Рішення

від 22.03.2022 по справі 300/203/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2022 р. справа № 300/203/22

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до виробничо-комерційної фірми «Горицвіт» про стягнення податкового боргу в розмірі 5 367,61 грн, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (далі позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до виробничо-комерційної фірми «Горицвіт» (далі відповідач) про стягнення податкового боргу в розмірі 5 367,61 грн.

Позовні вимоги мотивовані наявністю у відповідача заборгованості перед бюджетом самостійно узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за період 2018-2019 років.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.01.2022 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

На адресу відповідача, що зазначена позивачем у позовній заяві та значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення копію ухвали про відкриття провадження у справі від 17.01.2022 з відміткою на поштовому відправленні «судова повістка», яка повернулася на адресу суду, з відміткою «Адресата не знайдено».

Відповідно до частини 4 статті 124 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються юридичним особам та фізичним особам підприємцям за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань. У разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.

За приписами частини 11 статті 126 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Станом на 23.03.2022 відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позов.

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності письмові докази, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, встановив наступне.

Виробничо-комерційна фірма «Горицвіт» з 14.03.1995 року зареєстроване як юридична особа, що підтверджується інформацією з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та перебуває на обліку в контролюючому органі як платник податків.

За відповідачем обліковується податковий борг внаслідок несплати податку на прибуток приватних підприємств, самостійно задекларованого платником в податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств:

- від 04.01.2019 на суму 4 967,44 грн за звітний період 2018 рік (а. с.6-7);

- від 28.02.2020 на суму 360,00 грн звітний період 2019 рік (а. с. 8-9).

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні даної справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Приписами частини 1 статті 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі ПК України, Кодекс), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом (пункт 15.1 статті 15 зазначеного Кодексу).

За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пунктів 8.1, 8.2, 8.3 статті 8 коментованого Кодексу в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов`язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, які створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

До загальнодержавних податків відповідно до підпункту 9.1.1. пункту 9.1. статті 9 Податкового кодексу України належать податок на прибуток підприємств, який є предметом стягнення за даним адміністративним позовом.

Виходячи із положень пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України відповідач є платником податку на прибуток підприємств.

З приводу податкових зобов`язань (податкового боргу) відповідача визначених ним самостійно, суд зазначає наступне.

Положеннями пункту 54.1 статті 54 та пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, які подаються контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

При цьому, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, базою оподаткування з податку на прибуток підприємств є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

За приписами підпункту 137.1. статті 137 Податкового кодексу України такий податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Підпунктом 137.4 статті 137 Кодексу визначено, що податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком.

Судом встановлено, що 04.01.2019 виробничо-комерційна фірма «Горицвіт» подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2018 рік, відповідно до якої відповідачем самостійно визначено суму податкових зобов`язань з податку на прибуток за звітний (податковий) період в розмірі 5 353,00 грн, а також 28.02.2020 податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2019 рік, відповідно до якої відповідачем самостійно визначено суму податкових зобов`язань з податку на прибуток за звітний (податковий) період в розмірі 360,00 грн (а.с.6-9).

Відповідно до пункту 56.11. статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Таким чином, суд приходить до висновку, що самостійно визначене грошове зобов`язання відповідача, зазначене ним в податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств є узгодженим з дня подання таких декларацій.

У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків (підпункт 59.1 статті 59 ПК України).

Так, Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області поштовим відправлення направлено на податкову адресу виробничо-комерційної фірми «Горицвіт» податкову вимогу форми «Ю» від 25.03.2019 за №9314-52, однак вимога повернулася на адресу контролюючого органу із відміткою «Адресат відсутній» (а. с. 5).

Згідно абзацу 3 пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Абзацами 1 і 3 пункту 7 Розділу ІV Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 №610, податкова вимога вважається належним чином врученою платнику податків (крім фізичних осіб), якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Відтак у випадку, який досліджується судом, податкова вимога вважається врученою відповідачу.

Підпунктом 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Податковий борг відповідача підтверджується довідкою про борг за платежами від 01.12.2021, податковими деклараціями від 04.01.2019 та від 28.02.2020, податковою вимогою форми «Ю» за №9314-52 від 25.03.2019, витягом з інтегрованої картки платника податку на прибуток (а.с.4-10).

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості в загальному розмірі 5 367,61 гривень, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.

Відповідно до підпункту 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право контролюючих органів звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (пункт 95.1. статті 95 Кодексу).

Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошове зобов`язання (податковий борг) у терміни визначені Податковим кодексом України, то суд зазначає підставним звернення податкового органу до суду із позовом на стягнення 5 367,61 гривень, у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.

На переконання суду відповідач зобов`язаний погасити вказану суму податкового боргу. Наявність такого обов`язку у відповідача є визначальним для вирішення даного спору, крім того, вказаний обов`язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З огляду на вказане, позовні вимоги про стягнення з виробничо-комерційної фірми «Горицвіт» податкового боргу в загальній сумі 5 367,61 гривень є обґрунтованими, а позов таким що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Відтак, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, підстави для відшкодування витрат зі сплати судового збору, понесених позивачем, відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

позов Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 43968084) до виробничо-комерційної фірми «Горицвіт» (вул. Богдана Хмельницького, 2, смт. Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область, 78700, код ЄДРПОУ 22182869) про стягнення податкового боргу в розмірі 5 367,61 грн задовольнити повністю.

Стягнути з виробничо-комерційної фірми «Горицвіт» (вул. Богдана Хмельницького, 2, смт. Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область, 78700, код ЄДРПОУ 22182869) податковий борг у сумі 5367 (п`ять тисяч триста шістдесят сім) гривень 61 копійку в дохід бюджету шляхом стягнення коштів з розрахункових рахунків платника податків у банках, що обслуговують такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить відповідачу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Кафарський В.В.

Рішення складене в повному обсязі 23 березня 2022 р.