30 грн.

з підстав порушення умов договору

В порядку ч. 13 ст. 8, ч. 2, 5 ст. 252 ГПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Суд дослідив матеріали справи та вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

СУТЬ СПОРУ: 08.02.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СТІМАКС" (далі позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛПРИ-Е" (далі відповідач) про стягнення 160832,30 грн. попередньої оплати.

09.10.2020 року суд відкрив провадження по справі, ухвалив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст. 247- 252 ГПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановив відповідачу строк на подання відзиву, встановлений ч.1 ст.251 ГПК України протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Копія Ухвали про відкриття провадження по справі була направлена Відповідачу за адресою місцезнаходження юридичної особи та повернулась до суду з відміткою: „адресат відсутній за вказаною адресою. Тому, за приписами ч. 7 ст. 120 ГПК України Відповідач вважається повідомленим належним чином про відкриття провадження по справі.

На підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України у зв`язку із ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В С Т А Н О В И В :

22.08.2019 року між Позивачем (покупець) та Відповідачем (постачальник) було укладено договір поставки № АЕ000000272, згідно з п. 1.1. якого Постачальник зобов`язався за заявкою Покупця виготовити і поставити продукцію, а Покупець зобов`язався прийняти цю продукцію та оплатити її на умовах даного договору.

П. 10.2. Договору від 22.08.2019 року визначено термін його дії з моменту підписання та до 31.12.2019 року.

18.02.2020 року між Позивачем (покупець) та Відповідачем (постачальник) було укладено договір поставки № АЕ000000057, згідно з п. 1.1. якого Постачальник зобов`язався за заявкою Покупця виготовити і поставити продукцію, а Покупець зобов`язався прийняти цю продукцію та оплатити її на умовах даного договору.

П. 10.2. Договору від 18.02.2020 року визначено термін його дії з моменту підписання та до 31.12.2020 року.

Позов ґрунтується на тому, що Відповідач виставив Позивачу рахунок № 58 від 03.02.2020 щодо оплати 1 028 879,00 грн. конструкцій алюмінієвих у комплекті в кількості 13шт., а Позивач сплатив на користь Відповідача грошові кошти у розмірі 720 215,30 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3674 від 12.02.2020 на суму 400 000,00 грн та платіжним дорученням № 3835 від 20.02.2020 на суму 320 215,30 грн., в яких зазначено, що призначення платежу: «Оплата за алюминиевые конструкции сог.сч.№58 от 03.02.2020 дог.№АЕ000000272 от 28.08.19».

В подальшому, Відповідач, відповідно до видаткової накладної №1870 від 20.10.2020 поставив Позивачу товар - конструкції алюмінієві у комплекті в кількості 8 шт. на суму 559 383,00 грн., тобто на решту сплаченої суми - 160 832,30 грн. товар поставлений не був.

Тому, Позивач, посилаючись на умови вказаних Договорів та ст.ст. 11, 15, 16, 20, 693 ЦК України просить суд стягнути з Відповідача 160832,30 грн. попередньої оплати.

Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору, відповідно ст. 3 ЦК України.

Згідно п. 1, ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, відповідно до ст. 629 ЦК України.

Аналогічні положення містить і ГК України.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ч. 1, 6 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як було зазначено, між сторонами справи були укладено два договори поставки, які діяли, відповідно з 22.08.2019 року по 31.12.2019 року та з 18.02.2020 року по 31.12.2020 року.

Отже, в проміжок часу з 01.01.2020 року по 17.02.2020 року між Позивачем та Відповідачем не було діючого договору поставки, укладеного у письмовій формі у вигляді єдиного документу.

Тому, у суду не має підстав вважати, що виставлений Відповідачем Позивачу рахунок №58 від 03.02.2020р. щодо оплати 1 028 879,00 грн., подальша оплата рахунку Позивачем на суму 720 215,30 грн. та часткова поставка товару Відповідачем Позивачу на суму 559383,00 грн. відбулись на виконання вищевказаних договорів поставки.

В даному випадку між сторонами справи укладено Договір поставки у спрощений спосіб, в порядку ч. 1 ст. 181 ГК України, а саме: шляхом виставлення рахунку № 58 від 03.02.2020р. на суму 1 028 879,00 грн. з боку Відповідача та його частковою оплатою з боку Позивача. У вказаних правовідносинах Позивач виступає в якості Покупця, а Відповідач в якості Постачальника.

Відповідно до п. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, як свідчать матеріали справи, оплата виставленого Відповідачем рахунку № 58 від 03.02.2020р. відбулась з боку Позивача - 12.02.2020 на суму 400 000,00 грн. (платіжне дорученням № 3674) та 20.02.2020 на суму 320 215,30 грн. (платіжне дорученням № 3835), а поставка 20.10.2020 року на суму 559 383,00 грн. (видаткова накладна № 1870).

При цьому, суд враховує, що на момент поставки "конструкція алюмінієва у комплекті" за видатковою накладною № 1870 від 20.10.2020 року на суму 559383,00 грн. між сторонами справи існував діючий Договір поставки від 18.02.2020 року № АЕ000000057. Натомість сама накладна не містить посилання на вказаний Договір, тому суд приймає її в якості доказу поставки товару саме на підставі сплаченого Позивачем рахунку № 58 від 03.02.2020р.

Отже, на решту сплаченої Позивачем суми в розмірі 160 832,30 грн. товар з боку Відповідача поставлений не був.

Як свідчать матеріали справи, Позивач направляв на адресу Відповідача вимогу від 04.02.2021 № 09/21 про повернення грошових коштів у розмірі 160 832,30 грн. протягом семи календарних днів з дати отримання цієї вимоги.

Відповідач залишив вимогу без відповіді та кошти не повернув.

Частиною 2 статті 693 ЦК України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, Позивач правомірно просить суд стягнути з Відповідача суму 160832,30 грн.

Наявність перед Позивачем боргу з недопоставленої продукції на суму 160832,30 грн. станом на 31.10.2020р. визнана Відповідачем в Акті звіряння взаємних розрахунків.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними доказами та такими, що підлягають задоволенню з покладанням на відповідача судових витрат.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛПРИ-Е" (54010, Миколаївська обл., м. Миколаїв, просп. Центральний, буд. 21, кв. 126; код - 41430306) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІМАКС" (65110, м. Одеса, вул. Розкидайлівська, буд. 67-Б; код - 40088740): 160 832 гривні 30 коп. попередньої оплати за недопоставлений товар та 2481 гривню судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України

та може бути оскаржено в порядку ст.ст.253-259 ГПК України.

Суддя Демешин О.А.

Повний текст рішення складено 23 березня 2022 р.

Суддя О.А. Демешин